Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини

Комерційна  таємниця – це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціально доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект.

Науковим відкриттям визнається встановлення невідомих  раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною  особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення  у будь-якій сфері її діяльності.

 

1.5. Державна  система правової охорони інтелектуальної власності.

За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної  власності (мал. 3). За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності  в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство освіти і науки України делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який підпорядкований Міністерству освіти і науки України і є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об’єктів авторського права: творів літератури і мистецтва, комп’ютерних програм, баз даних тощо.

 

3 Структура державної  системи правової охорони інтелектуальної  власності.

 

До сфери  управління Державного департаменту інтелектуальної  власності включено: Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності і права, Державне підприємство "Інтелзахист". У структурі Державного департаменту інтелектуальної власності є підрозділи державних інспекторів з питань інтелектуальної власності.

Головною функцією Українського інституту промислової  власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об’єкти промислової  власності. Саме його експерти проводять  експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і надають експертний висновок. Але охоронний документ – патент або свідоцтво – видає Державний департамент інтелектуальної власності. Укрпатент має філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.

Головною функцією Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП  за бажанням автора здійснює підготовку до державної реєстрації об’єктів авторського права і суміжних прав та видачі автору охоронного документу – свідоцтва. Важливою функцією УААСП'у є надання допомоги авторам щодо захисту їх прав у разі порушення.

 

Інститут інтелектуальної  власності і права виконує  функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів зі спеціальності "Інтелектуальна власність", а також підвищує кваліфікацію патентних повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на об’єкти інтелектуальної власності, державних службовців тощо.

Державне підприємство "Інтелзахист" опікується питаннями  боротьби з порушеннями прав на об’єкти  інтелектуальної власності, причому  більшою мірою суміжними правами.

Головним завданням  державних інспекторів з питань інтелектуальної власності є  попередження правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Інспектори – це повноважні представники Державного департаменту інтелектуальної власності у регіонах України.

На мал. 3 представлені також громадські організації, що безпосередньо  переймаються питаннями інтелектуальної власності і з якими тісно співпрацює Державний департамент інтелектуальної власності.

 

Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності  має міжвідомчий характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують  у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.

Особливе місце  займає Всеукраїнська асоціація  патентних повірених України. За чинним законодавством саме через патентних  повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам з питань правової охорони, використання та захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Товариство  винахідників і раціоналізаторів України  займається популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціоналізаторам посильну допомогу в їх діяльності.

Українська  асоціація власників товарних знаків опікується інтересами правоволодільців знаків.

 

Тема 3.

«Державна система охорони інтелектуальної  власності»

Зміст:

Авторське право  та суміжні права.

Захист авторського  права й суміжних прав.

Об'єкти й суб'єкти права промислової власності.

Інтелектуальна  власність та Інтернет.

 

1.1. Авторське  право та суміжні право

Об'єктами авторського  права є твори науки, літератури й мистецтва - результат творчої діяльності. Авторське право поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу й мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), які існують у будь-якій об'єктивній формі: письмовій, усній, звуко- або відеозапису, зображенні, об'ємно-просторовій та в інших формах. При цьому правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Слід зазначити, що авторське право на твір не пов'язане  з правом власності на матеріальний об'єкт, у якому виражено твір (книга, аудіо- або відеокасета тощо). Передача права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матеріальним об'єктом сама по собі не тягне за собою передачі яких-небудь авторських прав на твір, виражений у цьому об'єкті.

Об'єктами авторського  права можуть бути: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп'ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; фотографічні твори, зокрема твори, виконані способами, подібними до фотографії; твори ужиткового мистецтва, зокрема твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промислової власності; ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; сценічні обробки літературних письмових творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; похідні твори; збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини; тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; інші твори.

 

Не є об'єктом  авторського права: повідомлення про  новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади  у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право 5ііі-депегіз (своєрідне право, право особливого роду).

Твір — це результат творчої діяльності. Якщо твір складається з різних оригінальних частин, то ці частини, як і оригінальна назва твору, охороняються авторським правом.

Комп'ютерні програми охороняються так само, як і літературні  твори, незалежно від способу  чи форми їх вираження. Підлягають охороні  також технічні креслення і фотографічні твори.

Усі твори залежно  від використання під час їх створення інших творів поділяють на самостійні й похідні. Самостійним є твір з оригінальною формою, а похідним - твір, створений на основі іншого твору. У похідному творі обов'язково має міститися посилання на оригінал.

 

Похідним видом  літературних творів, що охороняються авторським правом, є переклад творів іншою мовою.

Якщо немає  доказів іншого, автором твору  вважається особа, зазначена на оригіналі  або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовують також  у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Особа, яка претендує  на охорону своїх авторських прав, повинна довести факт їх порушення. Особливого значення це набуває для  творів, виражених в усній формі (промови, лекції, доповіді тощо). Ці складності можна уникнути, якщо потурбуватися про будь-яку матеріальну форму втілення цього усного твору (наприклад, диктофонний запис).

Права автора поділяють  на особисті немайнові й майнові.

Автору належать такі особисті немайнові права:

вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

забороняти  під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

вибирати псевдонім, зазначати й вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього  імені автора на творі і його примірниках  і під час будь-якого його публічного використання;

вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора.

Особисті немайнові  права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

виключне право  на використання твору;

виключне право  на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права  автора (чи іншої особи, яка має  авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право  на використання твору автором (чи іншою  особою, яка має авторське право) дає йому змогу використовувати  твір у будь-якій формі й будь-яким способом.

Виключне право  автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

відтворення творів;

публічне виконання  і публічне сповіщення творів;

публічну демонстрацію і публічний показ;

будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо його здійснює інша організація, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

переклад творів;

переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни  творів;

включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

розповсюдження  творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або здаванням  у майновий найм чи у прокат та іншої  передачі до першого продажу примірників  твору;

подання своїх  творів до загального відома публіки  таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

здавання в  майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або  примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, зчитуваній комп'ютером; імпорт примірників творів. Цей перелік не вичерпний. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) зазвичай має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може бути у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення й використання твору встановлюють у авторському договорі або в договорах, які укладають за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Суб'єкти авторського права - це автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права (тобто інші правонаступники).

 

Авторське право  на твір, створений спільною працею двох і більше осіб (співавторів), належить всім цим особам. Відносини ж між співавторами визначають угодою, укладеною між ними. У цьому разі авторське право на колективний твір належить всім авторам незалежно від творчого внеску кожного із співавторів і характеру твору. При цьому і колективний твір, і співавторство можуть бути нероздільними й роздільними. Якщо співавторство нероздільне, твір являє собою єдине нерозривне ціле, частини якого не мають самостійного значення; у цьому разі авторські права як на сам твір, так і на окремі його частини належать усім співавторам. Якщо співавторство роздільне, використання колективного твору в цілому також погоджують усі співавтори, проте кожний співавтор має право самостійно без згоди інших співавторів розпоряджатися своєю частиною твору.