Підготовка та укладання зовнішньоторговельного контракту на експорт вина

За прогнозами USDA-FAS, за сезон-2010/11 виробництво вина в ЄС досягне 156млн. гектолітрів, що на 3,5% менше, ніж було вироблено в минулому сезоні. Даний прогноз виходить зі скорочення виробництва в Німеччині, Румунії, незначне скорочення відбувається в Франції, Італії, Іспанії. Тоді як зростання виробництва очікується в Португалії. Франція, незважаючи на падіння виробництва залишається найбільшим виробником у світі зі світовою часткою в 17%. Італія і Іспанія посядуть 2і 3 місця по виробництву вина в ЄС з обсягами виробництва відповідно 45,5млн. гл. І майже 36млн.гл. Виробництво Німеччини очікується на чверть менше минулорічного. Виробництво в Португалії зросте на 21,3% - до 7,1млн.гл. [18]

Далі  наводяться деякі приклади відомих  вин, що виробляються в країнах-лідерах  винної індустрії:

- вина Франції: Бордо, Rosed'Anjou, спокійні та ігристі вина Petillants, Chambertin, Bonnes Mareslos, Saint Denis, Le Musigny, Clos de Vougeot, La Romanee-Conti, Richebourg, La Ta-che и Echeyeaux та інші;

- вина Італії: Barolo и Barbaresco з винограду Неббіоло, Barbera, фруктове червоне вино Dolcetto, біле ігристе вино с низьким вмістом алкоголю Moscato, червонее вино Lambrusco та інші;

- вина Португалії: Porto, Vinho Verde, Mateus Rose та інші;

- вина Німеччини: Orleans, Kabinett, Spatlese, Auslese, Beerenauslese, Trockenb-eerenauslese, Eiswein та інші.

 

2. Аналіз українського ринку вина

Територія України значиться великою різноманітністю  природних і грунтово-кліматичних зон. Враховуючи такі особливості в Україні виділено спеціальні зони для вирощування винограду, а також визначено їхню спеціалізацію по виноградарству й виноробству та сортимент винограду, що її забезпечує.

Зони  промислового виноградарства на Україні  знаходяться в південному регіоні, а саме в АР Крим, Одеській, Миколаївській, Херсонській й частково Запорізькій областях та на Закарпатті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виробництво вина виноградного по регіонам України за грудень-жовтень 2010 року [22]

Таблиця 1

(тис.  дал)

Регіон	жовтень  2010	жовтень  2009	Більш/ меньш (-) до відповідного періоду минулого року	Темп  зростання/ зниження
Усього по Україні	24800,9	19012,9	5788	130,4
АР Крим	6371,4	6524,1	-152.7	97,7
Донецька	1536,8	232,9	1303,9	659,9
Закарпатська	399	1680	-1281.0	23,8
Миколаївська	2521,4	2473,2	48,2	101,9
Одеська	11997,8	6123,1	5874,7	195,9
Херсонська	292,5	414	-121.5	70,7

Найбільшими фірмами-виробниками вина в Україні є:

• Виноробний комбінат «Массандра» м. Ялта;
• Завод марочних вин та коньяків «Коктебель»  м.Феодосія;
• Інкерманський завод марочних вин м. Севастополь;
• Інститут винограду та вина «Магарач» м. Ялта;
• Новий Світ (завод) м.Судак;
• Одессавинпром (Французький Бульвар) м. Одеса;
• “Промислово-торговельна компанія Шабо” Одеська область;
• Кримський винний дім м. Феодосія.

1.2.1. Виноградарська галузь Криму

На сьогодні виноградна галузь в Криму переживає  не найкращі часи. На півострові спостерігається  дефіцит як столових так і технічних  сортів. Тоді як старі виноградники занепадають, на посадку нових не вистачає коштів. За словами спеціалістів, щоб повернути урожайність і  підняти галузь, Криму знадобиться  років з 10-20.

Пік розвитку виноградарської галузі в Криму  прийшовся на 60-70 роки минулого століття, коли Крим став одним з основних регіонів виробників виноградної продукції. Тоді на виноградники півострова приходилося 36,5% усіх виноградарських площ України. Щорічні валові збори досягали майже 500 тис.т. А в 1969 році в Криму взагалі  було зібрано 50% усього вирощеного в  Україні винограду. Виноградники давали майже 30% усієї валової вартості продукції рослинництва і при  цьому займали лише 8% земель Криму. Проте з 70-х років почалося різке  зниження площ, зайнятих під даною  культурою. Було це пов’язано з державною  програмою, спрямованою на боротьбу з пиятством «сухий закон», а також  через розповсюдження філоксери  – шкідника винограду, через якого  викорчовувались виноградники.

Сьогодні  вирощувати виноградники доволі проблематично  і досить невигідно, так як швидко отримати прибуток неможливо, а ціна засадження 1га винограднику складає 100-120 тис. грн. Ще більш складна ситуація спостерігається з технічними сортами, які використовують для виробництва вина.

За статистичними  даними до початку 2010 року кримські підприємства переробили 90,7 тис. тон винограду, у тому числі 39 тис. тон самостійно вирощеного. Порівнюючи дані з відповідним періодом 2009 року, то можна прослідити, що дані показники нижчі на 16,1%. Із загального обсягу переробленої сировини більша частина припадає на виноматеріали для кріплених вин – 51,9%, столові виноматеріали складають 21,4%.

Якщо  досліджувати структуру виробництва  вин за сортами, маємо наступні дані: Аліготе -  падіння обсягів переробки  на 20,4%, Кокур білий – падіння  переробки на 9,1%, Мерло – падіння  на 27,3%, Совіньон – падіння на 34,1%.

Скорочення  обсягів вітчизняного виноматеріалу  пояснюється його високою вартістю, через це й знижується попит. Кримські виробники масово переходять на більш  дешеву сировину з-за кордону. Дана тенденція  є доволі несприятливою, оскільки веде до зникнення виноградників в  Криму взагалі.

На сьогодні Україна і Крим у тому числі  продовжують наповнювати ринок  імпортованим виноградом. Якщо щорічна  потреба країни складає 450-500 тисяч  тон, то особисте виробництво країни складає усього 50 тисяч тон. Потреба  українського ринку є очевидною, проте щоб її задовольнити необхідно не лише залучати чимало коштів, а й долучати фахівців з інших областей для розвитку виноградарства в Криму, і на це піде ще немало років. [17]

Найпоширеніші технічні сорти винограду АР Крим: Ркацителі – 30,3 % площі, Каберне Совіньйон – 11,9%, Аліготе – 11,1%, Рислінг – 5,0%, Бастардо магарацький – 4,0%, Кокур білий – 3,7%. Серед столових сортів найбільшу площу займають сорти: Молдова – 17,7 %, Мускат гамбурзький – 13,2%, Мускат Італія – 12,8%, Мускат Янтарний – 7,9%, Шабаш – 7,8%, Ранній Магарача – 6,0%. [13]

 

1.2.2. Виноградарська галузь Миколаївської  області

В Миколаївській  області зосереджено 7,1 % виноградників від загальної площі насаджень виноградників в Україні.

У Миколаївській  області вирощують 38 сортів винограду, більша частина з яких - технічні (31 сорт). Найбільш поширеними є такі технічні сорти: Аліготе – 19,2 % від площі технічних сортів області, Ізабела – 10,9%, Ркацителі – 9,7%, Каберне Совіньйон – 7,9%, Совіньйон – 7,7%, Рислінг – 5,5%, Шардоне – 4,4%, Фетяска біла – 4,3%. У загальній площі столових сортів більше, ніж половину займає сорт Молдова – 53,5 %, Шасла біла - 21,7 % , Ранній Магарача - 16,6% , Іршаї Олівер - 5,8%.[14]

У 2010 році Миколаївські виноробні підприємства значно підвищили експорт своєї  продукції, а саме в 2,6 рази і досягли  показника в 20 тисяч декалітрів вина. Основним ринком збуту виноробної продукції  даної області є Росія. Також  спостерігається обсяги зростання  виробництва вермутів – в в 2010 році більш ніж на третину, а також  збільшилися й обсяги виробництва  виноградних вин – на 30%. За 2010 рік винороби виробили 2 млн. 940 тис. декалітрів виноградного вина і 512тис. декалітрів вермутів. Вважається, що одним  з факторів успіху є те, що ВАТ  «Коблево» почало розлив вина в пакети ТЕТРА-ПАК. Проте не менш важливим фактором успіху даного регіону є те, що за останні роки передові підприємства галузі, а саме ВАТ «Коблево» та СВК «Лиманський», відновили обладнання для первинного виноробства, починаючи з переробки винограду і закінчуючи отриманням виноматеріалів. [19]

1.2.3. Виноградарська галузь Одеської  області

Одеська область має найбільшу площу виноградних насаджень, що дорівнює 38,95 тис. га. (46 % від загальної по Україні).

 На території Одеської області вирощують види сортів 82  винограду, в тому числі 42 технічних і 40 столових. В Одеській області переважають технічні сорти - понад 90 % виноградників, з них Аліготе – 16,2 %, Каберне Совіньйон – 13,1%, Ркацителі – 7,4%, Одеський чорний – 6,0%, Мерло – 5,7%, Шардоне – 5,3%, Совіньйон зелений – 4,7%. Зі столових сортів найбільше поширені Молдова – 25,2 %, Ранній Магарача – 10,8%, Королева виноградників – 5,6%, Іршаї Олівер – 5,5%, Аркадія – 4,7%, Мускат янтарний – 4,5%. [14]

На території  даної області значних ушкоджень  отримали виноградники у наслідок аномального  пониження температури до 30-32 градусов на сніговій поверхні в січні-лютому 2010 року, що призвело до масової загибелі виноградників. За даними спеціалістів, технічні сорти винограду загинули від 40 до 80% в залежності від морозостійкості сорту, тоді як більшість столових сортів винограду загинули на 100%. [10]

1.2.4. Виноградарська галузь Закарпатської області.

Територія виноградарських районів Закарпаття поділяється на дві зони: Закарпатську низовину та Закарпатське передгір'я. Виноградарські райони передгір'я займають північно-східні схили Ужгородського, Мукачівського, Виноградівського та південно-західну частину Іршавського району. Найбільш сприятливі для вирощування винограду південні схили на висоті 150-250 м, а також амфітеатри, спрямовані на південь.

На Закарпатті вирощують 32 сорти винограду, більшість  з яких - технічні (24). 94 % виноградарських площ зайняті технічними сортами і лише 6% – столовими. Загальна площа технічних сортів становить 2187,2 га (94,2 %). Найпоширенішим є сорт Ізабела, який займає 1405,0 га або 64,2 %. Каберне Совіньйон займає 10,1 %, а Трамінер рожевий – 8,2. Серед столових сортів Жемчуг Зала або Заладьондь займає 53,1 % площі, інші: 13,1 % - Іршаї Олівер і 9,3 – Шасла біла. [14]

У 2010-му підприємства Закарпатської області  збільшили переробку винограду  на 3,1 тис. т, або на 66%. Також в даній  області спостерігалося підвищення цін на виноград - з 1559 до 3415 грн. за 1 т, або в 2,2 рази. [13]

1.2.5. Виноградарська галузь Херсонської області

Площа технічних сортів винограду на Херсонщині становить 5,1 тис. га, з них 4,2 тис. га або 82,1 % районованих (28 найменувань). Частка районованих столових сортів у їхній загальній площі становить 48,7 % і складає 17 найменувань. Найбільшу площу серед технічних сортів Херсонської області займає сорт Ркацителі - 960,5 га (18,7 %), меншу площу – сорт Первенець Магарача – 413,9 га (8,0 %). Культивують також сорти: Біанка – 6,6 %, Сапераві – 6,2%, Совіньйон зелений – 6,1%, Каберне Совіньйон – 5,5%, Рислінг – 5,5% та ін. Серед столових сортів, які займають 928 га (15 %) найпоширенішим є Молдова, сорт дуже пізнього строку дозрівання. Також вирощують виноград сортів: Суручанський білий – 6,2 %, Восторг – 5,5%, Жемчуг зала – 3,9%. Столові сортосумішні виноградні площі займають 39,1 % від загальних насаджень на Херсонщині. У 2010 році на Херсонщині удвічі зменшилися обсяги переробки винограду.[14]

3. . Проблеми галузі

Як бачимо, загальна тенденція виноградарства та виноробства характеризується скороченням  загальних площ насаджень виноградників, а також зменшенням їхньої урожайності. І все це при тому, що продукція  виноградарства та виноробства має  не аби яке  значення для підвищення якості життя населення  України. До того ж, галузі виноградарства і  виноробства залишаються важливими  складовими агропромислового комплексу  України, що наповнюють її бюджет. Тож, основними проблемами даної галузі є:

- невідповідність  обсягів виробництва: столового  винограду потребам населення; винограду технічних сортів потребам виноробства, яке орієнтовано на попит на внутрішньому та зовнішньому ринках;

-    закладення насаджень матеріалом  низьких селекційних категорій; 

- невідповідність  сортового складу виноградних  насаджень вимогам виноробства;

- низька  ефективність виробництва винограду,  яка зумовлена високою долею  старих та зріджених виноградних  насаджень, що підвищує собівартість  і  знижує конкурентоздатність столового винограду та  вітчизняної виноробної продукції. [16]

Негативна тенденція, яка склалася у виноградарстві зумовлена низкою факторів: 

- економічною кризою України;   

- низькою  ефективністю виноградарства  порівняно з  пшеницею; 

- недосконалістю чинного законодавства  з питань власності на землю;  

- низьким рівнем доходу працюючих  у виноградарстві; 

- недостатнім рівнем державної  фінансової підтримки виноградарства  та наукових досліджень в галузі;  

- недостатнім стимулюванням впровадження  інноваційних технологій та інвестицій  в агропромислове виробництво; 

- відсутністю паритетних економічних  відносин між суб'єктами інтеграційної  структури: «виробник винограду  – виробник вина»; 

- недостатнім рівнем розвитку  інфраструктури аграрного ринку,  тінізацією та монополізацією  каналів реалізації продукції; 

- відсутністю інформаційного забезпечення  з питань господарювання в  ринкових умовах.     

Така ситуація аж ніяк не сприяє подоланню  зазначених негативних явищ. Тому Українське виноградарство потребує розробки заходів для подолання цих явищ і прийняття  Програми  розвитку виноградарства та виноробства на період до 2025 року, яку розробляє міністерство з аграрної політики.