ВСТУП

    У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого  країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх  ресурсів і в такий спосіб збільшувати  загальний обсяг виробництва. Суверенні  держави, як і окремі особи і регіони  країни, можуть виграти за рахунок  спеціалізації на виробах та послугах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари та послуги, що вони не в змозі самі ефективно робити.

    Дана  робота присвячена традиційній та найбільш розвинутій формі міжнародних економічних  зв’язків — зовнішній торгівлі а саме торгівлі послугами. По вартісним  масштабам в загальному комплексі  світогосподарчих зв’язків зовнішньоторговельний  обмін не тільки послугами, а й  товарами продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш  динамічно в останні два десятиріччя  розширюється обмін між країнами в науково-технічної сфері, росте  торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова  оренда обладнання, консультаційні послуги  тощо) послугами, які складають, в  свою чергу, сферу ”невидимої” торгівлі, що швидко розвивається. Ця сфера потребує оновлення торгівельно-політичного  інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають все менш ефективними, уступаючи місце постійно системі  нетарифних бар’єрів.

     Метою роботи виступає дослідження сутності міжнародної торгівлі послугами та її концепції, етапів розвитку міжнародної торгівлі послугами, системи показників розвитку міжнародної торгівлі послугами, розгляд форм міжнародної торгівлі послугами.

     Об’єктом  роботи є Росія у міжнародній торгівлі.

     Предметом роботи являється механізми купівлі і продажу послуг, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах.

     Метод роботи — пошуковий, описовий, порівняльний, кореляційний аналіз.

     Дана  робота містить 42 сторінки, 3 розділи, 7 таблиць, 2 малюнки.

     Дана  курсова робота написана за допомогою 17 джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1 . Теоретичні  аспекти міжнародної торгівлі послугами

1.1.Сутність та класифікація послуг в міжнародній торгівлі 

          Світовий ринок  послуг являє собою сферу обміну послуг між країнами. Поряд із світовими  товарними ринками він є невід’ємною  частиною міжнародних економічних  відносин.

          Предметом обміну на цьому ринку є послуги. Вони є  результатом функціонування найважливіших  сфер людської діяльності: науки, техніки, виробництва, керування.

          Під послугами розуміють  зміну в положенні інституціональної  одиниці, що сталося внаслідок дій  і на основі взаємної угоди з іншою  інституціональною одиницею.

          Послуги і торгівля ними якісно відрізняються від товарів  і торгівлі товарами.

          Головними характеристиками послуг є те, що їх не можна, на відміну  від товарів, побачити і відчути  на дотик; вони не піддаються збереженню; торгівля послугами пов’язана з  їх виробництвом; експорт послуг означає  надання послуги іноземцю, тобто  не резиденту, навіть якщо він знаходиться  на митній території країни. Однак  вищенаведений опис характеристик  має обмеження . Деякі послуги  можна побачити (наприклад, звіт консультанта на дискеті), деякі з них зберігаються (наприклад, система телефонного  автовідповідача).

          Різниця між товарами і послугами полягає в тому, як, яким чином уряд надає захист власному виробнику. Якщо виробничі  галузі промисловості відгороджуються  через встановлення тарифів, кількісних обмежень тощо, то сфера послуг відгороджується  головним чином національними нормативами  і правилами відносно прямих іноземних  інвестицій і участі іноземних постачальників послуг в діяльності національних підприємств. [1, с.237-253].

          Захист сфери послуг не можна забезпечити заходами на кордонах через не матеріальний характер послуг, а також тому, що небагато операцій з послугами пов’язані  з перетинанням кордонів.

          Міжнародні організації  систематизують і класифікують послуги, які є предметом міжнародної  торгівлі.

          Міжнародним валютним фондом розроблений посібник зі складання  платіжного балансу, в якому представлений  склад послуг, що входять у рахунок  поточних операцій. Цим посібником користуються практично всі країни світу.

          Класифікація послуг, яка прийнята МВФ, показує платежі  між резидентами і нерезидентами  і містить 11 секторів:

1. Транспортні послуги

1. Пасажирські перевезення (Міжнародні перевезення пасажирів всіма видами транспорту і надання супутніх послуг);

2. Вантажні перевезення (Міжнародні перевезення вантажів всіма видами транспорту і надання супутніх послуг);

2. Послуги пов’язанні з поїздками

Послуги пов’язанні з діловими поїздками ( Товари і послуги, придбані не резидентами, які подорожують у справах);

a)Послуги пов’язанні з особистими поїздками (Товари і послуги, придбані не резидентами, які подорожують в особистими справах);

       ІІІ. Послуги зв’язку;

4. Будівництво;
5. Страхування;
6. Фінансові послуги;
7. Комп’ютерні та інформаційні послуги
8. Рояльні та ліцензійні платежі;
9. Інші бізнес-послуги
1. Посередницькі послуги;
2. Лізинг;
3. Інші ділові, професійні та технічні послуги;
10. Особисті, культурні та рекреаційні послуги
1. Аудіовізуальні послуги;
2. Інші послуги;
11. Урядові послуги

    Світовий  банк класифікує послуги за укрупненими  групуваннями, при цьому до числа  послуг включається рух доходу. Послуги  поділяються на дві групи:

    І група – факторні послуги, до яких відносяться платежі, що виникають  у зв’язку з міжнародним рухом  факторів виробництва – капіталу, робочої сили.

    ІІ  група – не факторні послуги, до яких відносяться інші види послуг, не пов’язані з факторами виробництва. [8, с.265].

    Світовою  організацією торгівлі в Генеральній  угоді про торгівлю послугами  запропонована класифікація послуг по 12 секторам і 155 під секторам.

    Також розрізняють способи здійснення міжнародних операцій у сфері послуг. Різні характеристики послуг впливають на спосіб, яким здійснюються міжнародні операції. Якщо міжнародні операції з товарами передбачають їх фізичне переміщення з однієї країни до іншої, то тільки деякі операції з послугами передбачають рух через закордон. Однак для більшості послуг час і місце споживання не можна відокремити, що вимагає наближення постачальника послуг до споживача.

    Послуги на міжнародному рівні надаються  із застосуванням чотирьох способів, зокрема:

1. транскордонне постачання, тобто надання послуг через кордон. Постачальник і споживач послуги не переміщаються через кордон, його перетинає тільки послуга. Прикладами транскордонних операцій можуть бути послуги, що передаються через засоби телекомунікації чи послуги, вкладені в товар, транспортні послуги.
2. споживання за кордоном, тобто переміщення споживача до країни експортеру.
3. комерційна присутність, тобто створення комерційної присутності в країні, у якій повинні надаватися послуги.
4. присутність фізичних осіб, тобто тимчасовий переїзд фізичних осіб до іншої країни заради надання там послуг. [12, c. 204-211].

    Загальна  кількість послуг, якими торгують останніми двома способами, значно вища від тих, котрими торгують у  випадку застосування перших двох. Однак новітні досягнення комунікаційних технологій і розвиток електронної  торгівлі створюють дедалі більше можливостей  для компанії надавати послуги в  режимі транс кордонного переміщення, не створюючи комерційної присутності  в країні-імпортера.

    Можливі випадки, коли для надання послуги  може використовуватися не один спосіб постачання. Наприклад, певна консультаційна послуга може бути надана засобами телекомунікації і безпосередньо  присутніми фізичними особами.                                                                                       Експорт послуг на світовому ринку в 2008р. склав близько 1,3 трлн. дол. і відносився до експорту товарів як один до чотирьох. Цифри ці занижені, тому що багато видів послуг, що втягуються в міжнародний обіг, або фіксуються у статистиці торгівлі послугами не повністю, або включаються в експорт товарів .[11, c. 255-280].    

    Міжнародна  статистика дає обмежений обсяг  відомостей про світову торгівлю послугами. СОТ, наприклад, розбиває цю торгівлю всього лише на три види - транспортні  послуги, туризм та інші послуги. Близько 1 / 4 світової торгівлі послугами припадає на транспортні послуги, ще близько      1 / 3 - на міжнародний туризм.

 Основну  частину міжнародних транспортних  послуг складає фрахтування. Під фрахтування розуміється найм морського (рідше повітряного) судна. Розрізняють два види фрахтування суден: для виконання конкретного перевезення і фрахтування на час. Договір морського перевезення, що укладається між морським перевізником (фрахтувальником) і замовником автотранспорту (фрахтівником), називається чартером. Власне фрахт - одна з форм оплати морського перевезення вантажів. Її розмір встановлюється за згодою сторін для кожної конкретної угоди у вигляді фрахтової ставки або обчислюється на основі тарифу. Суду на світовому фрахтовому ринку не закріплюються за певними напрямами, а вільно пересуваються з однієї секції фрахтового ринку в іншу в залежності від попиту на тонаж і пропозиції вантажів. Існує дев'ять секцій світового фрахтового ринку: середньоєвропейська, середземноморська, індійська, далекосхідна, західноєвропейська, північноафриканський, північноамериканська, південноамериканська і тихоокеанський.

Міжнародний туризм вносить зараз, мабуть, найбільший внесок у міжнародну торгівлю послугами (близько 1 / 3 світового експорту). У 2008 р. кількість міжнародних туристичних  поїздок склало 592 млн., що в 23 рази більше, ніж в 1950 р. Ще значніше зросли надходження  від туризму - з 2,1 млрд.до 423 млрд. дол. (не враховуючи надходження від міжнародних  перевезень). За розмірами доходів  туризм нині поступається тільки торгівлі нафтою і нафтопродуктами - світовому "товару № 1".

Туристичний попит сприяв формуванню індустрії  туризму,в якій у світі зайнято  приблизно 100 млн. людей. [10, c. 150-201].

З інших  послуг слід зазначити швидко зростаючу  торгівлю сучасними послугами, пов'язаними  передусім з обміном науково-технічними знаннями і виробничим досвідом (торгівля ліцензіями, ноу-хау, інженерно-консультаційними та іншими послугами).

Головна форма міжнародного обміну науково-технічними досягненнями - ліцензійна торгівля, предметом  якої є патентні та безпатентні (ноу-хау) ліцензії на передачу винаходів, технологічного досвіду, промислових секретів і комерційних знань,на використання товарних знаків і т.д.

 Ліцензія - це дозвіл на використання іншою особою чи організацією винаходу, технології, технічних знань і виробничого досвіду, секретів виробництва, торговельної марки,необхідних для виробництва комерційної та іншої продукції протягом певного строку за обумовлене винагородження.

Світова торгівля ліцензіями як оригінальний сектор світового ринку заснована  на існування патентної системи, що надає власнику патенту винятко  ве право на використання належних йому нових технічних рішень, винаходів  і товарів.

Найчастіше, однак, використання патенту неможливо  без знання "секретів виробництва", що мають промислову і комерційну цінність, але не захищених міжнародним і національним патентним законодавством. Це і є ноу-хау (тер мін походить від англійського виразу "знаю, як зробити")."Секретами виробництва", що охоплює поняттям ноу-хау, можуть бути технологічні режими, способи, методи та досвід виготовлення продукції, особливості конструювання, без знання яких відтворення нової техніки та технології по зразкам,патентних описах та опублікованої інформації в 90% випадків неможливо. Іноді як ноу-хау фігурують управлінські, комерційні, організаційні рішення і відомостей, необхідні для ефективного виробництва і збуту продукції. Один з головних ознак ноу-хау - конфіденційність, секретність цього виду інформації. Ліцензії на викорис тання ноу-хау без патентів на винахід називаються без-патентними ліцензіями. У  більшості випадків, однак, ліцензійні угоди включають не тільки продаж права на використання патенту, але й передачу необхідних для його освоєння ноу-хау .