Облік, аудит та шляхи удосконалення розрахунків з постачальниками та підрядниками в виробничому будівельному підприємстві «Спецбуд»

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИКАМИ, ЯК ОДНОГО ІЗ ВИДІВ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

 

1.1 Основні  поняття, класифікація та оцінка  зобов’язань

 

Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс», зобов’язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. [1]

Зобов'язання виникають  через існуючі (завдяки минулим  операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних, активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином у зв'язку з придбанням товарів та послуг в кредит або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.

Обліковуються не всі  господарські зобов’язання, а лише ті, що випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення дій, з якими фінансове право пов'язує виникнення зобов'язань із внесення платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів. Класифікацію зобов'язань за різними ознаками наведено у наступній таблиці 1.1. [1]

 

Таблиця 1.1 – Класифікація зобов’язань

Класифікаційна ознака	Вид зобов'язань	Коротка характеристика
1	2	3
За складністю	Прості	Погашаються одним платежем
	Складні	Включає первинне зобов'язання та набір  вторинних зобов'язань

 

Продовження таблиці 1.1

1	2	3
За визначеністю у часі	Обмежені у часі	Строк виконання зобов'язання визначений у часі
	Безстрокові	Строк виконання зобов'язання не визначений у часі
За забезпеченістю виконання зобов’язань	Забезпечені	Виконання яких забезпечено заставою
	Незабезпеченні	Виконання яких не забезпечено
Залежно від підстави виникнення зобов’язань	Договірні	Постають з угоди, домовленості сторін
	Позадоговірні	Виникають незалежно від волі учасників  угоди
За способом погашення	Монетарні	Відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам
	Немонетарні	Зобов'язання поставити товари або  надати послуги визначеної кількості  та якості
За часом виникнення	Теперішні	Виникають в результаті операцій та інших подій у минулому періоді
	Майбутні	Визначаються рішенням керівництва  придбати активи в майбутньому та не є причиною для утворення справжнього  зобов'язання. Рішення про придбання активів у майбутньому не призводить до виникнення поточних зобов'язань, зони виникають лише тоді, коли актив доставлено або коли укладено договір, який не підлягає скасуванню, на його придбання. Однак, якщо зобов'язання базуються на щорічних закупках або носять постійний характер, підприємство може визнати в якості заборгованості майбутні виплати
За терміном погашення	Довгострокові	Включають отримані позики, випущені облігації, видані закладні, векселі  видані, зобов'язання по оренді тощо, якщо вони розраховані на строк погашення більше одного року
	Короткостро- кові	Зобов'язання, що задовольняються  за допомогою використання поточних активів або створення інших  короткострокових зобов'язань (заборгованість із розрахунків з бюджетом за податками  та іншими платежами, кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам за отримані від них товари, роботи, послуги; заборгованість з оплати праці; заборгованість зі страхування; авансові платежі замовників; короткострокові кредити банку; нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо)

 

 

 

 

 

Продовження таблиці 1.1

1	2	3
За можливістю оцінки	Фактичні	Виникають як наслідок договірних відносин або законодавчих актів, їх суму можна  оцінити досить точно. Фактичні зобов'язання поділяються на два види: документальні та враховані.
	Оціночні	Сума оціночних зобов'язань не може бути визначена до настання визначеної дати. До оціночних включаються зобов'язання перед бюджетом за податками
	Умовні (неіснуючі, потенційні)	Зобов'язання, спричинені умовними фактами господарського життя. Умовні зобов'язання не обліковуються в основній інформаційній сукупності та не відображаються у фінансових звітах, вони розкриваються у вигляді приміток.

 

Погашення зобов'язання може відбутися: сплатою грошових коштів в готівковій або безготівковій формі; розрахунками в кредит; передачею інших активів; наданням послуг; заміною зобов'язання іншим; перетворенням зобов'язання на капітал; відмовою кредитора від своїх прав або позбавленням їх. Використання безготівкової, готівкової або кредитної форми порядку розрахунків між отримувачем коштів і платником визначається договором.

Для визнання зобов'язань  повинні бути дотримані дві умови  відповідно до П(С)БО 11:

• оцінка їх може бути достовірно визначена;
• існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

В П(С)БО 11 «Зобов'язання» відсутнє визначення критеріїв визнання того чи іншого виду зобов'язань. Зобов'язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності в наступних випадках:

• при визнанні активу;
• придбаного в борг;
• при створенні забезпечення за рахунок витрат (резерв на оплату відпусток та інші забезпечення) звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенням зобов'язань;
• при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов'язання.

Види зобов'язань для їх відображення в бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО 11 наведено в таблиці 1.2

 

Таблиця 1.2 - Види зобов'язань

Тип зобов'язання	Характеристика зобов'язання
1	2
Поточні зобов'язання	Зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу, або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу: короткострокові кредити банків поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями короткострокові векселі видані кредиторська заборгованість за товари, послуги, роботи поточна заборгованість за розрахунками за авансами одержаними, з бюджетом та позабюджетними платежами, оплати праці, з учасниками, внутрішніми розрахунками, інші поточні зобов'язання
Довгострокові зобов'язання	Всі зобов'язання, які не є поточними: довгострокові кредити банків інші довгострокові фінансові зобов'язання відстрочені податкові зобов'язання
Забезпечення	Зобов'язання, з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу: додаткове пенсійне забезпечення виконання гарантійних зобов’язань реструктуризація виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів
Непередбачені зобов'язання	Зобов'язання, яке може виникнути внаслідок минулих подій, та існування якого буде підтверджено лише коли (не)відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю. Теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити
Доходи майбутніх періодів	Доходи, одержані підприємством у  звітному періоді, але такі, що відносяться  до наступних періодів

 

Поточні зобов'язання погашаються  за рахунок поточних активів, до яких належать грошові кошти та інші ресурси, щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають триваліший). Надання визначення довгостроковим зобов'язанням можна відобразити за допомогою схеми (рис. 1.1). Частина довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню в термін до 12-ти місяців з дати балансу, відображається у складі поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.

 

Довгострокові зобов'язання

=

Зобов'язання

–

Поточні зобов'язання

+

Зобов'язання, на які нараховуються  відсотки і які повинні відображатись  у розділі поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями (тобто що підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу), продовжують залишатися довгостроковими, якщо: первинний строк погашення складає період, що перевищує 12 місяців до затвердження фінансової звітності є угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове

+

Зобов'язання, за якими дотримуються наступні умови: угоди повинні бути порушені до затвердження фінансової звітності позикодавець погодився не вимагати погашення зобов'язань внаслідок її порушення виникнення подальших порушень кредитної угоди не очікується протягом 12 місяців з дати балансу

 

Рисунок 1.1 – Визначення довгострокових зобов'язань

 

Оцінка зобов'язань  відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню сум визнаних зобов'язань є важливим при оцінці зобов'язань. Завдяки дії принципу безперервності оцінка зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі. [4]

За П(С)БО 11 «Зобов'язання» в Балансі (ф. № 1) всі поточні зобов'язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності в розділі поточних зобов'язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання.

Визначення теперішньої  вартості залежить від умов і виду зобов'язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів облігаційних позик, довгострокових відсоткових векселів; платежів за довгостроковою орендою; позик небанківських фінансово-кредитних установ підлягають дисконтуванню.

У П(С)БО 11 «Зобов'язання» щодо оцінки зазначено що, довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання. Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання на дату балансу. Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Дисконтована оцінка зобов'язання - це вартість майбутнього платежу. Визначення дисконтованої вартості засновано на розумінні того, що з економічної точки зору сума коштів, яка буде витрачена підприємством в майбутньому, менше суми коштів, витрачених підприємством сьогодні. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

 

1.2 Поняття, склад, планування кредиторської заборгованості та основні положення розрахунків з постачальниками та підпрядниками

 

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі. Розрізняють нормальну (законну) і прострочену кредиторську заборгованість. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати. Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою.

В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським  законодавством кредитор у разі невиконання  позичальником у передбачені  терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позові і в судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначені функції, і через несприятливі об'єктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію (послуги).

Банкрутства і кредиторська заборгованість у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення кількості робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства. В Україні проблема кредиторської заборгованості була однією з найгостріших у першій половині 90 рр. XX ст. cпособи, якими її намагалися вирішувати в               1992-1993 рр. (через надання державою господарюючим суб'єктам кредитів, субсидій, допомог, джерелом яких була додаткова емісія грошей), не мали і не могли мати бажаних наслідків, оскільки коріння проблеми - у виробництві, насамперед невідповідності його структури суспільних потреб (високому ступені залежності від імпорту сировини, комплектуючих, енергоносіїв тощо, високій фондо- і матеріаломісткості продукції за низької її якості та відносно високої ціни тощо), а навпаки, погіршили загальну макроекономічну ситуацію, спричинивши бурхливий розвиток інфляційних процесів. [7]

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає  в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією та її кредиторами. Організація володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна - це борги організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні організації-боржника. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить организації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням відзначених  ознак кредиторську заборгованість можна було б визначити як частина  майна організації, що є предметом  виниклих з різних правових основ  боргових зобов'язань організації - дебітора (боржника) перед уповноваженими обличчями кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації – балансоутримувача.

У тих випадках, коли організація-дебітор не приймає ніяких заходів щодо  добровільного повернення боргів, у кредиторів залишається можливість примусового стягнення, що у залежності від характеру кредиторської заборгованості здійснюється одним із двох способів:

• у судовому;
• у позасудовому порядку.