Облік, аудит та шляхи удосконалення розрахунків з постачальниками та підрядниками в виробничому будівельному підприємстві «Спецбуд»

4 ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА  АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ

4.1 Мета та завдання аудиту кредиторської заборгованості

Мета аудиту операцій за зобов’язаннями полягає в становленні  первинних даних  відносно  наявності зобов’язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення  обліку  зобов’язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, Національним положенням (стандартам)  бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов’язань, законності проведених розрахунків, достовірності відображення стану зобов’язань і звітності господарюючого суб’єкта. [28]

Метою аудиту стану розрахунків  є встановлення достовірності даних відносно повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку розрахунків у відповідності до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб’єкта.

Завданнями аудиту операцій за довгостроковими та поточними зобов’язаннями є:

• оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з кредиторами підприємства;
• встановлення достовірності даних бухгалтерського обліку операцій із зобов’язаннями;
• встановлення наявності, правильності оформлення і дотримання умов договорів та інших документів, що визначають права та обов’язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг);
• аналіз правильності і повноти отримання оплати за придбанні матеріальний запаси, їх оприбуткування;
• встановлення причини утворення заборгованості її виникнення і реальності отримання;
• встановлення своєчасності розрахунків з бюджетом, перерахування;
• заборгованості кредиторам;
• оцінка системи розрахунків з персоналом, що діє на підприємстві та ефективності стану синтетичного та аналітичного обліку операцій з оплати праці та розрахунків з персоналом підприємства за період, що перевіряється;
• встановлення правильності організації обліку робочого часу і виробітки (виконаного обсягу робіт) на підприємстві, обґрунтованості нарахування заробітної плати, проведення утримань з неї;
• оцінка повноти відображення здійснених операцій в бухгалтерському обліку і  перевірка правильності відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості;
• перевірки дотримання  податкового законодавства по операціях, пов’язаних із розрахунками з оплати праці, з позабюджетними фондами, за соціальним страхуванням та забезпеченнями;
• встановлення дотримання чинного законодавства, правомірності, доцільності та обґрунтування управлінських рішень відповідальних посадових осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, бюджетом, персоналом підприємства, іншими кредиторами; розробка заходів з реалізації результатів конторою з метою попередження зловживань і порушень.

 Основними завданнями  стану розрахунків є:

• перевірка правильності документального оформлення операцій з розрахунками та відображення цих операцій й в обліку і звітності;
• оцінка стану синтетичного і аналітичного обліку розрахунків; якості відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, облікових регістрах та звітності;
• перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов’язаних з розрахунками з різними кредиторами.

4. 2 Методика проведення аудиту кредиторської заборгованості

Аудиторський процес починається з того моменту, коли потенційний клієнт звертається  з проханням провести аудит. Перш ніж прийняти пропозицію від клієнта, аудиторові необхідно отримати попередню  інформацію про галузь економічної діяльності та про форму власності підприємства, систему управління, організаційну структуру, види здійснених операцій, а також оцінити отриману інформацію про діяльність клієнта, що сприятиме якісному та кваліфікованому проведенню аудиту. [29]

Аудитор може отримувати інформацію про виробничу та економічну діяльність підприємства з різних джерел, а саме:

• попередній досвід співпраці з клієнтом та роботи аудитора на підприємствах тієї галузі економіки, в межах якої працює потенційний клієнт;
• співбесіди зі співробітниками та посадовими особами підприємства;
• співбесіди зі спеціалістами служби внутрішнього контролю (аудиту) та аналіз звітів про проведення процедур внутрішнього аудиту;
• співбесіди з іншими аудиторами, а також юрисконсультами та іншими радниками, які надавали послуги підприємству або працювали в даній сфері;
• співбесіди з обізнаними особами, які не входять до штату даного підприємства (клієнтами, постачальниками, конкурентами);
• публікації та видання про конкретику галузі діяльності підприємства (наприклад, урядова статистика, опубліковані дані досліджень та оглядів, звіти, підготовлені банками або торговцями цінними паперами, фінансова преса);
• законодавчі акти та розпорядження, які значною мірою впливають на діяльність підприємства.

Після того, як угода про роботу над проектами буде ухвалена, необхідно одержати детальнішу інформацію про бізнес підприємства. Аудитор має отримати таку інформацію до проведення процедур аудиту. У зв'язку з метою визначення обсягів, складності та термінів виконання аудиторських послуг, кола питань і проблем, які необхідні під час підготовки аудиторського висновку, може бути проведена попередня експертиза діяльності клієнта.

Програма проведення аудиту є розвитком загального плану  аудиту і складає детальний перелік  аудиторських процедур, необхідних для практичної його реалізації. У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур мають співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану. До аудиторської програми включається також перелік аудиту за його напрямками, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту чи аудиторську процедуру. З метою раціоналізації розробки та оптимізації програм проведення аудиту крупні аудиторські фірми дуже часто використовують сітьові графіки.

У програмі аудитор оцінює ступінь ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення  суттєвих помилок у звітності, який можливий під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів, координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, визначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі. Під час розробки аудиторської програми інші питання, включені до загального плану аудиту, розкриваються також з більшою деталізацією. Записи та висновки аудитора за кожним розділом аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки аудиторського звіту.

Мета аудиту кредиторсько заборгованостi полягає у пiдтвердженнi реальностi та достовiрностi сум, вiдображених у фiнансовiй звiтностi, а також у з’ясуваннi повноти вiдображення зобов’язань. У процесi кредиторської заборгованостi з’ясовують:

• причини, давнiсть виникнення заборгованостi та реальнiсть її погашення у встановлений термiн;
• вiдповiднiсть документального оформлення операцiй вимогам нормативний актiв;
• правильнiсть класифiкацi наявної заборгованостi;
• повнота вiдображення операцiй, за якими виникають зобов’язання, у бухгалтерському облiку i фiнансовiй звiтностi.

Аудит розрахункiв з  кредиторами доречно проводити  методом надiслання запитiв. для цього  необхiдно виконати попереднi аудиторськi процедури:

• вiдiбрати суми до пiдтвердження;
• пiдготувати документ до контролю за запитами;
• пiдготувати запити та зробити їх копії;
• ознайомити представника пiдприємства iз складеними запитами.

Запити повиннi надсилати  спiвробiтники аудиторської фiрми. Вiдповiдi запитiв мають бути надiсланi на адресу аудиторської фiрми. Пiсля надiслання запитiв треба обробити результати звiрки:

• звiрити одержанi вiдповiдi з документом (регiстром) контролю за запитами;
• винчити запити, якi повернулись, не дiставши адресату, якщо на повторнi запити теж не одержанi вiдповiдi, їх треба також вiднести до категорїi виключення;
• вiднести до категорiї виключення запити, якi повернулись без пiдписiв;
• вивчити всi рiзницi та виключення пояснити їх.

Якщо за результатами пiдтверджень не виявлено рiзниць, можна  вважати, що сума кредиторської заборгованостi вiдображена у звiтностi вiрно. Якщо виявленi рiзницi, треба проаналiзувати їх вплив на звiтнiсть, що перевiряється. Висновок повинен формуватися з врахуванням межi суттєвостi.

Аудитор має право  прийняти рiшення про недоцiльнiсть  надсилання пiдтверджень та застосувати альтернативнi процедури з метою перевiрки кредиторської заборгованостi. Причини прийняття такого рiшення можуть бути рiзними. Наприклад, кредиторська заборгованiсть не несуттева для звiтностi, або аудитор впевнений, що застосування запитiв не буде ефективним.

До альтернативний процедур можна вiднести перевiрку погашення  заборгованостi пiсля дати балансу. Якщо сплата заборгованостi здiйсненна  до моменту аудиторської перевiрки, то i реальнiсть не викликає сумнiвiв. Іншою альтернативою може бути перевiрка документiв, на пiдставi яких вiдображена заборгованiсть, тобто документальний контроль. У процесi контролю звiряють записи у регiстрах облiку з даними первинних документiв, вiдповiднiсть дат, сум та кореспонденцiю рахункiв.

Аудитор пiдтверджує не тiльки реальнiсть заборгованостi, але й своєчаснiсть її вiдображення. Тому необхiдно виконати тести вiдсiкання. Вони полягають у перевiрцi операцiй по одержанню запасiв та послуг у перiод перед датою балансу i пiсля неї. Необхiдно провести звiрку дат, зазначених у документах на одержання та у регiстрах бухгалтерського облiку.

Програма аудиту кредиторськї заборгованостi повинна включати наступнi питання:

• вивчення великих кредиторiв i складання їхнього перелiку;
• перевiрка результатiв iнвентаризацiї кредиторської заборгованостi;
• направления запитiв на пiдтвердження заборгованостi;
• перевiрка повноти i своєчасностi оплати рахункiв;
• звiрення рахункiв, накладних, актiв, отриманих вiд постачальникiв, з даними складського i бухгалтерського облiку;
• перевiрка правильностi розрахункiв в iноземнiй валютi.

З метою виконання  програми аудиту спiвробiтниками аудиторської фiрми систематизується iнформацiя, результати вивчення якої необхiдно  документувати в робочих документах довiльної форми. Ними можуть бути пропонованi тести. Вiдповiдi формуються на пiдставi джерел iнформацi, зазначених вище. Правильна вiдповiдь вiдзначасться в тестi умовним знаком. У примiтках фiксується посилання на документ. Якщо використовусться документ, складений аудитором при аудитi iнших роздiлiв, досить вказати його шифр. Якщо документ формується вперше, вiн додається до самого тесту. У випадках, коли використовують документи пiдприємства чи третiх осiб, до тесту додають їхнi копiї.

4. 3 Робоча ті підсумкова документація аудитора

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і висновки, винесені в результаті проведення аудиту. Робочі документи є власністю аудитора. Вони мають містити всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного виконання перевірки. Ця інформація повинна підтвердити висновок аудитора.

Робочі документи виконують  такі функції:

• забезпечення обґрунтованості аудиторського висновку;
• засвідчення відповідності проведення аудиту стандартам;
• обґрунтованість планування, контролю якості проведення аудиту;
• проведення аудиту па єдиних методологічних принципах;
• бути інструментарієм для аудиторів.

Визначаючи майбутнiй змiст документацiї, аудитору доцiльно взяти за орiєнтир ту обставину, що робочими документами користуватиметься, наприклад, iнший аудитор iз незначним досвiдом аудиторської дiяльностi. Переглянувши цю робочу документацiю, iнший аудитор мав би зрозумiти сутнiсть проведеної перевiрки i змiст прийнятих рiшень щодо її результатiв без визначення окремих деталей процедур перевiрки. Окремi деталi процедур перевiрки iнший аудитор може зрозумiти тiльки тодi, коли вiн обговорить їх з аудитором, котрий пiдготував робочу документацiю. Перед аудитором стоїть завдання: робочi документи необхiдно грамотно, професiйної оформляти. Причому оформлення документiв слiд здiйснювати так, щоб забезпечити зрозумiлiсть змiсту, його доступнiсть. Конкретнi форми робочих документiв аудитори (аудиторськi фiрми) визначають з урахуванням специфiки окремих питань аудиту. Оскiльки використання стандартних форм робочих документiв (наприклад, стандартних бланкiв) позитивно впливае на ефективнiсть i якiсть аудиторської роботи, то необхiдно впроваджувати в аудиторських фiрмах єдину форму ведения робочої документацiї.