Облік. аналіз і аудит розрахунків з постачальниками

2

ОБЛІК, АНАЛІЗ І АУДИТ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДЧИКАМИ

(на матеріалах ПП «Добростав»)

ЗМІСТ

стр.

ВСТУП

Ринкові умови господарювання вимагають приведення до дії факторів, які здійснюють безпосередній вплив на ефективність управління. Вирішенню цієї проблеми сприяє раціоналізація інформаційного забезпечення. Збільшення обсягів та різновидів інформації зумовлює система суспільно-господарських відносин і, зокрема, фінансових відносин на рівні держави і на рівні суб'єктів господарської діяльності.

Актуальність дослідження. В процесі фінансово-господарської діяльності кожне підприємство вступає в певні економічні взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання (підприємствами, установами, організаціями, державними органами, фізичними особами тощо). В результаті цього відбуваються господарські операції, основними наслідками яких є виникнення зобов’язань, проведення розрахунків по них та інші зміни в активах і капіталі. Саме від того, як швидко і якісно підприємство може розрахуватися по своїх боргах, залежить його загальна конкурентноздатність, можливість отримувати кредитні ресурси та сплачувати відсотки за ними. Якщо на підприємстві є високий рівень невиправданої кредиторської заборгованості, то воно не зможе отримати кредит. Діяльність підприємства повинна бути зорієнтована на вчасне погашення своїх зобов’язань з метою уникнення небажаних ситуацій в обліку і оподаткуванні.

Дослідженню цих проблем присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, таких як Р.А.Алборов, П.С.Безрукіх, О.С.Бородкін, Ф.Ф.Бутинець, С.Ф.Голов, О.М.Головащенко, Р.Грачова, І.Губіна, В.А.Єрофєєва, А.А.Єфремова, В.М.Костюченко, Т.Н.Малькова, Н.М.Малюга, М.Ю.Медведєв, В.Моссаковський, В.В.Нарєжний, С.А.Ніколаєва, В.Ф.Палій, М.С.Пушкар, Б.Райан, Н.В.Рассулова, Я.В.Соколов, А.Твердомед, П.Хомін, Ю.Д.Чацкіс, В.О.Шевчук та інші.

Разом з тим, вивчення наукових праць та практика господарської діяльності свідчать про те, що деякі з теоретичних положень відносно трактування розрахунків, заборгованості та зобов'язань є дискусійними, а ряд важливих аспектів їхньої організації, оцінки та методики обліку, аналізу і аудиту потребують удосконалення. У зв'язку з цим вибір теми дослідження та його цільова спрямованість є достатньо актуальними.

Метою дипломної роботи полягає у систематизації організації і методики відображення в бухгалтерському обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками та проведення їх аналізу і аудиту.

Цільове спрямування роботи обумовили постановку наступних завдань:

-         вивчити законодавчі та нормативні документи з обліку та аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками підприємства;

-         визначити сутність, місце та роль розрахунків з постачальниками і підрядниками як економічної категорії, об'єкту фінансового та податкового обліку в ринкових умовах;

- дослідити порядок організації обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками підприємства.

- розкрити методику проведення аудиторської перевірки розрахунків з постачальниками і підрядчиками.

- здійснити аналіз розрахунків з постачальниками і підрядчиками по досліджуваному підприємству.

- надати ряд пропозицій по удосконаленню обліку, аналізу і аудиту розрахунків з постачальниками і підрядчиками.

Предметом дослідження є методологія та діюча практика обліку, аналізу та аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками підприємства.

Об'єктом дослідження є ПП «Добростав». ПП «Добростав» створене  4 грудня 2002 року (додаток А, Б). ПП «Добростав» здійснює діяльність у сфері громадського харчування. Основні види діяльності підприємства – це виробництво харчових продуктів, концентратів, консервів, виготовлення хлібобулочних виробів, морожених напівфабрикатів, таких як пельмені, вареники, млинці,  котлети тощо.

Методи дослідження. В дипломній роботі використано методи аналізу та синтезу, абстракції та конкретиза­ції, індукції та дедукції. Дослідження ґрунтуються на застосуванні загальнонаукових та часткових прийомів і способів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в систематизації та  уточненні теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення ме­тодики обліку, аналізу і аудиту розрахунків підприємства з постачальниками.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці об­ґрунтованих методичних рекомендацій щодо удосконалення організації і методики обліку, аудиту і аналізу системи розрахунків з постачальниками, що сприя­тиме зростанню ефективності управління фінансами через підвищення вірогідності та реальності інформаційного забезпечення.

Структура дипломної роботи. Тема дипломної роботи розкривається в трьох розділах.

В першому розділі  висвітлено нормативне регулювання обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками, їх види, визначення та оцінка. Особливу увагу приділено ролі аналізу і аудиту розрахунків з постачальниками і підрядчиками.

Другий розділ присвячений розкриттю особливостей методики обліку розрахунків з постачальниками.

В третьому розділі проведемо аналіз та аудит  розрахунків з постачальниками на досліджуваному підприємстві, розглянуто їх склад, динаміку та якість.

Інформаційною базою дослідження стали закони та інші нормативні документи з питань економічної політики, М(С)БО, П(С)БО, статистичні матеріали, планова та звітна інформація підприємства, розробки науково-дослідних установ та особисті спостереження.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИКАМИ

1.1. Економічна сутність розрахунків з постачальниками і підрядниками в управлінні підприємством

При дослідженні економічної сутності категорії "розрахунки" було виявлено, що між науковцями і фахівцями у галузях бухгалтерського обліку, фінансів, економіки та управління не має одностайної думки, а в бухгалтерському обліку в період після початку його реформування з 2000 р. взагалі відсутнє будь-яке трактування. З погляду бухгалтерського обліку, розрахункові операції є об'єктом обліку, по-перше, як динамічний процес (проведення платежу до, одночасно чи після одержання товарів, робіт, послуг) і, по-друге, як статичний стан, тобто заборгованість між суб'єктами розрахунків.

Поняття "розрахунки" та "заборгованість" в переважній більшості містять посилання на "зобов'язання": розрахунки виникають за зобов'язаннями або зобов'язання витікають з розрахунків, заборгованість -це зобов'язання або навпаки. Тобто є необхідність визначити місце кожного з понять та взаємозв'язки між ними [18].

Зобов'язання мають масштабний характер, проникають в усі сфери діяльності підприємства та виникають з моменту прийняття будь-якого рішення, але не кожне зобов'язання є дійсним. У разі прийняття рішення про практичну реалізацію зобов'язання, яке передбачає обмін ресурсами, та набуття ним юридичного оформлення, його можна вважати фінансовим. Виконання фінансового зобов'язання відбувається через систему розрахунків, які виникають та припиняються в момент руху тих чи інших ресурсів (або грошових коштів, або товарів, робіт, послуг). Стан розрахунків в будь-який момент їх існування характеризується дебіторською та кредиторською заборгованістю для кожного учасника.

Існують різні визначення поняття в нормативних документах з бухгалтерського обліку, зокрема, в П(С)БО 11 "Зобов'язання" [44]:

Зобов'язання - це взаємовідносини між двома або більше сторонами з приводу здійснення діяльності, яка має економічну доцільність.

Фінансове зобов'язання - це належним чином оформлена угода, що передбачає обмін ресурсами, які мають грошовий вимір.

Розрахунки - це система взаємин між юридичними і фізичними особами, що виникають у момент практичного виконання юридично оформлених фінансових зобов'язань при здійсненні товарних і нетоварних операцій.

Заборгованість - це стан розрахунків за фінансовими зобов'язаннями на будь-який момент часу.

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі.

Кредитори - юридичні і фізичні особи, яким внаслідок минулих подій підприємство заборгувало певні суми коштів, їхніх еквівалентів чи інших активів [15].

Розрізняють нормальну (законну) і прострочену кредиторську заборгованість.

Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати, а заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позов в судовому порядку і вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначені функції, і через несприятливі об'єктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію (послуги). Банкрутства і кредиторська заборгованість у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення кількості робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства. В Україні проблема кредиторської заборгованості була однією з найгостріших у першій половині 90-х років XX ст. [1].

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті.

Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї [4].

Отже, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичкових грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, тобто обличчями, уповноваженими на витребування чи стягнення від організації зазначеної частини майна.