Формування ресурсної бази комерційних банків у сучасних умовах

     Система депозитного страхування має  повернути довіру вкладників до банку, адже мільйони громадян України добре  пам’ятають відмову уряду України  від індексування вкладів населення  в державному Ощадному банку, що призвело до реальної втрати вкладників. Більше того, ця система має стимулювати залучення вкладів та депозитів на довгостроковій основі.

     Кошти юридичних осіб як залучені ресурси  мають короткостроковий характер. Податковий тиск змушує значну частину суб’єктів  підприємницької діяльності працювати в “тіні”, в наслідок чого чимало коштів не перебувають у банківському обігу.

     Неприйнятне також і прагнення деяких законодавців обкласти податком вклади громадян, внаслідок  чого може бути перекрито одне з  найстабільніших джерел банківських  ресурсів. Проблемою в залученні коштів населення є вимога наявності ідентифікаційного коду, чим порушується пропагована таємниця вкладу, що й відлякує громадян.

     Негативне інвестиційне середовище у зв’язку  з політичною, правовою, економічною  нестабільністю теж негативно відображається на прибутках банку, і, відповідно, на його ресурсах. Для поліпшення справ необхідно створити в державі систему підтримки банківських інвестицій, і, зокрема, звільнити від оподаткування прибуток, який одержують банки від надання довготермінових кредитів.

     Крім  цього, на ресурсне забезпечення негативно  впливають монополізація банківської  справи та недостатність законодавчої бази.

     З метою вирішення цієї проблеми слід забезпечити однакові умови для  діяльності всіх комерційних банків, створити здорове конкурентне середовище, впровадити антимонопольні закони щодо банківської діяльності на віддалену перспективу. Чинне законодавство вже застаріле і його треба суттєво переглянути. При цьому необхідно прийняти звичайні для міжнародної практики закони, що регулювали б окремі сторони діяльності банків і їх відносини з клієнтами: про захист інтересів вкладників, про рівні можливості стосовно кредитування, про зрощення промислового і банківського капіталів та ін.

     Є також проблеми, які слід вирішувати як на мікро- , так і на макрорівнях. У першу чергу, це:

• завоювання довіри всіх суб’єктів один до одного: населення од банківської системи, банків — до держави;
• створення економічної зацікавленості, з одного боку — в населення щодо збережень заощаджень у банківській системі, а з іншого — в банків щодо розумного інвестування залучених коштів у економіку [28, с.49].

    Окрім цього, для вирішення проблем  формування банківських ресурсів слід провести ряд перетворень у банківській  системі в цілому. 
 

    3.2. Шляхи вдосконалення структури фінансових ресурсів комерційних банків 

    В умовах переходу економіки нашої  країни  до ринкових відносин вирішальне значення мають вдосконалення діяльності комерційних банків, формування і  використання їх ресурсів.

    Перш  за все, поліпшення ситуації щодо забезпечення ресурсами комерційних банків України можливе тільки в тому разі, коли почне працювати економіка, тому що ніякі зовнішні і внутрішні позики, короткострокові чи тривалі, кардинально не змінять ситуації.

    Крім  того, комерційні банки, дбаючи про збільшення своїх ресурсів, повинні:

• збільшувати обсяг капіталізації;
• активізувати роботу банку із залучення вільних коштів населення — це важливий і не використаний належним чином резерв поліпшення ресурсного забезпечення банку;
• забезпечувати подальше нарощування ресурсної бази за рахунок максимального залучення стійких, ресурсномістких клієнтів;
• запроваджувати нові види банківських продуктів для юридичних і фізичних осіб;
• прискорювати і впроваджувати ефективні методи маневрування ресурсами комерційних банків за умови виваженої, збалансованої політики відповідності пасивних і активних операції банку [29, с.114].

    Вклади  населення є одним із найбільш стійких джерел банківських ресурсів, тому важливо підвищувати зацікавленість населення в заощадженнях. Це підтверджує необхідність розвитку й удосконалення організаційної роботи банків із залучення та акумуляції тимчасово вільних коштів населення. Для підвищення зацікавленості вкладників у зберіганні коштів у банку і, відповідно, зростання стабільності та строків зберігання коштів на рахунках треба економічно зацікавлювати вкладників, зокрема, за рахунок організації сімейних вкладів, активізації операцій за виграшними вкладами, розширення практики цільових вкладів. Реклама цільових вкладів впливає на свідомість вкладника, примушує клієнта замислитися над метою зберігання заощаджень, а при збігові виду вкладу та потреб клієнта саме цільове призначення вкладу є додатковим стимулом для клієнта.

    На  сьогодні дуже актуальними та перспективними є цільові вклади, що можуть поєднуватися з вигодою одержання цільового кредиту. Надзвичайно цікавою є ідея будівельних заощаджень, тобто при умові зберігання коштів протягом певного часу залежно від суми, строку зберігання та платоспроможності клієнт може одержати кредит на будівництво чи житло під меншу процентну ставку.

    Крім  того, що стосується залучення коштів у вклади, то комерційним банкам необхідно також використовувати  світовий досвід, зокрема:

• розробляти різні програми із залучення коштів населення;
• надавати клієнтам вкладникам широкий спектр послуг, в тому числі небанківського характеру;
• проводити широку відкриту рекламу для залучення клієнтури; використовувати “тиху” цільову рекламу (поштою, телефоном);
• забезпечити, щоб вклади населення були поза оподаткуванням;
• використовувати високу процентну ставку за вкладами інвестиційного характеру з виплатою премій після закінчення терміну по вкладу;
• розширити коло депозитних рахунків юридичних і фізичних осіб — до запитання, строкових і ощадних.

    Поряд із цим слід надавати вкладникам гарантії повернення депозитів, розміщених на банківських рахунках. Це і є однією із важливих форм забезпечення стабільності банківської системи. Згідно з Указом Президента України № 966/98 від 10.09.98 “Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб — вкладників комерційних банків України” із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовуються суми в розмірі вкладу, але не більше 1600 гривень кожному вкладнику комерційного банку, який сплачує збори і платежі до цього фонду. Позитивною у формуванні коштів Фонду є участь держави. Відповідно до Положення “Про порядок створення фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів”, передбачається, що одноразовий внесок держави має становити 20 млн. грн. Джерела формування коштів Фонду такі:

• початковий внесок у розмірі 1% засновницького капіталу;
• доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери;
• пеня, що стягується з комерційних банків у розмірі 0,5% від суми невчасного або неповного перерахування початкового, регулярного чи спеціального зборів до Фонду за кожен день прострочення;
• позики в комерційних банках у розмірі до 50% вартості річних внесків банків;
• інші джерела, не заборонені законодавством України.

    Якщо  взяти до порівняння зарубіжні, розвинуті країни, то швейцарська банківська асоціація надає клієнтам банків-учасників гарантії з оплати ощадних вкладів і розрахункових рахунків, на які зараховують заробітну плату в розмірі до 30 тис. швейцарських франків. Цю суму виплачують одразу ж, якщо проти банку  почата процедура банкрутства. У Німеччині існує Фонд захисту депозитів під егідою Федеральної асоціації німецьких банків, які зобов’язані проходити аудиторські перевірки й дотримуватися ряду вимог до капіталу, кваліфікації управлінських кадрів і прибутків. Щорічні відрахування у Фонд становить 0,03% загальної суми зобов’язань банку (за врахуванням міжбанківських вкладів).

    Програми  страхування банківських ресурсів у найрозвинутіших країнах можна  продемонструвати за допомогою таблиці 3.1.

    Таблиця 3.1.

    Програма  страхування банківських  ресурсів

    Як  бачимо, українським банкам необхідно  вдосконалювати систему страхування  депозитів, використовуючи закордонний  досвід.

    Великий ресурсний потенціал населення  — зберігання коштів у іноземній  валюті. З метою її залучення необхідна  розробка відповідного законодавства, що гарантувало б збереження коштів та різноманітних видів вкладів  — від існуючих вкладів “до  запитання” до перспективних валютних анонімних (кодованих).

    Необхідно на найближчий період приділити увагу розробці моделей та умов залучення пенсіонерів на обслуговування в установах комерційних банків. Можна виділити окремі напрямки діяльності банків в цьому питанні:

1. видача пенсій через установи комерційних банків при нині діючій системі пенсійного забезпечення;

2. участь банків в запланованій  пенсійній реформі в Україні в персоніфікованого обліку внесків [28, с.51].

     Окрім цього, необхідно знизити податковий прес на банківську систему для забезпечення зростання банківського капіталу відповідно до фінансово-кредитних потреб економіки. Слід звільнити від оподаткування або хоч “пом’якшити” оподаткування коштів, які комерційні банки спрямовують на створення страхових та резервних фондів для поліпшення кредитних та депозитних ризиків.

     Для прискорення запуску вторинного ринку цінних паперів за прикладом  німецьких банків слід використати  банки як андерайтери (підписувачі) емісії промислових компаній та як номінальні утримувачі цінних паперів. Це прискорить розвиток вторинного ринку цінних паперів і дасть банкам можливість додаткових ринків, на яких вони зможуть збільшувати свої ресурси.

     Необхідно також дозволити комерційним  банкам збільшувати статутні фонди  шляхом обміну відповідної кількості власних акцій на майнові приватизаційні сертифікати населення з подальшим використанням цих сертифікатів для придбання акцій інших підприємств.

     Необхідно створити в Україні справедливу  і доброякісну конкуренцію у  банківській сфері. Це приведе до зменшення розриву між депозитними і позичковими ставками, поліпшення якості всіх банківських послуг.

     Вищенаведені  пропозиції щодо вдосконалення системи  формування банківських ресурсів, хоча і потребують відповідних коригувань, деяких змін і доповнень, проте повинні становити основу для проведення реформи банківської системи, яка нині так необхідна.

     ВИСНОВКИ