Специфіка роботи редактора в сучасних умовах

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ, ІНФОРМАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ І УПРАВЛІННЯ 
 

Кафедра видавничої справи та редагування 
 

КУРСОВА РОБОТА 

з навчальної дисципліни „Редакторська майстерність” 
 
 

Тема: Специфіка роботи редактора

                                           в сучасних умовах 

                                                                 Виконала студентка Торопова

                                           Наталія Сергіївна 
 
 

                                  група ВС-31 
 

                                                           Керівник курсової роботи

                                                                 ст. викладач Алексеєнко  Н.М. 
 
 

Кременчук-2008

ЗМІСТ 

Вступ….............................................................................................................………4

1. Сучасний  редактор: професіоналізм, динамічність  професії………………….8

1. Місце редактора у редакційно-видавничому процесі…………….....…..8
2. Поєднання редакторських професій в сучасних умовах…………….....13
3. Ґендерний аспект у видавничій справі: закономірності розвитку…......18

2. Сучасні  видавництва та особливості роботи  редактора в них………………..23

  2.1.     Вплив комп'ютеризації на редакційно-видавничий  процес…………...23

  2.2.     Завдання редактора в умовах  техногенного процесу………………….26

Висновки…………………………………………………………………………....36

Список  використаних джерел..................................................................................38 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     З переходом української видавничо-поліграфічної  галузі на ринкові засади розвитку, активним формуванням видавничої мережі нового типу та ринку збуту різних видів друкованої продукції відчутно збільшився попит на фахівців видавничої справи та редагування. Умови роботи змінилися також: з'явилися нові комп'ютерні видавничі системи, нові вимоги до редакторів.

     Помітно розширився й діапазон застосування так званих редакторських професій, які традиційно готувалися й готуються  в університетах, що мають спеціальність  „Видавнича справа та редагування”. Якщо раніше випускника такої спеціальності чекали на різних творчих посадах лише у видавництвах (а їх, як вказує М. Тимошик[14; 202], до набуття Україною незалежності було не так уже й багато – трохи більше двох десятків), то нині вибір працевлаштування набагато різносторонніший. Невпинно підвищуються й вимоги щодо кваліфікаційного рівня сучасних редакторів. У цьому можна пересвідчитися, переглянувши спеціальні електронні сайти, на яких вміщується інформація щодо вакансій редакторів та видавців. Простежується тенденція: якщо кілька років тому у графі „потрібен на роботу” зазначалася лише посада, то останнім часом дедалі частіше подається детальна інформація щодо кваліфікаційних вимог до кандидата посісти таку вакансію (вища освіта, досвід роботи в друкованій періодиці, навички макетування, вільне володіння ПК, знання англійської, пошук фотоматеріалів, робота з художниками, контакти з інформаційними агенствами, досвід роботи з юридичними і бухгалтерськими документами тощо).

     Нині  редактор є і коректором, і менеджером з продажу, і головним, і художнім, і технічним редактором. Це повинно значно збільшити навантаження і ускладнити роботу як фахівця-чоловіка, так і жінки, про що пише, досліджуючи ґендерний аспект у видавничій справі, Ірина Школик: „Цікава річ, ніхто не заперечить, що загалом у книговидавничій справі жіноча зайнятість домінуюча (редактори, коректори, у відділі збуту теж, головно, працюють жінки), але, керівну, вирішальну роль тут, за статистичними даними, виконують чоловіки. Отож, і не можемо чітко дати відповіді на запитання, яке обличчя у книговидавничої справи в Україні. Може, банально, але таки слушно напрошується вислів про чоловічу голову та жіноче серце”[5; 26]. Та дослідження специфіки роботи редактора в сучасних умовах багатьма науковцями доводять, що поступове запровадження новинок технічного прогресу до редакторської і друкарської справи дало можливість спростити, пришвидшити, поліпшити, уніфікувати, розмежувати, а відтак удосконалити в цілому різноманіття творчих, організаційних і технічних операцій, пов'язаних із створенням і продукуванням різних видів видавничої продукції.

     Місце сучасного редактора в цьому  процесі з різних поглядів (організація  процесу редагування, виконання  обов'язків різних фахівців, пристосування  до роботи з новими видавничими системами  тощо) є надзвичайно важливим, що і зумовлює актуальність цієї курсової роботи.

     Предметом дослідження є робота редактора в сучасних умовах як з боку літературного, так і художньо-технічного редагування.

     Мета курсової роботи – простежити особливості роботи сучасного редактора. Для здійснення поставленої мети слід виконати наступні завдання:

• розглянути літературу, присвячену даному питанню;
• дослідити редакційно-видавничий процес та місце редактора в ньому;
• розглянути поєднання редакторських професій в сучасних умовах;
• простежити ґендерний аспект у видавничій справі;
• проаналізувати вплив суцільної комп'ютеризації редакційно-видавничого процесу;
• ознайомитись з роботою комп'ютерних видавничих систем для сучасних редакцій.

     Теоретичною базою дослідження є роботи М.Тимошика „Книга автора, редактора, видавця”, В.Іванова „Техніка оформлення газети”, З.Партико „Загальне редагування”, В.Різуна „Літературне редагування”, А. Грабельникова „Работа журналиста в прессе”, І.Школик „Ґендерний аспект у видавничій справі: традиції та сучасні закономірності розвитку” та ін.

       Так, Максим Сірик у своїй роботі „Видавничі системи для сучасних редакцій”, написаній після проведення однойменного семінару, що відбувся 14 липня 2006 року в конференц-залі київського торговельного центру „Сіті-ком”, зазначає: „У процесі оволодіння новими технічними засобами перед кожним редактором з'явилася можливість виокремлювати для себе й нові особливості, нові засоби та прийоми удосконалення тексту”[6; 51]. Знання історії видавничої справи й порівняння її з практикою сьогодення дає чималий матеріал для аналізу змін, їх доцільності та результативності, які в різні часи привносилися в організацію редакційно-видавничого процесу завдяки появі нових технічних засобів.

     Велика  кількість дослідників описує літературне  редагування сучасної української преси. Наталя Каторож у роботі „Реалії української молодіжної преси” вказує: „Уже не перший рік точаться суперечки з приводу тематики молодіжних видань. Адже особливістю молодіжних мас-медіа є не тільки їх спрямованість, але й виховання підліткового покоління, його приєднання до суспільства. Тематика молодіжної преси залишає бажати кращого.

     На  сторінках журналів і газет з'являється  грубий жаргон, знецінена лексика. Це вже не жартівливий стиль дорослої преси, а сленг, густо посипаний просторіччями. Молодь цінує таку лексику за експресивність, виразність, простоту, свободу від мовних стандартів”[4; 52]. Тому сучасному редактору не слід забувати й про загальні функції засобів масової інформації: ідеологічну, соціально-зорєінтовану, організаторську, культурно-виховну, рекламно-довідкову. Саме виконання цих функцій сучасними виданнями, дотримання балансу між ними необхідне для читача, його продуктивного діалогу із пресою протягом життя.

     При написанні курсової роботи були використані загальнонаукові методи, зокрема метод аналізу і синтезу та історичний метод.

     Курсова робота складається зі вступу, де визначається актуальність, предмет, мета і завдання дослідження; першого розділу „Сучасний  редактор: професіоналізм, динамічність професії”, де розглядається місце редактора у редакційно-видавничому процесі, поєднання редакторських професій в сучасних умовах, ґендерний аспект у видавничій справі; другого розділу „Сучасні видавництва та особливості роботи редактора в них”, що присвячений впливу комп'ютеризації на редакційно-видавничий процес та завданням редактора в умовах техногенного процесу; висновків, де узагальнюються певні положення щодо специфіки роботи редактора в сучасних умовах; списку використаних джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. СУЧАСНИЙ РЕДАКТОР: ПРОФЕСІОНАЛІЗМ, ДИНАМІЧНІСТЬ ПРОФЕСІЇ 

     

1. Місце редактора у редакційно-видавничому процесі

 

     Редакційно-видавничий процес – це сукупність обумовлених  практикою книговидання послідовних  дій видавничих працівників, спрямованих  на підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції[14; 221].

     Не  беручи до уваги „новаторства”  малих видавництв, зосередимо увагу  на одному з оптимальних варіантів  порядку проходження оригіналу  в редакції середнього чи спеціалізованого видавництва:

      - перше читання (чи детальний перегляд) оригіналу редактором та його аналіз. Раніше обов’язковою умовою завершення першого читання було складання редакторського висновку і затвердження його головним редактором. Нині переважна більшість видавців цю давню вимогу радянського видавничого процесу ігнорують;

     - редагування тексту редактором;

     - робота з відредагованим текстом технічного і художнього редакторів перед верстанням. (Обумовлюються гарнітури і розміри шрифтів основного, допоміжного, службового текстів, заголовків, а також різноманітні виділення, відступи, спуски; вказуються місця для елементів художнього оформлення, колонтитулів, колонцифр тощо);

     - верстання відредагованого тексту в обумовленому форматі і у відповідності із вказівками технічного та художнього редакторів. (Здійснюється оператором комп'ютерного набору або верстальником);

      - читання першої верстки, звіряння редакторських виправлень, внесених у форматі А4. Коректорські процеси зчитування і вичитування. (Ці два процеси важливо розрізняти. Зчитування – є зіставленням зверстаного варіанта видання після редагування з його оригіналом; вичитування передбачає усунення орфографічних, пунктуаційних і буквених помилок, дотримання принципів уніфікації й однакового стилю тексту);

     - виведення підписаної редактором і головним редактором верстки на папір. Остання звірка попередніх виправлень;

     - виведення оригінал-макета на плівки;

     - виготовлення, редагування, звіряння і виведення на плівки художнього оформлення зовнішньої і внутрішньої частин видання. (Здійснюється спільно редактором і художнім редактором або художником);

     Розглянемо  місце редактора у редакційно-видавничому процесі.

     Перше, наскрізне читання є важливим пунктом у редакційно-видавничому процесі. На підготовчому етапі редактор у загальних рисах уже може скласти перше враження про оригінал, який йому належатиме підготувати до друку. Але перед тим, як взятися за ручку (чи починати правити на екрані комп'ютера), він зобов'язаний найперше повністю прочитати весь твір. Вироблене редакторами правило: ніколи не починати редагувати текст( як, до речі, й перекладати його з іншої мови), ретельно не ознайомившись з ним. Таким чином, перше читання дає змогу редакторові визначити міру свого майбутнього втручання в текст, види і кількість правок.

       Доведення (спільно з автором) оригіналу до комплектності є не менш важливою частиною редакційно-видавничого процесу. Після першого читання явними постають недоробки автора. Найперше це стосується комплектності оригіналу, тобто наявності усіх його складових (незроблені посилання до розділів, недописані окремі параграфи, недонесені ілюстрації, незавершені таблиці чи схеми). Отож, на цьому етапі редагування варто виявити спільно з автором ті складові поданого оригіналу, яких не вистачає, і прийняти рішення: або відкласти роботу, або почати правити, домовившись з автором про кінцеві терміни ліквідації недоробок.

       Робота над структурою (архітектонікою) оригіналу − це відповідальний етап, від виконання якого залежатиме якість змістової частини майбутнього видання. Йдеться передусім про структурну організацію всього тексту, логічну співмірність усіх його частин, незалежно від того, це – журналістський твір чи книжкове видання. Лише редактор зможе підказати авторові, що в цьому оригіналі бракує, для прикладу, контрольних запитань і завдань після кожної теми; що книга виграє від того, коли в ній буде подано переднє слово відомого фахівця з цієї проблематики; що ілюстрований матеріал слід урізноманітнити, а не подавати лише портрети; що до іменного покажчика варто додати ще й предметний та географічний. І цей ряд редакторських пропозицій щодо удосконалення структури видання можна продовжувати.