Специфіка роботи редактора в сучасних умовах

     Посиленої уваги редактора при звірці набраного й перевіреного автоматизованою програмою тексту потребують складні слова, утворені способом словоскладання чи основоскладання. В переважній більшості випадків такі слова програма не сприймає і самочинно розбиває: півжирний – на пів жирний, глибокоповажний – на глибоко поважний, співмірний – на спів мірний тощо.

     Редактору й коректору ретельно слід перевіряти й деякі слова, які не є унормованими в сучасній українській літературній мові, але які узвичаїлися в  лексиконі української діаспори. При перевиданні діаспорних видань, особливо в цитатах, прямій мові героїв чи публікації документів такі лексичні форми в тексті слід залишати. Однак за умови автоматизованої перевірки правопису комп'ютерна програма їх повиправляє, не перепитуючи редактора. Якщо не простежити за такими словами в останній верстці, текст дивуватиме читача несподіваними словосполученнями. Скажімо:

     Комунікат (у значенні документа) – Комуні кат;

     Совітський (радянський) – Світський;

     „Тризуб” (назва журналу) – Три зуб.

     Недосвідчений редактор, лінуючись заглянути у словник і передовіряючи техніці, свідомо множить нові помилки у виданні.

     Нерідко видавці звертаються до видань попередніх років з метою їх передруку. Раніше іншого виходу як набирати заново текст  не було. Однак цей шлях був і  тривалим у часі, і витратним у коштах. Але комп'ютерна техніка й тут стала для видавців знахідкою. Сканер дає змогу швидко та якісно ввести зображення сторінок у пам'ять комп'ютера (сканування документа), опрацювати це зображення, розпізнати його знаки і зберегти для подальшої роботи редактора.

     У Європі найвідоміші дві програми оптичного розпізнавання графічних  символів – FineReader і CuneiForm. В Україні видавці більше користуються FineReader. Ця програма здатна розрізняти тексти більш ніж на 40 мовах світу, легко справляється з текстами, набраними в одну чи кілька колонок, не боїться оригіналів блідих, на темному папері, набраних нестандартними шрифтами.

     За  допомогою FineReader сканований текст редагується і також експортується у Microsoft Word чи Excel для подальшої редакторської роботи [8; 32].

     Звичайно  ж, як і будь-яка програма, FineReader не є ідеальною, тому здатна допускати помилки. Завдання редактора полягає лише в тому, за яких обставин і в яких текстах їх можна очікувати більше.

     Ймовірність помилок, як засвідчує практика, буде більшою за таких обставин:

- якщо текст сканувався з оригіналу гіршої якості.

     - якщо в гарнітурі шрифтів є надто тонкі засічки, особливо в літерах е, є, и, н, п.

     - якщо сканується текст з іншою правописною системою.

     - якщо це видання художньої літератури.

     - якщо це офіційні видання.

     - якщо в тексті багато цитат.

     Проаналізуємо випадки появи таких помилок  під час дії вмонтованої системи  коригування орфографії Lingvo Corrector.

     Найчастіше  після сканування програма FineReader плутає подібні за начерком літери: с – о; п – н; н – и; е – є; ж – ч; е – о. Зміна однієї літери, таким чином, змінює зміст фрази. Поданий нижче перелік досить дивних фраз, виловлених редактором реального видання на останньому етапі звірки оригінал-макета може зорієнтувати редактора-початківця в тому, як непомітно закрадаються в текст помилки із сканованого тексту:

     „Не міг стерпіти такої  напруги” (мало бути наруги);

     „Він  хотів досягнути  повних цілей” (певних);

     „Варто  переробити пункт 5 революції” (резолюції);

     „Ціна новому саду така, що держава не протримається й місяця (ладу);

     „Сусід  на пиво був веселий” (на диво);

     „Серед  темної ночі, на баяні” (багні);

     „З  кріпким олівцем на губах” (слівцем);

     „Нарада очолила насущні проблеми” (оголила);

     „Роз'єднаність  стоїть на перешкоді козацькій оправі” (справі);

     „Між  нами немає ніяких річниць” (різниць).

     У наведених вище прикладах помилки  робилися в результаті зміни однієї літери. Однак редактору слід пам'ятати, що програма, розпізнаючи слово, сама замінює дві літери в слові:

     „Великі по(лі)тики Тарновські” (поміщики);

     „Сів  біля ніг кобзаря  і (оп)ухає” (слухає).

     І ще один сектор можливих помилок, який потребуватиме посиленої редакторської  уваги – цифровий ряд. При скануванні він також може зазнавати певних змін. Такі помилки є особливо прикрими в історичних і недопустимими в навчальних виданнях. Природа їх появи така ж, як і в буквеному ряді: схожість графічного зображення, неякісний відбиток. Саме через це, скажімо, цифра 8 може перетворитися на 3, а 6 – на 5. Так, в одному з книжкових перевидань надруковано, що російська війна з Наполеоном сталася не 1812, а 1318 року.

     Помилка через нерозпізнання програмою  знака між цифрами вийшла і  в такому реченні: „Він уклінно просив його прийняти всього лиш на 23 хвилини” (замість 2-3 хвилини).

     Коротко про особливості роботи редактора  з комп'ютерними програмами перекладу  з однієї мови на іншу. В одних  випадках вони полегшують роботу професійного перекладача, в інших – ускладнюють. Але загальний висновок може бути однозначним: передовірятися цим програмам ніяк не можна. Машина поки що не навчилася розпізнавати перекладене слово у контексті його змістового зв'язку з іншими словами, не враховує вона й багатої омонімії, синонімії, властивих для кожної мови. Ось чому в перекладах часто усталене словосполучення подається в неприпустимому варіанті. Подамо кілька прикладів перекладів таких словосполучень, скажімо, з російської на українську мову, здійсненого за допомогою комп'ютерної програми перекладу:

     „Министерство образования Украины” – „Міністерство утворення України”;

     „Сочинения Вальтера Скотта” – „Твори Вальтера Скотини”;

     „Более половины новорождённых – мужского пола” – „Понад половина новонароджених – чоловіча підлога”;

     „Каждая глава в книге начинается из шмуцтитула” – „Кожний керівник книги починається зі шмуцтитулу”.

     Несподіваних  сюрпризів від комп'ютерних програм  можна чекати й на прикінцевому етапі  підготовки оригінал-макета – виведення  плівок. Наприклад, через збій комп'ютерної програми текст усієї сторінки може злитися в єдине ціле, без проміжків між словами:

     „Какжебыть?Какстатьчеловеком,окоторомможносказать,чтоонценитвремя,онзнает,чегостоитдень?”

     Отже, хоч технічний прогрес і значно спростив та удосконалив техніку  роботи редактора з оригіналом майбутнього  видання, він не здатен замінити людський фактор. Тому завдання редактора в умовах техногенного прогресу: знати типові помилки, яких допускають автоматизовані програми перевірки правопису чи оптичного розпізнавання текстів та, не довіряючи бездоганній роботі машини, уважно перевіряти набраний текст, з метою виявлення помилок і виправлення їх в ручному режимі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ

     Досліджуючи редакційно-видавничий процес та місце  редактора в ньому, з'ясовуємо, що ця професія є однією з найважливіших  у процесі редагування. Робота редактора включає перше, наскрізне читання, доведення спільно з автором оригіналу до комплектності, роботу над структурою оригіналу, роботу над заголовками, визначення єдиного стилю подання тексту, роботу із вступною, заключною та службовою частинами видання, редакційну правку, без яких неможливий редакційно-видавничий процес.

     Розглядаючи поєднання редакторських професій в сучасних умовах, виділяємо такі посади в штатному розкладі видавництва: головний редактор, редактор, коректор, художній редактор, технічний редактор, менеджер з продажу, які сьогодні нерідко суміщаються, особливо в невеликих видавничих структурах. Таким чином, висококваліфікований редактор здатний виконувати цілий ряд виробничих функцій: творчу, аналітичну, коригувальну, дослідницьку, організаційну, технологічну, координаційну, комунікативну, маркетингову, освітньо-виховну, і тому повинен володіти знаннями з таких нормативних дисциплін, як історія, філософія, політологія, культурологія, економіка, правознавство, соціологія, психологія, логіка, українська й зарубіжна літератури, бездоганно володіти державною та однією-двома іноземними мовами, засвоїти професійно зорієнтовані нормативні дисципліни, бути на «ти» з електронними таблицями, текстовими, графічними та ілюстративними редакторськими програмами, бути порядним та патріотично налаштованим.

     Простежуючи ґендерний аспект у видавничій справі, зазначаємо, що сьогодні про нього почали говорити значно сміливіше. І хоча це стосується історичного аспекту і керівну роль у видавничій справі в цілому досі займають чоловіки, роль жінки-видавця стала значно помітнішою в сучасних умовах.

     Аналізуючи вплив суцільної комп'ютеризації на редакційно-видавничий процес, з'ясовуємо, що наявність своєрідних «настільних видавничих систем», що почали з'являтися від кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття, спричинила більші чи менші зміни не лише в штатному розкладі цілого видавництва чи його редакційного підрозділу, а й в усталеному порядку проходження видавничого оригіналу. Але, в результаті автоматизації багатьох рутинних процесів редакторської роботи, змінилася все ж не методика, а техніка редагування, що може допомогти коректору, полегшити його роботу, хоча й не замінити.

     Ознайомлюючись з роботою комп'ютерних видавничих систем для сучасних редакцій, з'ясовуємо, що кожна з них має свої проблемні аспекти, так як комп'ютерні програми нездатні логічно мислити, вони не орієнтуються у випадках омонімії, паронімії тощо. Тому редактор повинен знати типові помилки, яких допускають автоматизовані програми перевірки правопису чи оптичного розпізнавання текстів та, не довіряючи бездоганній роботі машини, уважно перевіряти набраний текст, з метою виявлення помилок і виправлення їх в ручному режимі.

     Отже, робота редактора є важливою складовою  редакційно-видавничого процесу і передбачає послідовне виконання редактором низки організаційних, творчих та технічних функцій, спрямованих на удосконалення змісту і форми призначеного для друку (передачі в ефір) твору, приведення його у відповідність із загальноприйнятими в суспільстві вимогами і правилами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

     1. Антонова С. Г., Соловьёв В.И., Ямчук Т.К. Редактирование. Общий курс. – М.,1999.

     2. Ґендерна перспектива: Статті/Упоряд. Агєєва В. – К.: Факт, 2004.

     3. Грабельников А. А. Работа журналиста в прессе: Учебное пособие. – М., 2002.

     4. Друкарство. – К.,2006(1).

     5. Друкарство. – К.,2006(2).

     6. Друкарство. – К.,2006(4).

     7. Іванов В. Ф. Поліграфія для журналістів. – К., 1998.

     8. Іванов В. Ф. Техніка оформлення  газети. – К., 2000.

     9. Кириленко А. П. Самоучитель по компьютерной вёрстке. – К., 2000.

     10. Павличко С. Фемінізм. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002.

     11. Партико З. В. Загальне редагування.  – Львів, 2000.

     12. Різун В. В. Літературне редагування:  Підручник – К., 1996.

     13. Тимошик М. С. Історія видавничої справи: Підручник. – К.: Наша культура і наука, 2003.

     14. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: практичний  посібник. – К., 2005.

     15. ХІІ Форум видавців у Львові: Каталог учасників. – Львів: Форум видавців, 2005.