Контрольна робота економіка праці

Міністерство  аграрної політики України 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни «Економіка праці»

Варіант 
 
 

                                                                                              
 
 
 
 
 
 

Одеса 2011 
 
 
 
 
 

    ЗМІСТ 

18. Розкрийте  поняття економічно активного й економічно не активного населення.

42. Принципи  і функції соціального захисту.

79. Дайте  класифікацію трудових процесів. 
 

 

18. Розкрийте поняття  економічно активного  й економічно не  активного населення. 

     Економічна  активність — це прагнення працездатної людини застосувати на практиці наявні у неї здібності до праці, знання та досвід за винагороду в грошовій або іншій формі. Реалізація цього прагнення виявляється у зайнятості людини економічною діяльністю. Нереалізація його виявляється у безробітті.

     Для оцінки реальних обсягів та зміни  економічної активності, зайнятості та безробіття населення органами державної  статистики в Україні з 1995 р. проводяться  щорічні, а з 1999 р. — щоквартальні обстеження домашніх господарств з  питань економічної активності за методикою, рекомендованою Міжнародною організацією праці (МОП).

     Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, відповідно з якою населення поділяється на економічно активне та економічно неактивне.

     Економічно  активне населення – це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, які на цей момент не мають роботи, але бажають її одержати.

     Зайняті економічною діяльністю – це особи  у віці 15-70 років, які виконують  роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого дня, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному підприємстві), безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які пропрацювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві – не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

     Безробітні  у визначенні МОП – це особи  у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направленням служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

     Економічно  неактивне населення за методикою  МОП — це особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні, тобто – це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать:

     - учні, студенти, курсанти, які навчаються  в денних навчальних закладах;

     - особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;

     - особи, які одержують пенсію  у зв’язку з інвалідністю;

     - особи, зайняті веденням домашнього  господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами;

     - особи, які не можуть знайти  роботу, припинили її пошук, вичерпавши  всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;

     - інші особи, яким немає необхідності  працювати незалежно від джерела  доходу. 

42. Принципи і функції  соціального захисту.

       Проблеми  раціоналізації соціального навантаження на економіку є актуальними для  України. Сьогодні стоїть завдання побудувати таку систему соціального захисту, яка могла б швидко і якісно підняти рівень життя соціально незахищених груп населення і в той же час не гальмувати розвиток економіки. Вирішити це завдання можна тільки шляхом формування гнучких, адаптованих до нових економічних умов систем управління соціальними ризиками, які рівняються на найкращі світові досягнення та зважають на національні особливості.

       Питання розвитку соціального страхування  зводиться до пошуку шляхів досягнення балансу між економічною і соціальною складовими розвитку суспільства, які дозволили б уникнути конфронтації між ними та попередити перетворення соціального захисту населення з механізму управління соціальними ризиками в "баласт", який є перепоною економічного зростання.

       Сучасні держави активно використовують соціальне страхування для захисту  населення на випадок захворювання, зниження працездатності, смерті годувальника, допомоги багатодітним сім'ям тощо. Принцип, згідно з яким держава в рамках соціального страхування піклується про тих, хто потребує захисту, діє всюди і сьогодні.

       Соціальне страхування — найважливіший  елемент державної соціальної політики у сфері управління ризиками відтворення  населення і виконує функції  соціального захисту, забезпечення фінансування соціальної допомоги, регулювання доходів та рівня життя різних груп населення, попередження та профілактики наслідків настання соціальних ризиків.

       Організаційні принципи соціального страхування  визначаються національними, історичними, та політичними традиціями суспільства.

       Соціальне страхування можна проводити  в двох формах: державній і колективній. Державне соціальне страхування  обов'язкове, а колективне може бути і обов'язковим, і добровільним. За ступенем охоплення населення соціальне  страхування буває загальним або для окремих соціальних груп населення.

       Загальнообов'язкове державне соціальне страхування  громадян України виконується за принципами:

       — законодавчого визначення умов і  порядку проведення загальнообов'язкового державного соціального страхування;

       — обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового  договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою  самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;

       — надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним  соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

       — обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

       — солідарності та субсидування;

       — державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

       — забезпечення рівня життя, не нижчого  за прожитковий мінімум, визначений законом, шляхом надання пенсій, інших  видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

       — цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

       — паритетності представників усіх суб'єктів  загальнообов'язкового державного соціального  страхування в управлінні ним.

       79. Дайте класифікацію  трудових процесів 

     В умовах ринку й конкуренції велике значення для кожного підприємства має зниження витрат виробництва, і одержання за рахунок цього більшого прибутку. Важливим напрямком зниження витрат на виробництво є вдосконалювання трудових процесів.

     При виготовленні продукції сировина, матеріали й напівфабрикати перетворюються в готовий виріб. У кожному виробничому процесі завжди беруть участь три елементи: знаряддя виробництва, предмет праці й робоча сила. Сукупність взаємозалежних трудових і природних процесів, спрямованих на виготовлення продукції, називається виробничим процесом. Будь-який виробничий процес складається з однорідних і закінчених у технологічному від носінні часткових процесів (стадії, фази). Наприклад, у машинобудуванні такими фазами є заготівля, обробка, складання, контроль якості й випробування продукції. Відповідно до цих фаз утворяться цехи й ділянки на підприємстві. Отже, виробничий процес включає: технологічний процес, природний, транспортний, процес контролю й випробування готового виробу.

     Будь-який виробничий процес можна розглядати як би із двох сторін. З одного боку, це зміни предмета праці (технологічний процес), а з іншого боку - сукупність дій робітника, необхідних для здійснення цих змін (трудовий процес). Тривалість виробничого процесу залежить як від рівня технологічного процесу, так і від рівня вдосконалювання трудового процесу. При цьому основними факторами, що впливають на тривалість виробничого процесу, а отже, і на величину витрат виробництва й прибутку, є застосування досягнень науково-технічного прогресу й рівень організації праці. Тому аналіз трудового процесу - один з найважливіших шляхів скорочення витрат на виробництво готової продукції.

     З метою дослідження різноманітні трудові процеси необхідно класифікувати, тобто об'єднати в однорідні групи:

     Класифікація  трудових процесів

 

     З метою зменшення витрат на виготовлення продукції й зниження витрат виробництва необхідно вміти правильно організувати трудовий процес. Для цього треба встановити взаємозв'язок елементів трудового процесу, а також їхню раціональну послідовність і регламент виконання.

     Оскільки  в будь-якому трудовому процесі беруть участь завжди три елементи - знаряддя праці, предмет праці й виконавець, - раціональна його організація здійснюється з обліком технічних, організаційних і психофізіологічних факторів. Склад і технологічна послідовність виконання трудового процесу визначаються рівнем його технічної оснащеності, тобто чи виконується він вручну або із застосуванням механізмів. Звичайно, від цього залежить і величина витрат праці. Немаловажне значення для зниження тривалості трудового процесу мають і організаційні фактори - рівномірність завантаження працівника, кількість і розмаїтість операцій, а також ступінь самостійності працівника при встановленні послідовності виконання операцій.

     У будь-якому трудовому процесі  бере участь робоча сила людини. Для  раціонального її використання необхідно заздалегідь передбачити чергування м'язових і нервових навантажень на робітника, зміну видів його діяльності, зручність виконання роботи і як можна менший вплив на організм людини виробничої обстановки. Всі ці фактори враховуються при встановленні необхідних витрат часу на виконання трудового процесу, тобто норми праці.

     Зміна технічного рівня виробництва і  його організацій супроводжується  прагненням знизити витрати виробництва, а це вимагає подальшого вдосконалювання  трудового процесу.

     Удосконалюванню або раціоналізації трудового процесу  повинен передувати аналіз його складу, структури елементів і послідовності  їхнього виконання. Аналіз показує, які елементи трудового процесу  необхідні, а які є зайвими  і їх можна скоротити або об'єднати з іншими елементами. У результаті аналізу виявляються елементи, виконувані вручну, і визначається необхідність їхньої механізації. При аналізі варто звернути увагу на методи виконання елементів трудового процесу різними працівниками, траєкторії руху їхніх рук і ніг.

     На  основі матеріалів аналізу проектується більше зроблений трудовий процес і  встановлюється необхідний час на його виконання з урахуванням нормальної інтенсивності праці й ступеня  завантаженості працівника. Новий трудовий процес апробується. У результаті виконуються найбільш трудомісткі його елементи, вносяться можливі, при даному рівні технічного розвитку, зміни й установлюються необхідні витрати часу. Потім можна більше прийнятний трудовий процес уводити у виробництво, створивши для цього всі необхідні умови, і навчити працівників правильно виконувати його елементи.