Існують ще і спеціальні кредити, які отримують  комерційні банки від НБУ:

1. стабілізаційний кредит, який надається тим банкам, які знаходяться на режимі фінансового оздоровлення;
2. ломбардні кредити:

а) НБУ  кредитує комерційні банки під заставу державних цінних паперів, власниками яких є комерційні банки;

б) під  заставу векселів, отриманих комерційними банками від клієнтів;

в) на переоблік векселів, які комерційні банки взяли в своїх клієнтів на облік.

    Як  видно з таблиці 1.1., серед залучених і позичених ресурсів переважають депозити до запитання (61,2%). На строкові  депозити припадає близько 40% зовнішніх для банків ресурсів.

    У складі строкових депозитів значна частка вкладів населення (22,8%) менша  від частки коштів, які комерційні банки залучають на міжбанківському ринку(14,5%).

    Оскільки  дані, наведені в таблиці, характеризують структуру банківських ресурсів за станом на початок року, тосеред  власних ресурсів немає такого показника, як прибуток поточного року. Він з’являється у банків протягом господарського року. Особливістю структури банківських ресурсів на внутрішньорічні дати є висока питома вага міжбанківських кредитів і кредитів НБУ, які надаються для рефінансування окремих видів активних операцій комерційних банків.

    Таким чином, охарактеризувавши банківські ресурси, можна зробити висновок, що саме їх формування та раціональне  використання є одним з найголовніших  завдань, яке вирішує банк у своїй  діяльності.

 

РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ, ЇХ РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ 

      2.1. Формування та  рух банківського  капіталу 

     У вітчизняній і зарубіжній економічній  літературі сутність капіталу банку  найчастіше визначають за джерелами  його формування, серед яких:

• акціонерний капітал;
• резервний капітал;
• нерозподілений прибуток (частина прибутку, що залишається після виплати дивідендів і відрахувань у резервний фонд).

     Термін  “капітал” (фр., англ. сapital, лат. capitalist – головний) означає багатство (цінні  папери, грошові кошти, майно) , яку  використовується для власного самозбільшення.

     Виходячи  із цього, можна запропонувати таке визначення капіталу комерційного банку: це сукупність внесених власниками –  учасниками капіталу – власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових вливань з боку учасників.

     Суть  банківського капіталу виявляється  через його функції.

     Капітал банку в процесі функціонування впливає як на оперативну діяльність, так і на рівень довгострокової життєдіяльності банку. У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі трапляються суперечності у визначенні функцій банківського капіталу. Серед них слід виділити такі функції.

     По-перше, капітал є основою для створення  та організації банку, а також  для його діяльності до часу накопичення достатнього обсягу залучених і позичених коштів.

     По-друге, у випадку несприятливої ситуації і непередбачених витрат капітал  відіграє роль буфера, своєрідної “подушки”, що дає смогу банку продовжувати виконувати ті чи інші операції. У критичних ситуаціях (у випадку нестачі резервів) для погашення збитків використовується статутний капітал. Ні залучені, ні запозичені кошти не можуть бути використані на погашення збитків від поточної діяльності, оскільки вони самі є боргом. Отже, поточні витрати, які банк змушений робити для вирішення назрілих проблем, компенсує капітал.

     По-третє, капітал підтримує довіру клієнтів до банку і переконує кредиторів у його фінансовій спроможності.

     По-четверте, капітал є основою для структурного розвитку кредитно-фінансової установи, розробки і впровадження нових послуг, програм, обладнання. Залучення додаткового капіталу дає змогу банкові посилювати свої позиції на ринку, забезпечувати клієнтів сучасними банківськими послугами.

     По-п'яте, капітал служить регулятором загального розвитку банку в довгостроковій перспективі. Регулювання фінансового стану капіталу є важливим інструментом запобігання різним банківським ризикам. Воно підтримує довіру клієнтів, а в країнах, де діє державна система страхування депозитів, захищає кредитно-фінансові установи від втрат.

     Отже, капітал банку в процесі організації  банківської діяльності одночасно  виконує кілька функцій , що забезпечує найвищий ефект від проведення банківських  операцій. Ясна річ, в умовах капіталізації основною метою для банку є одержання прибутку. Проте (особливо в умовах нестабільної економічної ситуації, яка склалась в Україні) не менш важливим результатом можна вважати стабільний поступовий розвиток банку. Враховуючи це, можна стверджувати, що первинною функцією  капіталу в умовах економіки перехідного періоду є захисна функція.

     Згідно  з міжнародними стандартами адекватність капіталу визначається як:

• мінімальний абсолютний розмір власних коштів банківських установ;
• співвідношення капіталу банку та активів, зважених із урахуванням ризику вкладених коштів.

     До  економічних нормативів адекватності капіталу згідно з міжнародними стандартами  належать:

• елементи капіталу;
• зважування активів на предмет ризику;
• зважування активів на предмет ризику незбалансованих статей.

     Домінуючим  фактором оцінки адекватності капіталу є його склад.

     Порівнюючи  якісний склад капіталу за критеріями, які діють у вітчизняній банківській  системі та в міжнародній практиці, виявлено певні розбіжності.

     За  допомогою рисунка 2.1. та таблиці 2.1. ми зможемо спостерігати зміни, які  відбулися у капіталі комерційних банків України за 1994-2001 роки.

     Склад же капіталу банку, рекомендований Базельським  міжнародним комітетом з питань банківського нагляду, подано у таблиці 2.2. У таблиці 2.3. показано склад капіталу українських комерційних банків.

Рисунок 2.1. Капітал комерційних банків України. 

Таблиця 2.1.

Капітал комерційних банків України.

Таблиця 2.2.

Склад капіталу банку за методикою Базельського міжнародного комітету з питань банківського нагляду.

 

 

Таблиця 2.3.

Склад капіталу українських комерційних банків.

 

     Порівняльний  аналіз складу капіталу, визначеного  за міжнародною та вітчизняною методикою, свідчить про відмінності у розумінні самої суті власного капіталу банку.

      1. В українській практиці капітал  розглядається як вузьке поняття  – до його складу входять  лише постійні елементи (за винятком  переоцінки коштів у валюті); віднесення  до власних капіталів банку  субординованого боргу не допускається.