Сучасний стан та етапи формування

Київський національний університет імені тараса шевченка

Розвиток туризму в  ПАР

Сучасний стан та етапи формування

 

 

 

Студент Магістратури 2-го року Групи – МТ Третяков Олександр

 
Туризм - тимчасові виїзди (подорожі) людей в іншу країну або  місцевість, відмінну від місця постійного проживання на термін від 24 годин до 6 місяців протягом одного календарного року або з вчиненням не менше  однієї ночівлі в розважальних, оздоровчих, спортивних, гостьових, пізнавальних, Релігійних та інших цілях без  заняття діяльністю, оплачуваною  з місцевого джерела. [1].

Людини, що здійснює таку подорож, називають туристом

Проблема визначення терміну «туризм»

Дати короткий і при  цьому повне визначення поняття  «туризм», через різноманіття виконуваних  ним функцій і великого числа  форм прояву, досить складно. У процесі  розвитку давалися різні тлумачення цьому терміну і кожне з  них відображає ті або інші сторони  туризму.

Зміна місця: переміщення  в місце, що знаходиться за межами щоденної середовища проживання.

Перебування в іншому місці: місце перебування не має бути місцем постійного або тривалого  проживання (12 і більше місяців).

Оплата діяльності у відвідуваному  місці: Метою поїздки не повинно  бути здійснення діяльності, оплачуваної  з джерела у відвідуваному  місці або трудовою діяльністю (оплатою праці).

Сучасний туризм неможливий без діяльності з виробництва  туристичного продукту: спеціального одягу, спорядження, готелів, екскурсійних бюро, транспорту і т.д і т.п. Однак  у пропонованих нині визначеннях  ця діяльність не відбивається.

 

Класифікації  туризму 

Залежно від критерію, за яким оцінюється подорож, можна виділити багато класифікацій.

Рекреаційний туризм, оздоровчий туризм, пізнавальний (екскурсійний) туризм, спортивний туризм, екстремальний туризм, за метою подорожі, по ландшафтному і географічною ознакою, за способом пересування.

Інші класифікації: за способом екіпіровки, по організаційній формі, по статево-соціальною ознакою, за активністю під час відпустки, за іншими ознаками.

 

Індустрія туризму

Індустрія туризму - багатогалузевий  виробничий комплекс, що займається відтворенням умов для подорожей і відпочинку, тобто виробництвом туристського продукту. Є однією з найбільш значних галузей  економіки в світі, а для деяких країн, що розвиваються - основною економічною  галуззю (Кіпр, Малайзія, Таїланд та ін).

Однак, дефінуванні індустрії  туризму як комплексу підприємств  виробничої і не виробничої сфери, що мають туристичні послуги і виробляють товари туристського попиту, є наслідком  галузевого підходу. Тому варто враховувати, що індустрія туризму є не тільки сукупність вище перерахованих підприємств, але є однією з форм освоєння території [4].

Типові суб'єкти туріндустрії (туріндустрія у вузькому сенсі):

підприємства розміщення (курорти, готелі, пансіони, кемпінги і  т. п.),

транспортні підприємства, туристські фірми (туроператори, туристичні агентства, екскурсійні бюро і бюро гідів),  рекламно-інформаційні туристські установи (рекламні агентства, рекламні бюро, інформаційні агентства),асоціації та державні органи з регулювання розвитку туризму комітети та департаменти туризму, громадські туристські організації і об'єднання).

Нетипові суб'єкти туріндустрії (туріндустрія в широкому сенсі): У  сфері виробництва - підприємства, що виробляють сувеніри, спорттовари, товари для відпочинку, одяг для відпочинку та туризму, літературу по туризму, продукцію  машинобудування, фототовари, у сфері  обслуговування - підприємства, що здійснюють організацію розваг, конгресів, виставок і ярмарків, громадське харчування, послуги лазні та сауни, Культурно-просвітницьку  діяльність, тренерські послуги, медичні  послуги, кредитні послуги, страхові послуги, видача віз. [5]

Розвиток туризму  на Африканському континенті

Африка - надзвичайно цікавий, дуже перспективний, але найбільш слабо  освоєний туристський регіон. Серед  факторів, що сприяють розвитку туризму  на цьому континенті, можна виділити наступні:

1) близькість до Європи  та Азії;

2) тепла погода і велика  кількість сонця круглий рік;

3) наявність у багатьох  прибережних районах Африки прекрасних  пляжів, на базі яких можна  створити морські курорти;

4) різноманітна екзотична  природа, У тому числі унікальна  дика фауна;

5) різноманіття культурних  та історичних пам'яток у Північній  Африці.

До числа факторів, які  стримують розвиток туризму в  Африці можна віднести наступні:

1) низький економічний  рівень більшості африканських  країн;

2) слабо розвинена туристична  інфраструктура і транспортна  мережа;

3) нестабільне внутрішньополітичне  становище ряду країн континенту;

4) відсутність розвинутого  внутрішнього туризму, Який «прокладає  дорогу» міжнародного;

5) уряди низки країн  приділяють розвитку туризму  недостатня увага;

6) деякі райони континенту  характеризуються несприятливими  кліматичними умовами (сильна  спека, суховії, тривалий період  випадання рясних опадів).

За розвитком фонду  розміщення Африка значно поступається Європі та Північній Америці. Найбільшого  розвитку фонд розміщення досяг у  країнах Північної Африки і ПАР, і темпи його зростання тут  вище, ніж в інших країнах континенту.

Слабо розвинений транспорт. Найбільша густота мережі доріг  з твердим покриттям в ПАР, Марокко, Тунісі, Сомалі. У ряді країн  з сухим кліматом для туризму  в якійсь мірі можна використовувати  частина грунтових доріг. Але  в країнах, розташованих в екваторіальній зоні і прилеглих областях, використання доріг без твердого покриття в  сезон дощів неможливо. Враховуючи, що з Європи багато туристів приїжджають  на автомобілях і автобусах, уряди  багатьох африканських країн звертають  увагу на будівництво нових і  вдосконалення наявних автодоріг.

Найпопулярнішим видом транспорту у відвідувачів африканських держав є авіація. Десятки авіарейсів пов'язують Африканський континент з Європою, Америкою та іншими частинами світу.

Досить успішно розвивається в районі Африки особлива форма морського  туризму - круїзи. Це пояснюється порівняно  невеликою відстанню між портами  Європи й Азії по відношенню до портів Північної та Західної Африки, розташуванням  біля берегів привабливих для  мандрівників островів - Мадейра, Канарських, Зеленого Мису, островів Гвінейської  затоки. Використовуючи круїзне подорож  по Середземномор'ю, туристи можуть оглянути за одну поїздку країни трьох  частин світу.

Сезонність туризму тут  залежить як від місцевих кліматичних  умов, перш за все положення Африки в північній і південній півкулях, так і від загальносвітових тенденцій  сезонності туризму. Основні туристські зони Північної Африки знаходяться  в приморських частинах АРЄ, Алжиру, Тунісу і Марокко, тобто в субтропічній частині північної півкулі. Незважаючи на те що максимум туристських відвідувань  припадає на літні місяці, число  прибуттів туди досить значно і в  зимові місяці. Алжир може приймати гостей 9 місяців у році (найкращі місяці: березень травень і вересень листопад). Марокко країна цілорічного  туризму, але і тут, хоча місцева  зима для європейців краще, літо продовжує  відігравати більш важливу роль. У південних районах Тунісу сезон  триває цілий рік, але в інших  районах туристським сезоном  можна вважати 8 місяців. Для маршрутного  туризму по цій зоні зручніше більш  прохолодні зимові місяці. Деякий розбіжність  періодів комфортних за кліматичними умовами для туризму з місяцями найбільшого числа приїздів іноземних  гостей пояснюється тим, що більшість  відпусток у Європі надається  в літні місяці, а також сформувалася традицією.

На півдні континенту в  ПАР, розташованої в субтропічній зоні і в зоні тропічних пасатів  Південної Африки, кліматичні умови, що впливають на сезонність, інші. Тут  головна особливість це протилежні північній півкулі пори року. Берегова смуга ПАР характеризується м'яким і рівним кліматом з річними амплітудами  менше 10 ° С, але в глибині країни кількість опадів зменшується, а  коливання температур зростають. Максимальний підйом туризму в ПАР припадає на місцеве літо (з другої половини листопада по кінець лютого) і на пізню осінь (квітень). Однак і взимку, особливо в липні серпні, сюди приїжджає безліч туристів. Літні «піки» туризму пояснюються тим, що любителі тепла їдуть в грудні - лютому в південну півкулю. «Піки» квітня пов'язані з тим, що в цей час в ПАР варто відмінна погода, а підвищений приїзд туристів в липні-серпні - з можливістю займатися лижним спортом в горах, де сніг лежить кілька зимових місяців, а також з припливом традиційних відпускників з Європи.

Країни Екваторіальної зони, яка простягається на південь  і північ від екватора на 56 градусів, а на схід до Великих озер, з річним коливанням температур не більше 45 °  С і з послідовно чергуються двома  дощовими сезонами і двома відносно сухими, а також країни зон екваторіальних мусонів північного і південного півкуль, Що мають вологий і сухий  сезони, характеризуються збільшенням  числа приїзду туристів в суху пору року. Так в Нігерії туристський  сезон триває з жовтня по травень.

Таким чином, завдяки своєму становищу в двох півкулях, Африка має широкі перспективами для  розвитку туризму протягом усього року, чергуючи по місяцях прийому закордонних  гостей, то одні, то інші країни.

Тривалість перебування  іноземних туристів в країнах  Африки різна, але в цілому характеризується досить великою тривалістю. Це пояснюється  тим, що на континенті переважають мандрівники  і курортники з віддалених держав, розташованих в інших регіонах світу. Подолавши велику відстань, туристи, як правило, проводять в Африці не менше двох-трьох тижнів.

Основне число туристів приїжджає  до Африки із Західної Європи та Північної  Америки.

У більшості випадків провідні місця в потоках, які приймає  Африка, займають прибуття з колишніх метрополій: Для Марокко, Алжиру і  Тунісу це Франція, для Республіки Заїр Бельгія, для Кенії - Великобританія. У багатьох країнах Африки велика питома вага прибуттів з сусідніх, споріднених з мови, релігії чи політичного устрою держав. Для Кенії  це Танзанія, для Марокко - Алжир  і т.д.

Крім туристів з США, які  за кількістю прибуттів в більшості  країн Африки займають одне з перших місць, значний приплив туристів з Німеччини та скандинавських країн.

Внутрішній туризм, як внутрішньодержавний, так і внутріконті-нентальний, і  туризм африканців за межі континенту і прилеглих до нього островів розвинені слабо, що пояснюється, насамперед, низьким рівнем життя населення  більшості країн цього району. У багатьох африканських країнах  уряди з економічних міркувань  обмежують виїзд громадян за кордон, встановлюючи суворі квоти.[3]

Число іноземних туристів, що відвідують Африку, і грошові  надходження від них відносно невеликі і становлять близько 2-3% загальносвітових. Зростання міжнародного туризму  в Африці стримувався через високі ціни африканського продукту на турістообразующіх  ринках. Однак, в останні роки регіон переключився на недорогий масовий, переважно пляжний туризм, особливо на півночі континенту біля берегів Середземного моря.

Найбільшим генеруючим ринком для країн регіону є самі африканські  країни, що дають до 50% всіх туристів. Інші турістообразующіе країни - це Франція, Німеччина, Великобританія. Це пояснюється тим, що не так давно  ці країни були метрополіями африканських колоній.

Найбільш популярні місця  відпочинку туристів розташовані: на півночі - Туніс, Єгипет, Марокко, на сході - Кенія, Танзанія, Сейшельські острови, Мавританія, Зімбабве. Деякі з них спеціалізуються  на елітному пляжному туризмі й розвивають висококласну готельну індустрію, одержуючи  з кожного відпочиваючого до 900 дол.

На півдні Африки популярним туристичним центром є ПАР, яка  очолює список перших країн континенту за прибуттям і надходженнями. ПАР  має розвинену транспортну та готельну інфраструктуру, а також  стає модною країною в міжнародному туризмі.

Однак, Африка в цілому відстає  в міжнародному туризмі, тому що багато країн регіону економічно не розвинені  і не мають політичної стабільності, а також у багатьох частинах континенту тривають військові конфлікти, епідемії.[2]

Південно-Африканська  Республіка (ПАР)

Цивілізація Південної Африки увібрала в себе і з'єднала древні екзотичні звичаї африканців, витончене  спадщина індо-арабсько-го світу і  новітні технології європейців. Золоті піски тропічних пляжів, вічні  сніги Драконових гір, екзотичні  заповідники, казкове царство лісів  Капській провінції і Наталя приваблюють  сюди туристів.

 

 Географія,  площа і ландшафт країни

ПАР розташована на самому півдні континенту. Країна межує на північному заході з Намібією, на півночі  з республікою Ботсвана, а на північному сході - з республікою Мозамбік і  королівством Свазіленд. У північно-східній  частині країни розташовується незалежне  королівство Лесото, оточене її територією.