Зародження бюджетних відносин

Розподільча функція  бюджету також використовується для втручання держави в процес суспільного виробництва – регулювання  господарської діяльності підприємств, прискорення темпів економічного зростання, посилення господарської активності підприємців. За допомогою бюджету  держава впливає не тільки на перерозподіл національного доходу, але і на його виробництво, накопичення грошових ресурсів, сферу споживання, процеси  демонополізації економіки, на процеси  роздержавленння.

Контролююча функція  полягає в тому, що бюджет об¢єктивно – через формування та використання грошових коштів держави – відображає економічні процеси, що відбуваються в  структурних ланках економіки. При  формуванні державних доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю справляння різних видів податків, мобілізації інших джерел доходів, дотримання пропорцій між ними, визначенням  податкової бази, формами пільгового оподаткування, строками надходження  доходів. При використанні бюджетних  коштів контролюється ефективність їх використання, їх відповідність  цільовому призаначенню.

Фінансовий контроль здійснюється за виробництвом, розподілом та споживанням сукупного суспільного  продукту та національного доходу, за пропорціями, які склалися в процесі  перерозподілу національного доходу.

Функція забезпечення існування держави ставить своїм  завданням створення матеріально-фінансової бази функціонування держави; утримання  апарату управління країною, президентської влади, законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних та митних органів, податкової служби.

При переході економіки  України до ринкових відносин державний  бюджет зберігає свою важливу роль. Але при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво  і сферу соціальних відносин. Тому він широко використовується для  міжгалузевого і територіального  перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки і культури на всій території України. В умовах переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково - технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення. Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід відзначити, що він є складовою грошових відносин, пов¢язаних із розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту і національного доходу України.

Структура бюджетної  системи України

Бюджетною системою України є – сукупніть окремих  її ланок, юридично пов”язаних між  собою, яка базується на загальноприйнятих  принципах, що відповідають міжнародним  стандартам.

Складовими елементами бюджетної системи є:

структура;

принципи побудови;

організація функціонування.

Згідно з Законом  “Про бюджетну систему України”, що було ухвалено у 1991 році структура бюджетної  системи України будується на основі бюджетного устрою держави.

Бюджетний устрій –  це організація та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв”язокміж окремими ланками. Так бюджет України  об¢єднує 13.3 тис. самостійних бюджетів.

Бюджетна система  складається з державного бюджету  України, республіканського бюджету  Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об¢єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування  Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет об¢єднує області обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного  підпорядкування.

Бюджет району містить  районний бюджет, бюджети міст районного  підпорядкування, селищні та сільські бюджети. В свою чергу селищні  та сільські бюджети створюються  за рішенням районних, міських Рад  народних депутатів за наявності  необхідної фінансової бази. Районні  та міські Ради визначають доходи відповідних  селищних і сільських бюджетів.

Бюджет міста, яке  має районний поділ, об¢єднує міський  бюджет та бюджети районів, що входять  до його складу.

Організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв¢язок між окремими ланками  бюджетної системи характеризує бюджетний устрій країни. Він визначається державним устроєм і адміністративно-територальним  поділом України.

Бюджетний устрій грунтується  на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності  усіх бюджетів, що входять до бюджетної  системи України.

Принцип єдності  бюджету означає існування єдиного  розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він  забезпечується єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією, формами  бюджетної документації і т.д.

Принцип повноти  полягає у відображенні у бюджеті  всіх доходів та видатків.

Принцип достовірності - це формування бюджету на основі реальних показників, науково обгрунтованих  нормативів.

Принцип гласності  забезпечує висвітлення в засобах  масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності  – це відображення показників бюджетів у взаємозв¢язку з загальноекономічними показниками шляхом використання засобів  максимальної інформативності результатів  порівняльного аналізу, визначення темпів та пропорцій економічного розвитку.

Принцип самостійності  бюджетів, що забезпечується наявністю  джерел закріплених та власних доходів, надходжень від яких достаньо для  здійснення своїх функцій, та правом визначення напрямків їхнього використання відповідно до бюджетного законодавства.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні  в містах, селищні, сільські бюджети  є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних  доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

Провідне місце  в бюджетній системі України  належить державному бюджету. З нього  фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі соціального  захисту, на будівництво, утримання  центральних органів державної  влади і управління.

Через державний  бюджет здійснюється перерозподіл частини  фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями і  містами республіканського підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування програм та заходів, здійснюваних органами місцевого самоврядування.

Останніми роками спостерігається  тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляються через бюджетну систему. Але в  умовах перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі  фінансових ресурсів, як і національного  багатства в цілому.

Світовий досвід свідчить, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати, і бюджет в цьому плані є найдосконалішим  засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від 30 до 50 % валового внутрішнього продукту. Уся проблема в тому, як знайти виважені форми і методи цього перерозподілу, що в умовах України є одним  з найважливіших завдань. В державі  досі не навчилися ефективно використовувати  бюджетний механізм в управління економікою.

Важливою умовою успішного функціонування бюджетної  системи має стати поглиблення  реформи бюджетних відносин між  центральними та регіональними рівнями  влади на основі розмежування відповідальності за вирішення економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративно-територіальних утворень шляхом відповідного розподілу  державних видатків та доходів. Реалізація цього положення вимагає визначення розміру адміністративно-територіальних утворень. Це має здійснюватись з  урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і використання фінансових ресурсів, створюваних на відповідній  території, перерозподільчих міжрегіональних  процесів.

З метою забезпечення загальнодержавної і міжнародної  порівнянності бюджетних даних, створення єдиної інформаційної  системи зведення державних доходів  та видатків на всіх рівнях влади, здійснення належного контролю за ходом виконання  бюджетів, за своєчасним і повним надходженням платежів по видах доходів та платників, а також за цільовим використанням  коштів суворо в межах затверджених асигнувань була розроблена система  бюджетної класифікації.

Надмірна централізація  у витрачанні бюджетних коштів, як і звуження фінансових можливостей  органів місцевого самоврядування, мають однакові негативні наслідки. Тут потрібна науково обгрунтована концепція розмежування доходів  і витрат різних ланок бюджетної  системи. Визначальними при її обгрунтуванні  мають стати фактори ефективного  витрачання коштів, посилення контролю з боку держави за господарською  діяльністю суб¢єктів підприємництва, встановлення залежності між розміром бюджетних витрат і результатами економічної діяльності в регіонах.

Нові економічні відносини потребують змін і в  бюджетній системі. Щодо вирішення  цієї проблеми існують різні підходи:

-зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку пр иорітетних напрямків виробництва, стабілізації національної валюти;

-при збереження централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних податків та доходів;

-надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України всі бюджети, що становлять бюджетну систему.

Розглядаючи питання  стосовно збереження бюджетної системи  та бюджетного устрою, треба зазначити, що в умовах переходу до ринкової економіки  продовжуються зберігатися затратні функції держави, супроводжувані спадом виробництва, інфляційними процесами  і зменшенням доходів. Нестача коштів на фінансування соціально-культурної сфери, будівництво, оборону та інші заходи у державному бюджеті поповнюється за рахунок кредитів Національного  банку та шляхом централізованого розподілу  коштів між ланками бюджетної  системи, що, безперечно є позитивним моментом. Негативним є те, що централізований  порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, які входять  до бюджетної системи України, породжує в органах влади і всіх ланках управління споживацьке ставлення  до них і не стимулює їх діяльність на вишукання додаткових коштів у  господарствах областей, міст і районів. Саме місцеві органи влади й управління повинні розробляти відповідні заходи щодо поліпшення економічного стану своїх сіл, селищ, районів, міст і областей та вишукування можливостей додаткового залучення коштів в їх бюджети на підтримку діючих установ охорони здоров¢я, освіти, культури та фінансування інших заходів передбачених бюджетами. Адже якщо держава мобілізує кошти для фінансування пріоритетних напрямів економічного розвитку, вона не може достатньо забезпечувати позики, субвенції і субсидії місцевим бюджетам, і останні змушені будуть скорочувати видатки за рахунок мережі установ культури, освіти, охорони здоров¢я, що дуже небезпечно.

Реформування спонукає органи місцевої влади і управління до розробки невідкладних заходів щодо пошуку зособів для фінансування інфраструктури. З Державного бюджету  місцевим органам влади та їх бюджетам виділяється мінімум допомоги.

Прийняття консолідованого  бюджету, до складу якого входять  усі види бюджетів бюджетної системи, пов¢язане із значним навантаженням  на місцеві органи влади і управління, вимагає від них повної відповідальності за виконання бюджету. Позитивним у  консолідуючій схемі бюджету  є те, що бюджетна система спирається на економічно і юридично врегульовану сукупність Державного бюджету, республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, селищних та сільських бюджетів. При цьому  передбачається повна самостійність  місцевих бюджетів і всіх їх ланок, зумовлена наявністю власних  та закріплених доходних джерел і  правом визначення напрямів їх використання. Негативним моментом є те, що в умовах постійного скорочення виробництва  і доходів повна самостійність  місцевих рад при формування бюджетів ще більше поглиблює кризові явища  в економіці регіонів.

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних  процесів. Надходження до бюджету  безпосередньо залежить від стану  виробництва. Звичайно, одним із важелів  досягнення цього має бути ефективна  податкова сиситема.

Система оподаткування  має забезпечити оптимізацію  структури розподілу та перерозподілу  національного доходу. Реформування податкової системи має базуватися на принципі збереження доходної частини  бюджету і забезпечення обов¢язковості та рівнонапруженості у сплаті податків усіма юридичними і фізичними  особами, недопущення будь-яких проявів  дискримінації до окремих платників  або категорій платників податків, а також стосовно оподаткування  товарів вітчизняного чи іноземного виробництва.

У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати  соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування доходної та видаткової частини  бюджету пов¢язане з основними  макропоказниками економічного і соціального  розвитку України.

Особливої актуальності набувають сьогодні питання, пов¢язані  з розширенням бази і прав місцевих органів влади щодо формування доходів  своїх бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів. З цією метою  необхідно переглянути чинне  законодавство про місцеві податки  та збори, розширити коло об¢єктів оподаткування, встановити перелік місцевих податків, обов¢язкових до сплати на всій території  України.

У зв¢язку з цим  хотілося зупинитись на тих проблемах, без розв¢язання яких неможливо  говорити про стабілізацію у бюджетній  сфері, про економічний розвиток взагалі.