Зародження бюджетних відносин

Як вказує Н.А. Ширкевич, Конституція  визначила чотири основних положення  організації бюджетної системи  СРСР:

-   єдність бюджетної системи;

-  централізацію в союзних органах значної частини прибуткових джерел та податкового законодавства;

- існування поряд із загальносоюзним бюджетом самостійних бюджетів союзних республік та їх включення до складу єдиного державного бюджету;

- затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.                    

Постанова „Про бюджетні права  Союзу РСР та союзних республік” від 1924 року визначала, що порядок складання, розгляду, затвердження та виконання  єдиного державного бюджету СРСР затверджується Центральним Виконавчим Комітетом з подання Ради народних комісарів СРСР. Тією ж постановою був передбачений порядок розподілу  доходних джерел та видатків, що проводилися  по загальносоюзному, республіканським та місцевим бюджетам. В необхідних випадках передбачалось надання дотацій певним адміністративно-територіальним одиницям, але у подальшому досить часто застосовувались і субвенції.

В Україні почали складатися районні бюджети вперше у 1922–1923 рр.: в Катеринославській, Полтавській, Харківській, Чернігівській губерніях, а починаючи з наступного бюджетного року було проведене повне районування, в результаті чого сформовано 701 район.

Як бачимо, вже в перші  роки існування в СРСР почав активно  запроваджуватися механізм бюджетного регулювання: розподіл та закріплення  доходних джерел та видатків за ланками  бюджетної системи, а також передбачалося  застосування міжбюджетних трансфертів. Слід також зазначити, що у той  же період було зосереджено дуже значну увагу на створенні ефективної системи  державного контролю.

За часів СРСР казначейські функції, тобто функції касового виконання бюджету, було покладено  на установи Державного банку СРСР, які „з 1 жовтня 1928 року стали основним касовим апаратом держави”. Ці установи приймали бюджетні кошти та зараховували їх на рахунки відповідних бюджетів – союзного, республіканських та місцевих; здійснювали у встановлених розмірах розподіл сум державних податків та доходів між союзним бюджетом та республіканськими бюджетами союзних республік та відрахування від державних податків та доходів до республіканських бюджетів автономних республік і місцевих бюджетів. Тобто безпосередню участь у здійсненні міжбюджетних відносин у СРСР брали установи Державного банку СРСР.

Формування бюджетної  системи СРСР у цілому завершилося  у 1938 році, коли місцеві бюджети офіційно були включені до складу єдиного державного бюджету. Подібна система збереглася до початку 90-х років без будь-яких суттєвих змін. 

Бюджетна система СРСР об’єднувала бюджети п’ятнадцяти  союзних республік і понад 50 тисяч  місцевих бюджетів. Формування бюджетної  системи колишнього СРСР здійснювалось  за трьома принципами:

1)Демократичного централізму;

2)Ленінської національної  політики;

3)Єдності.

За умов тоталітарної системи  управління жоден із цих принципів  не мав реального втілення. Так, наприклад, майже 70% доходів зараховувалось до союзного бюджету, а понад 70% видатків здійснювалося за рахунок місцевих бюджетів. Це сприяло посиленню негативних тенденцій між центром і союзними республіками, чого не було у світі і наукою оцінювалось негативно.

У 1959 році прийнято „Закон про  бюджетні права СРСР та союзних республік” , у якому було визначено перелік доходів та витрат, що були закріплені за союзним бюджетом з одного боку, та бюджетами союзних республік – з другого; у 1971 році була прийнята постанова уряду „Про заходи щодо зміцнення матеріально-фінансової бази виконавчих комітетів районних та міських Рад народних депутатів” та ін.

Отже, проаналізувавши становлення  бюджетних відносин в Україні  у радянський період, можна зробити  висновок, що функціонування бюджетної  системи передбачало відповідну взаємодію її окремих ланок, серед  методів якої використовувалися  такі методи бюджетного фінансування, як дотації, субвенції, відрахування від  певних видів податків, закріплення  власних джерел доходів за місцевими  бюджетами. Недоліки у функціонуванні зазначених систем пов’язані, насамперед, із існуючою на той час у державі  адміністративно-командною системою управління.

У 1990 р. було прийнято Закон  „Про бюджетну систему Української РСР ” (від 05.12.1990 р.), згідно з яким Державний бюджет складається з двох самостійних ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів.

У 1995 р. Верховна Рада України  прийняла нову редакцію Закону „Про бюджетну систему України” (29.06.1995 р.).

1996 р. Конституцією України  було закріплено основні принципи  побудови бюджетної системи України,  визначені нові принципи побудови  міжбюджетних відносин, встановлено  право територіальних громад  самостійно затверджувати бюджети  відповідних адміністративно-територіальних  одиниць і контролювати їхнє  виконання, встановлювати місцеві  податки та збори відповідно  до законодавства.

У 1997 р. прийнято Закон „Про місцеве самоврядування” (від 27.05.1997), який розширив основні положення Конституції щодо організації бюджетної системи та міжбюджетних взаємовідносин в Україні.

Останні роки розвитку бюджетної  системи України виявили цілий  ряд питань, які необхідно оперативно вирішувати на законодавчому рівні  для подолання бюджетної кризи. Одночасно розв'язувалися три  взаємопротилежні проблеми:

-   зниження податкового навантаження на економіку;

-   зниження і ліквідація дефіциту, а отже, і зупинення зростання державного боргу;

-   скорочення заборгованості як індикатор того, що система стає збалансованою.

Недосконалість бюджетної  системи, чинної правової бази, правова  неврегульованість багатьох питань бюджетної діяльності стали характерною  рисою чинного бюджетного законодавства, що призводила до поглиблення затяжної бюджетної кризи, та, зокрема,  кризи платежів.

Тому уже в 1998 році гостро постала необхідність проведення бюджетної  реформи, розробки єдиного документу, який би міг сконцентрувати в собі регулювання більшості питань, що стосуються бюджетних відносин.

Протягом 2000-2003 років зроблено суттєві кроки щодо вдосконалення  бюджетного процесу в Україні. Головним з них стало прийняття у 2001році Бюджетного кодексу України, із змінами та доповненнями у 2010 році. Бюджетний кодекс створив необхідну законодавчу базу для бюджетних відносин з чітким визначенням процедури підготовки, прийняття та виконання бюджету, а також відповідальності за здійснення бюджетних правопорушень і взаємовідносин Державного бюджету з місцевим, що дозволить адаптувати відповідне законодавство країни до міжнародних стандартів. Не можна сказати, що Бюджетний кодекс - це ідеальний документ і що він вирішує усі питання. Але це дуже потрібний документ для формування бюджету і його прийняття стало початком реформи між бюджетними відносинами, оскільки значно посилилася роль і місце місцевих бюджетів у бюджетній системі України.

Отже, якщо зробити спробу охарактеризувати становлення в  Україні бюджетних відносин у  період з моменту створення української  козацької держави (середина XVII ст.) до сьогодення, можна визначити декілька моментів:

I. Загальновійськова казна  запорізького козацтва, до якої надходили доходи від промислів, скотарства, рибальства, полювання. Видатки здійснювалися на військове спорядження, будівництво монастирів та інше.

II. Після об'єднання України  з Росією майже 50 років Україна зберігала атрибути державності, у тому числі і самостійність фінансів.

III. 1918-1922 рр. Українська Центральна  Рада протягом 14 місяців, а потім більшовицький уряд намагалися оволодіти бюджетним процесом, але спроби виявилися марними.

IV. 1922-1991 рр. Тривалий і  складний період розвитку бюджетних  відносин, історичний аналіз якого  свідчить, що Україна виконувала  у бюджетному процесі підпорядковану роль. (У ці роки приблизно 25% НД, створеного в Україні, перерозподілялося через бюджет України, а понад 40% НД — через союзний бюджет).

V. 1991-2001 рр. Період становлення  основних засад державності. Україна  вперше склала Державний бюджет  як незалежна держава. (Через нього  розподілялося більше ніж 60% НД і 70% фінансових ресурсів Української держави. Дефіцит бюджету становив приблизно 3% ).

VI. 2001 по теперішній час  – на цьому етапі відбувається  подальше реформування бюджетної  системи України, що проявилося  перш за все у прийнятті  Бюджетного кодексу.

  Як економічна категорія, бюджет відображає складні відносини з приводу руху централізованих грошових ресурсів, призначених для задоволення суспільних потреб. Зважаючи на той факт, що бюджет в певній мірі є передумовою, та результатом суспільного розвитку, можна виділити фактори, які впливають на формування бюджету та його використання. Такими факторами є:

    а) економічні;

    б) соціальні;

     в) політичні.

 

                   

 

     

2. Структура бюджетної системи України

       Бюджетною системою України є – сукупніть окремих її ланок, юридично пов”язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

      Складовими елементами бюджетної системи є:

• структура;
• принципи побудови;
• організація функціонування.

      Згідно з Законом “Про бюджетну систему України”, що було ухвалено у 1991 році структура бюджетної системи України будується на основі бюджетного устрою держави.

     Бюджетний устрій – це організація та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв”язокміж окремими ланками. Так бюджет України об¢єднує 13.3 тис. самостійних бюджетів.

     Бюджетна система складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.

 

     Бюджет Автономної Республіки Крим об¢єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

     До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет об¢єднує області обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

    Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. В свою чергу селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

     Бюджет міста, яке має районний поділ, об¢єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

    Організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв¢язок між окремими ланками бюджетної системи характеризує бюджетний устрій країни. Він визначається державним устроєм і адміністративно-територальним поділом України.

    Бюджетний устрій грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

• Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації і т.д.
• Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків.
• Принцип достовірності - це формування бюджету на основі реальних показників, науково обгрунтованих нормативів.
• Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.
• Принцип наочності – це відображення показників бюджетів у взаємозв¢язку з загальноекономічними показниками шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів та пропорцій економічного розвитку.
• Принцип самостійності бюджетів, що забезпечується наявністю джерел закріплених та власних доходів, надходжень від яких достаньо для здійснення своїх функцій, та правом визначення напрямків їхнього використання відповідно до бюджетного законодавства.

     Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

    Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету. З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі соціального захисту, на будівництво, утримання центральних органів державної влади і управління.

     Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями і містами республіканського підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування програм та заходів, здійснюваних органами місцевого самоврядування.