Зародження бюджетних відносин

 

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

       НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ХПІ»

 

 

 

 

 

 

 

                        Реферат на тему:

     «Зародження  бюджетних відносин»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    ХАРКІВ 2012

       ЗМІСТ

 Вступ

1.Зародження бюджетних відносин

2.Структура бюджетної  системи

3.Становлення бюджетної  системи

  Висновок 

  Список використаних  джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          ВСТУП

Досліджуючи виникнення бюджетних  відносин в Україні, слід  зважати, що українська державність історично розвивалася під впливом інших держав, особливо Росії. Вищезазначене обумовило особливості розвитку державного устрою і фінансової системи України. Зокрема така система бюджетних відносин, яка існує сьогодні в державі, виникла не відразу. Вона поступово еволюціонувала разом із змінами державного устрою, системи місцевого самоврядування, бюджетно-фінансової та податкової систем, а також з іншими факторами, що впливали на її становлення.

З огляду на виключну актуальність даної проблематики такі відомі українські та російські вчені, як Василик О.Д., Опарін В.М., Пасічник Ю.В., Бескид Й.М., Юрій С.І., Дроздовська О.С., Воронцова  В.О., Плотникова К.Н, та ін. займалися  дослідженням становлення та розвитку бюджетних відносин .

      Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

      В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

     Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції.

 

 

 

 

 

         1.Зародження бюджетних відносин 

Прообраз бюджетних відносин почав зароджуватися з розвитком  перших цивілізацій , коли вони почали оформлюватися в держави, тобто  близько 10 тис. років тому. У ті часи почала розвиватись і економічна думка, еволюцію якої можна простежити за тими нечисленними історичними знахідками, які збереглися до наших днів.

Бюджетні відносини в  Україні мають тривалу історію  становлення та розвитку.

Потрібно зауважити, що стосовно періодизації економічної історії Україна сьогодні не має єдиної точки зору. Так, Ю.В. Пасічник, зважаючи на те, що на формування бюджетних відносин мали вплив не лише політичні події, а й економічні, пропонує таку періодизацію історичного розвитку бюджетних відносин:

1. Київська Русь і Галицько-Волинське  князівство (ІХ – ХІІІ ст.);

2. Польсько-литовська доба (ХІV – ХVІ ст.);

3. Козацька доба (ХVІ –  ХVІІІ ст.);

4. Україна в складі  Російської, Австрійської та Австро-Угорської  імперій (ХVІІІ –  початок  ХХ ст.);

5. Україна в 1917 – 1922 рр. ХХ ст.;

6. Україна в складі  Радянського Союзу (30 грудня 1922 року  – 15 липня 1990 року);

7. Незалежна Україна від  дня прийняття Декларації про  Державний суверенітет України  (з 16 липня 1990 року) .

Музика О.А. пропонує періодизацію історичного становлення місцевих бюджетів як складової місцевих фінансів з поділом її на 10 етапів, що охоплюють  період з ХІV століття (період запровадження  магдебурзького права на українських  землях) до нашого часу.

Один із найавторитетніших  дослідників української історії І.С. Коропецький також пропонує свою схему періодизації української історії, наголошуючи на тому, що лише кілька визначних подій в історії України мали вплив на всю її територію. Це — монголо-татарська навала середини XIII ст. та переяславський договір 1654 р. Періоди, які виділяє І.С. Коропецький, такі:

1. Середина IX ст. — середина XIII ст. — Київська Русь.

2. Середина XIII ст. — кінець XVIII ст. — Галицько-Волинське князівство  та, пізніше, вся Україна під  Польщею, Великим князівством  Литовським та Польсько-Литовським  королівством (за винятком Лівобережжя,  що входило до Східної України  від другої половини XVII ст.).

3. Середина XVII ст. — Перша  світова війна — Гетьманська  держава і Східна Україна. А  від кінця XVIII ст. — вся Україна,  за винятком Галичини, Карпатської  України і Буковини (під Австро-Угорщиною)[ 26, с.53].

К. Г. Воблий пропонує поділити історію України до 1914 р. на чотири періоди:

1. до середини XV ст.;

2. від кінця XVI ст. до  кінця XVIII ст.;

3. від кінця XVIII ст. до 1861 p.;

4. 1861 p. — до початку  Першої світової війни.

Для визначення окремих стадій К. Г. Воблий вживає такі економічні критерії, як структура і напрями зовнішньої торгівлі та соціальні відносини, хоча чітко про це не говорить .

Буряченко А.Є. стверджує, що історія економічної та політичної взаємодії державних і місцевих органів влади на території сучасної України бере початок від часів  появи перших державних утворень – грецьких міст-держав у Південному Причорномор’ї і Приазов’ї (5 ст. до н.е.). Як вказує Г.Б. Поляк, „фінансові суперечності між центром та територіями існували постійно”, та, починаючи розглядати історико-економічні та соціальні аспекти міжбюджетних відносин, автор наводить відомий приклад такого фінансового конфлікту: київський князь Ігор (ще у ІХ столітті), зібравши данину з древлян, повернувся до них, щоб отримати додаткову суму, за що був убитий останніми.  Однак на той час бюджетні відносини мали дуже примітивні форми, щоб розглядати їх як вже сформовані державні інститути. Можна сказати, що тільки частково сформувалися певні обставини та умови для функціонування зазначених інститутів. До таких умов потрібно віднести існування казни, яка формувалася за рахунок окремих видів доходів, у тому числі податків та митних платежів; існування окремих видів видатків на утримання апарату управління; існування відносин з підлеглими територіями стосовно збору податків та здійснення окремих видів видатків. Всі зазначені фактори як в цілому так і окремо вимагали належного управлінського впливу, через відповідні контрольні заходи.

Вперше створення української  держави одержало правове оформлення та закріплення у Зборівській (7.08.1649), та Білоцерківській (28.09.1651) угодах, які  Б.Хмельницький уклав із Річчю Посполитою.         

Для утримання апарату  влади та управління проводився збір податків з  селян та міських жителів. Після визволення України з-під польсько-шляхетської  влади і утворення самостійної держави, її фінансова політика набула  суверенного характеру. Якщо до 1648 року усі податки в українських землях  йшли в казну Речі Посполитої, то віднині вони направлялися до скарбу (казни) Війська Запорозького, який стає загальнодержавною казною. Крім податків існували додаткові джерела надходження коштів до казни. До доходів Запорозької Січі також належали: „субсидія королівська, „жалованье” царське, які полягали в допомозі грішми, хлібом, горілкою, військовими з боку Росії й Гетьманщини, до 1648 року – Польщі”. Останнє вказує на те, що на той час кошти вже передавались з певного бюджету (казни) до інших. І в Україну (на той час – до казни Запорозької Січі) такі кошти надходили.

У період другої половини ХVІІ та у ХVІІІ столітті Україна поступово  входить до складу Росії як автономне  утворення, змінюється та історично  розвивається її фінансова система  та  бюджетна система зокрема. Від російського уряду передавались до Запорозької Січі кошти на задоволення певних потреб. Так, наприклад, у 1696 році Петро І заохотив за допомогу в перемозі над турками під Азовом кожного запорожця 1 карбованцем. Зрозуміло, що форма надання таких коштів на сьогодні розглядалась би як надання субвенції.

В Україні гетьман Данило Апостол створює Казначейство, яке  складає перший за весь період Гетьманщини  розрахунок річного бюджету. Але  цей бюджет мав примітивний вигляд та не давав повного уявлення про  стан державних фінансів. Доцільно відмітити, що зазначений гетьман практично  відокремив державний скарб від  приватного скарбу гетьмана, установив  окремий військовий скарб.

Відносно бюджетів, слід зазначити, що перші спроби їх скласти, відбувалися за Петра І, але тоді цей процес відбувався епізодично. Однак у період правління російської імператриці Катерині ІІ, за її наказом, у 1769 році складається „окладная  книга” для всієї держави, відомості до якої, як і до наступних книг 1773-1777 р., збиралися згідно з „единообразными” формами. З 1775 року у державних розписах видатки держави, пов’язані з фінансуванням публічних потреб і державних функцій, уперше стали поділятися на загальнодержавні й місцеві видатки .

На кінець XVIII ст.  бюджетні відносини між окремими адміністративно-територіальними  одиницями здійснювалися без  врахування потреб таких регіонів.

На початку ХІХ століття переважна більшість українських  земель перебувала у складі Російської імперії. Процес запроваджування в  Україні імперських адміністративних структур, що почався ще в середині другої  половини 18-го століття, завершився в першій половині 19-го століття.  Фінансову діяльність здійснювали відповідні структури загальнодержавних та відомчих органів. Створені в 1802-1811 рр. галузеві міністерства, мали свої служби в системі місцевого управління.    

У 1802-му році було створено Міністерство фінансів Росії для управління фінансовою діяльністю держави. Згідно з Маніфестом від 8 вересня 1802-го року „Про утворення міністерств” Міністр фінансів повинен був, ґрунтуючись на даних табелів витрат, що представляли йому кожен міністр відносно діяльності свого відомства, у кінці кожного року складати на наступний рік докладний перелік загальних державних витрат та робити перерозподіл державних прибутків з окремих частин державних витрат. Після затвердження імператором документ надсилався державному казначею для виконання. Останній не мав права самостійно виконувати ні одної витрати без дозволу імператора. А вже у 1811 р. були встановлені цілком визначені правила для складання розпису. Отже можна стверджувати, що у першій половині ХІХ століття починає формуватися форма бюджетного процесу.

У 1864 році як експеримент  вводиться єдність каси спочатку у 12-ти губерніях Російської імперії, а у 1866 році – повсюди прибуткові та  витратні розписи починають друкуватися. У 1872 році була видана єдина для усіх казначейств Імперії інструкція, що містила правила про порядок пересилання сум казначействами, зберігання, витрачання та обліку квитанційних паперів та запису сум у приводний журнал. Уїзні казначейства підлягали щомісячним та раптовим перевіркам: в уїзних містах членами уїзного суду, городовим та уїзним стряпчим, а в губернських містах представниками казенних палат разом із губернським прокурором.

Починаючи з 1905 року, в Російській імперії відбуваються суттєві зміни  в бюджетному законодавстві, у зв’язку  з перетворенням органів верховної  влади. Насамперед, мова йде про утворення  нового законотворчого органу – Державної  думи, у діяльності  якої брала участь Українська парламентська громада. Остання, під час вирішення питань адміністративного характеру на засіданнях другої Державної думи домагалася місцевого самоврядування, автономії України. Утворення нового законотворчого органу – Державної думи, до компетенції якої належав державний розпис прибутків та витрат, розгляд звіту про його виконання мало значний вплив на бюджетний процес. Однак недосконалість чинного на той період законодавства обмежувало повноваження Державної думи.

З 1917 року, одночасно зі спробами офіційно добитися незалежності Україна  намагається створити свою фінансову  систему. У  сформованому Центральному уряді України створюється фінансова комісія,  потім – Генеральний секретаріат у фінансових справах. Перший  бюджет незалежної України було складено на 1918 рік. У червні 1918 року при  Міністрові фінансів була заснована фінансова комісія, яка затвердила „Правила розгляду кошторисів і окремих внесків про асигнування  кредитів”, і майже одночасно Рада Міністрів затвердила „Правила про порядок розгляду державного бюджету і фінансових кошторисів на 1918  рік”.                                        

Під час Громадянської  війни 1918-1922  рр.  Україна  входить  до  складу  СРСР як радянська республіка. З цього часу законодавство України,  бюджетно-фінансове зокрема, починає розвиватися відповідно до  законодавства  СРСР. 

На період створення СРСР, у 1922-1924 роках, у бюджетній системі  відбулися суттєві зміни. Конституція  СРСР 1924 року визначила основні положення бюджетного устрою СРСР. Відповідно до положень Конституції, бюджет СРСР складався із загальносоюзного державного бюджету, державних бюджетів союзних республік та бюджетів місцевих органів державної влади. Конституція встановила, що Центральний Виконавчий Комітет СРСР повинен затверджувати єдиний державний бюджет, встановлювати загальносоюзні податки та збори, а також відрахування від загальносоюзних прибутків до бюджетів союзних республік.