Товарно-грошові відносини та ринок

 

Міністерство  фінансів України

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Донецька  філія

 

Кафедра економіки  та права

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Політична економія»

за темою  «Товарно-грошові відносини та ринок»

 

 

 

 

Студентки Крюк К. С.

Курс ІІ група 9ФК-08-6

Керівник Деревянко Г.І.

 

 

 

 

Донецьк – 2010

 

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………4

1. Товарна  форма організації суспільного виробництва та її розвиток за сучасних умов………………………………………………………………..6

2. Економічні закони товарного господарства як основа його ринкової     організації……………………………………………………………………18

3. Ринок як  форма організації товарно-грошових  відносин……………...23

Висновки……………………………………………………………………………..30

Список використаної літератури…………………….……………………………..32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

      Функціонування економічної системи  товарного господарства ( виробництва  ) потребує адекватної форми організації.  Нею є ринок. Це означає,  що товарне господарство і  ринок – органічно взаємопов’язані,  але тотожні соціально-економічні  явища ( відповідно категорії  ). Якщо сутністю товарного господарства  є речовий спосіб зв’язку ( відносин ) між людьми у процесі  виробництва, розподілу, обміну  і споживання благ як товарів,  то сутністю ринку – форма організаційних відносин. Органічна сутність товарного господарства і ринку полягає у тому, що саме економічні закони , притаманні товарному господарству,є основою його ринкової організації. Під цим кутом зору слід розглядати сутність ринку, його структуру, механізму функціонування, конкуренцію, монополію ціноутворення в різних моделях ринку, функціонування суб’єктів господарської діяльності на рівні мікроекономіки ( підприємств, фірм ). Особливості процесу трансформації економіки України на засадах ринку ґрунтуються на сутнісних ознаках ринкової системи та конкретних умовах переходу до ринку, існуючих можливостях застосування загальних принципів ринкової організації до національних умов функціонування  господарського механізму. Не менш важливим є з’ясування характеру існування ринкової системи, її основних принципів, законів, інструментів, що об’єктивно приводять до відокремлення переваг і недоліків як ринкової системи в цілому, так і її організаційно-економічного втілення в Україні.

     Метою курсової роботи є ознайомитися з товарно-горошовими відносинами та ринком.

     Завдання роботи:

- прослідкувати за розвитком товарної форми організації суспільного виробництва

- вивчити  економічні закони товарного господарства як основи його ринкової організації

- проаналізувати ринок як форму організації товарно-грошових відносин.

Робота складається  з вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Товарна форма організації суспільного виробництва та її розвиток за сучасних умов

 

 

 

     Історично першим виникло натуральне  виробництво. Натуральне виробництво  – виробництво благ безпосередньо  для задоволення власних особистих  і виробничих потреб виробників, їх споживання в господарстві. [ 12, с. 118 ]

     У первіснообщинному ладі впродовж  майже трьох мільйонів років  єдиною формою суспільного виробництва  було натуральне виробництво.  У процесі розпаду цього ладу  виникає товарне виробництво,  але натуральна форма залишається  панівною ще впродовж майже  шести тисячоліть, поєднуючись із  товарною формою.

Матеріальною  основою виникнення товарних відносин, їх речовим вмістом є суспільний поділ праці, що відбувається під  дією закону економії часу і зумовлює підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва продуктів.

     Суспільний поділ праці – спеціалізація,  стійке закріплення виробників  за виготовленням певних продуктів  або за певними видами діяльності  чи виробничими операціями. [ 12, с. 122 ]

     Суспільний поділ праці й обмін  продуктами – два взаємозумовлених  процеси. Але сам суспільний  поділ праці не породжує товарних  відносин.

     Чинником виникнення  та розвитку  суспільного поділу праці є  закон економії праці. Закон  економії праці (робочого часу) – суттєвий (внутрішній), стійкий  обернено пропорційний причинно-наслідковий  зв’язок між величиною робочого часу як міри витрат праці та її результатом. [ 12, с. 122 ]

     З погляду суспільної форми  виникнення товарних відносин  зумовлене соціально-економічною  відокремленістю виробників, яка  під час розпаду первісного  ладу є формою приватної власності  на засоби виробництва. Внаслідок  цього обмін діяльністю і продуктами  праці перетворився на товарний  обмін. Економічна відокремленість  виявляється передусім у тому,що  працівники самі привласнюють  результати своєї праці. Характер відокремленості (повна або часткова) залежність від панівного типу власності.

     З погляду суспільної форми  відокремленість виробників зумовлена  їхнім прагненням привласнити  результати своєї праці (за  умов простого товарного виробництва)  і чужої праці (в експлуататорських  формаціях, насамперед за капіталізму).

     У сучасних умовах формами  вияву економічної відокремленості  товаровиробників є: 1) самостійне  встановлення обсягів виробництва,  цін, розподілу отриманих прибутків  тощо; 2) незалежність в управлінні  виробництвом і збутом продукції; 3) самостійність у виборі постачальників  сировини, електроенергії, комплектуючих  виробів, відповідальність за  виконання контрактів, договорів; 4) самофінансування. економічний ризик,  самоокупність тощо. [ 8, с. 86 ]

     Товарне виробництво – така  організація суспільного господарства, коли окремі продукти виготовляють  відокремлені виробники, і для  задоволення суспільних потреб  необхідні купівля-продаж цих  продуктів, що стають товарами  на ринку. [ 8, с. 86 ]

     Є дві основні форми товарного  виробництва: проста і розвинена.

     Проста форма товарного виробництва  існує за умов рабовласницького  і феодального способів виробництва,  розвинена – при капіталізмі.  Остання отримала назву капіталістичного  товарного виробництва. 

     Просте товарне виробництво характеризується  поєднанням безпосередніх виробників  із засобами виробництва, капіталістичне  – їх антагонізмом. Просте товарне  виробництво базується на власній  праці, капіталістичне - на експлуатації  чужої праці. Продукт праці  в простому товарному виробництві  належить товаровиробникові, у  капіталістичному належить власникові  засобів виробництва, тобто капіталістові.  Просте товарне виробництво є  дрібним, розпорошеним, у ньому  не існує одиничного поділу  праці, а кінцева мета –  задоволення особистих потреб  товаровиробника. Капіталістичне  товарне виробництво передбачає  суспільну працю багатьох найманих  працівників, розвинений одиничний  поділ праці. Його мета –  отримання прибутку капіталістом.

     Таким чином зі сказаного випливає, що:

     Просте товарне виробництво –  це виробництво товарів, яке  здійснюється власником засобів  виробництва на основі своєї  праці. [ 12, с. 125 ] Або це, здебільшого, процес виробництва продукції для обміну відокремленими дрібними товаровиробниками (селянами і ремісниками), які не використовують найманої праці. [ 8, с. 86 ]

     Капіталістичне товарне виробництво  – це виробництво товарів,  яке здійснюється на основі  найманої праці. [ 12, с. 125 ]

     Капіталістичне товарне виробництво  означає процес виробництва продукції  на малих, середніх та крупних  капіталістичних підприємствах  для обміну з метою отримання  прибутку та його використання  для розширення виробництва і  для споживання. Основною відмінністю  простого і капіталістичного  виробництва є те, що останнє  з погляду відносин обміну  означає перетворення на товар  робочої сили. Отже, не лише продукти  праці та засоби виробництва  набувають товарної форми, але  й робоча сила є окремий  товар.[ 8, с. 86 ]     

     Основною категорією для товарного  виробництва є товар. 

     Товар – суспільна форма продукту  праці, що завдяки своїм корисним  властивостям задовольняє потреби  людей, вироблений для обміну  на основі суспільно необхідних витрат. [ 8, с. 89 ]

     Товар має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людини; по-друге, здатний обмінюватись на інші блага в певних пропорціях. Отже, йому властиві споживча вартість і вартість. Товаром може бути як матеріальне так і нематеріальне благо, в тому числі й послуги.[ 10, с. 127 ]

     Споживча вартість товару -  це  його здатність задовольняти  потреби людини. Наприклад хліб, м’ясо, молоко та інші продукти споживання задовольняють потребу в їжі; костюм, плаття – потребу в одязі; верстат, нафто-, газопровід, виробничі споруди то що – потребу в засобах виробництва. Отже, матеріальні блага і послуги задовольняють ті чи інші потреби як предмети особистого споживання або як засоби виробництва. [ 10, с. 128 ]

     Формою прояву вартості є мінова  вартість. Мінова вартість – властивість  товару обмінюватись, пропорція, в якій один товар обмінюється на інший. [ 9, с. 134 ]

     Водночас глибиною внутрішньою  сутністю товару або сутністю  товару або сутністю товару другого порядку є єдність і взаємодія конкретної й абстрактної праці, що лежать в основі відповідно споживчої вартості і вартості.

     Конкретна праця має певну  мету, характер операцій, предмет,  засоби і результати. Конкретна  праця – суспільна праця, що  витрачається в особливо доцільній  формі з використанням певних  засобів і предметів праці,  характеризується метою і створює  специфічну споживчу вартість. [ 8, с. 89]

Абстрактна  праця є суспільною формою витрат фізичних та розумових сил людини, загальною економічною категорією товарного виробництва. В абстрактній  праці мають значення витрати  людської робочої сили з фізіологічного погляду, витрати людської енергії (мозку, нервів).

     Наявність у конкретній та  абстрактній праці й кількісної, і якісної сторін зумовлена  їх органічною єдністю в товарі, взаємопроникненням протилежностей. Тому конкретна праця не лише  переносить вартість засобів  виробництва на новостворений  продукт, а й формує певну  частину вартості.

     Минули часи обмеженості продуктового  асортименту, визначеності та  стабільності цін, планових обсягів  виробництва товарів. На даний  момент ринок товарів і послуг  бездефіцитний. Широкий вибір  товарів зумовлює конкуренцію  та боротьбу товаровиробників  за споживача.

     Кожне підприємство постійно  шукає відповідь на питання:  Що виробляти? Як виробляти?  В яких обсягах виробляти? Питання  ефективного формування товарної  політики є актуальним, оскільки  саме товар є результатом діяльності  підприємства, джерелом його прибутків,  основою подальшого функціонування  та розвитку. [ 2, с. 138 ]

     На сьогодні в умовах жорсткої  конкуренції саме властивості  і характеристики товару визначають  напрям ринкової і всієї виробничої  політики підприємства. Всі заходи, пов’язані з товаром, тобто його створення, виробництво й удосконалення, реалізація на ринках, сервісне і передпродажне обслуговування, розробка рекламних заходів, а також зняття товару з виробництва, займають центральне місце в усій діяльності товаровиробника і є складовими його товарної політики.

     На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу обставин (наприклад, вдале полювання, рибалка) з'являлись деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Так з'явилася проста, випадкова, або одинична, форма вартості:

     х товару А = у товару В. [ 7, с. 57 ]

     ( Наприклад,  2 вівці  = 1 теляти )

     Отже, проста, випадкова, або одинична, форма вартості - це така форма, за якої одному товару, що знаходиться у відносній формі вартості, відповідає інший один товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості.

     Еквівалентна форма вартості  має три особливості.

     Перша особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що споживна вартість товару-еквівалента безпосередньо виражає свою протилежність — вартість. Друга особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що конкретна праця, втілена в товарі-еквіваленті, виражає свою протилежність — абстрактну працю, затрачену на виробництво іншого товару. Аналогічно й споживна вартість товару-еквівалента хоч і створена конкретною працею, але віддзеркалює абстрактну працю. Третя особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що приватна праця виробника, який створив товар-еквівалент, і є її прямою протилежністю — безпосередньо суспільною працею. В цьому випадку, як і в перших двох, конкретна властивість товару-еквівалента відбиває свою протилежність.