Товарно-грошові відносини та ринок

     Один із важливих принципів організації ринку в розвинутих країнах полягає в тому, що потенційний виробник, перш ніж почати виробляти товар, знаходить покупця, попередньо укладає з ним письмову або усну угоду чи контракт. У них обумовлюються якість товарів, ціни, термін поставок, платежі тощо. Завдяки цьому сфера ринкових відносин, по суті, перетворюється на сферу прямих зв'язків між виробниками і споживачами. У цьому випадку конкуренція відбувається між виробниками або споживачами, а також між виробниками і споживач товарів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Економічні закони товарного господарства як основа його ринкової     організації

 

 

 

     Основними законами ринку є:  закон вартості, закон грошового  обігу, закон попиту та закон  пропозиції.

     Залежність кількісних пропорцій  обміну товарів від величини  їх вартості є виявом дії  закону вартості, притаманного товарному  виробництву.

     Закон вартості – внутрішній, суттєвий, стійкий причинно-наслідковий  зв’язок між величиною суспільно необхідної абстрактної праці, якої потребує виробництво товарів, і кількісними пропорціями їх обміну. [ 12, с. 136 ]

     Це означає, що кількісні пропозиції, за якими відбувається обмін товарів, а також обмін товарів на гроші, тобто їх купівля-продаж за певними цінами, визначаються законом вартості. Тому він є і законом цін: зменшення вартості товару зумовлює зниження його ціни, і навпаки. Як важливий чинник товарного виробництва, ринкової економіки, закон вартості виконує функцію регулятора суспільного виробництва, функцію соціально-економічної диференціації товаровиробників, функцію розвитку продуктивних сил НТП.

     Основою функції регулятора суспільного виробництва, як і інших функцій закону вартості, є суперечність між тяжінням цін товарів до їх вартості та постійним відхиленням цін від вартості. Визначення цін товарів законом вартості обумовлює необхідність збігу цін і вартості товарів. Це можливе лише за відповідності (рівності) обсягів і структури виробництва (пропозиції) товарів потребам (попиту) суспільства. Але відповідність пропозиції і попиту за стихійного виробництва є нестійким моментом. Тому в товарній, ринковій економіці закон вартості виявляє себе через коливання цін навколо вартості.

     Отже, збіг цін і вартості є  таким станом пропорцій розподілу  праці і засобів виробництва  за галузями економіки, який  відповідає структурі суспільних потреб. А відхилення цін від вартості свідчить про диспропорції розподілу економічних ресурсів за галузями виробництва щодо структури суспільних потреб. Окрім того, воно сигналізує товаровиробникам про невідповідність обсягу і структури товарів суспільним потребам, обумовлює їх певну економічну поведінку щодо виробництва товарів. Відхилення ціни нижче вартості товару свідчить про те, що його вироблено більше, ніж потребує суспільство, і тому необхідно скоротити обсяг виробництва. Навпаки, перевищення цінами вартості товарів показує те, що їх кількість не задовольняє потреби суспільства, тобто про необхідність збільшення обсягів виробництва. Наслідком відхилення цін від вартості товарів є перерозподіл праці й засобів виробництва за галузями економіки: там, де обсяг виробництва товарів перебільшує суспільні потреби, а ціна є нижчою, ніж їх вартість, кількість виробників, праці і засобів виробництва зменшуватиметься, а в галузях, що недовиробляють певні товари, — збільшуватиметься. У цьому й полягає дія закону вартості як регулятора суспільного виробництва.

     Наступною не менш важливою функцією є функція соціально-економічної диференціації товаровиробників. Об'єктивними її чинниками є стихійний характер розподілу виробників, праці й засобів виробництва між різними галузями виробництва, неоднаковість умов виробництва, якими володіють окремі виробники певної галузі.

     Стихійний розподіл товаровиробників, праці і засобів виробництва між галузями є наслідком відхилення цін від вартості під впливом нерівноваги попиту і пропозиції. Перевищення цінами вартості товарів збагачує їх виробників і сприяє залученню у дану галузь нових виробників. Зниження цін порівняно з вартістю товарів зменшує доходи їх виробників, через що багато з них переходять в інші галузі або розорюються.

     До такого самого результату призводить незбігання індивідуального та суспільно  необхідного робочого часу, породжених неоднаковими умовами виробництва, в яких перебувають різні товаровиробники галузі. Як відомо, ті, хто витрачає на виробництво товару більше праці,  ніж суспільно необхідно, при обміні кожної його одиниці втрачають певну частку своєї приватної конкретної праці, що спричинює їх збідніння та розорення, а відтак змушує найматися до тих,  хто витрачає на виробництво товарів менше робочого часу, ніж суспільно необхідно, і завдяки чому збагачується. Тобто цією функцією закон вартості створює умови перетворення простого товарного виробництва на капіталістичне.

     Функція розвитку продуктивних  сил НТП породжена суперечністю між приватною конкретною та суспільною абстрактною працею, тобто незбігом індивідуального і суспільно необхідного робочого часу. Будучи чинником соціально-економічної диференціації товаровиробників, виникнення і розвитку капіталістичних виробничих відносин, незбіг індивідуального і суспільно необхідного робочого часу є тією економічною силою, яка спонукає товаровиробників до максимального скорочення індивідуального робочого часу порівняно із суспільно необхідним, оскільки лише за цієї умови можливе зміцнення їх економічного становища, перетворення із дрібних на великих конкурентоздатних виробників.

     Скорочення індивідуального робочого часу щодо суспільно необхідного можливе завдяки впровадженню у виробництво  найпродуктивніших знарядь праці, технологій, найефективніших способів організацій виробництва,  тобто всіх досягнень НТП. Тому дія закону вартості як суперечність між приватною конкретною та суспільною абстрактною працею у формі незбігу індивідуального і суспільно необхідного робочого часу є притаманним товарній формі виробництва чинником НТП, розвитку продуктивних сил суспільства.

     Закон  грошового обігу діє у будь-якій економічній системі. Цей закон зумовлений функціонуванням грошей як самостійного товару-еквівалента. Їх обіг — відображення руху товарів, а тому кількість грошей, що перебувають в обігу, пов'язана з товарною масою, яка є об'єктом купівлі-продажу. Між потрібною для обігу товарів кількістю грошей і кількістю товарів, що перебувають в обігу, їх цінами та швидкістю обігу грошей існує залежність: між кількістю проданих на ринку товарів і кількістю грошей, між рівнем товарних цін і кількістю грошей існує прямо пропорційна залежність, а між швидкістю обігу грошей і кількістю грошей — обернено пропорційна.

     Залежність кількості грошей в обігу від кількості товарів,  цін і швидкості обігу грошей і є загальним законом грошової обігу. [ 12, с. 160 ]

     Сутність цього закону виражає  формула:

     К_г =              [ 12, с. 160 ]

     Де К_г - необхідна для нормального обігу кількість грошей; ∑_цт – сума цін товарів; Ш_ог — швидкість обігу грошей, формула має і більш розгорнуте вираження:

 

                                                                      [ 12, с. 161 ]

     Де К_m -  сума цін товарів,проданих у кредит; П_н — сума цін товарів, за які настав строк платежів за угодами, зобов'язаннями; В_п – сума взаємопогашуваних платежів.

     Отже, сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, необхідна для обігу, прямо пропорційні кількості товарів і рівню їхніх цін та обернено пропорційна кількості обігу грошей.

     Закон попиту і пропозиції виражає взаємозалежність між кількістю товарів, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які пропонує виробник. [ 9, с. 191 ] Особливості дії закону попиту і пропозиції залежать, передусім, від рівня цін: чим вищі ціни, тим менше буде реалізовано товарів та послуг і навпаки.

     Взаємодія попиту і пропозиції відбувається у конкурентній боротьбі. Таким чином, діалектична залежність попиту і пропозиції полягає, насамперед, у тому, що пропозиція формує попит через асортимент вироблених товарів і запропонованих послуг і їхні ціни, а попит визначає обсяг і структуру пропозиції, впливаючи при цьому на виробництво.

     Рівновага і співвідношення між попитом і пропозицією — своєрідний індикатор збалансованого та пропорційного розвитку суспільного виробництва, обміну та розподілу праці у сфері матеріального та нематеріального виробництва, безперервності процесу суспільного відтворення матеріальних і духовних благ. Співвідношення між попитом і пропозицією впливає на відхилення ринкових цін від вартості товарів та послуг (при перевищенні попитом пропозиції ціни відхиляються вгору під вартості, а за перевищення пропозицією попиту — донизу).

     Зміст закону попиту і пропозиції повніше розкривається у певній сукупності економічних категорій, що групуються навколо нього. Такими категоріями є платоспроможний попит, сукупний попит, ціна пропозиції, ціна попиту, ціна рівноваги, пропозиція та ін. Платоспроможний попит — лише частина (хоч і найважливіша) потреб суспільства, оскільки значна частина населення може мати потребу в найнеобхідніших товарах і послугах, але не мати грошей, щоб придбати їх. Ціна пропозиції — ринкова ціна, коли попит перевищує пропозицію (або коли існує ринок продавця). Це зумовлює конкуренцію між покупцями за придбання певних товарів або послуг, з одного боку, і намагання продавців реалізувати товар за вищою ціною — з другого. Ціна попиту — ринкова ціна, коли пропозиція перевищує попит або коли існує ринок покупця. Це зумовлює конкуренцію між продавцями за ринок збуту товарів

 

 

 

 

 

 

 

3 Ринок як форма організації товарно-грошових відносин

 

 

 

     Ринок – система економічних  відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів. [ 5, с. 165 ]

     Ринок – невід’ємний атрибут товарного господарства. Він забезпечує рух товарів і грошей ( Т – Г - Т та Г – Т - Г ). Через ринок здійснюється переважна більшість економічних взаємовідносин, що пов’язує між собою різних господарюючих суб’єктів.

     Для ефективного функціонування  цивілізованого ринку потрібні  відповідні умови:

     По-перше, ефективність функціонування  ринку залежить від здатності  суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополії, знижує ефективність функціонування ринку.

     По-друге, розвинене антимонопольне  законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації певною мірою послаблюють монополістичні тенденції в економіці та сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку.

     По-третє, добре розвинена система  економічного та адміністративного  регулювання економіки державою  створює передумови для існування  регульованого ринку.

     По-четверте, надійність та доступність  всебічної інформації про ринок,  розвинена маркетингова діяльність.

     По-п’яте, наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, що забезпечують обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об’єктів власності.

     Наявність таких умов дає можливість  сучасному ринку виконувати більшість  конструктивних функцій, інтегрованих  у комплекс основних ролей. Відсутність комплексу таких умов в Україні зумовлює особливості функціонування ринку.

     Регулювання відносин на ринку  виконується за допомогою його  функцій.

     Найважливішими функціями ринку  є такі як: регулювання, стимулювання, розподільча функція, функція  санації, алокаційна, інформативна, функція інтеграції.

     Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво, обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

     Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

     Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

     Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.

     Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

     Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

     Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

     Ринок як певна  організація сукупності відносин  купівлі-продажу товарів і послуг  є цілісним системним утворенням, має власну структуру та інфраструктуру.     

     Соціально-економічну структуру ринку визначає структура притаманних йому відносин власності. Суб’єктами ринку є продавці та покупці як суб’єкти власності товарів, призначених для обміну.