Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства - ВАТ “Інгулецький хлібзавод”

1. Облік, або дисконтування векселів. Зміст цієї операції полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред’явникові, а платіж отримує лише з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Економічна сутність операції дисконтування така: держатель векселя достроково реалізує його банку, тобто комерційний кредит перетворюється на банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, що її заплатив банк, придбавши вексель, і сумою, ку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається  дисконтом.

2. Форфейтинг — кредитування  зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептував імпортер. Продавцем вимог у разі форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов’язання за контрактом і має намір рефінансувати дебіторську заборгованість, аби зменшити кредитний ризик та підвищити ліквідність (платоспроможність). Форфейтинг здійснюється, як правило, за участю банківської установи і також є одним зі способів перетворення комерційного кредиту в банківський.

Окрім того, до заходів, які  мають на меті рефінансувати дебіторську  заборгованість, належить і комплекс процедур з примусового стягнення заборгованості, зокрема й за позовом до арбітражного суду.

Усі схарактеризовані вище заходи так чи інакше спричиняють  зміни в окремих статях активу балансу.

Одним із головних напрямків  підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємства є зменшення вихідних грошових потоків, таких як:

1) оплата товарів, робіт,  послуг, які становлять собівартість  продукції;

2) оплата товарів, робіт,  послуг, які не належать до  валових витрат;

3) здійснення реальних та фінансових інвестицій;

4) сплата, податків та  інших платежів до бюджету;

5) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому  ринку.

На обсяг останніх двох напрямків витрачання грошових коштів можливості впливу підприємства обмежені. Розмір податкових та інших платежів до бюджету залежить від установленого державою порядку визначення об'єктів оподаткування, ставок та термінів сплати. Можливості впливу підприємства за першими трьома напрямками є набагато більшими.

Зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства є головним його внутрішнім резервом.

У короткостроковому  періоді резерви, які пов’язані  зі зниженням собівартості продукції, набагато легше виявити та мобілізувати, ніж, скажімо, резерви збільшення виручки від реалізації продукції. Заходи щодо зниження вихідних грошових потоків за даним напрямком: безпосередньо впливають на рівень ліквідності та платоспроможності підприємства.

Плани ощадливого використання ресурсів можуть розроблятися за окремими видами продукції, окремими видами витрат, а також за місцем їх виникнення.

Резерви економії виробничих витрат виявляються під час планування останніх та аналізу відхилень фактичних  результатів від запланованих. Перш ніж розробляти план із собівартості продукції на підприємстві, слід всебічно проаналізувати його виробничо-господарську діяльність за попередній період.

Особлива увага має  приділятися аналізу причин виникнення витрат, не зумовлених нормальною організацією виробничого процесу, а саме:

- перевитрати палива, енергії, сировини та матеріалів;

- доплати робітникам  за відхилення від нормальних  умов праці та роботу понад  норму;

- втрати від простоїв (недозавантаженість) машин і агрегатів; 

- аварії;

- відсутність налагоджених господарських зв’язків із постачальниками сировини, матеріалів і т. ін.;

- порушення трудової  та технологічної дисципліни.

Планова собівартість визначається двома способами:

1) укрупненими розрахунками  зміни базового рівня витрат;

2) кошторисно-нормативними розрахунками розміру необхідних витрат.

Укрупнені розрахунки зміни  базового рівня витрат виконуються  на стадії складання річних планів з метою визначити й вивчити  динаміку витрат і прибутку, а також  ефективність виробництва, перевірити узгодженість натуральних і вартісних показників плану. Основний метод укрупненого планування — розрахунок зміни рівня витрат за факторами — так званий факторний аналіз, який може здійснюватися за окремими місцями виникнення витрат та за кожною групою останніх.

Розрізняють основні  групи чинників, що впливають на собівартість продукції. Це – зміна:

1) обсягів виробництва; 

2) технічного рівня  виробництва; 

При визначенні впливу фактора  зміни обсягів виробництва слід враховувати, що зі зміною обсягів виробництва  змінюються постійні витрати на одиницю продукції. Частина витрат може змінюватися протягом року, але не пропорційно до змін обсягів виробництва. Такі витрати належать до умовно-змінних.

Зміна технічного рівня  виробництва виллється в економії матеріальних і трудових ресурсів за такими основними напрямками:

1) упровадження нових  та удосконалення існуючих технологій;

2) застосування нових  видів сировини і матеріалів  та раціоналізація їх використання;

3) зниження трудомісткості  одиниці продукції. 

Отже, зменшити вихідні  грошові потоки та підвищити платоспроможність підприємства можна й за рахунок зменшення чи заморожування інших витрат, які не належать до собівартості продукції.

 

3.2 Заходи по  збільшенню збуту

 

Для підприємств, що працюють в умовах переходу до ринкової економіки  життєво важливе значення має створення чітко працюючої системи збуту і власної організації. Специфіка діяльності підприємства, його штатна структура і організація передбачає використання змішаних каналів збуту і підрозділів: 1. Через роздрібну торгівлю; 2. Через оптову торгівлю. Хлібобулочні вироби – це повсякденний продукт, який користується попитом у всіх верствах населення з різним рівнем дохідності. На підприємстві існує оптова та роздрібна  торгівля. Це є його сильною стороною збуту.

 Основними каналами  збуту продукції є:

1. Підприємство-виробник – роздрібна торгівля – споживач. За такою схемою розподіляється 50% продукції.

2. Підприємство-виробник  – дрібний опт – роздрібна  торгівля –споживач. Розподіляється 50 % продукції.

Цей товар покладається на метод масового розподілу. Для цього потрібно щоб продукція відрізнялася від іншої своїми особливими смаковими якостями, доступною ціною. Недоліком цієї групи товарів є те, що цей продукт швидко псується.

Кожне підприємство повинно  перш за все визначити, яку мету воно переслідує, випускаючи конкретний товар. Якщо чітко визначити мету та положення товару на ринку, то простіше та легше сформулювати комплекс маркетингу та встановити ціну.

Забезпечення збуту  – це головна мета підприємства, які здійснюють свою діяльність в  умовах жорсткої конкуренції, коли на ринку багато виробників з аналогічними товарами. Цю мету підприємство вибирає якщо: по-перше, ціновий попит споживачів еластичний (Ес>1); по-друге, підприємство бажає добитися максимального росту об’єму збуту та збільшення сукупного прибутку шляхом деякого зниження доходу з кожної одиниці товару; по-третє, підприємство припускає, що збільшення об’єму реалізації скоротить відносні витрати виробництва та збуту; в-четвертих, низькі ціни відлякують конкурентів; по-п’яте, існує великий ринок споживання. Для досягнення поставленої цілі необхідно використовувати занижені ціни; вони призначені для захвату більшої долі ринку та сприяють збільшенню об’єму збуту.

Можна добитися непоганих  результатів в виробництві, випускаючи  продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політики. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об’ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту,  підвищення якості продукції за рахунок відновлення виробничих фондів, тому що основні засоби підприємства на 60 % зношені і вимагають постійного ремонту, також необхідно реалізувати частину основних фондів підприємства, що безпосередньо не беруть участь у процесі виробництва. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування “свого” покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої – шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.

Основними елементами комплексу  збуту є:

- реклама – будь-яка  платна форма не персонального  представлення і просування товару  через засоби масової інформації, а також з використанням прямого маркетингу;

- стимулювання збуту  – форма збуту товару шляхом короткострокового використання стимулів з метою заохочення споживачів і посередників до здійснення купівлі;

- персональний продаж  – вид збуту, який передбачає  особистий контакт продавця з  одним або кількома покупцями  з метою продажу товару та налагодження тривалих стосунків з клієнтами;

- паблік релейшнз (ПР), або зв’язки з громадськістю  – діяльність спрямована на формування і підтримку сприятливого іміджу підприємства через налагодження стосунків між організацією та різноманітними контактними аудиторіями, ініціювання самим підприємством поширення інформації про товари, ідеї, послуги, яка надається як новина, а також запобігання та усунення небажаних чуток і ідей, які можуть зашкодити діяльності підприємства;

- прямий маркетинг  – безпосереднє спілкування продавця / виробника з кінцевим покупцем, розраховане на певну реакцію шляхом використання різноманітних засобів комунікації (телефон, телебачення, реклама в Інтернеті, каталогах).

Для збільшення збуту  на підприємстві ТОВ "Iнгулецький хлібзавод" необхідно застосувати такі стратегії просування товару як:

1. Стратегія зміни  реклами:

- інтенсифікація реклами  товару на окремих ринках;

- розробка системи  матеріального стимулювання дистриб’юторів;

- організація розширення  рекламних пакетів;

- проведення нової  рекламної компанії.

2. Стратегія зміни  організації персонального продажу:

- реорганізація торгівельних  представництв в окремих регіонах;

- впровадження системи  преміювання торгівельних представників  відповідно до досягнутих показників;

- набір додаткової кількості торгівельних працівників.

3. Стратегія збільшити  охоплення виставковою діяльністю:

- розширити експозиції  на основних галузевих виставках.

Для реалізації на підприємстві ТОВ "Iнгулецький хлібзавод" маркетингових  цілей застосовують такі види реклами:

- інформаційна – застосовується  переважно для створення попиту  на етапі виведення товару  на ринок;

- переконуюча – проводиться  на етапі зростання життєвого  циклу товару для того, щоб переконати споживачів у перевазі певної марки товару і сприяти збільшенню обсягу продажу.

- нагадуючи – використовується  на етапі зрілості для того, щоб змусити споживача згадати  про товар;

- підсилююча – після  купівлі запевняє покупців товару  у правильності вибору;

- престижна – створює  певний імідж підприємству.

Якщо маркетингова ціль реклами визначається як "збільшення обсягу продажу товарів", то одним  із заходів, що сприятиме цьому, може бути зниження цін. А мета рекламної  компанії за цих умов – поінформувати  потенційних споживачів про розпродаж товарів.

ТОВ "Iнгулецький хлібзавод" плануючи заходи щодо стимулювання збуту, має визначитися, на яку цільову  аудиторію мають бути спрямовані ці заходи:

- споживачів;

- торгових посередників;

- торговий персонал  фірми.

Залежно від адресатів  заходів стимулювання збуту визначаються цілі та засоби стимулювання збуту:

1. Споживачів:

- швидке збільшення  обсягу продажу;

- заохочення споживачів  випробувати новий товар;

- заохочення прихильників  певної торгівельної марки та  постійних покупців до повторних купівель.

2. Торгівельних представників:

- стимулювання збільшення  обсягів збуту та замовлення  великих партій товару;

- залучення нових дистриб’юторів, торгових агентів до співпраці;

- спонукати роздрібну  торгівлю розширити товарну номенклатуру, формувати товарні запаси, відводити кращі місця на полицях більше місця на вітринах магазинів, рекламний товар;