Середовище фінансової діяльності ТНК

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ  ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

„ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО  ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ”

 

 

 

 

Індивідуальна робота

 

з дисципліни „ Економіка праці і соціально трудових відносин  ”

 

на тему : „Середовище фінансової діяльності ТНК”

 

 

 

Виконала____________________________________________ Булава С.О.                                                                                            

ст. гр. ЕПР – 09

 

 

Перевірила  __________________________________________ Новицька О.В

 

 

 

 

 

 

 

 

Красноармійськ – 2012

План

Вступ

1. Транснаціональна компанія (корпорація) (ТНК)
2. Середовище і специфіка фінансової діяльності ТНК.
3. Види чинників які ТНК має брати до уваги

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Транснаціональна  компанія (корпорація) або ж скорочено ТНК — компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах.

За визначенням Конференції  ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) —  це «підприємства, що складаються з  материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому  ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу.[1]

ТНК створює систему міжнародного виробництва, розподілену між кількома країнами, але контрольовану з  одного центру — материнської компанії.

Після Другої світової війни  відбулася суттєва модифікація  форм і напрямів вивезення капіталу. Якщо на початку XX ст. переважало вивезення  капіталу у формі позичок і  портфельних вкладень, капітали спрямовувалися з розвинутих країн у країни, що розвиваються, і переважно в паливно-сировинні  галузі, то у повоєнний період випереджаючими темпами почали зростати прямі інвестиції за кордон. Зросла роль міграції капіталу між розвинутими країнами, а її галузева структура зазнала еволюції на користь технологічно- і наукомістких виробництв.

Хоча інтенсифікація вивезення  капіталу в повоєнний період пов'язана  певною мірою зі значним збільшенням  кількості фірм, що здійснюють закордонні капіталовкладення, основна маса капіталовкладень зосередилася в руках міжнародних  компаній. Діалектика процесу полягає  в тому, Що, з одного боку, вивезення  капіталу у формі прямих вкладень сприяє утворенню транс- і багатонаціональних концернів та розширенню їхньої діяльності, а з іншого - саме існування таких компаній неможливе без форсування прямих часток закордонних інвестицій. Питома вага капіталовкладень цього типу в сукупному обсязі приватного довгострокового експорту капіталу всіх країн збільшилася з 10% у 1917 р. до 80% наприкінці 80-х років.

 

 

1.Транснаціональна компанія (корпорація) (ТНК)

 

Критерії визначення ТНК

За існуючою методологією ЮНКТАД, до ТНК належать ті міжнародні фірми, показники діяльності яких задовольняють  наступним 2 критеріям: 1) наявність  материнської компанії і підрозділів  за кордоном не менше ніж у 2 країнах  світу. Закордонні підрозділи можуть засновуватися  компанією на основі прямих іноземних  інвестицій через створення виробничих потужностей або через злиття та поглинання інших підприємств; 2) контроль активів закордонних підрозділів  — передбачає, що частка акціонерного капіталу в дочірньому підприємстві, що належить материнській компанії в  іншій країні, становить 10% або більше. У деяких країнах цей поріг  може бути вищим, наприклад, у Великобританії частка іноземного капіталу має становити 20% і більше.

Макроструктура  ТНК

Макроструктура ТНК визначає характер відносин між її структурними елементами: головною компанією та підпорядкованими їй підприємствами. Як правило, у центрі ТНК знаходиться  материнська компанія, яка здійснює централізоване планування, управління та контроль за діяльністю інших підрозділів  ТНК.

Згідно з методологією ЮНКТАД, закордонні підрозділи транснаціональних  корпорацій можуть бути 3 видів:

1) Дочірнє підприємство — це акціонерне підприємство у приймаючій країні, більше половини акцій якого «перебуває у власності іншого підприємства, яке має право призначати або усувати більшість членів адміністративних, управлінських або наглядових органів». Таким чином, дочірнє підприємство повністю контролюється материнською компанією ТНК.

2) Асоційована компанія — це акціонерне підприємство у приймаючій країні, у якому «від 10 до 50% акцій належить іноземному інвестору». При цьому материнська компанія отримує лише частковий контроль за діяльністю асоційованої фірми у межах частки капіталу, що їй належить.

3) Філіал — неакціонерне підприємство, що «повністю або частково перебуває у власності інвестора, при цьому може набувати таких форм:

а) постійне представництво іноземного інвестора у певній країні;

б) неакціонерне спільне підприємство, сформоване іноземним інвестором і третіми сторонами;

в) земельні ділянки та/або нерухоме майно, що прямо належить іноземному резиденту»

Механізм діяльності ТНК

ТНК здійснюють свою діяльність, ґрунтуючись на кількох важливих принципах:

1. Здійснення прямих іноземних  інвестицій з метою створення  виробничих потужностей за кордоном.

2. Використання різних  форм міжнародного поділу праці  (предметна, подетальна, технологічна спеціалізація), яка дозволяє розміщувати різні ланки виробничого процесу у різних країнах світу.

3. Розробка, передача та  використання передової технології  у рамках замкнутої корпоративної  структури, що дозволяє максимально  ефективно використовувати витрати  на дослідження і розробки.

4. Внутрішньокорпоративна торгівля, яка здійснюється між окремими підрозділами ТНК із застосуванням трансфертних цін. Трансфертні ціни встановлюються ТНК на рівні, що істотно відрізняється від ринкових цін, тобто є значно більшим або меншим за ціни на ті самі товари на світовому ринку.

5. Глобальний підхід до  управління — оптимізація діяльності  корпорації у цілому, а не окремих  її складових. Цей принцип означає  необхідність субсидувати розвиток  окремих підрозділів з метою  досягнення максимального прибутку  у довгостроковому періоді.

 

2.Середовище і специфіка  фінансової діяльності ТНК.

 

Досягнення у інформаційних  системах дають змогу ТНК максимально  убезпечити себе від впливу фінансового  середовища. Створення глобальних мереж  відслідковування грошових потоків дають змогу регулювати поточну дільність корпорації таким чином, щоб мінімізувати обсяг необхідних запозичень та обсяг вільних коштів у різних підрозділах компанії. Отже основним джерелом коштів у внутрішньофірмовий перерозподіл. Місцеві ринки кредитів різко відрізняються один від одного в різних країнах, але разом з тим є важливим джерелом фінансування ТНК. Окремо слід виділити державне фінансування у країні базування. Держава намагається створити для “своїх” ТНК кращі умови. Це пояснюється як тим, що розвинені ТНК є основою конкурентоспроможності країни, так і чисто індивідуальними інтересами через переплетення (іноді практичне повне злиття) державного апарату та структур ТНК через механізми особистої унії, корумпованість, цивілізаційні, національні та релігійні особливості.. Багато корпорацій починають виставляти свої цінні папери на фондових біржах різних країн для отримання капіталу. Проте тут дотримуються обережності через можливість втрати контролю.

Фінансова функція охоплює:

1. Мобілізацію коштів  для оперативних потреб та  розширення діяльності.

2. Управління оборотним  капіталом. 

3. Фінансові аспекти рішень  про інвестиції в інші країни.

Основним джерелом коштів для ТНК є внутрішньофірмові позики, позики головної компанії своїм філіям, дивіденди, роялті, купівля-продаж товарно-матеріальних запасів, потоки акцій від головної компанії до філій. Глобальне управління грошовими коштами ускладнюється державними обмеженнями на переміщення фінансових коштів, неспівпадіння темпів інфляції та коливань валютних курсів. Управління валютними ризиками пов’язано з визначенням рівня ризиків, створенням якісної системи звітності та моніторингу, затвердженням політики розподілу відповідальності у сфері управління ризиками та формулюванням стратегії їх страхування-хеджування. При прийнятті рішень про інвестування у іншу країну слід вибрати оптимальне співвідношення власного та запозиченого капіталу, оцінити ставку доходу при використанні місцевої валюти чи валюти інвестора, охарактеризувати потоки готівки, специфічні для іноземних інвестицій, визначити на багатонаціональній основі вартість капіталу за застрахуватись від політичних ризиків у іншій країні та від валютних ризиків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Види чинників які ТНК має брати до уваги

 

При здійсненні міжнародних  інвестицій кожна ТНК має брати  до уваги особливості діяльності на світовому фінансовому ринку. Ці особливості зумовлені економічними и неекономічними чинниками. Найістотніші неекономічні чинники – психологічні, інформаційні та правові.

  Психологічні чинники. Психологічні бар’єри, що пов’язані з міжнародними інвестиціями, спричинені незнанням економіки, політики, культури інших країн, іноземних мов, методів торгівлі на іноземних фінансових ринках, порядку звітності. Тому інституціональним інвесторам доцільніше здійснювати міжнародні інвестиції через брокерів відповідних національних ринків.

 Інформаційні  чинники. Отримання інформації про іноземні ринки та емітентів – надзвичайно складне завдання. В сучасних умовах чимало іноземних брокерів надають постійно оновлювані дані фінансового аналізу з більшої частини іноземних акцій. Тому іноземні інвестори можуть звертатися до комп’ютерних інформаційних мереж, в яких містяться дані про ціни на світових фінансових ринках. Найвідомішими постачальниками інформації є: Reuters, Telerate, Tenfore, Forex, Exshare,Telekurs.

 Юридичні чинники. В різних країнах існують юридичні складності для іноземних інвесторів при розміщенні капіталу та поверненні у свою країну капіталу й отриманого доходу, а також особливості оподатковування.

 Економічні  чинники. Вони пов’язані насамперед з виникненням додаткових трансакційних витрат. Найпоширенішими з них є:

 а) вищі комісійні  посередникам на іноземних ринках;

 б) вища плата за  оформлення угод;

 в) вища плата управляючим  портфелями міжнародних інвестицій.

 Комісійні дилери фондових  бірж можуть брати плату в  різних формах: у договірному  розмірі, фіксовано за встановленою  шкалою, як різницю цін купівлі та продажу. В США комісійні за угоди з акціями низькі – переважно 0,18% для великих угод. В інших країнах вони вищі: від 0,3 до 1%.

  Плата за оформлення угод про міжнародні інвестиції вища, ніж за угоди на національних ринках. Це пов’язано з багатовалютною системою обліку та звітності й можливою складністю структури розрахункових систем.

 Плата за управління  портфелем міжнародних інвестицій  переважно вища, ніж за управління  національним портфелем, що обумовлено  різними причинами, зокрема перед.  платою на міжнародні бази  даних, витратами на досліджец. ня міжнародного фінансового ринку, незбіганням облікових систем у різних країнах, вартістю комунікацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

В цілому ТНК забезпечують близько 50% світового промислового виробництва. На ТНК припадає більше 70% світової торгівлі, причому 40% цієї торгівлі відбувається усередині ТНК, тобто  вони відбуваються не за ринковими  цінами, а за так званими трансфертними  цінами, які формуються не під тиском ринку, а під довгостроковою політикою  материнської корпорації. Дуже великі ТНК мають бюджет, що перевищує  бюджет деяких країн. З 100 найбільших економік у світі, 52 — транснаціональні корпорації, інші — держави. ТНК справляють великий  вплив в регіонах, оскільки мають  значні кошти, вплив на громадськість, політичне лобі.

Транснаціональні корпорації відіграють важливу роль в глобалізації.

ТНК мають дуже вагому роль в світових науково-дослідних і  дослідно-конструкторських розробках (НДДКР). На частку ТНК припадає більше 80% зареєстрованих патентів[Джерело?], при цьому на частку ТНК припадає і близько 80% фінансування НДДКР[Джерело?]. ТНК — це не тільки виробничі  компанії, такі, як, наприклад, Siemens, але і транснаціональні банки, телекомунікаційні компанії, компанії страховок, аудиторські компанії, інвестиційні і пенсійні фундації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середо­вищі. - К.: Наукова думка, 1998. - 390 с.
2. Капитал. -№3. - 1997.-С.36-38.
3. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 608 с.: ил.
4. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. — К.: Основи, 1999. — 963 с.
5. Роджер Лерой Миллер, Девид Д. Ван-Хуз. Современные деньги и банковское дело: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 856 с.
6. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник / Науч. ред. д-р экон. наук, проф. В. В. Круглов. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 432 с.