Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства - ВАТ “Інгулецький хлібзавод”

А_п.п. – активи на початок періоду (ряд. 080+260+270 гр. 3 Ф.1);

А_к.п. – активи на кінець періоду (ряд. 080+260+270 гр. 4 Ф.1).

- Рентабельність капіталу  характеризує, на скільки ефективно  підприємство використовує власний капітал. Показник визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу (додаток А):

(3.8)

 

 

де  Ч_п – чистий прибуток (ряд. 220 Ф.2);

В_к.п.п. – власний капітал на початок періоду (ряд. 380 гр. 3 Ф.1);

В_к.п.п. – власний капітал на кінець періоду (ряд. 380 гр. 4 Ф.1)

Для аналізу причин зміни  коефіцієнта РОЕ доцільно застосувати  рівняння Дюпона:

РОЕ = РОА*(Активи / Власний  капітал) (3.9)

РОЕ = РОА*(Коефіцієнт фін. Лівереджу) (3.10)

Коефіцієнт фін. Лівереджу = Активи / Власний капітал              (3.11)

- Фондовіддача характеризує, на скільки ефективно підприємство  використовує основні фонди. Визначається  як відношення виручки від  реалізації до середньорічної  вартості основних фондів.

(3.12)

 

 

 

де  Ч_д.р.п. – чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 035 Ф.2);

О_ф.п.п. – основні фонди на початок періоду (ряд. 080 гр. 3 Ф.1);

О_ф.к.п. – основні фонди на кінець періоду (ряд. 080 гр. 4 Ф.1).

Основні показники фінансово-господарської  діяльності підприємства наведені у  табл. 3.2.

 

Таблиця 3.2 - Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ „Інгулецький хлібзавод” за 2003-2005 роки

 

№ п/п	Показники	2003 рік	2004 рік	2005 рік
1	2	3	4	5

 

Продовження таблиці 3.2.

 

1	2	3	4	5
1.	Чистий прибуток, тис. грн.	35764,8	-	-
2.	Чиста реалізація, тис. грн.	29804	27832,1	76832,9
3.	Активи, тис. грн.	7684,75	10009,5	14601,8
4.	Власний капітал, тис. грн.	426,1	1481,4	1419,7
5.	Основні фонди, тис. грн.	10059,9	14834,8	19255,2

 

Розрахунок фактичних показників вказаних вище коефіцієнтів та їх відповідне нормативне значення наведено у табл. 3.3.

 

Таблиця 3.3 – Оцінка рентабельності ВАТ „Інгулецький хлібокомбінат” за 2003-2005 роки

 

№ п/п	Показники	Нормативне значення	2003 рік	2004 рік	2005 рік
1	2	3	4	5	6
1.	Рентабельність продажу	0,10-1,00	1,2	-	-
2.	Коефіцієнт обіговості активів	0,10-1,00	3,87	2,79	5,26
3.	Рентабельність активів	0,10-1,00	4,65	-	-
4.	Рентабельність капіталу		84,0	-	-
5.	Коефіцієнт фін. Лівереджу		18,03	6,75	10,28
6.	Фондовіддача		3,00	1,88	4,00

 

При аналізі рентабельності продажу видно, що підприємство у 2003 році після вирахування з доходу всіх витрат було отримано на кожну  гривню продажу 1 грн. 20 копійок прибутку. Тоді як у 2004-2005 роках підприємство стало нерентабельним, оскільки не отримувало чистого прибутку.

Аналіз коефіцієнту  обіговості активів свідчить про  високій ступінь обіговості активів  ВАТ „Інгулецький хлібзавод”. І  хоча у 2004 році в порівнянні з 2003 та 2005 роками спостерігалося його зменшення, рівень обіговості активів підприємства є вищим за нормативний.

При аналізі рентабельності активів помітно, що у 2003 році кожна  гривня принесла підприємству прибуток у розмірі 4 грн. 65 коп., тоді як за період  2004-2005 роки підприємство прибутку не отримувало.

Не зважаючи на те, що загальна сума активів та власного капіталу збільшилась, коефіцієнт фінансового  лівериджу має тенденцію до зменшення.

З даних таблиці видно, що підприємство у 2004 році менш ефективно використовувало  основні фонди ніж у 2003 та 2005 роках.

Щоб виконувати термінові  платіжні зобов'язання, кожному підприємству потрібно мати у своєму розпорядженні  достатній обсяг ліквідних засобів. Якщо їх бракує, підприємство вважається неплатоспроможним.

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють підвищенню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності виділяють, зокрема, такі:

- зміна складу керівників  підприємства та стилю управління;

- інвентаризація активів  підприємства;

- оптимізація дебіторської  заборгованості, зниження витрат підприємства;

- продаж незавершеного  будівництва;

- обгрунтування необхідної  чисельності персоналу;

- продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків товарів;

- реструктуризація боргів  перетворенням короткострокової  заборгованості в довгострокові позики або іпотеки;

- запровадження прогресивної  технології, механізації та автоматизації  виробництва;

- удосконалення організації  праці;

- проведення капітального  ремонту, модернізації основних  фондів, заміни застарілого устаткування.

Відновити платоспроможність на ВАТ „Інгулецький хлібзавод” можна також, збільшивши вхідні грошові потоки. Вхідні грошові потоки підприємства класифікують таким чином:

1) виручка від реалізації  основної продукції;

2) надходження у вигляді  інших операційних доходів;

3) доходи від інвестиційної діяльності;

4) кошти, залучені в  результаті емісії корпоративних  прав;

5) кошти, залучені на  умовах позики;

6) державні дотації  та субсидії.

До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. Можливості підприємства, що перебуває у скрутному фінансовому становищі скористатися останніми трьома джерелами фінансових ресурсів залежать від суб'єктивних мотивацій та спроможності двох сторін: інвесторів (кредиторів) та власника. Однак насамперед треба розраховувати на власні можливості, тобто на внутрішні джерела збільшення вхідних грошових потоків.

У довгостроковому періоді  збільшення виручки від реалізації і на цій основі досягнення прийнятного  рівня прибутковості є головним завданням підприємства, оскільки всі короткострокові заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства втрачають сенс, якщо через дефіцити у сфері збуту продукції підприємство через деякий час знову стає фінансове неспроможним. Саме тому заходи щодо активізації збутової політики підприємства належать до числа найбільш пріоритетних.

Коли йдеться про  мобілізацію внутрішньовиробничих резервів, аналізуються всі наявні можливості збільшення виручки від реалізації продукції, виробництво і збут якої є предметом діяльності підприємства. Проте малоймовірно, щоб дії, спрямовані на збільшення виручки від основної реалізації, принесли відчутні результати в короткостроковому періоді.

Розмір  виручки від  реалізації залежить від двох основних факторів:

1. обсягу реалізованої  продукції; 

2. ціни одиниці такої продукції.

Щоб збільшити обсяги реалізації на ВАТ „Інгулецький хлібзавод”, слід максимально активізувати збутову  політику підприємства. Стимулювати  збут можна помірним збільшенням  цін. Не існує єдиних для всіх підприємств  рецептів збільшення обсягів реалізації. Успіх у цій справі залежить від безлічі факторів. Тип заходів у цій сфері залежить від конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу. У стратегічному плані менеджмент підприємства має прийняти рішення з трьох основних питань [28, с.132]:

1. Яка номенклатура  продукції та за якими цінами  пропонуватиметься?

2. Якого обсягу реалізації  за окремими періодами підприємство має намір досягти?

3. Якою частиною ринку  необхідно заволодіти?

Відповіді на поставлені запитання залежать від підприємницької філософії суб'єкта господарювання, а також від того, як спрямована його діяльність — на задоволення певних потреб споживачів, на забезпечення зайнятості населення чи на максимізацію прибутковості.

З відповіддю на перше  питання стосовно номенклатури все зрозуміло – це хлiбо-булочнi вироби, бараночнi вироби, кондитерські вироби. А от стосовно ціни – це питання набагато складніше. Рішення про зміни цін слід приймати на підставі поглибленого аналізу наслідків цих змін.

Так на перший погляд все зрозуміло – треба підвищити ціну до рівня собівартості і досягнути рівня беззбитковості. Але підвищення цін на цю продукцію це дуже складна річ, тому що ціни у цій галузі підпорядковані державі. Тому виникає потреба звернутися до інших методів підвищення вхідних грошових потоків. Одним з таких методів є реструктуризація активів підприємства, яка виокремлює такі види заходів:

1. Мобілізація прихованих  резервів. Приховані резерви —  це частина капіталу підприємства, що ніяк не відбита в його балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю. Приховані резерви мобілізуються такими заходами:

- реалізацією окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі й споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, понаднормові запаси сировини й матеріалів тощо);

- індексацією балансової вартості  майнових об'єктів, які не можна  реалізувати без порушення нормального  виробничого циклу (цей метод реструктуризації активів не пов'язаний із реальним підвищенням платоспроможності, проте може безпосередньо поліпшити кредитоспроможність підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшується статті ”Статутний капітал” чи ”Додатковий капітал”).

2. Використання зворотного лізингу  (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Але ще не розроблена нормативна база щоб дати можливість зробити це реально.

Звичайно, у середньостроковій  та довгостроковій перспективі використовувати основні фонди, узяті у лізинг, підприємству значно невигідно, ніж використовувати їх на умовах власності. Крім  того, у результаті зворотного лізингу знижується кредитоспроможність підприємства. Проте платоспроможність його відчутно підвищується, що дає змогу розрахуватися з поточними зобов’язаннями.

3. Здача в оренду основних  фондів, які не повною мірою  використовуються у виробничому процесі.

4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низько ліквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо). Визначення оптимального обсягу та структури запасів. Слід враховувати, що надмірні запаси зумовлюють не лише зниження ліквідності підприємства, а й додаткові витрати, зокрема складські чи робочої сили. Окрім того, існує ризик щодо втрати якості чи знецінення певних видів сировини й матеріалів.

5. Рефінансування дебіторської  заборгованості — це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. Одним із факторів, які негативно впливають на фінансовий стан підприємств, зокрема на їх платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості  Погашення такої заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у скрутному фінансовому становищі.

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать: