Оплата праці: сутність, функції, види та організація

Міністерство освіти та науки  України

Київський національний економічний  університет ім. Вадима Гетьмана

Кафедра «Економіка підприємств»

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

«Оплата праці: сутність, функції, види та організація.»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент факультету

«Центр післядипломної освіти» 

 

Перевірив:

 

 

 

 

 

 

Київ 2010 

Зміст

 

Вступ 3

1. Організація оплати праці: сутність та складові елементи 5

2. Аналіз факторів впливу на розмір оплати праці. 20

3.Напрямки регулювання оплати праці в Україні. 26

Висновки 32

Список використаної літератури. 34

ДОДАТОК А 36

ДОДАТОК Б 37

 

 

 

Вступ

 

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних  відносин у суспільстві, розбудови  нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться питанням організації оплати праці, тому що прогрес  суспільства та його конкретних суб'єктів (підприємств, організацій) реалізується перш за все через зміцнення та розвиток особистих матеріальних стимулів, основною формою яких і є оплата праці. Саме це і визначає актуальність вибраної теми.

Метою курсової роботи є вивчення  і аналіз організації оплати праці  та її регулювання в умовах ринкової економіки.

Для цього необхідно виділити наступні завдання:

• дослідити сутність і складові елементи організації оплати праці;
• вивчити основоположні принципи організації оплати праці;
• показати структуру заробітної плати і елементи її організації;
• оцінити форми та системи оплати праці в Україні;
• провести аналіз впливу на оплату праці таких економічних чинників, як прибутковий податок та інші утримання та відрахування;
• дати характеристику таким необхідним напрямкам регулювання оплати праці як державне та договірне.

Предмет досліджень - заробітна плата  як одна з найскладніших економічних  категорій і одне з найважливіших  соціально-економічних явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним (і  часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального  добробуту членів їхніх сімей, а  з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва  і ефективним засобом мотивації  працівників до досягнення цілей  підприємства. Тому питання організації  заробітної плати і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають  інтереси всіх учасників трудового  процесу.

В першому розділі цієї курсової роботи розкривається сутність заробітної плати, зміст основних її функцій  і принципів, характеристизується  її структура та основні елементи, описуються основні форми та системи  оплати праці, що діють в Україні  в ринкових умовам господарювання.

Другий розділ присвячено аналізу  впливу на оплату праці таких економічних  чинників як утримання та відрахування з заробітної плати, їх розмірам та порядку сплати.

В третьому розділі розкривається  зміст необхідних напрямків регулювання  оплати праці, досліджується її важливість в механізмі державного регулювання.

 

1. Організація оплати праці:  сутність та складові елементи

 

Ефективність функціонування та соціальний розвиток суб‘єктів  господарювання забезпечується, передусім, формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата праці різних категорій персоналу. Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Заробітна плата – це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості. Це загальновизнане визначення, що найточніше відповідає терміну “заробітна плата”. В умовах ринкової економіки заробітна плата – це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці. В цьому розумінні найчастіше вживаються усереднені показники ставок оплати одиниці (наприклад, людино-години) праці певної якості. Для найманого працівника заробітна плата – це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити обєктивно необхідне відтворення робочої сили. Для підприємця заробітна плата - це елемент витрат виробництва, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної  зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Сутність  заробітної плати виявляється у  функціях, які вона виконує в процесі  суспільного відтворення. Виходячи з комплексного розуміння сутності заробітної плати, з’ясуємо значення притаманних їй функцій [13]:

1. відтворювальна функція полягає  у забезпечені працівників та  членів їхніх сімей необхідними  життєвими благами для відновлення  робочої сили, відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обгрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності;

2. стимулююча функція  заробітної плати передбачає  встановлення залежності її розміру  від кількості й якості праці  конкретного працівника, його трудового  внеску в результати роботи  підприємства;

3. регулювальна функція заробітної платиреалізує загальноприйнятий принцип диференціації рівня заробітної плати за професією і кваліфікацією відповідної категорії персонал, важливістю та складністю трудових завдань;

4. соціальна функція заробітної  плати спрямована на забезпечення однакової оплати праці за таку саму роботу. Заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції полягає у забезпеченні соціальної справедливості при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, а також при розподілі доходу між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску;

Для забезпечення реалізації заробітною платою зазначених вище функцій необхідне  дотримання таких найважливіших принципів:

- підвищення реальної  заробітної плати, яка б відображала  темпи зростання ефективності  виробництва та праці;

- диференціація заробітної  плати в залежності від трудового  внеску працівника в результати  діяльності підприємства, від змісту  і умов праці, від місцеположення  підприємства, його галузевої належності;

- однакова оплата за  однакову працю;

- державне регулювання  оплати праці;

- врахування впливу ринку  праці;

- простота, логічність і  доступність форм і систем  оплати праці.

Врахування сутності даних  функцій та принципів при організації  оплати праці на підприємстві дасть  змогу підвищити ефективність мотиваційного  механізму трудової діяльності промислово-виробничого  персоналу підприємства.

Оплата  праці складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат [15].

  Основна заробітна плата –  це винагорода за виконану  роботу згідно з встановленими нормами праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців [12].

Додаткова заробітна плата –  це винагорода за роботу, виконану понад  встановлених норм, за трудові успіхи і винахідництво та особливі умови  праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі  винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами  і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного  законодавства або які здійснюються понад встановлених зазначеними  актами норм.

Структура заробітної плати – це співвідношення окремих складових заробітної плати в загальному її обсязі. В стабільних розвинених економічних системах основна заробітна плата складає 85-90% в структурі заробітної плати. В Україні, в сучасних умовах, з різних причин (нестабільність доходів підприємств, інфляція, складна і непостійна система оподаткування, занедбаність нормування праці та ін.) питома вага тарифних ставок в заробітній платі в середньому складає 65-70%, що є одним з виявів кризи в організації оплати праці.

На підставі вказаних вище принципів  організації і функцій заробітної плати в умовах побудови ринкових відносин відбувається організація  заробітної плати безпосередньо  на підприємствах, під якою розуміють  її побудову, тобто приведення певних елементів в єдину систему, що взаємоузгоджує кількість і якість праці з розмірами заробітної плати.

В економічній системі, що грунтується  на різноманітних формах власності  і господарювання, механізм організації  заробітної плати складається з  таких елементів:

а) ринкове регулювання;

б) державне регулювання;

в) колективно-договірне регулювання (через укладання генеральної, галузевих, регіональних угод; колективних договорів  на рівні підприємств; трудових договорів  з найманими працівниками);

г) механізм визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо  на підприємстві (в структурному підрозділі) з використанням елементів тарифної або безтарифної систем, нормування праці, форми і системи оплати праці та преміювання.

Форми і системи заробітної плати –  це механізм встановлення розміру заробітку  в залежності від кількості та якості праці і її результатів [16].

Розрізняють дві основні форми  заробітної плати, що базуються на тарифній системі-відрядна і почасова, які  включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва  (дод. А).

Відрядна  або поштучна заробітна плата  – це оплата вартості й ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Вона є перетвореною формою погодинної заробітної плати. Витрати робочої сили за цієї форми заробітної плати вимірюються  кількістю й якістю виробленої продукції 

При відрядній формі оплата праці  проводиться за нормами і розцінками, встановленими, виходячи з розряду  виконуваних робіт. .

При прямій відрядній системі заробіток  працівника (D_пвс) розраховується  шляхом множення кількості одиниць виробленої продукції (v) на розцінки за одиницю продукції (p):

D_пвс = p · v;       (1.1.)

Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку  або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу (у годинах) на виготовлення одиниці продукції.

При непрямій відрядній системі  заробіток працівника залежить не від  його особистого виробітку, а від  результатів праці працівників, що ним обслуговуються. Вона застосовується для оплати  тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною  мірою визначає рівень виробітку  основних робітників. Заробіток робітника (D_нвс) при цій системі розраховується за формулою:

D_нвс = s · t · k_вн;      (1.2.)

де s - погодинна тарифна  ставка;

t - фактично відпрацьована кількість  годин цим робітником;

k_вн - середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.

При відрядно-преміальній системі  заробіток працівника (D_впс) складається з відрядного заробітку (p · v) та премії (m) за досягнення певних результатів, що заохочуються:

D_впс = p · v + m;      (1.3.)

Відрядно-прогресивна оплата праці  передбачає оплату робіт, виконаних  у межах встановленої норми (n_o) за звичайними відрядними розцінками (p), а робіт, виконаних понад нормативний(базовий) рівень (n_i) - за підвищеними розцінками (p_i), залежно від ступеня виконання завдання. Заробіток (D_{в прог}) при цій системі визначається, таким чином:

D_{в прог} = p · n_o +  p_i · n_i;     (1.4.)

Сутність акордної системи полягає  в тому, що працівникові або групі  працівників розцінки встановлюються не за окремими операціями, а на весь комплекс робіт з визначенням  кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків  виконання робіт і тому використовується, перш за все, при усунені наслідків  аварій, термінових ремонтах, будівельних  роботах тощо. Треба враховувати  необхідність суворого контролю якості, додержання правил безпеки праці  при застосування цієї системи оплати праці.

Почасова оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними  ставками із застосуванням нормованих завдань або місячними окладами. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців проводиться, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).