Оплата праці: сутність, функції, види та організація

- встановлювати показники преміювання,  які залежать від результатів  праці тих або інших груп  і категорій робітників;

- кількість показників не повинна  перевищувати двох - трьох; 

- умови та показники преміювання  не повинні суперечити одне  одному, щоб поліпшення одних  показників (умов) не викликало погіршення  інших. 

Показниками преміювання робітників основного виробництва, що характеризують якісні результати їх праці, можуть бути:

- при стимулюванні поліпшення  якості продукції, робіт, послуг: підвищення сортності (марочності) продукції, зростання рівня здавання  продукції з першого пред'явлення;  скорочення випадків повернення  неякісної продукції після перевірки  працівниками відділу технічного  контролю (ВТК); відсутність претензій  (рекламацій до продукції, робіт,  послуг) від інших підрозділів  підприємства або споживачів; зниження  рівня браку у порівнянні з  попереднім періодом тощо;

- при стимулюванні зниження  собівартості: економія сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, інструменту,  запасних частин;

- при стимулюванні освоєння  нової техніки та прогресивної  технології: підвищення коефіцієнта  завантаження устаткування; коефіцієнта  змінності роботи нових типів  машин та обладнання; скорочення  термінів освоєння нових технологій  тощо.

Для робітників, що зайняті обслуговуванням  виробництва, доцільно встановлювати  показники преміювання, які безпосередньо  характеризують поліпшення якості праці: забезпечення безперебійної та ритмічної  роботи устаткування основних цехів; своєчасний ремонт та збільшення міжремонтних періодів експлуатації устаткування; скорочення витрат на ремонт та обслуговування устаткування; безперебійне та ритмічне забезпечення робочих місць матеріалами, сировиною, інструментом, транспортними засобами, усіма видами енергоносіїв тощо.

Робітників-контролерів служби ВТК  доцільно преміювати за: виконання  планових заходів щодо поліпшення якості та запобігання браку продукції (робіт, послуг); відсутність пропусків  продукції з браком на наступні операції або за межі даної дільниці (цеху, підприємства); відсутність рекламацій з боку споживачів; скорочення випадків повернення продукції (вузлів, деталей) з наступних операцій, дільниць, цехів тощо.

Наведені вище показники можуть використовуватися як самостійні показники  преміювання. Наприклад, для контролерів  ВТК дільниці верстатної обробки деталей масового виробництва може передбачатися їх преміювання за скорочення випадків повернення бракованих деталей із складального цеху у порівнянні з нормативом; контролерів складу готової продукції - за відсутність рекламацій від споживачів; чергових електромонтерів та чергових слюсарів-ремонтників, налагоджувальників - за відсутність простоїв устаткування з їх вини незалежно від показників праці інших робітників. На апаратних процесах та автоматизованих виробництвах, де простої устаткування створюють загрозу невиконання плану виробництва, до цих показників обов'язково встановлюються умови преміювання - виконання плану виробництва дільницею, цехом, бригадою, якщо ці робітники їх обслуговують.

При преміюванні робітників основного  виробництва якісні показники їх праці встановлюються як додаткові. За рівнем їх виконання коригується  премія за виконання або перевиконання  норм виробітку, виробничих завдань, нормованих завдань тощо.

Застосовуються також системи, в яких замість коригуючих коефіцієнтів передбачається підвищення премії у  відсотках за кожний відсоток перевиконання  основного показника.

Показниками преміювання можуть бути також: зростання продуктивності праці, а також прибутку; обсягів виробництва  продукції на експорт; зниження собівартості продукції тощо.

Для підвищення премій, а відповідно і заробітної плати, показники зростання  продуктивності праці, обсягів експортної продукції, прибутку (доходу), зниження собівартості продукції використовуються за умов зростання фонду оплати праці  з урахуванням рівня їх виконання  у цеху або на підприємстві в цілому.

Наведемо приклади показників преміювання  робітників в деяких галузях економіки

У вугільній промисловості, крім преміювання  за виконання змінних виробничих завдань, робітники можуть преміюватися за підвищення якості вугілля, показниками  якої є його сортність (марочність) та зольність. При погіршенні цих  показників премії не виплачуються. Крім того, знижується і основна заробітна плата, тому що перераховується обсяг самого завдання. Робітники також можуть преміюватися за економію матеріалів, енергоресурсів тощо.

 На автотранспорті робітникам  можуть встановлюватися премії  за економію паливно-мастильних  матеріалів, за наднормативний пробіг  шин, використання нормативної  вантажопідйомності автомобілів,  виплачуватися разові премії  за наднормативний міжремонтний  пробіг автомобілів (без капітального  ремонту). На пасажирському автотранспорті  можуть встановлюватися премії  за надпланову грошову виручку  тощо.

У гірничорудній та гірничохімічній  промисловості, крім преміювання за виконання виробничих завдань, премії робітникам можуть встановлюватися  за підвищений вміст основної сировини у руді, а також за економію бурового інструменту (коронки, долота з твердими наплавками), енергоресурсів тощо.

У сільському господарстві показниками  преміювання можуть бути підвищені  проти норм надої молока, приросту тварин, збереження молодняка різних тварин, забезпечення товарного виходу овочевої та іншої продукції тощо.

На залізничному транспорті в преміюванні пропонується застосовувати  показники виконання в установлені  терміни завдань з ремонту  рухомого складу та інших робіт, передбачених планом і технологічними процесами  за умови високої якості; виконання  завдань з вивантаження, загального навантаження вагонів (вантажів); додержання бальності шляху; неперевищення  кілометрів з незадовільною оцінкою  до попереднього місяця; поліпшення графіка  руху пасажирських потягів за прямуванням; дотримання лімітів експлуатаційних  витрат та фонду заробітної плати  тощо.

 

2. Аналіз факторів впливу на  розмір оплати праці.

 

З оплати праці членів трудового  колективу і осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підрядами, за сумісництвом, виконують разові і випадкові  роботи, відбуваються різного роду утримання та відрахування. За своїм  характером вони поділяються на 2 групи: обов’язкові та утримання за ініціативою  підприємства.

Обов’язкові утримання включають  прибутковий податок, утримання  до пенсійного фонду, утримання збору на соціальне страхування на випадок безробіття та страхування від нещасного випадку.

1. Страхування на випадок  безробіття 

Внески сплачуються роботодавцями i найманими працівниками, що працюють за трудовим договором [2].

Об’єкт нарахування внесків  – фактичні витрати на оплату праці  найманих працівників, які працюють за трудовим договором (у тому числі  на умовах неповного робочого дня  або неповного робочого тижня), що підлягають обкладенню прибутковим  податком. До складу витрат на оплату праці  включаються основна та додаткова  заробітна плата, заохочувальні  й компенсаційні виплати.

Страхові внески нараховуються  й утримуються із сум, що не перевищують  максимальної величини, з якої стягуються внески, установленої Кабінетом Міністрів  України.

Не підлягають страхуванню на випадок  безробіття:

• працюючі пенсіонери та особи, у яких відповідно до законодавства виникло право на пенсію;
• іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні.

Від сплати внесків звільнено осіб у період відпустки по догляду  за дитиною до трьох років i до шести  років (за медичним висновком). Тобто  у разі одержання ними в цей  період доходу з нього збір не утримується (але роботодавці нараховують i сплачують).

2. Страхування у зв’язку  з тимчасовою непрацездатністю 

Платниками  внесків є роботодавці та наймані  працівники, які працюють за трудовим договором.

Об’єкт нарахування внесків  фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, які працюють за трудовим договором (у тому числі на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня), що підлягають обкладенню прибутковим податком. До складу витрат на оплату праці включаються основна й додаткова заробітна плата, заохочувальні й компенсаційні виплати.

3. Страхування від нещасного  випадку 

Платниками внесків є страхувальники – роботодавці [2].

Об’єкт нарахування внесків фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком. До складу витрат на оплату праці включаються основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, та розміру страхового тарифу. В  основу класифікації професійного ризику покладено Загальний класифікатор галузей народного господарств.

Тарифи відповідно до класів професійного ризику наведено в додатку Б.

4.Обов’язкове державне  пенсійне страхування 

Платниками  збору є:

• юридичні особи i їх філії;
• фізичні особи, що працюють на умовах трудового договору i за цивільно-правовими договорами.

Для різних категорій платників  установлено різні об’єкти обчислення збору (оподаткування).

Об’єкт оподаткування для фізичних осіб сукупний оподатковуваний дохід громадян, обчислений відповідно до законодавства України.

До утримань за ініціативою підприємства відносять: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну  матеріальну шкоду, за допущений  брак, своєчасно не повернені суми, одержані у підзвіт, своєчасно не погашені безпроцентні позики, видані членам трудового колективу, за формений одяг та ін.

Утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством України  [6].

Відрахування із заробітної плати  працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись  за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1)для проведення авансу, виданого  в рахунок заробітної плати;  для повернення сум, зайво виплачених  внаслідок лічильних помилок;  для погашення не витраченого  і своєчасно не поверненого  авансу, виданого на службове  відрядження або переведення  до іншої місцевості; на господарські  потреби, якщо працівник не  оспорює підстав і розміру  відрахування. У цих випадках  власник або уповноважений ним  орган вправі видати наказ  (розпорядження) про відрахування  не пізніше одного місяця з  дня закінчення строку, встановленого  для повернення авансу, погашення  заборгованості або з дня виплати  неправильно обчисленої суми;

2) при звільнені працівника до  закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже  одержав відпустку, за невідроблені  дні відпустки;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої  з вини працівника підприємству, установі, організації.

В усіх випадках загальний розмір всіх утримань із заробітної плати  не може перевищувати 20 %, а в особливих  випадках – 50% заробітної плати, що належить до виплати працівнику.

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з  законодавством не звертається стягнення.

Прибутковий податок – це обовязковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Суми прибуткового податку надходять до державного бюджету.

Платниками  прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) є громадяни України, іноземні громадяни  та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають  постійного місця проживання в Україні.

Платниками прибуткового податку  є фізичні особи незалежно  від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального  і майнового стану, приналежності  до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії. Доходи неповнолітніх громадян оподатковуються  на загальних підставах.

О'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний  дохід за календарний рік (що складається  з місячних сукупних оподатковуваних  доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і  за її межами .

Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця  проживання в Україні, є доход, одержаний  з джерел в Україні.

До сукупного місячного (одержаного протягом календарного місяця) оподатковуваного доходу включаються доходи, одержані громадянами в будь-якій формі  і за будь-яких умов незалежно від  джерела, крім переліку доходів, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу. Не є об'єктом оподаткування  отримані раніше і оподатковані доходи, які розподіляють між собою громадяни  в межах їх сімейних, шлюбних правовідносин (крім доходів від спільної підприємницької  діяльності).

Прибутковий податок з сукупного  оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання) обчислюється за ставками вказаними  в додатку В.

Із сум доходів, одержуваних  громадянами не за місцем основної роботи, та громадянами, які не мають  постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 відсотків.

Під час визначення суми річного  сукупного оподатковуваного доходу особливу увагу слід звертати на наявність  у працівників пільг.

Суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний дохід громадян:

1. Сукупний оподатковуваний дохід  зменшується громадянам-платникам  податку на суму, що не перевищує  за кожний повний місяць, протягом  якого одержаний дохід, встановленого  чинним законодавством розміру  неоподатковуваного мінімуму.

На даний час законодавче  встановлений неоподатковуваний мінімум  становить 17 гривень.