Фінансова діяльність ПАТ"КЖРК"

 

                                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            Вступ.                                                                                        Термін «фінансові ресурси» в економічній літературі не має однозначного тлумачення. В одних літературних джерелах їм позначають «грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні держави, підприємств, господарських організацій та установ, що використовуються для покриття витрат і утворення різних фондів і резервів». Є інше визначення: «Під фінансовими ресурсами розуміються грошові доходи і надходження, що формуються в руках суб'єктів господарювання та держави і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат по розширеному відтворенню і економічному стимулюванню».             Нам ближче інше визначення: «Фінансові ресурси підприємства - це все джерела грошових коштів, що акумулюються підприємством для формування необхідних йому активів з метою здійснення всіх видів діяльності як за рахунок власних доходів, накопичень і капіталу, так і за рахунок різного виду надходжень.            Фінансові ресурси призначені: для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, постачальниками матеріалів і товарів; здійснення витрат по розширенню, реконструкції і модернізації виробництва, придбання нових основних засобів; оплати праці та матеріального стимулювання працівників підприємств; фінансування інших витрат.            Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефективне використання, зумовлюють хороше фінансове становище підприємства платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У зв'язку з цим найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому.       Ефективне формування і використання фінансових ресурсів забезпечує фінансову стійкість підприємств, запобігає їх банкрутству. В умовах ринку стан фінансів підприємств цікавить безпосередніх учасників економічного процесу.

Основною  метою діяльності підприємств в  умовах ринку є задоволення громадських  потреб, отримання прибутку і забезпечення своєї фінансової стійкості.             Для досягнення поставленої мети підприємства повинні:         - випускати високоякісну продукцію, оновлювати її у відповідності з попитом; - раціонально використовувати виробничі ресурси з урахуванням їх взаємозамінності;                                            - розробляти стратегію і тактику поведінки підприємства і коригувати їх відповідно до наявних обставинами;                       - піклуватися про працівників, зростанні їх кваліфікації, підвищення життєвого рівня, створення сприятливого соціально-психологічного клімату в трудовому колективі;                  - забезпечувати конкурентоспроможність підприємства, проводити гнучку цінову політику, впроваджувати нове у виробництво, в організацію праці та управління.                                                                                                              Метою даної роботи є аналіз управління фінансовими ресурсами підприємства, як інструменту для проведення заходів щодо поліпшення його фінансового стану та стабілізації становища.                                    Об'єктом дослідження є ПАТ ”КЗРК” підприємство пiдземне видобування залiзної руди, яке реалізує різні фармацевтичні товари і вироби.              Предметом дослідження є фінансові ресурси підприємства і практика управління ними на підприємстве.                                               При виконанні цієї роботи були використані спеціальні літературно-довідкові джерела: фінансові довідники, підручники, Положення та інструкції Мінфіну, і інші джерела. У якості бази для аналізу були використані дані бухгалтерського балансу та інші форми звітності.

 

 

 

 

1. Теоретична частина. Теоретичні аспекти формування фінансових ресурсів підприємства

1.1 Сутність та загальна  характеристика фінансових ресурсів

       Успішна діяльність будь-якого підприємства не можлива без ефективного управління фінансовими ресурсами. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку. Врешті-решт виграє той, хто зуміє залучити більше ресурсів з найменшими затратами.Стабільність функціонування підприємства ґрунтується на достатності фінансових ресурсів та їх стабільному кругообігу.

       Під фінансовими ресурсами підприємства слід розуміти грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання і призначенні для виконання фінансових зобов'язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників. Вони формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення і розвитку виробництва.

Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних ресурсів підприємства, його прибутків, залучення  позичкових джерел фінансування господарської  діяльності, розподіл прибутків, що утворюються  в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.

      Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва  продукції, інвестування, формування оборотних  коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов'язань  перед бюджетом, фінансово-кредитною  системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових  організації виробничого процесу.

        На формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні чинники, які по відношенню до суб'єктів підприєм-ницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні) - пов'язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні) - не пов'язані.

До внутрішніх чинників можна  віднести:

- рівень досконалості  фінансової структури підприємства (деталізація фінансових завдань);

- якість організації управління  фінансовими ресурсами;

- оптимізація потоків  сировини/готової продукції з  метою мінімізації запасів та  відповідних витрат;

- вироблення оптимальної  структури виробничого циклу  з метою забезпечення найбільшої  віддачі обладнання, зниження впливу  сезонності виробництва шляхом  випуску альтернативних видів  продукції;

- налагодження роботи  з посередницькими організаціями,  забезпечення зв'язку збутової  стратегії із виробничою;

- позиціонування, вибір сегментів  ринку згідно виробничих можливостей;

- визначення критеріїв  цінової політики, позиціонування  продукції в координатах “ціна  - якість”;

- аналіз існуючого ринку  продукції;

- якість фінансового,  управлінського та податкового  обліку;

- планування дистриб'юторської  мережі, планування роботи з контрагентами  та її узгодження з фінансовим  планом підприємства;

- планування рекламної  кампанії;

- здійснення цінової політики  виходячи із витрат на виробництво,  пошук шляхів їх зниження, аналіз  цін конкурентів;

- аналіз структури витрат  та шляхів її оптимізації;

- загальна оцінка ефективності  функціонування виробництва та  узгодження його із фінансовим  планом підприємства;

- визначення критеріїв  відповідності кваліфікації персоналу  займаним посадам згідно організаційної  структури, делегування повноважень,  визначення межі відповідальності;

- характеристика персоналу  згідно організаційної структури  та фінансового плану підприємства.

До зовнішніх чинників слід відносити:

- інфляцію;

- зміну ціни на ресурси;

- зміну політичного курсу  влади;

- зміну правового поля;

- стан розвитку фінансового  ринку;

- стан економіки в цілому.

Усі вище перераховані чинники  мають вплив на формування та використання фінансових ресурсів через регулювання  структури та потужності різноманітних  фінансових джерел.

Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва  та його ефективності. Зв'язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва  є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва  є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Наприклад, недостатній  розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього  забезпечення матеріальними, трудовими  та іншими ресурсами і, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів.

Достатній розмір фінансових ресурсів забезпечує: фінансову стійкість, платоспроможність, стабілізацію обсягів  виробництва, а також можливість його розширення; високий, проте не повний рівень використання виробничих потужностей; достатній рівень забезпечення організації матеріальними ресурсами, а, отже, здатність в процесі виробництва  відшкодувати авансовані фінансові  ресурси в обсязі, що не буде поступатися  використаному.

Надлишковий обсяг фінансових ресурсів сприяє тенденції збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту  продукції, що випускається, освоєння нових видів продукції, повного  використання існуючих виробничих потужностей, повного забезпечення підприємства необхідними товарно-матеріальними  цінностями, що забезпечить зростання  об'ємів фінансових ресурсів, проте  може також вести до перевитрат та недоцільного їх використання і, до скорочення обсягів виробництва.

Утворення власного фінансового  капіталу може відбуватися за рахунок  зовнішніх і внутрішніх джерел власних  коштів. До зовнішніх джерел належать кошти, що формуються за рахунок особистих  внесків і за рахунок можливостей  фінансового ринку. Це кошти засновників, що вкладаються у статутний капітал, кошти, що надходять за рахунок випуску  акцій і пайові внески учасників. Також до зовнішніх джерел належать кошти, що формуються у порядку розподілу  та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи  держави - це страхові відшкодування, фінансові  ресурси державного і місцевих бюджетів, що використовуються на безповоротній  основі та інша безплатна фінансова  допомога.

До внутрішніх джерел відносяться  фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства - це прибуток та амортизаційні відрахування.

Позичковий капітал також  формується із зовнішніх і внутрішніх джерел. До зовнішніх позикових коштів належать кредити банків, облігаційні  позики, позики небанківських кредитних  установ. До внутрішніх джерел створення  позикового капіталу відносяться заборгованість за майно в оренді, реструктуризований борг за кредити, відстрочена податкова  заборгованість, кредити не сплачені у строк, кредиторська заборгованість строк сплати якої ще не настав, прострочена  кредиторська заборгованість.

Отже, визначень фінансові ресурси підприємств за різними авторами є такі:Фінансові ресурси підприємства — це грошові нагромадження та доходи, які знаходяться в розпорядженні підприємства, створюються у процесі розподілу і перерозподілу виручки та прибутку і зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб.[ 10  ] Фінансові ресурси підприємств — це грошові фонди і цільового призначення, які формуються в процесірозподілу й перерозподілу національного багатства сукупного суспільного продукту та національного доходу і використовуються у статутних цілях підприємств.[12  ] Фінансові ресурси підприємств — це не грошові кошти підприємств, як це стверджують деякі економісти, а джерела підприємств, спрямовані на формування активів. Фінансові ресурси підприємства — це грошові нагромадження та доходи, які знаходяться в розпорядженні під-приємства, створюються у процесі розподілу і перерозподілу виручки та прибутку і зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безпе-рервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб.                                                                                              Фінансові ресурси — це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб". О.Д. Василик.                                                                                                                                               На відміну від проміжних підприємств, окремі господарюючі суб'єкти в рамках ведення своєї діяльності відтворюють особливу господарську поведінку, яка дозволяє поглинати ресурси кредиторів і перетворювати їх у власну дебіторську заборгованість, затягувати терміни розрахунків з наявними боргами та інше. Під впливом сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників порушується фінансова стійкість підприємства. Майно набуває непродуктивної та неліквідної форми, фінансові ресурси підприємства використовуються нераціонально. Крім того, недостатня забезпеченість підприємства фінансовими ресурсами супроводжується низьким рівнем ефективності їх використання.                                                                 Спроможність підприємства досягти успіху на ринку залежить від ефективності управління його фінансовими ресурсами. Добре організоване управління є необхідною складовою для їх успішної роботи в умовах жорсткої конкуренції.

Склад ресурсів, їх обсяг залежать від виду та розміру  підприємства, роду його діяльності, обсягів  виробництва. При цьому їх обсяг  тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим  більший обсяг виробництва і  вища ефективність роботи підприємства, тим більший обсяг власних  фінансових ресурсів і навпаки.        У зв’язку з реформування економічної системи України виникає практична потреба перегляду підходів щодо питань формування та використання фінансових ресурсів і зумовлює необхідність підвищення ролі фінансового управління як найважливішого елемента загальної системи управління підприємством.           Наукові дослідження, що проводяться у фінансовій сфері здійснюються через оцінку існуючих теоретичних підходів та глибокий аналіз сучасності. Наслідком цього є пошуки раціональних управлінських рішень, що дозволять удосконалити існуючі економічні системи шляхом ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів.        

1.2 .Складові елементи фінансових ресурсів підприємства.   Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямо-вуються в основні та оборотні фонди. У процесі використання основних фондів формується такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування. Забезпечення формування оборотних фондів здійснюється за рахунок оборотних коштів.         Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації. З цих позицій — це витрати підприємства в даному виробничому циклі. Водночас у виручці від реалізації ця сума розглядається як цільовий дохід, призначений для простого відтворення основних засобів. Саме з цих позицій амортизаційні відрахування є фінансовими ресурсами підприємства, призначеними для відтворення зношених у процесі виробництва основних засобів. По суті це поетапне повернення початкових фінансових ресурсів, вкладених в основні засоби, які можуть використовуватись у поточному році.

За економічною  сутністю амортизаційні відрахування мають забезпечити просте відтворення основних засобів. У реальній дійсності потреба в коштах на вказані цілі може як перевищувати суму амортизаційних відрахувань, так і бути меншою за дану суму. На це впливає безліч чинників, насамперед ціновий. Ціни на нове обладнання та устаткування можуть бути як вищі, так і нижчі порівняно з діючими. При їх зростанні сума амортизації, нарахована виходячи з діючих цін, буде недостатньою. Навпаки, при зниженні цін надлишок амортизаційних відрахувань може бути використаний на розширене відтворення основних засобів.        Амортизація нараховується за встановленими нормативами, які мають враховувати фізичний та моральний знос основних засобів. Відомо два методи нарахування амортизації: рівномірне і прискорене. Рівномірне відрахування здійснюється за єдиним на весь період використання фондів нормативом. Прискорене списання полягає у застосуванні регресивної шкали, тобто нормативи поступово знижуються. При цьому основна частина амортизації списується за перші два—три роки. Такий підхід дає змогу досить повно врахувати моральне старіння устаткування та обладнання, яке є основним у сучасних умовах. Прискорена амортизація сприяє створенню достатніх фінансових ресурсів для своєчасного оновлення основних засобів і впровадження новітніх техніки і технологій.     Амортизаційні відрахування, як фінансові ресурси підприємства, окремо не формуються, а надходять на поточний рахунок у складі виручки від реалізації. Їх виділення здійснюється на підставі обліку на окремому бухгалтерському рахунку. Нараховується амортизація щомісячно, а використовується відповідно до установлених планів, через оплату витрат безпосередньо з поточного рахунку.      Амортизаційні відрахування спрямовуються на фінансування капітальних вкладень — нове будівництво, розширення і модернізацію діючих потуж-ностей, технічне переозброєння, придбання нової техніки, упровадження новітніх технологій тощо. Їх використовують разом з іншими джерелами фінансування капітальних вкладень (прибутком, середньо- і довгостроковим кредитом, бюджетними асигнуваннями, надходженнями з централізованих фондів, іншими мобілізованими і залученими коштами.    Оборотні кошти являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. Частина цих коштів перебуває у незавершеному виробництві та в готовій нереалізованій продукції. До них належать також залишки грошових коштів підприємства.       Оборотні кошти, як і амортизаційні відрахування, призначені для забезпечення простого відтворення оборотних фондів, яке здійснюється як за рахунок власних оборотних коштів, так і залучених джерел — короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості. При цьому дуже важливо встановити оптимальну структуру цих джерел. Власні кошти повинні забезпечувати мінімальну стабільну потребу, без якої процес виробництва неможливий. Установлення рівня забезпеченості підприємств власними оборотними коштами може здійснюватися шляхом їх нормування в адміністративному порядку та на основі самостійного визначення обсягів власних коштів, залучених в оборотні фонди. При самостійному встановленні обсягів власних оборотних коштів підприємство виходить зі своїх фінансових можливостей (розмірів статутного фонду) та доцільності спрямування початкових фінансових ресурсів в оборотні кошти.      У процесі виробничої і фінансової діяльності підприємства заінтересовані у збереженні та ефективному використанні власних оборотних коштів. Збереження досягається за рахунок, по-перше, їх спрямування на придбання потрібних виробничих запасів, які використовуватимуться у виробничому процесі, а не осідатимуть на складі. По-друге, за рахунок недопущення використання оборотних коштів не за призначенням. Ефективність використання забезпечується насамперед високим рівнем обіговості. Чим вищий рівень обіговості, тим менше коштів потрібно для забезпечення виробничого процесу. Обіговість визначається терміном між вкладенням коштів та їх поверненням у складі виручки від реалізації. Осідання коштів у незавершеному виробництві й нереалізованій готовій продукції — основний чинник неефективного використання оборотних коштів.     Потреба у власних оборотних коштах визначається як виробничими, так і фінансовими чинниками. Виробничі — це обсяги виробництва, тривалість виробничого циклу, періодичність закупівлі виробничих запасів, терміни реалізації продукції і форми розрахунків за неї. Зміни цих показників ведуть до необхідності коригування власних оборотних коштів. Скорочення обсягів виробництва та інших показників сприяє зменшенню потреби у власних оборотних коштах. Вивільнені ресурси можуть бути спрямовані на інші цілі. Збільшення вказаних показників веде до необхідності приросту власних оборотних коштів. Цей приріст забезпечується за рахунок власного прибутку підприємства чи наданих ресурсів.        Фінансовим чинником, що визначає потребу у власних оборотних коштах, є можливість залучення до формування оборотних фондів позичкових коштів. Ця можливість, у свою чергу, залежить від рівня самофінансування та наявності майна, яке може бути прийняте банком у заставу, а також від фінансових результатів діяльності підприємства, його стабільного становища на ринку. Чим кращі показники діяльності підприємства, тим більше у нього можливостей залучити банківські кредити й зекономити на власних оборотних коштах.           Забезпеченість підприємства оборотними коштами, як і основними фондами, безпосередньо впливає на його діяльність. Недостатність цих коштів веде до незабезпеченості виробничого процесу. Нераціональне та неефективне їх використання звужує виробничі й фінансові можливості підприємства. Втрата чи осідання оборотних коштів веде до банкрутства підприємства.  Надані фінансові ресурси за характером використання подібні власним, оскільки після їх надходження вони переходять у розпорядження підприємства. Разом з тим існують певні обмеження, адже такі кошти мають здебільшого цільовий характер.         Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених (зароблених) підприємством у результаті його господарської діяльності. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва. Капітальні вкладення та приріст оборотних коштів відображають збільшення статутного фонду, тобто тих ресурсів, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства. Крім того, за рахунок прибутку здійснюються певні поточні затрати, які податкове законодавство не дозволяє відносити на валові витрати.    Роль прибутку як фінансового ресурсу характеризується саме його використанням на розширення виробництва. В умовах ринку стабільні позиції мають тільки ті підприємства, що постійно розвиваються. Можливості ж розвитку визначаються масою отриманого прибутку.    Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам (як правило, державним) у таких формах:          — бюджетні інвестиції;         — бюджетні кредити;          — державні дотації;          — державні субсидії.        Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розвиток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкладень. Вони спрямовуються у пріоритетні галузі й проекти, які визначають розвиток економіки країни загалом.           Бюджетні кредити є формою фінансової допомоги підприємствам у разі скрутного фінансового стану. Вони відрізняються від банківських відносно невисоким рівнем процентних ставок.        Державні дотації — це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємств, як правило, у тому разі, коли збитковість є наслідком певної політики держави, наприклад цінової.        Державні субсидії — це виділення коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у межах різних державних програм.         Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій, кредитів. Ці надані ресурси мають строго цільовий характер, котрий випливає із суті даних фондів.                                                                Надходження з централізованих фондів відображають внутрішньокорпоративний перерозподіл фінансових ресурсів. Ці фонди створюються за рахунок прибутку структурних одиниць корпоративного об’єднання, тобто за своєю сутністю — це перерозподіл чистого прибутку. З одного боку, підприємства здійснюють відрахування у централізовані фонди, з іншого — можуть отримувати з них кошти. Тому, крім загальної суми надходжень з цих фондів, слід визначати чисті (нетто) надходження, які обчислюються як різниця між надходженнями з фондів і внесками до них.  Сальдо взаємовідносин може визначатися стосовно всіх наданих ресурсів. Кожне підприємство сплачує податки й обов’язкові платежі до бюджету та внески в цільові фонди. Однак тільки деякі з них можуть отримувати асигнування з бюджету чи надходження з фондів. При цьому, як правило, сальдо взаємовідносин від’ємне. Тому, визначаючи фінансові ресурси, надані з бюджету, цільових і централізованих фондів, слід враховувати сальдо взаємовідносин. Позитивне сальдо характеризує реально надані ресурси, від’ємне — фактичну суму вилучених коштів підприємств.   Кредити являють собою фінансові ресурси, які тимчасово перебувають у розпорядженні підприємств. Саме це визначає сферу їх використання — як правило, на тимчасові чи сезонні потреби, а також потреби, які мають циклічний характер.          Кредит існує у двох основних формах: комерційний і банківський. Комерційний — це придбання товарів чи отримання послуг з відстрочкою оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов’язанням — векселем. Банківський кредит полягає в отриманні позичок від банків чи інших кредитних установ.          Кредитування здійснюється з дотриманням принципів поворотності, строковості, платності, забезпеченості.       Дотримання принципів кредитування дуже важливе для обох сторін. Підприємства-позичальники за умови неухильного виконання вимог до отримання і повернення кредитів не просто заінтересовані в ефективному використанні позичених фінансових ресурсів — вони повинні його забезпечити. Кредитні установи, відповідно, не просто позичають певні кошти — вони, для забезпечення виконання встановлених принципів, спрямовують їх у найефективніші підприємства і проекти.                     1.3 Показники формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Побудова комплексу показників фінансового стану передбачає відбір відповідних груп фінансових показників, включення певних показників до відповідної групи, визначення методики їх розрахунку і оцінки.   Розглянемо окремі групи фінансових показників:        1.Показники оцінки фінансової стійкості.                                               2.Показники оцінки ліквідності.                       3.Грошові потоки підприємства                                                                     4.Показники оцінки ділової активності .      Ліквідність підприємства – це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.  Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.     Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.         Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявності ліквідних коштів.