Генеза молодіжного руху в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

„Генеза молодіжного руху в Україні”

                                   

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ.........................................................................................2

1.Молодіжний рух як  форма взаємодії поколінь.............4

1.1. Проблема визначення молодіжного руху..................................................4

2.2.Визначення та механізми  утворення молодіжних організацій.................7

2.3.Класифікація молодіжних організацій  ......................................................10

2. Особливості генези молодіжного руху в Україні........17

2.1.Періодизація розвитку  організованого молодіжного руху  в Україні......17

2.2.Виникнення та процес  становлення сучасного молодіжного  руху.........24

2.3.Актуалії сучасного  громадського молодіжного руху ..............................27

3. Неформальний молодіжний  рух в Україні..................30

3.1.Молодіжні субкультури  як основна форма неформальної  ініціативи в молодіжному середовищі...................................................................................30

3.2.Типологізація молодіжних субкультур.................................................35

3.3.Періодизація розвитку  молодіжних субкультур в Україні..................41

Висновок.................................................................................46

Список використаних джерел............................................ 49

Додатки....................................................................................52

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В умовах розбудови незалежної української держави, формування нових соціальних та національних пріоритетів особливого значення набуває здійснення молодіжної політики, розрахованої на покоління, що визначатимуть майбутнє нашої держави. В цьому контексті заслуговує на увагу досвід молодіжного руху в Україні.

Актуальним є висвітлення діяльності альтернативних молодіжних організацій і груп, що ставили перед собою конкретні цілі, пов’язані з подоланням заідеологізованості та заангажованості в роботі комсомолу, активно протидіяли політиці русифікації України, намагалися зробити свій внесок у досягнення державної незалежності України. Вивчення та узагальнення матеріалів стосовно альтернативних молодіжних організацій і груп дозволять глибше простежити витоки українського національного руху, зрозуміти його цілі і завдання.

Значення молоді, її творчої, зацікавленої участі у вирішенні динамічних проблем  життя країни складно переоцінити. Досвід переконливо свідчить, що справжній  прорив суспільства на вищий ступінь  розвитку можливий лише тоді, коли до реформаційних процесів широко залучається молоде покоління, яке активно підтримує їх своєю участю в реалізації. Виходячи з цього, ґрунтовне, всебічне, зважене дослідження проблем молоді є об’єктивно необхідним для успішного вирішення цілого комплексу завдань на майбутнє, що постають перед українською нацією та державою.

Таким чином, дослідження генези молодіжного руху в Україні, молодіжної демократичної ініціативи в контексті відродження національної свідомості та формування державницької ідеології в Україні є цілком актуальним як з наукової, так і суспільної точок зору.

Об’єктом дослідження є молодіжний рух.

Предмет: генеза молодіжного руху в Україні

Мета дослідження полягає у тому, щоб дослідити формування, становлення та розвиток молодіжного руху в Україні.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

- з’ясувати причини та механізми утворення молодіжних організацій та груп, здійснити їх класифікацію, показати місце цих організацій у загальнодемократичному та національному рухах України;

• встановити періодизацію зародження та розвитку формального та неформального молодіжного руху;
• визначити основні етапи розвитку сучасного молодіжного руху, враховуючи тенденції суспільно-політичного життя;
• проаналізувати організаційну структуру молодіжного руху, основні напрямки діяльності, соціальний склад учасників;
• узагальнити результати дослідження діяльності молодіжних організацій та об’єднань, визначивши при цьому їхні роль, місце та значення у становленні громадянського суспільства незалежної України.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Молодіжний рух як форма взаємодії поколінь

1.1.Проблема визначення молодіжного руху

Слід зазначити, що не лише в українській юнологічній  науці, а і в колишній радянській, частина спеціалістів-юнологів глибоко  займалася проблемами молодіжного руху – як наслідок в кінці 70-х років навіть виділилася навчальна дисципліна „Міжнародний молодіжний рух”, яка введена із 1981 року у педагогічних вузах. Проте, розробка проблем молодіжного руху не привела до однозначного розуміння суті молодіжного руху як соціального явища, а отже, відповідно не визначено чітке трактування цієї категорії, яка є основоположною. [24]

Серед існуючих точок зору можна відмітити  наступні:

1. Молодіжний рух є сукупністю молодіжних організацій. Такий підхід був характерним для польських дослідників у період, коли наявність декількох союзів молоді відрізняло польську модель організованого впливу на молоде покоління від моделей більшості інших соціалістичних країн.

Цей підхід має  значення в тій мірі, в якій союзи молоді виступають як свого роду концентрація молодіжного руху, його найбільш розвинена форма. Але, по-перше, діяльність молодіжних організацій не вичерпує всього багатства молодіжного руху, по-друге, має значення розвиненість організованих форм самовизначення в молодіжному середовищі.[28, C. 310]

2. Молодіжний рух - це деяка частина молоді. Такого роду трактування є у деяких авторів, зокрема у Ю.Є.Булатецького, Г.Зюссе та ін.

Дискусійність даного трактування в тому, що рух  стає тотожним його носію і, отже, прирівнюються не однопорядкові сутності. В теоретичному відношенні це призводить Ю.Є.Булатецького до нічим не виправданого віднесення молодіжного руху до розряду «демографічних явищ» 3. Молодіжний рух — це соціальний феномен інтеріоризованої соціалізації. Таке трактування молодіжного руху найбільш ґрунтовно розроблене в концепції румунського соціолога Ф.Малера.[28, C. 311]

4. Молодіжний рух є суто політичне явище. Цей погляд складає основу концепції польських дослідників Марвата і В.Міляновського, конструктивна схема яких зводиться до наступного ряду: "потреби молоді - суспільні умови (об'єктивні і суб'єктивні) реалізації потреб - молодіжний рух як виразник і представник потреб молоді – політична інституалізація молодіжного руху (в рамках політичної системи) як факт її самореалізації".
5. Молодіжний рух є формою соціальної активності молоді. Ця точка зору була однією з найбільш розповсюджених в радянських дослідженнях молодіжного руху в 70-80-ті роки, її розробляли В.П.Мошняга, В.Ц.Худавердян, П.Н.Решетов та ін.[28, C. 311]

Більш точно  визначає молодіжний рух у статті „Деякі методичні питання вивчення політичних відносин молоді у буржуазному  суспільстві” Косенко Є.І. Автор  під молодіжним рухом розуміє  масову організовану соціально-політичну  активність, яка спрямована на реалізацію як специфічних вимог і цілей молодого покоління, так і цілей інших громадських груп, об’єднань, інтереси яких відповідають інтересам молоді. Організована політична активність проявляється у формі участі молоді в широких соціальних рухах.[19]

Найбільш повним можна вважати визначення терміну молодіжний рух, яке знаходимо у праці Головенька В.А. „Український молодіжний рух у ХХ столітті”. Автор трактує молодіжний рух як один із компонентів суспільно-політичної системи, представлений певним чином організованими молодіжними структурами, що тією чи іншою мірою усвідомлюють свою власну специфічність, здійснюють визначену діяльність, спрямовану на реалізацію цих інтересів, а також створення специфічної і власної ролі в суспільстві.[17]

Дитячий рух – вважається складовою молодіжного руху, хоча має право на певну самостійність. Це обумовлюється наступними причинами:

- невизначеність  у вікових межах поняттях молодь  і діти;

- відповідно  до статутів молодіжних організацій  до їхнього складу можуть входити молоді люди віком від 14 років, а іноді ще молодші;

- дитячі організації  у своєму складі обов’язково  повинні мати осіб старших  вікових категорій.[18]

Молодіжний  рух, як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим  механізмом взаємодії нових поколінь з суспільством. У рамках молодіжного руху, молода людина не лише проходить соціалізацію, здобуває необхідний досвід, але й самореалізується. Молодіжний рух є осередком формування молодіжного стилю життя, культури. Сьогодні юнологи розрізняють дві форми молодіжного руху: організований молодіжний рух та неформальні молодіжні ініціативи (неформальний молодіжний рух).[30]

Під терміном „неформальний  молодіжний рух” розуміють систему  молодіжних субкультур і широкої  неорганізованої молодіжної активності в їх взаємозв’язку між собою та суспільством. Фактично молодіжний рух та неформальні ініціативи створюють обличчя суспільства. Молодіжний рух виникає в процесі соціально-економічного та соціально-політичного розвитку суспільства, і їх зміст, форма діяльності значною мірою відбиває соціокультурну, історичну, демографічну, політичну та інші специфіки життя окремої країни.[24]

 

 

1.2. Визначення та механізми утворення молодіжних організацій

Молоді властиво об'єднуватися, організовуватися для  вирішення своїх власних проблем, проблем суспільства. Іншими словами, молодіжні організації - не просто об'єднання молоді, це ті соціальні структури суспільства, через які створюються умови і багато в чому реалізуються інтереси, потреби, запити молодих людей у всіх сферах життя: економічній., політичній, соціальній, духовній, сімейно-побутовій.

Молодіжне громадське об'єднання - це певні молодіжні громадські сили, які: а) в тій чи іншій мірі усвідомлюють свою власну специфічність, особливість своїх власних інтересів і свого місця і ролі в суспільстві; б) здійснюють певну громадське значущу (однак не обов'язково позитивно оцінювану більшістю суспільства) діяльність, направлену на реалізацію цих інтересів і утвердження своєї специфічності і власної ролі в суспільстві; в) мають чіткі внутрішні організаційні структури.[28]

Повертаючись до проблеми уточнення понять, слід нагадати, що за допомогою організації молоді люди мають можливість повніше реалізувати свої інтереси, запити та потреби, тобто самореалізуватися як особистості. Молодіжні організації дозволяють адекватно відрегулювати стосунки молоді з державою, її інститутами. Вважається, що саме молодіжні організації є інструментом найбільш дієвої соціалізації молодого покоління.[18]

Проте, незважаючи на популярність тези про соціалізацію молоді в об'єднаннях, досі не існує єдиного повноцінного визначення терміну "молодіжна організація".

На законодавчому рівні  статус молодіжних та дитячих організацій визначається Законом України "Про молодіжні та дитячі організації" від 1 грудня 1998 року та Законом України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року.

Стаття 2 Закону України "Про молодіжні  та дитячі організації" визначає молодіжні громадські організації як "об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів" та дитячі громадські організації як "об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав І свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства".

Особливістю молодіжних та дитячих організацій, згідно Ст.5 Закону, є те, що особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів. Це ж стосується і виборних органів.[18]

Однак таке юридичне формулювання зовсім не претендує 
на повноту окреслення даного явища.; •

Наприклад, О. Корнієвський розглядає молодіжну  організацію як добровільне об'єднання молодих громадян, що утворюється для реалізації і захисту їх різнобічних, зокрема, специфічних (як особливої вікової категорії населення) колективних інтересів з метою об'єднання зусиль молоді для участі в соціально-економічних, громадсько-політичних, державотворчих процесах.[15, C.11]

Власне, з цим визначенням  можна погодитися. Молодіжні організації на добровільних засадах об'єднують молодих людей задля захисту певних їхніх спільних інтересів. Крім того, як правило, ці інтереси дійсно є специфічними (через доволі жорсткі критерії відбору членства). Зокрема, організація може мати вузькофаховий напрямок або ж навпаки — загальногро-мадський чи навіть політичний.

Виникають молодіжні організації  переважно внаслідок усвідомлення неформальною групою молодих людей необхідності "акту формалізації" своїх внутрішньогрупових відносин задля досягнення більшої ефективності у втіленні спільних цілей. Цим актом формалізації і є створення організації. Іншими словами, відбувається формалізація внутрішньої ієрархії та відносин.

Використовуючи слідом за К. Зайдельманом тезу: "група — головна соціальна форма молоді", прихильники теорії реег group визначають організовані молодіжні структури як продукт тільки самодіяльної форми соціалізації молоді. При цьому цілковито ігнорується суспільне замовлення щодо створення молодіжних організацій як засобів інтеграції молодого покоління в структуру суспільства.