Генеза молодіжного руху в Україні

Цікаву  концепцію контркультури висунули В. Тернер, Т. Парсонс та Л. Фойєр". На думку Т. Парсонса, причини протесту молоді та її протистояння "дорослим" лежать у площині "нетерпіння" зайняти місця батьків, які ще недоступні для неї. Проте з часом молодь займає ці місця і система самовідновлюється. Вже згадуваний нами Д. Мід, навпаки, вважав, що причина виникнення молодіжних субкультур криється в царині соціалізації. Молодь приходить зовсім не в ту соціальну структуру, до якої її готують у процесі соціалізації. Місця в соціальній структурі, до яких готували молодь, в процесі трансформації індустріального в інформаційне суспільство, зникли, а, отже, досвід старшого покоління виявився непотрібним. Відповідно — виник конфлікт. Проте, на відміну від Т. Парсонса, Д. Мід вбачав вирішення даного конфлікту не в самовідновленні соціальної структури, а в побудові нової. В будь-якому випадку члени контркультурного середовища чи "ті, хто випав із суспільства", повертаються в суспільство, здобуваючи свій статус у системі. [18]

3.2. Типологізація молодіжних субкультур

Типологізація молодіжних субкультур в Україні  ускладнюється кількома факторами. По-перше, існуючі в західній науці підходи до цієї проблеми не можуть бути застосовані щодо українських молодіжних субкультур. Західні вчені виходили з досвіду діяльності неформальної молодіжної ініціативи в умовах розвиненої демократії та відносно стабільної економіки. Крім того, західні підходи до вивчення субкультур переважно ґрунтуються на біхевіористичних концепціях. А отже, дослідження ведеться по лінії виявлення девіантної поведінки. В той же час відомий дослідник неформальної молодіжної ініціативи США, Західної Європи та Канади М. Брейк подав найбільш повну типологізацію молодіжних субкультур. На його думку, головним критерієм типології має стати характер діяльності субкультури та її внутрішня шкала цінностей.[18]

Згідно  з цим критерієм висунув свою типологізацію молодіжних субкультур і російський вчений із Татарстана С. Сергєєв. Він вважає, що молодіжні субкультури поділяються на:

• романтико-ескейпістські (гіппі, індіаністи, толкієністи, з 
  певними застереженнями байкери);
• гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери та 
  ін.);
• кримінальні (гопники, "любера");
• анархо-нігілістичні чи радикально-деструктивні (панки 
  та інші екстремістські "ліві" та "праві" молодіжні субкуль 
  тури).[26, C.96]

Проте, такий підхід не враховує внутрішню специфіку субкультури, її вплив на молодіжний загал та ідеологічне "забарвлення". Якщо підходити з історичної точки зору, то молодіжні субкультури поділяються на дві великі групи. До першої групи належать т. зв. "традиційні" молодіжні субкультури, тобто такі, які мають довгу історію в країні (гіппі, панки, байкери, рокобілі, бітломани), та "новітні", що виникли вже в останнє десятиліття (толкієністи, індіаністи, уніформісти, трешери, брейкери, репери, рейвери, металісти тощо). Проте і цей підхід недосить повно відображає стан молодіжних субкультур.

За  критерій типологізації ми беремо характер діяльності та внутрішню ціннісну шкалу субкультури, а також її вплив на молодіжне середовище загалом. Це дасть можливість визначити не лише тип субкультури, й вказати на її місце в андеграунді.

Система

По-перше, виокремлюємо з загальної маси молодіжних субкультур спільноту гіппі—Систему, як окремішню масову, розвинену молодіжну субкультуру з усіма притаманними їй особливостями. Гіппі стали тим середовищем, де виросли найрізноманітніші "новітні" молодіжні субкультури, вони дали поштовх молодіжному протесту та привнесли ідеали толерантності й розкутості в суспільне життя сьогодення. Система з її складною структурою, творчим пошуком та перманентним духовним протестом проти несправедливості держави та суспільства дає змогу говорити про особливість феномену загальносоюзної молодіжної субкультури гіппі. Саме Система була каталізатором процесу формування на перетині богеми, інтелігенції та релігійних кіл єдиного творчого, гуманітарного андеґраунду — початку "відкритого суспільства" (в розумінні Ю. Габермаса).[18]

Романтико-ескейпістські  субкультури

Цей тип молодіжних субкультур відрізняється  передовсім орієнтацією на створення паралельного світу, витворення власного "міфу". Міф будується на основі певних творів (переважно "фентезі") чи запозичених світоглядних концепцій інших культур. Серед них також можна виділити "ігрові" молодіжні субкультури. Рольова гра наближена до імпровізованої театральної вистави. Фактично це є втіленням постулату контркультури про ідею "театру" як єдності акторів та глядачів. "Глядач стає актором та автором одночасно" — ідеал контр-культурного мистецтва. Цього вдалося досягти в рамках ігрових молодіжних субкультур: індіаністів, толкієністів, уніформістів та інших субкультур історичної чи літературної реконструкції. Дані субкультури створюють власний паралельний "світ", в якому "ховаються" від реалій суспільства.

Ігрові  молодіжні субкультури, за висловом відомої дослідниці Системи Т. Щепанської, є чимось середнім між клубом шанувальників конкретного автора (Д. Толкієна), історичної події (реконструкціоністи й уніформісти) чи традицій певної етнічної культури (індіаністи) та релігійно-містичним рухом.[34, C.128] В середовищі індіаністів і толкієністів (меншою мірою уніформістів та реконструкціоністів) досить популярним є звернення до практики релігійних культів, описаних у творах авторів "фентезі" або притаманних індіанцям США, чи до синтетичних, новітніх культів, розроблених на основі певних світоглядних концепцій.

Релігійно-містичні субкультури

Релігійно-містичні молодіжні субкультури являють  собою результат синтезу містичних та релігійних культів з традиціями й ціннісною шкалою певних молодіжних субкультур. В таких субкультурах обов'язково повинен бути лідер, який і є головним "гуру" даної субкультури. Чисельність такого типу молодіжних спільнот є незначною.

Серед представників даного типу молодіжних субкультур яскравим прикладом є Братство кандидатів у справжні люди, яке являє собою симбіоз утопічно комуністичних ідей, релігійної практики та психологічної обробки. Існують також молодіжні релігійно-містичні групи в середовищі гіппі. В Росії, у віддалених регіонах діють навіть цілі поселення-комуни гіппі, які прийняли буддизм, стали даосами чи відтворили релігійні культи північно-американських індіанців. Значного поширення набули герметичні сатанинські молодіжні культи, неоязичницькі й синтетичні толкієністські культи.

Слід  відзначити, що існує певна тотожність між релігійно-містичними субкультурами в молодіжному середовищі та сектами. Різниця між ними полягає саме в оформленні своєї діяльності. Секти намагаються легалізувати своє становище, а молодіжні релігійно-містичні субкультури, навпаки, йдуть у підпілля. Проте бувають і винятки.

Гедоністично-розважальні (музичні) субкультури

Гедоністично-розважальні (музичні) молодіжні субкультури  переважно складаються з підлітків, яких об'єднують спільні музичні пристрасті, легке, безтурботне ставлення до життя, намагання жити сьогоднішнім днем, "прикид", ставлення до інших субкультур, спосіб життя та певні світоглядні цінності. Як правило, ці цінності вульгаризовані та пристосовані до розуміння пересічних міських підлітків, проте існують і "просунуті" лідери тусовок, які знаються на нюансах не лише музики даного напрямку, а й на ідеологічних засадах руху. Переважно це діджеї та власники найбільших аудіотек. Вони мають власні канапи надходження продукції з-за кордону, і ринок збуту не лише касет, а й ідеологічних "прогрузок".

Необхідно відзначити, що дані молодіжні субкультури  є нестійкими і залежать від популярності тих чи інших напрямків музики, спортивних команд тощо в даний відтинок часу. Тому протягом одного періоду загального розвитку субкультур в Україні субкультури даного типу можуть пройти стадії від виникнення, розквіту до зникнення (за кілька років). Так, за короткий час відійшли у минуле перші брейкери, поступово відходять трешери, роздробилися металісти. Якісно змінилися чи зовсім зникли субкультури "фанатів" спортклубів. В той же час на піднесені перебувають рейвери, стабільну нішу займають репери, рокобілі та бітломани.[18]

Епатажно-протестні субкультури

Початок епатажно-протестних молодіжних субкультур поклали панки. Саме вони стали пропагандистами ідеї "шок-про-тесту". Пізніше цю тенденцію підхопили металісти, трешери, помірковані сатаністи (різновид трешерів). Окремо в цій когорті стоять байкери, які також наближалися до сатаністів, однак віддають перевагу романтизації подорожей та вираженню своєї індивідуальності в зовнішньому вигляді і володінні мотоциклом. Слід зазначити, що епатажно-протестні молодіжні субкультури часто переходять у радикально-деструктивні, їхня приналежність до першого типу визначається ступенем несприйняття навколишнього середовища та готовності до силових дій. Класичними представниками даного типу молодіжних субкультур в Україні залишаються панки, які, на відміну від засновників вітчизняного панк-руху, відкинули агресію і увібрали в себе традиції та ідеї різних субкультур андеґраунду, насамперед гіппі.

Радикально-деструктивні субкультури 

До  цього типу можна віднести ті молодіжні  субкультури, які мають чітку лінію на асоціальну поведінку та орієнтацію на застосування силових методів. Як правило, серед них діють різноманітні політичні організації, які намагаються залучити їх на свій бік, політизувати їхню діяльність.

Слід  розрізняти два підвиди цього  типу молодіжних субкультур. По-перше, існують чітко асоціальні угруповання "скін-хедів", "редз-скінів", "наці-панків", "червоних панків", "анархо-панків". Вони за своєю суттю вже мають деструктивний характер та відзначаються дієвістю і радикалізмом. По-друге,—це молодіжні субкультури, які виникають на базі певного інтелектуального "ядра", що виробляє ідеологію середовища, де, за логікою подій, має виникнути радикальна політизована сила, орієнтована на "пряму дію". Приклад такої молодіжної субкультури характерний і для неформального молодіжного середовища сучасної України.

Розправно-самосудні молодіжні  угруповання

Ці  угруповання являли собою групи, переважно, вихідців з робітничих сімей, які за допомогою сили вели боротьбу з різними проявами відхилень від ідеалів соціалізму (в їх трактуванні цих ідеалів). Вони виникали, як правило, на базі молодіжних територіальних угруповань. Об'єктами їхнього "фізичного впливу" були представники заможної "золотої молоді" (діти парт- та госпноменклатури), гіппі, панки, нацисти, металісти тощо.

Даний тип молодіжних субкультур протягом останнього часу зазнав істотних трансформаційних змін. На сьогодні в Україні в чистому варіанті цього типу не існує. Він зник з початком 90-х рр. В той же час "гопота" продовжила традиції "люберів" та "фулаг". Однак вона не являє собою певної молодіжної субкультури, — це стихійна реакція напівкриміналізованої молоді на прояви молодіжних субкультур. Значно менший вплив на молодіжне середовище мають територіальні молодіжні угруповання, притаманні 80-им рр. Вони так і не переросли в молодіжні субкультури, хоча і дали поштовх розвиткові розправно-самосудних молодіжних угруповань.

Хакери

Хакери  являють собою новий тип молодіжної субкультури. По суті, в Україні він лише формується, через порівняну нерозвиненість інформаційних комунікацій та комп'ютеризації.

У спеціалізованому середовищі поняття "хакер" має  досить вузьке значення і означає комп'ютерного злочинця, який зламує сайти, обходить банківську систему охорони та запускає в систему віруси. Термін "кракер" точніше відповідає західному розумінню даної субкультури. Кракери — це ті, хто робить світ віртуальної реальності доступним усім бажаючим. Саме вони зламують захисні коди на ліцензійних іграшках, роблять доступними платні сайти та Інтернет. Існують також ламери та геймери, перші — це ті, які проводять більшість свого часу біля комп'ютерів, але не мають достатньо знань про них, другі — фанатичні адепти віртуальних ігор. Саме другий тип може вже претендувати на статус молодіжної субкультури (квакери, прихильники інших "екшен-ігор" та "стратегій"). Субкультура хакерів (кракерів) перебуває на етапі свого становлення.[18]

Підсумовуючи  все вищесказане, необхідно відзначити, що в чистому варіанті жодного типу молодіжної субкультури не існує. Вони не відзначаються стійкістю та перетинаються, взаємопроникають один в одний. Неформальне молодіжне середовище постійно перебуває в русі та пошуку нових форм самореалізації.

3.3. Періодизація розвитку молодіжних субкультур в Україні

Можна виділити кілька етапів розвитку молодіжних субкультур в Україні. Передовсім необхідно зазначити, що в Україні сильний вплив мали традиції шістдесятників, які формували атмосферу мистецьких тусовок та привносили в них "аромат" українського відродження 20-х рр. Також зберігалися тусовки молоді з кола авангардної російськомовної літератури та нетрадиційних напрямків образотворчого мистецтва. Значний вплив на формування молодіжних субкультур мала загальна духовна атмосфера, яка панувала у СРСР в 60-х рр.: авторська пісня (її соціально-критичний зміст), туристично-геологічна "вольниця", дисидентство тощо. Відповідно до темпів згортання "відлиги" та настання "застою" в суспільстві, прискореними темпами накопичувалися негативні явища, які позначилися на порушенні взаємозв'язку між поколіннями. Старше покоління, яке ще пам'ятало сталінські репресії, вважало за доцільне дотримуватися конформістських позицій, тоді як молоде покоління, яке відчуло "смак" "золотих шістдесятих", не могло змиритися із духовним та соціальним "застоєм" суспільства і тому шукало виходу. Таким виходом, на думку багатьох, мало стати перенесення на вітчизняний ґрунт протестного досвіду західної молоді. Це і була база, на якій виросли молодіжні субкультури.[18, C. 348]