Генеза молодіжного руху в Україні

П'ятий етап (1996-1999 рр.) означений  активізацією спроб очолити загальноукраїнський організований рух. В цьому періоді значної популярності набула ідея створення єдиного репрезентанта інтересів молодіжного руху перед державою та міжнародними організаціями. В даному напрямку будувалася робота багатьох молодіжних організацій. Крім того, в цей період спостерігається активізація участі активістів різних молодіжних організацій у виборчих кампаніях. Молоді люди почали самі висуватися в органи місцевого самоуправління на різноманітних довиборах. Крім того, під час виборчих кампаній 1998 та 1999 рр. молоді активісти брали найширшу участь як в ролі ініціаторів створення широкої громадської підтримки в молодіжному середовищі тієї чи іншої партії чи політика, так і в ролі кандидатів в депутати різних рівнів. Кінець даного періоду відзначався значною політизацією молодіжного середовища і в першу чергу організованого молодіжного руху.

Шостий період розвитку організованого молодіжного руху розпочався в 1999 році внаслідок створення молодіжних партій. Власне, даний період якісно відрізняється від усіх попередніх. В середовищі політизованої частини організованого молодіжного руху відбулося усвідомлення необхідності політичного оформлення своїх інтересів у вигляді політичної партії та необхідності боротьби за владу задля реалізації цих інтересів. В орбіті даних партій перебувають різноманітні культурницькі, національні, спортивно-виховні, наукові, громадські та громадсько-політичні молодіжні організації. Тому можемо вести мову про поширення цього явища на увесь молодіжний рух, включаючи і "неформалітет".[18]

2.3. Актуалії сучасного громадського молодіжного руху в Україні

Окрім молодіжних організацій, що співпрацюють з партіями, потужного розвитку в останні  роки зазнав незалежний молодіжний рух. Окрім них, активно працюють філії  міжнародних молодіжних організацій.

Зокрема, авторитет  та повагу у різних сферах молодіжної активності (окрім традиційно потужних – Національна скаутська організація України "ПЛАСТ", Спілка Української Молоді в Україні та ін.) здобули нові всеукраїнські молодіжні громадські організації та об’єднання органів студентського самоврядування, а саме такі як – "Всеукраїнська студентська рада", "Студентська Рада Києва", "Фундація Регіональних Ініціатив", "Студентська Республіка", "Молода Просвіта", "Дебатна Академія", "Молодіжний націоналістичний конгрес", "Колегія молодих управлінців та юристів", "Європейська молодь України", "Спілка Ініціативної Молоді", "Студентська Республіка" та ряд інших. Дані організації є незалежними, кожна з них працює у своєму напрямку. Разом з тим, частина організацій об’єднали свої зусилля в рамках моніторингу виборчих програм партіями щодо молодіжної політики (громадянська кампанія "МОЛОДІЖНА ВАРТА: молодь за вами спостерігає"), такий союз є винятково коаліційним.[36]

Найбільшою  проблемою для розвитку молодіжного  громадського руху, як і для усіх громадських організацій, залишається проблема масовості та якості діяльності. Хоча як показало соціологічне опитування, що було здійснене на замовлення Державного інституту розвитку сім’ї та молоді серед студентів існує величезний потенціал для розвитку молодіжних організацій. Опитування проводилося Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка у лютому-грудні 2008 року в усіх областях України, АР Крим та місті Києві. Всього опитано 5103 респонденти 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го курсів ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації. Стандартні відхилення при достовірних 95 відсотках і співвідношенні змінних від 0,1 : 0,9 до 0,5 : 0,5 становлять 0,84 – 1,40 відсотка (див. в додатках Табл. 1, 2)

Після помаранчевої революції у молодіжному русі відбувся кінцевий розподіл на ті організації, що співпрацюють з політичним партіями та блоками, орієнтуються у своїй діяльності на перебіг виборчого процесу, а також на ті, що здійснюють справжню громадську діяльність, уникаючи участі у агітаційний кампаніях, виборчих акціях на підтримку тих чи інших партій чи кандидатів.[36]

Кожного року, при  прийнятті державного бюджету України, у нього окремим рядком вписуються кошти для фінансової підтримки  молодіжних організацій. Потім ці гроші  розподіляються за підсумками конкурсу, до участі у якому допускаються тільки ті 150 молодіжних організацій, які мають статус "всеукраїнський". Цікаво, що при тому, що до участі у конкурсі не допускають міжнародні та місцеві молодіжні організації, щорічного його активними учасниками стають спілки молодіжних та дитячих організацій, у тому числі ті, які засновані тими організаціями, які беруть участь у конкурсі паралельно. Щороку на виконання постанови Кабміну про затвердження порядку проведення конкурсу, затверджується склад конкурсної комісії з розгляду проектів програм, розроблених громадськими організаціями, стосовно дітей, молоді, жінок та сім'ї.

У 2007-му році до складу комісії увійшли 15 осіб, більшість  з яких мали пряме та безпосереднє відношення до Партії Регіонів, КПУ  та СПУ.У 2008-ому і 2009-ому роках, склад  конкурсної комісії поповнили народні депутати і представники молодіжних організацій від НУНС, БЮТ, або які співпрацюють з ними. "Партійний фактор" завжди відіграє величезну роль у формуванні конкурсної комісії. Також це відображається на головних "отримувачах" фінансування. Варто зазначити, що партійні молодіжні громадські організації є учасниками конкурсу на рівних з усіма іншими, у тому числі дитячими. Так виглядає список організацій, чиї проекти найбільше фінансово підтримані у 2009-ому році.

В 2008 році Міністерством підтримано 170 програм від 80-ти всеукраїнських молодіжних та дитячих організацій на загальну суму 13 мільйонів 349 тисяч гривень. У 2009-ому році було розглянуто 123-и проекти програм від 95-и всеукраїнських молодіжних та дитячих організацій, підтримано було 63. 19 найбільших за фінансовою підтримкою проектів мають загальний кошторис більше половини виділеного на конкурс фінансування і будуть реалізовуватися у тому числі молодіжними крилами таких партій, як Партія Регіонів, Народний Рух України, Батьківщина, КПУ тощо.[36]

Розділ 3. Неформальний молодіжний рух в Україні

3.1. Молодіжні субкультури як основна форма неформальної ініціативи в молодіжному середовищі

Сучасний молодіжний рух в Україні представлений не лише організованим рухом, а й неформальною молодіжною ініціативою. Це своєрідна "молодіжна культура", яка включає в себе різноманітні напрямки та якісно відмінні вияви активності молоді. Саме ж поняття "молодіжна культура" є багатозначним і має багато синонімів. Так, залежно від ідеологічної спрямованості, говорять про "молодіжну культуру", про "часткову молодіжну культуру", "молодіжну субкультуру" і навіть про "контркультуру".

Порівняно безпечне поняття "молодіжна культура" в більшості окреслює порушення відносин між молодими людьми та їхніми батьками; радикальний же термін "контркультура" означає вже серйозні конфлікти між молоддю та суспільством, які можуть за певних обставин, перерости в свого роду "молодіжну революцію".

"Неформальний  молодіжний рух" чи "неформальна молодіжна ініціатива" не зовсім тотожні терміну "молодіжна субкультура", оскільки є більш широким явищем. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної активності в їхньому взаємозв'язку між собою та із суспільством загалом. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною більш широкого середовища "андеґраунду".[18, C. 336-337]

Деякі дослідники вважають, що неформальний молодіжний рух, андеграунд та молодіжні субкультури — це явища одного порядку чи взагалі — терміни, які є тотожними по своїй суті. Проте ми схильні розрізняти ці поняття. Андеґраунд — це контркультурне середовище, до якого у своїх взаємозв'язках належать не лише молодіжні субкультури, а й специфічні спільноти людей, які за віком не підпадають під визначення "молодь". Крім того, андеграунд — це не лише середовище культурницьких ініціатив, а, передовсім — явище соціальне і навіть політичне. Він виражає ту суспільну активність, яка не вписується в загальну суспільну і політичну систему. Як показує досвід, молодіжні субкультури є провідними спільнотами андеґраунду. Фактично вони визначають характер та напрямок андеґраундного середовища.

В західній соціології під молодіжною субкультурою розуміють систему цінностей, настанов, способів поведінки і життєвих стилів, котрі притаманні меншій соціальній спільноті, просторово і соціальне більшою чи меншою мірою відокремленій (в даному разі — молоді). Субкультурні атрибути, ритуали як стійкі зразки поведінки, а також цінності, як правило, відрізняються від цінностей в панівній культурі, хоча і пов'язані з ними¹.

Як  підкреслює психолог Д. Аусубель, "причиною формування самостійної субкультури є спілкування молодих людей протягом визначеного часу та продукування ними власних цілей. Група молодих людей одного віку є головними носіями цієї напівнезалежної часткової культури, недвозначно протиставленої культурі дорослих". Важливішою функцією цієї часткової культури, на думку Д. Аусубеля, є визнання первинного статусу її членів, котрі таким чином інтегруються в товариство, де отримують той престиж, в якому їм відмовило суспільство дорослих.

Проте нам слід докладніше спинитися на проблемі співвідношення західних та вітчизняних молодіжних субкультур. В більшості випадків радянські, а потім і українські вчені розглядали самі субкультури (а, отже, і причини їх виникнення) як механічне перенесення досвіду західного "молодіжного протесту" та ерзаців маскультури. Особливо на початку перебудовчих процесів громадські та політичні діячі СРСР чітко вказували на антирадянську специфіку молодіжних субкультур і проголошували їх агентами західного впливу. Таке ставлення домінує і сьогодні.

Звичайно, західні впливи мали істотне значення для формування молодіжних субкультур в СРСР. Але самі західні молодіжні субкультури ілюструють прямі запозичення з культурних традицій, іноді зовсім чужих Заходові. По суті, молодіжні субкультури — це результат свідомого пошуку своєрідної нової ідентичності, вибудовування нового стилю. Джерелом цього стилю є романтизовані та ідеалізовані образи іншої цивілізації чи культури ("культурні міфи" чи "культурні утопії"). Для молодіжних субкультур Заходу джерелами "нового стилю" стали культури Азії, Африки та американських індіанців. Це було скоріш конструювання, ніж запозичення: образ чужої культури очищувався від рис, що не сприймалися середовищем, поповнювався власними інтерпретаціями культурних феноменів. Тому результат міг кардинально відрізнятися від оригіналу.[26, C.96]

Джерелом  конструювання "культурних міфів" вітчизняних молодіжних субкультур став у першу чергу Захід. Починаючи від "стиляг", молодіжні субкультури колишнього СРСР будували свій "Захід" відповідно до власних уявлень про західну культуру та систему цінностей, перебуваючи при цьому, в середовищі національних культурних традицій. Тобто молодіжні субкультури на території країн пострадянського простору є складним переплетінням інноваційних елементів з елементами "своєї" та "чужої" культурних традицій. У випадку молодіжних субкультур України йдеться про поєднання західних впливів, інноваційних елементів, національної традиції та рудиментів постсоюзного культурного середовища.

Причина появи  молодіжних субкультур є досить типовими як для Заходу, так і для України. Молодь завжди тяжіє до спілкування з ровесниками, тікає від духовної самотності в сім'ї, суспільних інститутах, суспільстві загалом. Цю самотність переживають як діти забезпечених батьків, так і вихідці з малозабезпечених сімей. "Старше покоління, — пише професор Р. Левенталь, — все менше може допомогти молодшому при виробленні норм поведінки, відповідних новим життєвим проблемам"[11, C.54]. Ці прагнення молоді не задовольняються ні в прагматично орієнтованих сім'ях, ні в традиційних закладах та організаціях, що охороняють застарілі цінності та норми. Ось чому молодь прагне до самовираження власними силами, створюючи різні форми молодіжної субкультури.

"Громадські  форми виховання та відповідні  громадські інститути, — вважає російський вчений Ю. Климов, — часто сприймаються молодими як ворожі, що заважають самоствердженню особистості." Тому досить типовим виразом стихійної соціалізації молоді Ю. Климов називає різні форми асоціативної поведінки окремих груп молодих людей, що шокують суспільство своїм зовнішнім виглядом, манерами, інтересами, вибором стилю життя і т. п. Йдеться про т. зв. "шок-протест".[18]

Це  спрощений підхід до розуміння причин виникнення молодіжних субкультур. "Шок-протест" є лише одним (хоча і знаковим) з елементів молодіжних субкультур. Причини їхньої появи лежать набагато глибше.

Окрім духовної самотності молодої людини, потреби  в розумінні та сприйнятті, існує і соціальний підтекст поширення молодіжних субкультур. Він полягає у визначених ролі та місці молоді в суспільстві. Розквіт молодіжних субкультур на Заході збігся з кризою суспільних цінностей індустріальної епохи, самих засад капіталістичної системи. Молоді пропонувалося слухняно наслідувати приклад своїх батьків, які будували для них світ споживання та достатку. Ініціатива не схвалювалася. Дж. Чіарді у своїй знаменитій статті "Епітафія розбитим" писав: "У молоді є Різні концепції контркультури констатують розрив її комунікативних зв'язків з системами "більшої" спільноти, панівної культури. Розходження в концепціях полягають у виділенні того чи іншого типу зв'язків, котрі були розірвані.

Так, концепція "кризи соціалізації" чи "кризи покоління" (Д. Мід, Д. Старр, Ж. Мандель та ін.) акцентує увагу на розриві каналів інформації між минулим та майбутнім. Нове покоління відсторонюється від цього потоку. Концепція "кризи трудової етики" (системи цінностей, в основі якої лежить праця як основа статусу та самоповаги) акцентує увагу на перетинанні вже синхронних (а не тимчасових) зв'язків. Трудова етика — це основа, на якій тривалий час будувалися відносини в суспільстві, це підґрунтя наявної західної соціальної структури. І ось вона відкидається контркультурою, яка висуває власну систему цінностей: відмову від активності, мінімалізацію діяльності і, відповідно, споживання.[33, C.147-151] "В постіндустріальному суспільстві, — вважає проф. К. Келлі, — частина населення витісняється з ринків праці, а разом з тим звужується і сфера дії трудової етики"¹⁰. Першими витісняються жінки, расові меншини та молодь, — вони і складають головну масу членів альтернативних спільнот на Заході.