Генеза молодіжного руху в Україні

Соціальне ж  замовлення зовсім не передбачає існування реег group як основи організації молоді. Самодіяльна група може бути створена власними силами чи ініційована "дорослими" на початку діяльності організації. Часто пізніше групу однодумців взагалі змінює група функціонерів, практично позбавлена будь-якої самодіяльності — чи дуже обмежена в своїх діях.

Дійсно, молодіжні  організації не завжди виникають  у результаті самодіяльності реег group. Вони часто можуть бути ініційовані зовні — державою, політичними партіями, громадськими об'єднаннями тощо. Більше того, це поступово перетворюється на провідний спосіб утворення організації, і сьогодні базою для створення молодіжних об'єднань виступають вже не молодіжні субкультури, а здебільшого спільність тих чи інших інтересів їх засновників. Саме задля їх досягнення молодь, іноді навіть не протиставляючи себе дорослим, об'єднується в організації.[18, C.69]

 Отож головним джерелом утворення молодіжних об'єднань як організованої частини загального молодіжного руху є спільність інтересів та мети, досягнення яких можливе лише в умовах цієї організації.

1.3. Класифікація молодіжних організацій в Україні

На сьогодні існує кілька підходів до визначення критеріїв такої класифікації молодіжних організацій . Так, марксистський підхід передбачає передовсім класову приналежність членства тієї чи іншої організації. Психологічний підхід розглядає та класифікує молодіжні структури виходячи з ролі реег у процесі виникнення організації. Юридичний підхід за головний критерій вважає реєстрацію організації та статутне оформлену задекларовану мету діяльності.

Найбільшого ж поширення у навколонаукових  колах набув ідеологічний підхід, тобто типологізація молодіжних організацій, виходячи з їхньої ідеологічно-політичної орієнтації. Однак слід зазначити, що хоча вплив політичних структур та ідеологічних течій на організований молодіжний рух досить значний, він все ж не є визначальним. Існує ціла низка молодіжних організацій, які абсолютно не заангажовані політичне чи ідеологічно. Тому, намагаючись класифікувати молодіжні структури, варто брати за головний критерій не ідейно-політичне забарвлення, а характер діяльності організації.

Найбільш  повно систематизацію типологій молодіжних об'єднань виклав проф. В. Якушик. Цю систематизацію було розроблено на базі методології та загальнотеоретичних підходів, що були ним використані в аналізі політичних партій.[2, C.16-25]

Для створення  комплексної типології молодіжних об'єднань В. Якушик запропонував згрупувати головні критерії їх класифікації у п'ять блоків:

• соціальна база молодіжного об'єднання;
• специфіка ґенези (процесу виникнення) організаційних 
  принципів та структури молодіжного об'єднання;
• особливості системи здійснюваних молодіжним об'єднанням функцій;
• роль молодіжного об'єднання в суспільстві;
• характер впливу молодіжного об'єднання на суспільні 
  процеси.[15, C.12]

Так само тією чи іншою мірою намагалися дати типологізацію існуючих в Україні молодіжних об'єднань і О. Корнієвський, П. Мартин, А. Скрипник, інші науковці. В якості основного критерію власних типологізацій молодіжних організацій в сучасній Україні вони пропонували саме функції, які виконують ці об'єднання у суспільстві.

Проте повністю комплекс цих функцій зазвичай визначити дуже складно, тим більше у перехідному суспільстві. Таке суспільство саме ще не має стабільної структури та чітко розмежованих функцій. Але поза наявністю чи відсутністю загальновизнаної класифікації, так само як і можливостей її застосування, в сучасній Україні все ж існує доволі збалансована система молодіжних структур.

Тож єдиним практичним рішенням за такого стану речей буде прийняти альтернативну систему класифікації, що більше відповідатиме реальному станові речей. Адже поруч з ускладненнями, спричинюваними загальною ситуацією в суспільстві, додаткові труднощі полягають у тому, що програма, декларовані принципи, статут та юридичний статус організації часто не відбивають об'єктивної ситуації і жодним чином не впливають на її дійсний соціальний статус. Тому найкращою є типологізація об’єднань , критерієм якої є характер діяльності кожної окремої молодіжної організації.[18]

Специфіка такого підходу дає підстави для введення цілої низки їх типології:

Молодіжні філії політичних партій

Важливим  чинником молодіжного руху є взаємодія  його з політичними партіями. Безперечно, що співпраця з молодіжними організаціями є одним з найважливіших моментів діяльності партії. Стосунки між ними в ідеалі повинні будуватись на основі взаємопорозуміння, співпраці й автономності. Однак іноді ці стосунки стають надто тісними.

Основний  момент єдності партії з її молодіжною організацією полягає у єдності їх ідеологічних платформ. Молодіжна організація веде свою роботу, вирішує свої проблеми і одночасно співпрацює з партією та готує себе для майбутньої політичної роботи в ній. У свою чергу політичні партії домагаються вирішення проблем, які є у молоді та відстоюють інтереси членів молодіжних організацій, зокрема, в Парламенті. В Україні значна кількість партій мають свої молодіжні філії та організації, які ідеологічно орієнтуються на них. Окрім цього, партії за допомогою своїх програм намагаються забезпечити підтримку молоді на виборах, проголошуючи соціальну спрямованість власної молодіжної політики.

Складність  визначення такої групи організацій  полягає в значній відносності терміну "молодіжна філія політичної партії", оскільки передбачає статутну залежність молодіжного об'єднання від партії.

Однак сучасна  партійна молодіжна політика передбачає автономність, а іноді й повну незалежність молодіжних структур. На думку авторів, головним критерієм для визначення молодіжних філій партій слід визначити ступінь залежності молодіжної організації. Мається на увазі увесь комплекс питань, пов'язаних з цим (ідеологічні, політичні, фінансові, організаційні, статутні тощо). На наш погляд, під таке визначення підпадає ряд сучасних молодіжних організацій в Україні. Зокрема: Республіканська християнська молодь, Молодіжна організація республіканців України, Молодий Рух, Соціалістичний конгрес молоді, Народно-демократична ліга молоді, Ленінська комуністична спілка молоді України тощо.

Громадсько-політичні організації  молоді

Залишається значний прошарок молодіжних об'єднань, що зберігають свою незалежність, залишаючись самостійними ідейно-політичними утвореннями, і займають активну громадську позицію, іноді висуваючи навіть політичні вимоги. Щоб класифікувати такі організації відповідно до їх ставлення до домінуючого у сучасному світі типу приватновласницьких, суспільно-економічних відносин (тобто на підставі ступеня прийняття або неприйняття цього типу в цілому):

• ультраліві організації;
• ліві;
• лівоцентристські;
• центристські;
• правоцентристські;
• ультраправі.

Хоча така класифікація застосовується для типологізації політичних партій вона адекватно відображає громадсько-політичну ініціативу молоді сучасної України.

Слід також  наголосити на тому, що цей тип відповідає досить значній кількості молодіжних організацій. Іноді ці організації спрямовують свою діяльність на реалізацію вузькоцільових проектів (відповідно до отриманого гранту тощо). Однак це не означає, що організація увесь час свого існування займатиметься цією діяльністю.

Молодіжні релігійні організації

Окремо слід виділити молодіжні релігійні об'єднання, що утворюються в Україні. Після падіння тоталітарної системи значний відсоток молоді звернувся у пошуках самореалізації до релігії. Зокрема, це пов'язано з національним рухом, що набув своєї кульмінації у 1991 році. Молодь, яка обрала участь у цих рухах, здебільшого декларувала свою приналежність до "популярних" тоді конфесій (Українська греко-католицька церква, Українська автокефальна православна церква). Також великий відсоток молоді звертається до протестантських церков, різноманітних сект та містичних, псевдорелігійних культів. Наприклад: "Українська молодь Христові", Християнська молодіжна організація Церкви адвентистів сьомого дня, Молодіжна рада церков Євангельських християн-баптистів України тощо.

Молодіжні фахові об 'єднання, організації за інтересами

Молодіжні об'єднання, які політичне не заангажовані, утворюють наступну групу організацій, яка перевищує всі попередні не лише за кількістю організацій, а й за кількістю членів у кожній зокрема.

Керуючись головним критерієм  нашого дослідження — характером діяльності, можна виділити таку типологію:

• фахові молодіжні структури. Утворюються головним 
  чином за ознакою фахової приналежності, під час навчання або роботи. Об'єднують не лише студіюючу молодь, а й 
  молодих спеціалістів. В Україні існує цілий ряд молодіжних фахових організацій. Складність визначення цієї підгрупи молодіжних об'єднань полягає в специфічному боці 
  терміну "фах". Неможливо визначити фахову приналежність лише за наявністю відповідної освіти. Тому маємо 
  взаємопов'язані підгрупи, наприклад, фахові, наукові, літературно-мистецькі. Досить важко провести межу між професіоналізмом та аматорами;
• наукові, літературно-мистецькі та культурологічні 
  організації. На відміну від "неформальних" літературних 
  "тусовок" та салонів, літературні та мистецькі організації 
  намагаються шляхом об'єднання зусиль відстоювати свої 
  інтереси, зокрема, фінансування своїх видань. Однак та 
  кий напрямок не вичерпує всієї гами інтересів молодих літераторів та митців. Більшість літературно-мистецьких організацій утворюється на ґрунті прихильності до визначеної 
  течії в мистецтві;
• вишкільні та спортивно-патріотичні організації молоді. 
  До них ще можна віднести дитячі виховні організації. Також підкреслити значну роль загальноукраїнських спортивних асоціацій, зокрема, в галузі єдиноборств.

Благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди

Цей тип організацій  не є досить поширений в сучасному молодіжному середовищі. Однак їх діяльність є досить активною в напрямку акумуляції потрібних коштів та фінансування благодійних програм чи різноманітних молодіжних проектів. Наприклад: Фонд "Молода Україна", Український фонд студентів, Дитячий фонд України тощо.

Національні молодіжні організації

Об'єднання, утворені національними меншинами, які опікуються збереженням та поширенням серед молоді власних національних звичаїв, культури та традицій. Слід відзначити, що серед національних організацій наявні не лише культурологічні, а й студентські, наукові, фахові, благодійні, спортивно-патріотичні тощо.

Студентський рух

Аналізуючи молодіжний рух в цілому, не можна не відзначити студентський рух як його складову частину. Студентство завжди було в авангарді всіх соціальних перетворень та політичних рухів. Воно складає чи не 80% від чисельності молодіжних організацій, а часом й більшу їх частину. Однак власна специфіка організованого студентського руху визначається передовсім характером студентських організацій, членами яких є ті, хто навчається у вузі, тобто членство у таких організаціях чітко регламентоване часом. Крім того, студентські організації відстоюють інтереси студентської молоді, акцентуючи на цьому увагу.

Також студентські  організації мобільніші та дієздатніші  за загальномолодіжні структури. Це показали страйки 1990, 1992 років, а також студентські заворушення по всьому світі.

Серед студентських об'єднань слід виділяти:

• профспілки, першочерговим завданням яких вирішувати 
  соціальні проблеми студентства та захищати їх інтереси перед державою та адміністрацією вузів. Наприклад: Перша 
  українська студентська профспілка (ПоСтУП), Профспілка 
  студентів "Пряма дія", Асоціація студентських профспілко 
  вих організацій України тощо;
• громадські студентські організації. Громадські студентські об'єднання мають на меті репрезентувати громадсько-політичну ініціативу студентства та відстоювати 
  його права. Окремо, але в структурі громадських організацій існують студентські корпорації та інформаційно-ко 
  ординаційні центри;
• фахові студентські організації та об'єднання за інтересами. Організації такого типу є досить поширеними в 
  рамках окремих вузів та факультетів. Наприклад: асоціації 
  студентів-юристів, історичні товариства окремих вузів, 
  вузівські наукові товариства тощо;
• органи студентського самоуправління. Іноді вони перетворюються з підструктур вузів на самостійні організації.
• Завдання студентського самоврядування полягає у тому, щоб допомогти студентам та аспірантам в їх науковій, професійній та громадській роботі, налагодити побут та дозвілля студентів у студмістечках, організація відпочинку тощо. Крім того (і це важливо), завдання студентського самоуправління полягає у захисті та узгодженні інтересів студентів і аспірантів з інтересами адміністрації вузів та держави.

Молодіжні партії

• Окремо слід окреслити тенденцію, яка проявилася лише в останній час. Мова йде про створення молодіжних партій. Необхідно зазначити, що ідея створення молодіжної політичної організації в молодіжному середовищі у 90-х виникала неодноразово. Однак перші молодіжні партії з'явилися саме в 1999 році.
• Деякі вчені, розглядаючи політичний молодіжний рух, стверджували, що існує кілька типів організацій, які умовно чи фактично можуть бути молодіжними політичними партіями. Так, О. Корнієвський вважав, що "молодіжна партія І типу (незважаючи на відсутність слова "молодіжна" у назві організації) може розглядатися як організаційна структура, що об'єднала молодих людей за спільними ідейно-політичними мотивами однією політичною орієнтацією".[14, C.65] До цього типу він відносив СНІГУ. Другий тип, за О. Корнієвським, це власне молодіжна партія.
• Такий підхід дещо застарілий. Особливо, якщо враховувати нові політичні реалії та характер новоутворених молодіжних політичних партій.
• Політична партія виникає тоді, коли соціальна верства, група усвідомлює необхідність політичної самоорганізації задля захисту своїх інтересів та участі у виробленні державних рішень. В нашому випадку частина молоді як соціально-демографічна група усвідомила необхідність політичного оформлення своїх інтересів у вигляді створення власних партій.
• До молодіжних партій належать партія "Молода Україна", організація політичного розвитку — Молодіжна партія України, партія "Нова генерація". Ці політичні організації складаються переважно з молоді і заявляють про готовність захищати інтереси молодого покоління (як першочергове завдання).