Молодіжна преса України: історія і сучасність

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України 

Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля

Факультет масових  комунікацій 

Кафедра журналістики

 

 

Курсова робота

З предмету історія української  журналістики

На тему: Молодіжна преса України: історія і сучасність

 

 

 

 

Виконав

        Перевірила Шпакова В.І.

( оцінка 6)

 

 

 

 

 

 

Луганськ, 2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………3-4

І.Становлення та розвиток молодіжної преси України………………...5-11  

1.1. Перші молодіжні видання 

1.2. Молодіжні видання  СРСР

1.3. Молодіжні видання  незалежної України

 

ІІ. Особливості сучасної молодіжної преси України…………………12-24

2.1. Особливості аудиторії  молодіжних ЗМІ

2.2. Про що пишуть молодіжні  видання?

2.3.  Регіональна молодіжна  преса

2.4. Вплив молодіжної преси  на читачів (на прикладі шкільної  газети)

 

Висновок………………………………………………………………...25

Практичні рекомендації………………………………………………...26

Література……………………………………………………………….27

Додатки

 

 

 

 

Вступ

Молодіжна преса  – невід’ємна складова інформаційного простору нашої країни, вона, як і  інша преса, пройшла багаторічну  історію становлення та розвитку. Зараз, коли у молодого покоління  бажання читати книжки поменшало, саме молодіжні ЗМІ стають основним джерелом різноманітної інформації та знань  для молодих людей. Тому молодіжна  преса потроху активізується, але  у неї є ряд проблем,  які  гальмують цей процес. Через це вивчення молодіжної преси є надзвичайно  актуально.

Мета –  вивчити історію молодіжної преси  України. Визначити особливості  сучасної молодіжної преси.

Завдання:

1. Простежити історію становлення  та розвитку молодіжної преси  України на різних її етапах.

2. Визначити особливості аудиторії,  тематичної орієнтації, лексики  молодіжних ЗМІ.

3. Дізнатися про вплив молодіжної  преси на свою аудиторію.

Предмет вивчення – історія і сучасність молодіжної преси України.

Об’єкт вивчення – матеріали журналів «Паліндром», «5 балів», «Отрок», «Помічник абітурієнта», діяльність студії «Шанс».

 Новизна  роботи: у цій роботі вивчається  історія і сучасність молодіжної  преси України. Розглядаються  матеріали сучасних молодіжних  ЗМІ.

Методи вивчення: вивчення робіт вчених, аналіз матеріалів ЗМІ.

Методологічна база: в основі роботи покладено  ряд книг про пресу України, у  яких розповідалося і про молодіжну  пресу.

Структура роботи : робота складається з вступу, двох глав з під главами, висновку, практичних рекомендацій, списку літератури та додатків.

Практичне значення: потреби молоді в різній інформації постійно змінюються, а з цим змінюється і молодіжна преса. Вона постійно розвивається і видозмінюється. Тому треба вивчати історію і сучасність молодіжної преси України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава І Становлення та розвиток молодіжної преси України

                   1.1 Перші молодіжні видання

Періодичні  видання беруть свій початок з  глибокої давнини, а саме, з повідомлень  «Acta senatus», які за наказом Юлія Цезаря вивішувалися на площі Риму. В 8-9 ст. починає виходити «Пекінський вісник», а в 15-16 ст. з’являються летючі листи в Німеччині. З 17 ст. у Європі починають з’являтися часописи. На українських землях преса з’явилась значно пізніше. «За гетьмана І.Виговського можна побачити зародок української преси. Крім звичайних універсалів за час його гетьманування почали видаватися спеціальні друковані універсали для козацької старшини, в яких побіч різного роду наказів, законів тощо подано вже і поточні вісті. Був це фактично своєрідний сурогат часопису, що появлявся і пізніш аж до 1709р.»

     Щодо української молодіжної  преси, то її історія почалася  з 1860р.,коли студенти Київського  університету почали видавати  рукописний журнал «Самостійне  слово». В 1863 — 64 годах выходил журнал «Помийниця»( сатиричекий) , а на Галичине первым молоденым изданием считают журнал «Друг», который выходил с 1874 года как печатный орган Академического кружка.

На початку ХХ ст. саме у Львові було найбільше студентської преси. Тут віходив перший український студентський журнал «Молода Україна», щотижневик «Гайдамаки», щомісячник «Іскра», «На розсвіті». У Києві у той час видавався «Вісник української київської студентської громади», а в Петербурзі — «Український студент». Під час Першої світової війни видань стало значно менше. Можливість виходити була тільки у окремих: «Стерно» в Києві, «Вісник Драгоманівської організації» у Львові, «Нова думка» під редакцією Ю. Ліпи у Кам’янці- Подільському. У цей час з’явився особливий вид студентської преси – листівки-воззвання, які були реакцією на політичну нестабільність та демонстрували позицію студентства.

              

               1.2. Молодіжні видання СРСР

 Для суспільно-політичних і літературно-художніх Молодіжних видань властиві полемічність, прагнення залучити до дискусії широкі кола молоді, живий, розмовний стиль викладу, постійна публікація матеріалів читачів. Для науково-художніх характерні дохідливість, жвавість і цікавість у викладі наукових питань, яскравість і виразність ілюстрування.

Перші самостійні молодіжні видання з'явилися в  країні вже в жовтні-листопаді 1917 р. Вони активно брали участь в  молодіжному революційному русі, часто нагадували агітки. 14 жовтня в  Москві вийшов перший номер журналу  «Інтернаціонал молоді» (коштував 80 копійок), трохи пізніше 28 жовтня - в Петербурзі «Юний пролетар». Обидва видання  були органами Соціалістичного союзу  робочої молоді. Поступово молодіжні  видання з'явилися в усіх республіках, областях, великих містах СРСР. Основна  їх частина випускалася під егідою Комуністичного союзу молоді, головним органом якого став журнал «Юний  комуніст» (вийшов після першого  з'їзду робочої і селянської молоді в грудні 1918 г). Надалі система молодіжної друку ширилася, з'являлися нові газети, літературно-художні видання для  юнацтва («Молода гвардія», «Юність»), музичні («Ровесник»), науково-популярні («Юний натураліст»[див.додаток 1], «Юний технік»[див.додаток 2]) журнали .Молодежние журнали відгукувалися на все, що відбувалося в країні. Активно займалися формуванням нової людини, героя нової епохи. Партія поставила мету перед молодіжної журналістикою - вивчення і поширення позитивного досвіду життя і думки, розвиток ініціативи мас, виховання. І цю мету молодіжна журналістика виконувала.

Дитячі та юнацькі видання. Після перемоги Жовтневої революції радянські дитячі та юнацькі видання, як і вся радянська дитяча література, стають активними помічниками партії і держави у справі комуністичного виховання підростаючих поколінь. Перший радянський журнал для дітей «Північне сяйво» (1919-20) був заснований М. Горьким. З 1919 Д. і ю. ж. виходять не тільки в Петрограді і в Москві, але також і в багатьох інших містах. Зі створенням піонерської організації (1922) з'являються піонерські журнали «Барабан» (1923-26, злився потім з «Піонером»), «Юні будівельники» (1923-25), «Юні товариші» (1922), «Піонер» (з 1924 ); спеціальні журнали для селянських дітей: «Іскорка» (1924-33), «Дружні хлопці» (1927-53, в 1933-1937 виходив під назвою «Колгоспні хлопці»). Велику роль у розвитку радянської дитячої художньої літератури зіграли журнали «Воробей» (згодом «Новий Робінзон», 1923-25), «Їжак» (1928-35), «Чиж» (1930-41), «Витівник» (1929-41 і 1946-53). Зростання інтересу юнацтва до питань перетворення природи, до техніки викликав необхідність створення спеціалізованих науково-популярних журналів - «Юний натураліст» (з 1928) ( див.додаток 1), «Юний технік» (з 1956) ( див. додаток 2), «Квант» (з 1969) та ін.

Перед дитячою  літературою, в тому числі і перед  журналами, постановою ЦК КПРС «Про заходи щодо подальшого розвитку радянської дитячої літератури» (1969) висунута задача підвищення ідейно-художнього рівня  публікованих творів з метою виховання  у хлопців відданості комуністичним  ідеалам, любові до Батьківщини, високих  морально-етичних якостей, почуття  пролетарського інтернаціоналізму, працьовитості, інтересу до знань.

         У 1971 в СРСР випускалися центральні  дитячі і юнацькі журнали: «Веселі  картинки», «Мурзилка», «Піонер», «Юний  натураліст», «Вогнище», «Юний  технік», «Радянський школяр» (для сліпих дітей). У союзних республіках, а також в Татарській і Башкирської АРСР виходять дитячі і юнацькі журнали на національних мовах. У деяких великих містах випускаються дитячі альманахи («Зірочка», з 1953, і «Дружба», з 1951, в Ленінграді, «Волзькі зорі», з 1949, в Куйбишеві, «Стежка», з 1967, в Новосибірську, і ін ). У коло читання старшокласників входять також комсомольсько-молодіжні журнали - «Вожатий», «Комсомольская жизнь», «Юність», «Зміна», «Знання - сила», «Техніка - молоді» та ін Питання дитячої журналістики і керівництва дитячим читанням висвітлюються критико-бібліографічним журналом «Дитяча література».

         Піонерські журнали - в СРСР, масові дитячі літературно-художні та громадсько-політичні періодичні видання ЦК ВЛКСМ і Центральної ради Всесоюзної піонерської організації ім. В. І. Леніна, ЦК ЛКСМ союзних республік, обкомів комсомолу і відповідних республіканських і обласних рад піонерських організацій. Виникли на початку 20-х рр.. У 1922 почав виходити журнал «Юні товариші», видання ЦК РКСМ і Колегії дитячих установ ВЦИК, який активно пропагував створення піонерських загонів, послідовно розкривав класову сутність дитячої комуністичної організації, її політичні цілі і завдання, форми і методи роботи. У 1922 журнал провів збір поштових марок до фонду допомоги голодуючим Поволжя, що стало першим досвідом активного залучення дітей до суспільно-політичних кампаній. Слідом за «Юними товаришами» (в 1924 злився з журналом «Піонер») з'явилися журнали «Юні будівельники» (1923-25), «Барабан» (1923-1926, злився з «Піонером»). Для сільських хлопців видавалися піонерські журнали «Іскорка» (1924-33) і «Дружні хлопці» (1927-1953, в 1933-37 - під назвою «Колгоспні хлопці»). У 20-і рр.піонерські журнали. організовуються в союзних республіках: «Піонер» (1929, Вірменія), «Білоруський піонер» (1924), «Піонер» (1927, Азербайджан), «Піонер» (1926, Туркменія). У 1928 виходило 18 П. ж. (12 для піонерів і 6 для жовтенят) загальним тиражем 433 тис. примірників, у тому числі спеціалізовані видання «Знання - сила» (1926), «Юний натураліст» (1928).

         Піонерські журнали 20-х рр.. носили  яскраво виражений публіцистичний  характер. На сторінках таких  видань виступали Н. К. Крупська, М. І. Калінін, Ем. Ярославський, Ф. Я. Кон, А. І. Єлізарова  та ін У 30-і рр.. визначився  новий тип піонерського журналу,  який об'єднав в собі художні  традиції горьківського журналу  для дітей «Північне сяйво»  і політична загостреність «Юних  товаришів», «Барабан» і ін Профіль  таких журналів значно розширився: у них з'явилися відділи піонерської  і шкільного життя, літератури, публіцистики, науки і техніки,  мистецтва, спорту. У журналах  почали співпрацювати письменники,  вчені, герої праці. Республіканські  піонерські журнали активно впливали  на становлення і розвиток  дитячої літератури на національних  мовах. У 1936 видавалося 28 дитячих  журналів (19 на національних мовах)  разовим тиражем 700 тис. екземплярів.

         У роки Великої Вітчизняної  війни 1941-45 видання багатьох піонерських  журналів було тимчасово припинено  (продовжували виходити «Піонер», «Дружні хлопці», «Мурзилка»). У  1948 виходило 15 піонерських і дитячих  журналів (10 на національних мовах)  разовим тиражем 313 тис. екземплярів.

П'ятдесяті-шістдесяті роки ХХ століття, що увійшли в історію  як роки «відлиги» в соціально-політичному  та культурному житті країни Рад, ознаменувалися значним розширенням  палітри «товстих» літературно-художніх та громадсько-публіцистичних журналів.Наприклад, в 1955 вперше вийшов у світ молодіжний журнал «Юність». Редактором нового журналу  для радянської молоді був призначений  маститий, зі стійкою репутацією сильного художника, письменник Валентин Катаєв

         У 1974 видавалося 25 щомісячних піонерських  журналів і 10 журналів для жовтенят  і дошкільників загальним разовим  тиражем понад 17,5 млн. примірників. Центральні журнали ЦК ВЛКСМ і Центральної ради Всесоюзної піонерської організації ім. В. І. Леніна (1974): «Піонер» (з 1924), «Ватра» (з 1936), «Моделист-конструктор» (з 1966), «Радянський школяр» (з 1938, для сліпих дітей, друкується шрифтом Брайля ), «Юний натураліст» (з 1928), «Юний технік» (з 1956), «Мурзилка» (з 1924, для жовтенят), «Веселі картинки» (з 1956, для дошкільного віку); в РРФСР - «Іскорка» (з 1957, щомісячник, додаток до газети «Ленінські іскри», Ленінград), «Піонер» (з 1930, Уфа, на башкирською мовою), «Уральський слідопит» (з 1958, Свердловськ, спільно з союзом письменників РРФСР), «Ялкин »(« Полум'я », з 1933, Казань, татарською мовою); УРСР -« Піонерія »(з 1923, українською мовою, з 1950 і російською мовою),« Барвінок »(з 1928, українською мовою, з 1950 і російською мовою, для жовтенят), «Малятко» («Малютка», з 1960, українською мовою; для дошкільного віку); БССР - «Бярозка» («Берізка», з 1924, на білоруській мові), «Вяселка» («Веселка», з 1957, на білоруській мові, для жовтенят

         1.3. Молодіжні видання незалежної України

Щодо  молодіжніх видань незалежної України, то велику частину з них займають Студентські ЗМІ.

Сьогодні  в Україні кожен солідний університет  видає свою студентську газету (в  Київському національному університеті імені Тараса Шевченка виходить газета «Університет», в Національному  університеті «Київський політехнічний  інститут» - газета «Київський політехнік»[див. додаток 3], у Львівському національному  університеті імені І. Франка - «Каменяр », в Тернопільській академії народного  господарства -« Академія », в Острозькій академії -« Острозька академія »). У всіх той чи інший формат і  різну кількість сторінок, і іноді  вони є чи не єдиним масовим джерелом інформації для молоді. Але кожна така газета перш за все - виразник ідей адміністрації навчального закладу. На противагу до цих видань молодь створює «самвидавні» газети. З більш широким входженням у наше життя Інтернету у нас з'явилася можливість створювати мережеві ЗМІ («Бонет», «Студентський портал», «Колега»). У першу чергу творцем таких електронних газет виступає сам читач, бо майже завжди пише відгуки на запропоновані матеріали, а іноді стає послідовним учасником. Існує думка, що за таким видом молодіжної преси - майбутнє, адже це досить дешевий і дієвий спосіб поширення інформації. Для створення електронної газети потрібні лише комп'ютер і вихід в Інтернет.

Студентська друкована преса сьогодні виглядає не так строкато, як, скажімо, загальнополітичні  видання. Причина цього банальна: коштів фінансування, що виділяються  навчальним закладом, ледве вистачає на елементарну друк, про колір  і гарному папері можуть говорити одиниці. Тиражі студентських газет  сьогодні не дуже великі, більше двох тисяч  примірників майже не буває, рекламодавець  також не спокушається таким накладом, а переважна більшість студентських газет не виписуються і не продаються. Винятком є ​​хіба що «Аудиторія», що має загальнодержавну сферу розповсюдження і на яку можна підписатися в будь-якому куточку України. Але левова частка матеріалів у ній - місцевого характеру. Однак у студентської преси все ж таки є свої перспективи, тому що студентство і далі все активніше входить в суспільне життя, і скоро назріє потреба створення загальнодержавного студентського видання.

Висновки: Історія української молодіжної преси почалася з 1860р.,коли студенти Київського університету почали видавати рукописний журнал «Самостійне слово». Перші самостійні молодіжні видання з'явилися в країні вже в жовтні-листопаді 1917 р. Вони активно брали участь в молодіжному революційному русі, часто нагадували агітки. Перший радянський журнал для дітей «Північне сяйво» (1919-20) був заснований М. Горьким. Піонерські журнали - в СРСР, масові дитячі літературно-художні та громадсько-політичні періодичні видання ЦК ВЛКСМ, виникли на початку 20-х рр. Сьогодні в Україні кожен солідний університет видає свою студентську газету