Психічні розлади

     Порушення афекту можуть стати і причиною своєрідного, характерного тільки для порушень афекту, марення (таке марення називають  «вторинним»). Маніакальний стан викликає манію величі, а депресія є першопричиною  ідей самоприниження. Іншим доводом  на користь теорії єдиного психозу  є та обставина, що між шизофренією  і маніакально-депресивним психозом існують проміжні, перехідні форми. Причому не тільки з погляду продуктивної, але й з погляду негативної, тобто симптоматики, що визначає діагноз  захворювання. Для таких перехідних станів існує загальне правило, яке  свідчить: чим більше в ендогенному  захворюванні розладу афекту по відношенню до продуктивного розладу мислення, тим подальший дефект (специфічне недоумство) буде менш виражений. Таким  чином, шизофренія і маніакально-депресивний  психоз є одним з варіантів  перебігу одного й того ж захворювання. Тільки шизофренія — це найзлоякісніший  варіант перебігу хвороби, оскільки вона призводить до розвитку вираженого недоумства, а маніакально-депресивний  психоз найдоброякісніший варіант  єдиного ендогенного захворювання, оскільки в цьому випадку дефект (специфічне недоумство) не розвивається взагалі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Симптоми  та синдроми психічних  захворювань.

     Симптоми (За сферами психічної діяльності).

     Розлади сприйняття. Сприйняття - це відображення явищ і предметів оточуючої дійсності, які безпосередньо діють на органи відчуття.

     Ілюзії - це помилкове (хибне) сприйняття переважно  зором чи слухом реальних предметів  або явищ, при цьому відображення реального об'єкта змішується з хворобливою  уявою. Найчастіше вони виникають на тлі зміненого афекту чи свідомості. Однак і в звичайному стані  можливі хибні сприйняття (хмару  можна уявити як чиєсь обличчя, при  фізичних ілюзіях скляна паличка "переломлюється" у воді).

     3орові  ілюзії можуть бути звичайними  за своїми появами що одежа  (висить на вішалці, сприймається  як людська фігура, нахилена гілка  дерева - як простягнена рука). Вони  виникають переважно у напівтемряві  чи при поганому освітленні, на  тлі тривожного настрою. Зорові  ілюзії, що іноді бувають фантастичними,  химерними за змістом, називаються  парейдоліями. Квітка на вікні  сприймається як екзотична, велика  рослина, а оточуючі предмети - як фантастичні істоти. Парейдолії  найчастіше виникають на тлі  різко вираженої тривоги, страху, при початкових стадіях потьмарення  свідомості.

     Слухові ілюзії або вербальні лат. verbum - слово) в одних випадках є елементарними: краплі дощу сприймаються як шепіт, окремі різкі звуки - як постріли, а інших - у сторонніх розмовах чи звуках суб'єкт чує слова в свою адресу. Коли в тому, що чується, безперервно  сприймаються цілі фрази, говорять про  ілюзорний галюциноз. Вербальні  ілюзії, зокрема ілюзорний галюциноз, звичайно мають осудливий або  загрозливий зміст; для них характерні афект напруженої тривоги і підозріливість.

     Галюцинації - це одна з форм порушень чуттєвого  пізнання, коли патологічні сприйняття виникають без існування реального  об'єкта чи подразника. Сприймаючись у  просторі, галюцинації набирають  чуттєвої виразності і не відрізняються  галюцинуючими від предметів, які  дійсно існують тобто мають для  осіб характер об'єктивної реальності. За головною ознакою (аналізатором, у  якому виникають) галюцинації поділяються  на такі: зорові (оптичні), слухові (акустичні), дотику (тактильні), нюхові, смакові, загального відчуття (кінестетичні).

     Зорові  галюцинації (видіння) можуть бути елементарними, мати невиразну форму чи, навіть, бути позбавленими її - фотопсії (іскри, полум'я, плями, спалахи, дим), і складними. Такі, що є чіткими в усіх, навіть незначних деталях - це конкретні  люди, тварини, комахи, предмети, меблі, сцени різного змісту (похорони, стихійні лиха, збори). 3орові галюцинації  можуть бути безколірними, різнобарвними, мати натуральну величину або збільшені  чи зменшені. Вони то нерухомі (статичні), то знаходяться в рyci, зі постійним  або таким, що швидко змінюється змістом (калейдоскопічні). Зорові галюцинації  називають сценоподібними чи кінематографічними в тих випадках, коли мінливі з  них мають складний зміст. Видіння  майже завжди виникають на тлі  потьмареної свідомості; їх супроводять  афекти тривоги, страху, люті. 3начно  рідше вони викликають захоплення чи цікавість. Нерідко інтенсивність  галюцинацій різко підсилюється ввечері або вночі, інколи вони виникають  тільки в певний час доби.

     Слухові галюцинації. Якщо вони виникають у  формі елементарних немовних обманів, то називаються акоазми (такими є  шуми, окремі звуки, шипіння, постріли). У випадках, коли чують окремі слова, фрази, говорять про фонеми - вербальні (словесні) галюцинації. Хворі часто  називають їх "голосами". Фонеми можуть належати знайомим і незнайомим особам, чоловікам, жінкам і дітям; можуть бути тихими чи приголомшливо гучними, такими, що знаходяться на одному місці, наближуються чи віддаляються. Іноді  чути один голос - моновокальні галюцинації  чи кілька, діалог - полівокальні галюцинації. Голоси можуть перегукуватися один з одним і звертатися безпосередньо до хворого. Зміст галюцинацій може бути різним: сварки, звинувачення, образи, погрози, насміхання, захист, втішання, занепокоєння, попередження, накази (імперативні галюцинації); реєстрація вчинків хворих ("Він зачинив двері, засвітив світло, повернувся боком" та ін. - коментуючі голоси.

     Слухові галюцинації виникають, як правило, на тлі потьмарення свідомості. Вони супроводжуються подивом, страхом, а також найрізноманітнішими вчинками: пошуком того, кому належить голос, втечею, захистом, нападом, спрямованими проти інших чи самого себе діями, нерідко навіть дуже небезпечними діями (при імперативних галюцинаціях).

     Нюхові  галюцинації - уявні, неприємні чи приємні  запахи (паленого, гнилі, нечистот, газів, квітів тощо).

     Смакові галюцинації - неприємні або приємні  смакові відчуття, що виникають у  роті без прийому їжі.

     Тактильні галюцинації (дотику) - неприємні відчуття, що виникають в шкірі чи під  шкірою (лоскіт, повзання, тиск) і співвідносяться  з певними неживими чи живими предметами (кристали, тверді предмети, дрібні тварини  чи комахи тощо).

     Вісцеральні (лат. viscerum - нутрощі) галюцинації -відчуття, подібні до вищеописаних при тактильних галюцинаціях, але з проекцією  у внутрішні органи ("гвіздок  у голові", "в животі жаби плавають" та ін.).

     Галюцинації загального відчуття - впевненість, що неприємні відчуття, які є на поверхні тіла чи у внутрішніх органах, пов'язані  з дією того чи іншого неживого об'єкта або живої істоти. Нерідко відбувається одночасна поява різних видів  галюцинаторних подразнень.

     Комплексні  галюцинації - одночасна поява різних видів галюцинацій, наприклад, зорових, слухових, загального відчуття.

     Функціональні галюцинації - це галюцинації, які за механізмом виникнення займають проміжне становище між власне галюцинаціями  та ілюзіями. Вони з'являються тільки за наявності реального зовнішнього  подразника і продовжуються не змішуючись із ним до тих пір, доки діє цей  подразник. Хворий чує стукіт коліс  поїзда й одночасно виникають  слова в такт цьому, наприклад, "вбивця, вбивця, вбивця".

     Псевдогалюцинації - мимовільні, зазвичай, з відчуттям  скоєності чи відчуженості, насильності тощо сприйняття, які не мають реального об'єкта. Їм властива інтропроекція образів, тобто вони локалізуються здебільшого не в об'єктивному, а в суб'єктивному внутрішньому просторі - "всередині голови, тіла", бачиться і чується "подумки", "розумом", "внутрішнім оком". На відміну від істинних галюцинацій, псевдогалюцинації не ототожнюються з реальними предметами, тобто не мають характеру "життєвості", об'єктивної реальності. Водночас критичне ставлення до псевдогалюцинацій відсутнє, так само, як і сумніви в їх дійсному існуванні.

     Псевдогалюцинації можуть бути: слуховими, зоровими, дотиковими, нюховими, смаковими, загального відчуття. Всі особливості, їм властиві, і тут  можуть проявлятися. Зокрема, зорові галюцинації  можуть бути й елементарними, і складними, безкольоровими та звичайного забарвлення, а також неприродно кольоровими; голоси "в думках" - тихими і  голосними, одиничними і множинними. Сполучення псевдогалюцинацій із маяченням  впливу та переслідування утворюють  синдром Кандинського-Клерамбо.

     Гіпнагогічні  галюцинації - видіння чи слухові  обмани, які виникають при закритих очах перед засинанням чи у дрімотному стані.

     Гіпнопомпічні галюцинації - видіння чи різні слухові  обмани, що виникають під час пробудження.

     Галюциноз - стан безперервного галюцинування  з переважно єдиним видом галюцинацій (значно рідше - в поєднанні кількох  видів), у той час як інші психопатичні розлади (насамперед маячення) відступають  на другий план або зовсім відсутні. Він виникає за ясної свідомості і при достатній збереженості й орієнтуванні всіх видів. Найчастіше трапляються слухові (вербальні) галюцинації, є також зорові та тактильні галюцинози.

     Сенестопатії - різноманітні неприємні, важкі і  такі, що дуже виснажують і змучують, відчуття стягування, переливання, лоскоту, рухомі і нерухомі та ін. Вони виникають  нерідко в різних частинах тіла, інколи без чіткої локалізації і  не піддаються описанню. На відміну  від галюцинацій, вони позбавленні  предметності і не супроводжуються  якими-небудь соматичними чи неврологічними розладами.

     Метаморфопсії - викривлене сприйняття розмірів, форми  просторового розташування реальних предметів. При цьому оточуючі предмети сприймаються пропорційно, але неприродно зменшеними, - мікропсія чи, навпаки, пропорційно, неприродно, аж до велетенських розмірів, збільшеними - макропсія. Оточуючі предмети можуть також сприйматися перекрученими, з перекосами, розтягненими, прикороченими  чи звуженими - дисмегалопсія. Викривлене сприйняття простору, що супроводжується  неприроднім віддаленням чи, навпаки, наближенням предметів, називається  порропсією.

     Розлади схеми тіла - спотворене сприйняття форми, величини, розташування в просторі свого тіла загалом чи окремих  його частин (голови, рук, ніг). Воно виникає  за наявності зорового контролю і  за його відсутності. Все тіло збільшується, набирає ваги і займає собою весь простір, в якому хворий у цей  момент знаходиться: язик набухає і  не вміщується в роті, голова зменшується  і здається величиною в шпильку  тощо. Метаморфопсії та роздали схеми  тіла вчені інколи описують під загальною  назвою - психосенсорні розлади.

     Дереалізація - примарне, химерне, безбарвне, інколи схематичне, силуетне сприйняття дійсності, котра реально існує навколо. Може супроводжуватися сумнівами щодо реальності існуючого світу, людей, предметів. До такого типу розладів відносяться  і феномени "вже баченого, вже  почутого, вже пережитого" раніше (дежа вю - фр.), коли в незнайомій місцевості виникає настирливе, непереборне  відчуття того, що тут уже колись доводилося бувати, таке вже колись бачити чи чути, а також "ніколи не баченого, ніколи не чутого, ніколи не пережитого" (жаме вю - фр.), коли знайома  місцевість чи оточення сприймаються як незнайомі, відомі люди, родичі чужими чи незнайомими.

     Розлади мислення

     Мислення - це найвища і найскладніша форма  відображення та пізнання об'єктивної реальності, встановлення й осягнення  внутрішніх зв'язків між явищами  та предметами навколишнього світу. Розлади сфери мислення зустрічаються  при найрізноманітніших психічних  захворюваннях.

     Прискорення мислення (асоціативного процесу) - легкість появи та збільшення кількості  асоціацій, що виникають без зупинок  і поєднуються з поверхневими розумовими висновками, котрі базуються на випадкових висловлюваннях. Образні уявлення і порівняння домінують над абстрактними. Іноді прискорення мислення досягає інтенсивності стрибка ідей (фуга ідеарум).

     Затримка  мислення - це коли кількість асоціацій  зменшена, виникнення їх утруднене, уявлення збіднені, одноманітні. Такий стан часто  тяжко переноситься хворими, вони говорять, що "отупіли".

     Закупорка мислення (шперунг) - раптова зупинка, перерва думки, її блокування. Хворий замовкає, втрачає думку, а, намагаючись  змінити тему розмови, знову її втрачає  через "закупорку". Це відбувається за ясної свідомості, на відміну  від епілептичного абсансу.

     Інкогорентне  мислення (без зв'язку) - мова є набором  непов'язаних за змістом чи граматичною  будовою слів.

     Статечність (грузність, застигання) мислення - асоціації, що уповільнено, з утрудненням виникають, майже не зникають зі свідомості, чим  заважають появі нових. Продуктивність мислення знижується, настає втрата здатності  відокремлювати головне від другорядного, відбувається застрягання на другорядних  деталях.

     Персеверація  мислення - домінування обмеженої  кількості думок та уявлень над  іншими протягом певного часу, коли на різні за змістом запитання  може даватися однакова відповідь. "Як ви себе почуваєте?" - "Погано"; "Що у вас болить?" - "Погано" і т. д. (повернення до одного і того ж).