Психічні розлади

     Ексгібіціонізм - сексуальне збудження і задоволення  отримуються тоді, коли особа оголює власні статеві органи перед особами  протилежної статі, найчастіше чоловіки перед жінками і дітьми, без  намірів здійснити статевий контакт. Така поведінка є переважно причиною притягнення цих осіб до кримінальної відповідальності за хуліганство. Різновидом ексгібіціонізму є кандаулезизм -демонстрація з цією ж метою власної  оголеної сексуальної партнерки (дружини) стороннім чоловікам.

     Вуайєризм - потяг до підглядання за статевими  актами чи оголеними об'єктами власної  статевої зацікавленості, надмірне захоплення порнографією.

     Педофілія - сексуальний потяг до дітей. Частіше  буває у чоловіків похилого віку, включаючи осіб зі статевими вадами. Жертви, як дівчатка, так і хлопчики, часто стають об'єктами насильницьких  дій, у т. ч. з тяжкими фізичними  і психічними наслідками, особливо при поєднанні педофілії зі садизмом. Особи з ознаками педофілії часто  можуть обирати професії, що пов'язані  з контактами з дітьми (вихователі, вчителі, медпрацівники).

     Садомазохізм  або садизм (алголагнія активна) - статеве  збудження і задоволення особи можливі в результаті спричинення нею болісних страждань, іноді тяжких тілесних ушкоджень сексуальному партнерові і навіть вбивства його.

     Мазохізм (алголагнія пасивна) - отримання сексуального задоволення від власних страждань, коли особа сама піддається приниженню, побиттю чи тортурам, які спричиняються  сексуальним партнером. Ці розлади  часто зустрічаються разом.

     З практики відомо, що такими хворими  найчастіше вчиняються серійні вбивства, згвалтування, садистські дії. Розкриття цих злочинів є надзвичайно складним, оскільки у звичайному житті такі особи нічим не відрізняються від оточуючих у своїй психічній діяльності.

     Геронтофілія - сексуальний потяг до осіб старечого  віку, часто супроводжується садистськими діями, вбивством жертв.

     Некрофілія - статевий потяг до трупів; крайній  її прояв - некрофагія коли з'їдаються окремі частини трупа. Некрофіли, частіше  чоловіки, бувають переважно працівниками моргів, кладовищ.

     Скотолозтво - скоєння статевого акту з тваринами.

     Визначають  також множинні та неуточнені розлади  надання сексуальної переваги.

     Враховуючи  особливу складність судово-психіатричної  оцінки злочинів і соціальнонебезпечних протиправних діянь, вчинених на ґрунті сексуальних розладів, необхідно  вказати, що передовсім визначається наявність  у досліджуваного основного психічного захворювання, яке могло спричинити такі розлади. У випадках, коли такі розлади виникають у хворих на шизофренію, маніакально-депресивний  психоз чи іншу душевну хворобу, вирішення  експертних питань залежить від виразності і глибини проявів основного  психічного захворювання. Правдивим (дійсним) розладам властиві: повторюваність, однотипність дій, відсутність матеріального  зацікавлення і намагань приховувати  діяння, патологічна мотивація, підкорення потягу дій характеру.

     Коли  ж у досліджуваних осіб виявляються  лише ознаки психопатій, а не дійсно розладів потягів правдивого типу, вони визнаються осудними, оскільки можуть усвідомлювати фактичний характер своїх суспільнонебезпечних дій, що кваліфікуються за відповідних умов як кримінальний злочин. Неосудними частіше  за інших визнаються у практиці судочинства  особи з піроманічними розладами.

     Розлади пам'яті

     Пам'ять - це здатність сприймати (запам'ятовувати), втримувати (фіксувати) і відтворювати враження, відомості, окремі чи сукупні  факти з минулого досвіду.

     Амнезія - відсутність пам'яті, частіше на якісь певні відрізки часу, безпам'ятство.

     Ретроградна амнезія - відсутність у пам'яті  спогадів про події, що передували розвитку порушень психічної діяльності чи початку  психічного захворювання. При цьому  неможливе відтворення подій  та обставин, які мали місце перед  втратою свідомості (наприклад, внаслідок  черепно-мозгової травми) чи його потьмаренням (при епілепсії) або розвитком  інших психічних розладів. Тривалість втраченого в пам'яті часу становить  від кількох хвилин до багатьох років.

     Антероградна  амнезія - втрата спогадів про події, що безпосередньо відбувалися після закінчення безсвідомого стану, потьмарення свідомості чи інших психічних розладів. Охоплює проміжки часу від кількох хвилин до годин, днів, рідко - тижнів.

     Антеро-ретроградна  амнезія - поєднання обох попередніх типів амнезії:

     випадіння з пам'яті багатьох подій, які  передували хворобливому стану, а також  подій, що відбувалися після цього.

     Фіксаційна  амнезія - втрата здатності запам'ятовувати  поточні події (основна ознака Корсаковського синдрому).

     Прогресуюча амнезія - втрата здатності запам'ятовувати, відтворювати події, починаючи з  останнього часу до подій давнього минулого, в т. ч. юності, дитинства. Втрата матеріалу пам'яті в послідовності, оберненій до порядку його накопичення, відбувається від новітнього до старого, від індивідуального, вибраного  до загального (за законом Рібо).

     Ретардована (відставлена, запізніла) амнезія - забування  подій, що були під час психічного розладу, в т. ч. причин цих подій. Трапляється не одразу після закінчення хворобливого стану, а лише через  деякий проміжок часу, тому хворий може спочатку багато розповісти про обставини  та причини кримінальної події, а  пізніше вже не в змозі це зробити (тут вчасний допит інколи рятує  цінне для слідства свідчення).

     Гіпомнезія - послаблення пам'яті.

     Палімпсест (зіскоблення пам'яті) - неможливість повного відтворення в пам'яті  і свідомості окремих деталей, епізодів або подробиць подій, які відбувалися  під час алкогольного сп'яніння. Такий розлад відноситься до передвісників  алкогольної амнезії, ознаки хронічного алкоголізму.

     Парамнезії - обмани пам'яті; найважливішими з них  є псевдоремінісценції та конфабуляції.

     Псевдоремінісценції - це події, що в дійсності відбуваються, але перенесені в інший час.

     Конфабуляції (хибні, неправдиві спогади) - повідомлення, "спогади" про події, яких насправді  не було.

     Конфабуляторна  сплутаність (конфабульоз) - інтенсивне, за короткий термін часу послідовне виникнення множинних конфабуляцій. У цьому  стані хворий сприймає незнайомих за давно померлих родичів, лікарняне  приміщення за фабрику і т. д. Фабула одного повідомлення може існувати одночасно  з іншим, хоч і не бути пов'язаною одним змістом. Висловлювання вкрай  непослідовні, супроводжуються розладами  орієнтування.

     Розлади уваги

     Увага - це здатність до зосередження та спрямування  нашої свідомості, основних сфер вищої  нервової діяльності на певні предмети і явища, а також процеси життєдіяльності  людини, від чого, в кінцевому  підсумку, залежить якість відображення навколишнього світу. Вона може бути пасивною та активною.

     Пасивна увага обумовлюється об'єктами без  нашого попереднього бажання розпізнати їх, наприклад, у результаті раптового  інтенсивного звуку або світлового сполоху.

     Активна увага спрямовується на ті чи інші об'єкти при необхідності виконання  якого-небудь завдання і відповідно скеровується волею людини.

     Ззалежно  від властивостей і закономірностей  уваги (ступінь концентрації, обсяг, розподіленість, переключення, стійкість, відвертання) визначають кілька найбільш частих її порушень.

     Апрозексія - повна відсутність уваги, її випадіння.

     Загальмованість —в'ялість уваги, зниження її активності, коли, наприклад, при депресії хворий не може попри своє бажання слідкувати за зовнішніми подіями.

     Астенічне зниження, виснажуваність - нестійка, із забрудненим зосередженням, нетривала  увага.

     Звуження - зменшення уваги за обсягом і  розподіленість її між кількома об'єктами; увага хворого зосереджується та обмежується лише ситуативно значущими  об'єктами (при органічних розладах).

     Інертність (малорухомість), застрягання, "присипання" - патологічна фіксація, порушення  переключення уваги (погляд в одну точку  при шизофренічному ступорі).

     Однобічне спрямування - спрямованість уваги  на щось одне, наприклад, на своє здоров'я (хворий думає тільки про свою хворобу  при іпохондричних розладах психіки).

     Підвищене відвертання — підвищене відволікання, неможливість зосередити довший час  увагу на одному об'єкті чи темі (властиве маніакальним станам із прискорення  мовлення).

     Основні синдроми психічних захворювань

     Синдроми  є сукупністю пов'язаних між собою  типових симптомів. Послідовна зміна  синдромів обумовлює безпосередню клінічну картину хвороби та відображає патогенетичні закономірності її розвитку. Наведені нижче синдроми психічних  захворювань розташовані у послідовності  зростання їх важкості і генералізації.

     Невротичні  синдроми

     Найчастіше  зустрічаються синдроми астенічний, істеричний і настирливих (нав'язливих) станів. Астенічний синдром — найбільш загальні та розповсюджені психічні розлади, що виникають при будь-якому  психічному захворюванні. Характеризуються такими ознаками, як подразливість, загальна слабкість, гіперестезія, підвищена  втомлюваність, нестійкий настрій, непосидливість. Хворі не переносять фізичного навантаження, температурних  перепадів, стають невдоволеними, через  дрібниці в них з'являються песимізм і плаксивість, які можуть легко  змінюватись оптимізмом і конформною поведінкою. Все складніше стає виконувати звичну роботу, через розсіяність  уваги вони не можуть сконцентруватися на головному. Приєднуються розлади  сну і вегетативні порушення: тахікардія, пітливість, розлади судинного  типу.

     Істеричний  синдром. Його визначальною ознакою  є емоційна нестійкість (лабільність) хворих, що проявляється бурхливими, але  швидко змінюючими одне одного відчуттями: обуренням, неприязню, вияви радості  і симпатії. Мова образна, переважають  явні перебільшення реальних подій, в яких бажане підмінює дійсне. Міміка та рухи виразні, експресивні, інколи театральні. Для хворих характерна підвищена  навіюваність і самонавіювання. Зі психічними часто співіснують різні  фізичні, вегетативні (порушення сну, серцево-судинні, гіпергідроз тощо) і неврологічні ("випадіння функцій" у вигляді рукавичок, шкарпеток, парезів) розлади.

     Синдроми  настирливих (нав'язливих) станів (обсесивно-компульсивний  розлад F-42) переважно стійкі; в одних  випадках - лише окремі симптоми (наприклад, настирливе рахування, агорафобія), в  інших - різні нав'язливі стани (докладніше див. розділ "Симптоми").

     Емоційні (афективні) синдроми - одні з найбільш загальних психічних порушень. За своєю частотою вони поступаються лише астенії. Основу їхню становлять розлади  настрою (сукупність почуттів, що надають  забарвлення усім пережиттям людини на протязі значного проміжку часу).

     Маніакальний  синдром характеризується підвищеним, радісним настроєм (гіпертипія), прискоренням мислення та підвищеною діяльністю, що становлять т. зв. маніакальну тріаду основних складових симптомів. При  розвитку вказаних явищ з'являється  безпідставний оптимізм, потреба  у зміні вражень, відчуття припливу сил, фізичного комфорту. Хворі стають гомінкими, легко знаходять відповіді, хоча більше поверхневі за змістом, декламують і намагаються писати вірші. Увага  загострена, але нестійка і легко  відволікається. Гарячкова діяльність має розкиданий характер, почате не доводиться до кінця. В цю клінічну картину вкладається т. зв. весела манія.

     Гнівлива  манія: підвищення настрою та мовно-рухове збудження супроводжується подразливістю, нав'язливістю, настирною прискіпливістю, спалахами гніву і злобності.

     Сплутана  манія: різке підвищення настрою  поєднане з безладним мовним і  руховим збудженням.

     Депресивні  синдроми

     Депресивний синдром у найбільш типовому вигляді (звичайна, проста депресія) складається  з пониженого тоскного настрою (гіпотимії), уповільнення мислення, рухової загальмованості, які входять у депресивну тріаду головних ознак.

     Хворі скаржаться на слабкість, лінощі, в'ялість і пригнічення, втрачають віру у  власні сили, легко розупевняються у вірності своїх вчинків, через  загальмованість асоціативних процесів повільно і тяжко приймають рішення, а також перебільшують реальні  утруднення, звинувачують себе в слабкості  волі, неможливості "взяти себе в  руки". Може бути сльозливість, образливість, подразливість. У станах гіпотимічної депресії частими є суїцидальні  спроби, скоюються самогубства. При  поглибленні подавленого настрою  хворі починають скаржитися на тоскний  настрій, нудь. Характерна поява тяжкого  відчуття в грудях, рідше - у животі. Їх описують як стиснення, важкість, неможливість дихнути, задуху. Деякі хворі говорять про "моральний біль", що "душу розриває на шматки" і протиставляють ці відчуття фізичній болі (т. зв. передсерцева нудь). У важчих випадках виникають  надцінні ідеї самозвинувачення або  приєднується маячення провини, гріхопадіння - депресія з ідеями звинувачення. Депресивний  синдром може супроводжуватись явищами  меланхолічної дереалізації і деперсоналізації, аж до появи т. зв. психічної анестезії -болісної нечуттєвості, пережиття  внутрішнього спустошення, втрати любові до ближніх, байдужості, зникнення емоційного реагування на навколишнє (анестетична  депресія). Про тяжкість депресії говорить поява суїцидальних думок і тенденцій. У хворих може виникати відчуття змінності  навколишнього світу: втрачається  його звичайна забарвленість, він не стає застиглим, віддаленим, сприймається ніби "крізь пелену", нерідкі  скарги на повільний плин часу, його зупинку - це т. зв. меланхолічна дереалізація.