Психічні розлади

     Нав'язливі (настирливі) явища, стани (обсесії - від  лат. - захоплювати, заволодіти). Сутність цих явищ полягає у примусово-настирливому, мимовільному, невтримному виникненні у хворих думок, уявлень, спогадів, сумнівів, страхів, бажань, рухів, дій за наявності  усвідомлення їх хворобливості і  постійних намагань суб'єкта з ними боротися.

     Нав'язливості (обсесії) умовно підрозділяють на 2 групи: абстрактні, що не супроводжуються  виразними афектами, й образні, при  яких афективний компонент є постійним.

     Абстрактні  обсесивні явища: нав'язливе рахування (підрахунок поверхів будівель, проїжджих машин тощо); нав'язливі спогади (згадування імен, телефонів, назв та ін.); переважно (нав'язливі думки та роздуми, мудрування (розумова жуйка) - виникнення питань абстрактного змісту, звернених до самого себе. Кожне таке питання тягне за собою виникнення нових, наприклад: "Що таке Земля?, "Де верх і низ Землі?", "Чому люди нею втримуються?" і т. д.

     Образні нав'язливості - чуттєві, супроводжувані тяжким афективним змістом обсесії. Їх є кілька.

     Нав'язливі сумніви - мимовільно виникаюча, докучлива  невпевненість у вірності і завершеності своїх дій, що супроводжується багаторазовим  їх повторенням і перевіркою; наприклад, хворий багато разів повертається, щоби перевірити, чи добре зачинені двері.

     Нав'язливі слова висловлювання - часто лайливі  та непристойні вирази щодо поважних осіб.

     Нав'язливі спогади - невідв'язні спогади якої-небудь неприємної чи тяжкої життєвої події  минулого.

     Нав'язливі потяги, бажання (конвульсії) - поява  всупереч волі, бажань і потягів  скоїти ту чи іншу, часто небезпечну дію: вдарити людину, котра є поряд, при відсутності негативного  ставлення до неї; кинутися під транспорт, що під'їжджає, і т. п.;

     Нав'язливі дії - рухи, які відбуваються мимоволі, наприклад, знизування плечима у  невідповідній ситуації.

     Нав'язливі страхи (фобії) - найбільш розповсюджена  форма настирливих станів другої групи розладів афективних т. зв. тривожно-фобічних:

     страх відкритого простору (агорафобія) - страх  перейти вулицю чи площу;

     страх закритого простору (клаустрофобія) - страх лишитися одному в закритому  просторі.

     Інші  різні страхи - страх висоти, гострих  предметів, почервоніти й ін.

     Виникнення  афективно-забарвлених нав'язливих  явищ завжди супроводжується появою вегетативних симптомів: тахікардії, пітливості, збліднення чи почервоніння, задишки  тощо. Нав'язливі стани супроводжуються  переважно компульсивними дiями (обсесивними  нав'язливими ритуалами) - за типом обов'язкових  дій, які ритуально виконуються, наприклад, для попередження уявних нещасть: той, хто страждає на страх  забруднення, через певні проміжки часу старанно вимиває руки; перш ніж  сісти, хворий обов'язково повертається кілька разів довкола.

     Розлади в сфері емоцій і почуттів

     Емоції  і почуття визначають ставлення  людини до зовнішніх чи внутрішніх подразників із відображанням об'єктивних взаємовідносин предметів і явищ оточуючого світу. Залежно від тривалості і ступеня виразності почуття  розрізняють:

     настрій - тривалий емоційний стан, що не має  значних коливань інтенсивності;

     пристрасть - дуже довготривала, інтенсивна емоція, яка має для особи певну  значимість і стосується задоволення  високих і нижчих потреб, визначається елементами волі, наполегливості і  цілеспрямованості;

     афект - короткочасна, дуже виразна гранична емоція, що, здебільшого, виявляється у вигляді спалаху, розряду і має визначене спрямування (розпач, гнів, лють). Виокремлюють дві форми афекту - фізіологічний і патологічний.

     Патологічний  афект відзначається затьмаренням свідомості, є за своєю сутністю психотичним станом. Конкретним такими станами є:

     дисфорія - переважно похмурий, злобний, невдоволений настрій. Цей розлад почуття поєднується  з подразливістю, сварливістю, агресивністю і може передувати епілептичному  нападові чи бути його психічним еквівалентом;

     меланхолія - тужливий, похмурий настрій, який супроводжується  намаганнями усамітнитися;

     апатія - збайдужіння до себе і всього оточуючого, повна відсутність емоційного реагування та зацікавленості.

     Гіпотимія (депресивний афект, депресія) - пригнічений, меланхолічний, тоскний настрій, глибока  скорбота, туга, нудь з невиразним відчуттям  нещастя, що насувається, і тяжкими  фізичними відчуттями: стиснення  в грудях, у ділянці серця, в  усьому тілі (вітальна туга). Для хворих характерними є відчуття своєї власної  нікчемності, втрата апетиту і відраза  до їжі, зниження потягів, порушення сну, запори тощо. Коли депресивний афект неглибокий, говорять про субдепресію або гіподепресію.

     Ейфорія - підвищений, радісний настрій, пасивна  веселість, безтурботність, блаженство; переважають пасивність та оптимізм. Критичне ставлення до себе і всього оточуючого, рівень тлумачень бувають  різко зниженими. Нерідко значно розторможені нижчі потяги, що призводить до ненажерливості, пияцтва, сексуальних  ексцесів.

     Морія - веселе збудження і підвищений настрій поєднується з потягом  до клоунади, пустощів дитячого типу, безглуздих жартів при наявності відчутної  інтелектуальної слабкості; нерідко  спостерігається в олігофренів.

     Екстаз - почуття піднесення, захоплення, небувалого найвищого щастя; інколи супроводжується  високими думками і промовами.

     Рауш-манія - піднесений настрій поєднується  з легкою зміною свідомості -обнубіляціею (від лат. nubile - хмаринка, затуманення); зовні хворі подібні на легко  сп'янілих.

     Гіпертимія (маніакальний афект, манія) - емоційний  підйом найвищої виразності. Спостерігається  тривале й інтенсивне підвищення настрою з підсиленням потягів, невтомною діяльністю. Відбувається загострення пам'яті, прискорення мислення і мови, поверхневість суджень, переоцінка власних можливостей доходить до появи манії величності (тут манія в сенсі марення). Із супутніх вегетативних розладів характерні скорочення чи відсутність сну (безсоння), прискорення пульсу. При невеликій інтенсивності маніакального афекту говорять про гіпоманію.

     Вольові розлади.

     Вольові (акти) - це дії, спрямовані на досягнення свідомо поставленої певної мети, реалізацію внутрішніх спонукань:

     гіпобулія - зниження вольової активності;

     гіпербулія - надмірне посилення вольової діяльності, загальної активності і спонукань;

     абулія - повна відсутність вольової діяльності, бажань, збайдужіння;

     парабулія - спотворена, перекручена вольова  діяльність з розладами поведінки  у формі негативізму, імпульсивності, стереотипності і неадекватності дій (кривляння, гримаси, незвичайні рухи);

     гіпокінезія - рухове пригнічення, що супроводжується  збідненням та уповільненням рухів;

     ступор - заклякання, повне знерухомлення  зі зміною м'язового тонусу (наприклад, при кататонічному ступорі);

     гіперкінезії - рухові збудження, серед яких розрізняють: маніакальне, кататонічне (з переважанням мовних і рухових стереотипій), тривожне (ажітація), депресивне (меланхолічний  раптус), епілептичне (супроводжує дисфоричний  стан), еретичне (безглузді, інколи руйнівні дії олігофренів), галюцинаторне (під  впливом погрозливих галюцинацій), панічне.

     Імпульсивні явища (стани) становлять імпульсивні  дії та потяги.

     Імпульсивні дії відбуваються без контролю свідомості, виникають при глибоких порушеннях психічної діяльності. На відміну  від обсесивних (нав'язливих) явищ, тут  немає боротьби мотивів, дії майже  автоматичні. Вони раптові, стрімкі, немотивовані і безглузді. Трапляються переважно  при наявності станів потьмарення  свідомості - образних маяченнях, кататонічному  збудженні, меланхолічному раптусі. Хворі  можуть раптом наносити удари незнайомим, випадковим особам, вчиняти тяжкі  руйнівні дії тощо.

     Імпульсивні потяги або розлади звичок і нахилів (потягів), (за МКХ-10 - F-63) - це постійно, час  від часу гостро виникаючі устремління, потяги, що підкорюють собі всю поведінку  хворих, всі їхні думки, уявлення та бажання. Спогади про час їх дії  неповні, непослідовні, уривчасті. В  деяких випадках імпульсивний потяг  після завершення його реалізації може, після попереднього дисфоричного афекту (як при психопатіях), навіть усвідомлюватися критично як ненормальне явище, але без можливості це здолати.

     Патологічне захоплення азартним іграми (гемблінг) виявляється у частих повторних  епізодах участі в азартних іграх, що займає центральне місце в житті  особи і призводить до професійної  та соціальної деградації, втрати матеріальних і сімейних цінностей. У судово-психіатричній  практиці такі особи зустрічаються  в зв'язку з розглядом справ  про фінансові порушення і  невиконання сімейних обов'язків.

     Патологічна схильність до підпалів (піроманія) - дуже частий психічний розлад і виявляється  виявляється у постійному прагненні  особи до вчинення підпалів та отримання  нею задоволення від милування  полум'ям вчиненої пожежі. Характерним  для цього психічного розладу  є відчуття дискомфорту й емоційної  напруги перед вчиненням підпалу  і виникнення відчуття розрядки та радісного збудження після побаченої  пожежі.

     Патологічна схильність до крадіжок (клептоманія) - імпульсивне бажання вкрасти  будь-які предмети. Таке бажання  виникає періодично, в різних ситуаціях, при цьому мотив матеріального  збагачення повністю відсутній, а сама крадіжка непотрібних для використання самим хворим дрібних речей не приховуються, бо речі або складаються, або викидаються. Для клептомана бажання вчинити крадіжку є особистим, підсвідомим і нездоланним, а  цінність чи необхідність вкраденої  ним речі не має для нього жодного  значення. Цей розлад зустрічається  навіть у добре матеріально забезпечених і вихованих осіб. Так само як і при піроманії, ці акти приносять  хворому емоційну та психічну розрядку і задоволення.

     Трихотиломанія - схильність до висмикування волосся.

     Патологічна схильність до бродяжництва (дромоманія, вагабондаж або поріоманія) - це періодично виникаюче, непереборне стремління до постійної зміни місць, поїздок, бродяжництва: без вагань покидаються  сім'я, робота, навчання; хворі в такому стані опиняються в інших містах, на вокзалах, часто без грошей, кудись їдуть, при цьому не переслідуючи якоїсь певної мети. При нормалізації стану психіки хворі самі повертаються додому.

     Згідно  з МКХ-10 виокремлюються 2 типи патологічних сексуальних потягів: розлади статевої ідентифікації F-64 і розлади надання  сексуальної переваги F-65 - т. зв. парафілії.

     Зміна сексуальної орієнтації - гомосексуалізм (мужолозтво і лесбіянство) нині в  нашій країні не розглядаються як психічні розлади, за винятком насильницьких  гомосексуальних дій, що передбачають кримінальну відповідальність.

     Транссексуалізм - розлад статевої ідентифікації, характерною  рисою якого є заперечення  хворим його біологічної статі, що викликає у нього відчуття дискомфорту. Особи  з транссексуальними розладами  відчувають відразу до власного тіла, особливо до статевих органів. Транссексуали  носять одяг, який не відповідає їхній  статі, змінюють зовнішній вигляд за допомогою косметики, часто вдається до хірургічних втручань зі зміни  статі. Інколи такі особи ведуть подвійний  спосіб життя, при цьому сексуальна сторона для них не має значення, а періодично змінюється лише зовнішність (трансвестити).

     За  наявності значної глибини психічного розладу, за письмовою згодою пацієнта, при відповідних рекомендаціях  хірургів і психіатрів може проводитися  хірургічна операція зі зміни біологічної  статі.

     Розлади надання сексуальної переваги (парафілії) - це правдиві (дійсні) викривлення статевих потягів (сексуальні збочення), що повністю або частково замінюють нормальне  статеве життя. Формуючись до настання статевої зрілості, від простих до складніших форм, з часом, особливо під впливом алкоголізації й  інших видів негативного соціального  досвіду, такі сексуальні розлади набувають все більше брутального та агресивного характеру, чим і обумовлене їх судово-психіатричне значення. Є кілька проявів парафілій.

     Фетишизм (сексуальний символізм) - це коли сексуальне збудження і задоволення в  особи виникають при спостереженні, отриманні різних предметів нижнього одягу особи протилежної статі. Задля оволодіння такими предметами часто скоюються крадіжки. Серед  різновидів фетишизму: нарцисизм - власне тіло стає об'єктом статевого потягу і задоволення; трансвестицизм - переодягання з цією ж метою в одяг протилежної  статі; пігмаліонізм - зображення людського  тіла і його частин відіграють роль фетиша.