Психічні розлади

     Зміст 

1. Сутність  психічних розладів……………………………………………………..ст.3-4
2. Класифікація психічних розладів……………………………………………....ст.5-6
3. Симптоми та синдроми психічних захворювань……………………………………....ст.7-22
4. Список використаних джерел……………………………………………………..ст.23

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність  психічних розладів

     Психічні  захворювання, застаріле Душевні хвороби — хвороби, які характеризуються порушенням психічної діяльності людини внаслідок розладів функцій головного мозку.

     Передумови  розвитку захворювань

     Психічні  захворювання можуть виникають в  результаті ураження головного мозку, яке тягне за собою з порушенням діяльності організмув цілому, та навпаки — внаслідок первинних захворювань тих чи інших органів і їхніх систем, що викликають вторинні порушення психікилюдини.

     Серед причин, що провокують розвиток психічних  захворювань, найбільш поширені: спадкова схильність, інфекції, інтоксикації, психічні травми, захворювання головного мозку (наприклад, травми, пухлини), порушення діяльності залоз внутрішньої секреції та навітьавітамінози. Нерідко психічні захворювання стають наслідком порушення внутрішньоутробного розвитку дитини.

     Прояви  захворювань

     Проявляються  психічні захворювання також різноманітним  чином:

     Порушення настрою

     Порушення настрою веде до розвитку депресії або навпаки підвищеної екзальтації. Крім пригніченості і раптового підвищення настрою, у сфері почуттів у психічнохворих спостерігаються ще формальні зміни: надмірна дратівливість, при чому спостерігається невмотивована мінливість настрою і незначні приводи викликають сильні афекти, або навпаки — різке зниження збудливості почуття, коли хворий відноситься байдуже до найдорожчих для нього інтересів. Подібного роду відхилення від норми можуть свідчити про розвиток певних форм божевілля.

     Порушеннями мислення

     Порушення мислення виявляється найчастіше у нав'язливих станах і маренні. Хід мислення в меланхолійному стані сповільнюється, в маніакальному прискорюється. При значному прискоренні в ході ідей дуже легко наступає незв'язність мислення, що виявляється також незв'язністю мовлення.

     Поєднання безглуздих ідей називається маренням. Воно виникає мимоволі хворого при збереженні розумових здібностей, без помітних змін самопочуття. Зміст марення психічнохворих нескінченно різноманітний, і в значній мірі визначається освітою суб'єкта та ідеями епохи, однак якщо залишити осторонь конкретний зміст марення, то він може бути зведений до переслідування, манії величі, марення самозвинувачення, марення іпохондричні, еротичні, релігійні тощо. Іноді марення становить головний і майже єдиний симптом.

     Іноді якесь уявлення наполегливо залишається  в свідомості хворого, незважаючи на його бажання думати про інше. Тоді говорять про розвиток нав'язливого стану. Такі спогади часто супроводжуються сильною реакцією з боку сфери почуттів у вигляді страху або стають безпосереднім імпульсом до невмотивованих дій, нерідко злочинних, яквбивство, підпал або самогубство.

     Розлади пам'яті

     Втрата пам'яті — амнезія — може бути часткова або повна, обіймати цілі тривалі періоди. Пам'ять може бути ослаблена по відношенню до вражень недавнього минулого чи давно минулого, вона може бути збережена при різкому ослабленні розумових здібностей і навіть іноді разюче розвинена в деяких випадках ідіотизму. Особливий вид порушення пам'яті полягає в нездатності до правильного відтворення уявлень, чим обумовлюються обмани спогадів; такі хворі справляють враження брехунів, самі цього не помічаючи.

     Обмани  сприйняття

     Обмани сприйняття найчастіше виявляються у появі галюцинацій. Важливо мати на увазі, що такі чисто патологічні симптоми, як галюцинації, а також нав'язливі ідеї і хворобливий нестримний потяг часто спостерігаються і в людей, яких не можна визнати психічнохворими. З іншого боку, при безперечному розвитку психічної хвороби може спостерігатися вражаюче збереження логічних операцій, доцільна практична і професійна діяльність і відома ступінь художньої творчості.

     Зниження  інтелекту

     Для того, щоб враження органів чуття, що доставляють зовнішній матеріал для конкретних уявлень, перероблялися в такі, потрібна значна напруга уваги. При розвитку психічних захворювань цей акт порушений, уявлення не можуть утворитися або виникають недостатніми і неправильним чином. Разом з тим страждає здатність логічної обробки і зв'язку уявлень та відстороненого мислення. Результатом є вузький кругозір, бідність відстороненого мислення і нижчий рівень інтелектуального розвитку порівняно зі здоровою людиною.

     Психічний розлад – термін, що останнім часом замінив традиційний термін «психічна хвороба», поширений до 60–80-х рр.

     Деякі з психічних розладів виникають  на ранньому етапі індивідуального  розвитку, інші є результатом соціального  життя.

     Термін  «розлад» використовується у Міжнародній  Класифікації Хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), оскільки терміни «хвороба» та «захворювання» при їх використанні викликають великі складнощі.

     «Психічний  розлад» не є точно визначеним терміном, але в МКХ-10 під ним детально описана визначена група клінічних симптомів або поведінкових ознак, які у більшості випадків завдають страждання і перешкоджають особистісному функціонуванню. Також зазначено, що ізольовані соціальні відхилення або конфлікти без особистісної дисфункції не повинні включатися до групи психічних розладів^[1].

     Для тлумачення терміну «психічний розлад»  використовується визначення способом негації – його визначають як відсутність  психічного здоров’я; або ж як комплекс характеристик і моделей поведінки, які не є частиною нормального  розвитку особистості чи культури.

     Всесвітня організація  охорони здоров'я визначає психічне здоров’я як стан благополуччя, при якому кожна людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також здійснювати внесок у життя своєї спільноти^[2].

     Термін психічний розлад може мати спеціальні визначення у національній юриспруденції, психіатрії та психології. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Класифікація психічних розладів

     Існує безліч класифікацій психічних розладів, але немає жодного, яке будувалося б на одному загальноприйнятому критерії.

     Далі  приведено поділ психічних захворювань, яким користуються в практичній психіатрії останні сто років і, ймовірно, користуватимуться ще сто. До цих  захворювань відносяться «Органічне захворювання мозку» (частіше його називають «Психоорганічний синдром», що і правильно, по суті), епілепсія, шизофренія і маніакально-депресивний  психоз.

     Психоорганічний синдром

     ПСИХООРГАНІЧНИЙ СИНДРОМ (органічний психосиндром) —  стан психічної слабкості, обумовлений  органічним враженням головного  мозку (судинних захворюваннях головного  мозку, враженні центральної нервової системи, при сифілісі, черепномозкових  травмах, різних інтоксикаціях, хронічних  порушеннях обміну речовин, при пухлинах і абсцесах головного мозку, енцефаліті). Але особливо часто психоорганічний  синдром виникає при атрофічних процесах головного мозку в передстаречому та старечому віці (хвороба Альцгеймера, старече недоумство). У найбільш легкій формі психоорганічний синдром  є астенічним станом із слабкістю, підвищеною виснажуваністю, емоційною лабільністю, нестійкістю уваги, зниженням працездатності. При важких формах психоорганічного синдрому на перше місце виступає интеллектуально-мнестичне зниження, що доходить до ступеню недоумства (деменція). Оскільки ключовим моментом при недоумстві, викликаному психоорганічним  синдромом є порушення пам`яті, то порушення інтелекту у хворих виявляються в першу чергу  в погіршенні в різному ступені  здібності до придбання нових  знань, знижується об`єм і якість знань, одержаних у минулому, обмежується  коло інтересів. Далі починається погіршення мови, зокрема усної (зменшується  словарний запас, спрощується структура  фраз, хворий частіше використовує словесні шаблони, допоміжні слова). Важливо відзначити, що порушення  пам`яті розповсюджуються на всі  її види. Погіршується запам`ятовування нових фактів, тобто страждає пам`ять  на поточні події, знижується здатність  зберігати сприйняте і можливість активізувати запаси пам`яті.

     Епілепсія

     Клінічні  прояви епілепсії відрізняються  винятковим різноманіттям. У даній  статті розглядається тільки характерний  епілептичний дефект (епілептичне недоумство — epileptic dementia). Ключовим компонентом  епілептичного недоумства є порушення  мислення. Розумові операції включають  аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракцію і конкретизацію з  подальшим створенням понять. Саме процес абстрагування і утворення  понять і порушується при епілепсії  в першу чергу. Хворий втрачає  здатність відокремлювати головне, істотне від другорядного, від  дрібних деталей. Мислення хворого  стає все більш конкретно-описовим, причинно-наслідкові відносини перестають бути для нього зрозумілими. Хворий в`язне в дрібницях, насилу перемикається  з однієї теми на іншу. У хворих на епілепсію виявляється обмеження  назв предметів рамками одного поняття (називаються одні домашні тварини  як одушевлені або меблі і навколишнє оточення як неживі). Інертність протікання асоціативних процесів характеризує їх мислення як тугорухоме, в`язке. Зубожіння  словарного запасу часто призводить до того, що хворі вдаються до утворення  антоніма шляхом збільшення до заданого слова частинки «не». Непродуктивне  мислення хворих на  епілепсію іноді називають лабіринтовим.

     Шизофренія

     У даній статті розглядається тільки характерний шизофренічний дефект (шизофренічне недоумство — dementia praecox). Ключовим компонентом шизофренічного недоумства є порушення психічної  функції, званої «Афект». Це недоумство характеризується емоційним зубожінням, що досягає ступеня емоційної  тупості. Дефект полягає в тому, що у хворого не виникають емоції взагалі і (або) емоційна реакція на продукцію мислення збочена (не таку невідповідність змісту мислення і емоційною оцінки називають «розщеплюванням психіки»).

     Маніакально-депресивний  психоз

     При розвитку психічних розладів (продуктивної симптоматики, тобто манії або  депресії) психічної функції під  назвою «Афект» дефекту (недоумства) не наступає.

     Теорія  єдиного психозу

     Згідно  теорії «єдиного психозу», єдине ендогенне  психічне захворювання, яке об`єднує  в собі  поняття «шизофренія» і «маніакально-депресивний психоз», на початкових етапах свого розвитку протікає у вигляді «манії», «меланхолії (тобто депресії)» або «безумства» (гостре марення). Потім, у разі існування «безумства» воно закономірно трансформуються в «безглуздя» (хронічне марення) і, нарешті, призводить до формування «вторинного недоумства». Основоположником теорії єдиного психозу є В. Грізінгер. В її основу покладено клінічний принцип Т. Сиденгама, згідно якому синдром є закономірним поєднанням симптомів, що змінюються в часі. Існують серйозні доводи на користь правильності цієї теорії. Одним з них є та обставина, що порушення афекту включають і специфічні, викликані виключно порушенням афекту порушення мислення (так звані вторинні зміни мислення). Такими специфічними (вторинними) порушенням мислення є в першу чергу порушення темпу мислення (темпу процесу мислення). Маніакальний стан викликає прискорення темпу мислення, а депресія темп процесу мислення уповільнює. Причому зміни темпу мислення можуть бути настільки вираженими, що саме мислення стає не продуктивним. Темп мислення при манії може збільшуватися до такого ступеню, що втрачається будь-який зв`язок не тільки міжреченнями, але й між словами (такий стан називають «словесна окрошка»). З іншого боку, депресія може настільки уповільнити темп процесу мислення, що мислення взагалі припиняється.