Поліпшення соціального статусу дітей старшого дошкільного віку в групі шляхом зменшення рівня емоційної тривожності

запобігання нервових переживань.

Співставляючи отримані результати двох малювальних тестів: «Будинок. Дерево. Людина» та «Неіснуюча тварина», ми можемо зробити висновок, що в малюнках обох тестів ми бачимо прояв підвищеної тривожності у малюнках одних і тих же дітей. Крім того, у більшості дитячих малюнків відбиваються ознаки агресії, зображення тварин дуже великі, що говорить про характерний для дітей цього віку егоцентризм.

Зіставивши  статусне положення кожної дитини групи з властивим їй

рівнем емоційної тривожності, ми отримали таку картину:

Таблиця 2.11 – Статусне положення дітей з різним рівнем тривожності

Рівень тривожності	Кількість дітей з  визначеним статусом
	Зірки		Бажані		Прийняті		Ізольовані
	Чол.	%	Чол.	%	Чол.	%	Чол.	%
Високий	-	-	-	-	-	-	7	23
Середній	-	-	5	17	5	17	-	-
Низький	8	26	5	17	-	-	-	-

 

Тепер розглянемо процентне  співвідношення дітей з різним статусом для кожного рівня емоційної  тривожності (відсоток береться від  загального числа дітей для даного рівня тривожності):

Таблиця 2.12 – Процентне співвідношення дітей з різним статусом для кожного рівня емоційної тривожності

Рівень емоційної тривожності	Кількість дітей з  визначеним статусом
	Зірки та бажані		Прийняті та ізольовані
	Чол.	%	Чол.	%
Високий	-	-	7	100
Середній	5	50	5	50
Низький	13	100	-	-

З отриманих співвідношень видно, що чим вищий рівень тривожності, тим більший відсоток дітей має несприятливий статус у групі, особливо це характерно для дітей з високим рівнем тривожності: у несприятливу статусну категорію потрапили всі такі діти.

Отже, підсумовуючи наведені результати, слід наголосити на тому, що

дані   констатуючого  експерименту   довели  той факт, що рівень емоційної

тривожності впливає  на статусне положення дитини у групі однолітків.

У відношенні виявлених дітей з високим рівнем тривожності та низьким статусом необхідно вжити заходи, спрямовані на зниження рівня тривожності та покращення емоційного стану з метою підвищення їх статусного положення у групі. Зокрема, підібрати ігри-заняття, етюди, вправи тощо, тобто розробити конкретні методичні рекомендації для виправлення становища.

Таким чином, наступним  етапом нашої роботи є проведення формулюючого експерименту. З цією метою ми розробили методичні рекомендації для вихователів та батьків.

 

2.2 Методичні рекомендації щодо роботи з дітьми старшого дошкільного віку по зменшенню рівня тривожності.

 

Тривожність повинна  усуватися не лише психологами та вихователями, а й батьками. Якщо ж запропоновані заходи будуть застосовуватися  лише у дошкільних закладах, то високих та стійких результатів годі й чекати. У випадку ж залучення до вирішення проблеми батьків, одержання позитивних результатів є набагато вірогіднішим. Для кращої обізнаності батьків, необхідно інформувати їх щодо шляхів вирішення проблеми. Частково така інформація була представлена у куточку групи дошкільного закладу «Поради для батьків» та «Пам’ятка для батьків» (додаток І,К). Нашою метою було навчання батьків правильному поводженню з тривожними дітьми; способам подолання скутості, виховання сміливості, рішучості, правилам спілкуванню з такими дітьми.

Крім «Пам’яток для батьків», які були розміщені на стенді, проводилася

додаткова робота з батьками тривожних дітей у формі бесід, консультацій, порад тощо.

Наприклад, Артем   звик  неглибоко  і   часто дихати, ховати голову в

плечі, непомітно і обережно виходити з кімнати, він постійно вибачається і уникає спілкування. Це все заважає йому реалізувати свої творчі здібності, тому батькам ми порадили наступне:

1. Щоденно відмічати  найменші успіхи дитини (бажано у присутності інших членів родини).

2. Уникати слів і  вчинків, які принижують особисту  гідність дитини, навіть якщо  вони дуже сердиті і роздратовані.

3. Не вимагати у  дитини вибачень за свої погані  вчинки, а попросити пояснень – чому дитина так зробила.

4. Корисно знизити  кількість зауважень, а для  себе на протязі дня записати  всі зауваження і ввечері проаналізувати - які з них можна було б  не робити.

Батькам Тані ми порадили частіше казати, що її люблять, приголублювати, обіймати – це додасть дитині впевненості в собі та сприятиме зміцненню взаємної довіри.

Робота з тривожною  дитиною пов’язана з певними труднощами і, як правило, займає досить багато часу. Спеціалісти рекомендують проводити роботу з тривожними дітьми за такими основними напрямками:

1. Підвищення самооцінки.

2. Навчання дитини  вмінню керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих ситуаціях.

3. Зняття м’язової напруги.

Звичайно, підвищити самооцінку дитини за короткий час, відведений нашій практиці, практично неможливо Необхідно щоденно проводити цілеспрямовану роботу. Насамперед ми почали з того, що зверталися до дитини по імені, хвалили її навіть за незначні успіхи, відмічали дитину у присутності інших дітей (хвалили щиро, бо діти гостро реагують на фальш, причому дитині обов’язково потрібно знати, за що її хвалять, а привід для

похвали можна знайти у будь-якій ситуації).

Бажано, щоб тривожні діти частіше приймали участь у спільних іграх, тому ми організовували ігри («Компліменти», «Я тобі дарую ...» тощо), які допомагали нам дізнатися про відносини між дітьми, що оточуючі діти можуть сказати приємного про дану дитину, давали змогу подивитися на себе очима інших дітей.

Батьки, приходячи увечері  в дитячий садок, спішили дізнатися, чого ж досягла їх дитина на протязі дня, як її успіхи.

Позитивна інформація дуже важлива і для дорослих і для  дітей для покращення взаєморозуміння  між ними.

Наприклад, мама Тані О., як і всі інші батьки, щоденно  із задоволенням знайомилася із записами про те, що робила, як і у що гралася її п’ятирічна донька. Коли закінчилася практика і досягнень дітей не записував ніхто, то через декілька днів схвильована мама прийшла до вихователя і попросила не припиняти цієї корисної справи. Мама пояснила, що за допомогою цих записів вона краще змогла зрозуміти свою дитину, дізналася чим і як краще з нею займатися. Отже, використовуючи наочну форму роботи (оформлення стендів, інформаційних «Квіток з семи пелюсток» тощо) ми допомогли вирішити одразу декілька педагогічних завдань, одне з яких – підвищення рівня самооцінки дітей, особливо тих, у яких спостерігалася висока тривожність.

Для того, щоб про досягнення кожної дитини дізналися всі оточуючі, в групі дитячого садка ми оформили стенд «Зірка тижня» (додаток Л), на якому один раз в тиждень вся інформація була присвячена успіхам конкретної дитини (найчастіше – тривожної). Кожна дитина, таким чином, отримувала можливість бути в центрі уваги оточуючих. Кількість рубрик для стенда, їх зміст і розташування обговорювалися спільно з дітьми.

Крім  того, ми відмічали досягнення дитини в щотижневій інформації

для батьків (наприклад, на стенді «Ми сьогодні» – «Сьогодні, 15 лютого 2005 року, Артем допоміг пересадити вазони Марії Іванівні і без нагадування прибрав за собою»).

Таке повідомлення давало можливість батькам проявити свою зацікавленість. Дитині було легше відповідати на конкретні запитання, а не відновлювати у пам’яті все, що відбувалося у групі на протязі дня.

В роздягальній кімнаті  на шафі кожної дитини закріпили «Квітку з семи пелюсток», вирізану з кольорового паперу. У центрі квітки – фотокартка дитини, а на пелюстках, відповідно до днів тижня, – інформація про результати дитини якими вона пишається (додаток М).

Діти, які гарно пишуть, записували ці події самостійно – це було стимулом до навчання письму. До того ж ця форма роботи сприяла встановленню контактів між дітьми, так як ті з них, які ще не вміють писати або читати, часто зверталися по допомогу до товаришів.

На початкових етапах роботи з тривожною дитиною ми керувалися такими правилами:

1) Включали дитину  у будь-яку нову діяльність (гру)  поетапно. Після того, як вона  познайомиться з правилами гри,  подивиться, як в неї граються  інші діти і тільки потім,  коли сама захоче, ставала її  учасником.

2) Ми уникали змагальних  моментів та ігор, у яких враховується швидкість виконання завдання, наприклад, таких як «Хто швидше?».

3) Якщо ми вводили  нову гру, то для того, щоб  тривожна дитина не відчувала  небезпеку від зустрічі з чимось  невідомим, проводили її на  матеріалі, вже знайомому їй (картинки, карточки). Іноді використовували частину інструкції або правил з гри, в яку дитина неодноразово гралася.

4) Ігри із закритими  очима використовували тільки  після довготривалої роботи з  дитиною, коли вона сама вирішувала, що може виконати цю умові.

З високотривожною дитиною ми   рекомендуємо   починати роботу з

релаксаційних і дихальних вправ, наприклад: «Повітряна кулька», «Корабель і вітер», «Дудочка», «Штанга», «Гвинт», «Водоспад» тощо (додаток Н).

Трішки пізніше, коли діти освоювалися, ми до цих вправ добавляли наступні: «Подарунок під ялинкою», «Бійка», «Бурулька», «Танцюючі руки», «Шалтай – болтай» (додаток О).

В колективні ігри тривожну дитину включали, коли вона почувала себе достатньо комфортно, а спілкування з іншими дітьми не викликало особливих проблем. На цьому етапі корисні ігри «Смена ритмов» , «Сліпий танок», «Насос і м'яч», "Гусениця", «Паровозик», «Рукавички» (додаток М).

Ігри «Зайчики і слони», «Чарівний стілець» тощо сприяють підвищенню самооцінки, їх ми проводили на всіх етапах роботи. Але ефект від цих ігор був відчутним лише після тривалого та регулярного їх використання (кожного разу вносився елемент новизни)(додаток Р).

Працюючи з тривожними дітьми, ми пам’ятали, що стан тривоги, як правило, супроводжується сильним напруженням різних груп м’язів. Тому релаксаційні і дихальні вправи для даної категорії дітей просто необхідні.

Розкриємо мету деяких вправ  на релаксацію і дихання:

«Бійка» (хід у додатку О)

Мета: розслабити м’язи нижньої частини обличчя і кисті рук.

 «Повітряна кулька» (хід у додатку Н)

Мета: зняти напругу, заспокоїти дітей.

«Корабель і вітер» (хід у додатку Н)

Мета: налаштувати групу  на працю, особливо, якщо діти втомилися.

«Подарунок під ялинкою» (хід у додатку О)

Мета: розслаблення м’язів обличчя, особливо навколо очей.

 «Дудочка» (хід у додатку Н)

Мета: розслаблення м’язів обличчя, особливо навколо губ.

Всі ці вправи діти за власним бажанням виконували сидячи або стоячи.

Для розслаблення м’язів ми використовували такі етюди:

«Штаига» (хід у додатку Н)

Варіант 1.

Мета: розслабити м’язи спини.

Варіант 2.

Мета: розслабити м’язи рук і спини, дати можливість дитині відчути свої успіхи.

«Бурулька» (хід у додатку О)

Мета: розслаблення м’язів рук.

«Шалтай-болтай» (хід у додатку О)

Мета: розслабити м’язи рук, спини і грудей.

«Гвинт» (хід у додатку Н)

Мета: зняти м’язову напругу в області плечового поясу.

«Насос і м’яч» (хід у додатку П)

Мета: розслабити максимальну  кількість м’язів тіла.

«Водоспад» (хід у додатку Н)

Мета: допомогти дітям  розслабитися за допомогою уяви.

«Танцюючі ручки» (хід у додатку О)