Поліпшення соціального статусу дітей старшого дошкільного віку в групі шляхом зменшення рівня емоційної тривожності

Мета: неспокійним і  розчарованим дітям дати можливість зрозуміти свої почуття і внутрішньо розслабитися.

Підбірка ігор та вправ (додаток С)

Мета: допомогти дітям  позбутися тілесної скованості, розслабитися, подолати руховий автоматизм, виховати сміливість, впевненість у власних силах, викликати емоційне збудження, бадьорий настрій.

Підбірка ігор та вправ (додаток Т)

Мета: виховати сміливість, впевненість у власних силах, розвивати здатність     відстоювати    свої     інтереси,   навчити    самозахисту,   вмінню розслаблятися, підносити настрій.

Підбірка етюдів (додаток У)

Мета: навчити легше  переживати, звільнятися від страждань, переживати радість перемоги і гордість за свої успіхи, виражати сум. Виховувати вміння підносити настрій, розслаблятися.

Підбірка вправ (додаток Ф)

Мета: виховувати вміння долати страх, мобілізуватися у важку хвилину, впевненість у своїх силах, вміння виразити страх, розслабитись.

Наступним етапом нашої  роботи було навчання дітей вмінню керувати своєю поведінкою.

Як правило, тривожні діти не повідомляють про свої проблеми відкрито, а іноді навіть заперечують  їх. Тому, якщо дитина говорить дорослим, що вона нічого не боїться, то це не означає, що її слова відповідають дійсності. Скоріше за все, це є прояв тривожності, в якій дитина не хоче або не може зізнатися.

У цьому випадку ми закликали дитину до спільного обговорення  проблеми, В дитячому садку ми розмовляли з дітьми, сидячи у колі, про їх почуття і переживання у ситуаціях, що їх хвилюють. Бажано, щоб дитина сказала вголос про те, чого вона боїться. Але у випадку невдачі, ми пропонували дитині намалювати свої страхи, а потім, сидячи в колі, показати малюнок та розповісти про нього. Такі бесіди допомагали тривожним дітям зрозуміти, що  у  багатьох ровесників існують проблеми, схожі з тими, які характерні, як їм здавалося, тільки для них.

Звичайно ж, всі дорослі  знають, що не можна порівнювати  дітей одне з одним, Але коли мова йде про тривожних дітей, то цей  прийом категорично неприпустимий. Крім того, ми уникали зіткнень і таких видів діяльності, в яких необхідно порівнювати досягнення одних дітей з досягненнями інших. Іноді травмуючим фактором може стати проведення навіть такого простого заходу, як спортивна естафета. Тому ми порівнювали досягнення дитини з її ж результатами, показаними, наприклад, тиждень тому. Навіть якщо дитина зовсім не виконала завдання, ні в якому разі не можна повідомляти батькам «Ваша донька гірше за всіх виконала аплікацію» або «Ваш син закінчив малюнок останнім».

Для керування своєю  поведінкою ми пропонували батькам  разом з тривожними дітьми складати казки та історії і виражати словами  тривогу і страх. Навіть якщо дитина приписує їх не собі, а вигаданому героєві, це допомагало зняти емоційне навантаження; заспокоювало дитину.

Ми навчали дитину керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих ситуаціях, та у повсякденній роботі, а також навичкам конструктивної поведінки. Для цього використовували різноманітні ігри, вправи.

Останнім етапом роботи було зняття м’язової напруги.

Підбірка вправ (додаток Ц)

При роботі з тривожними дітьми ми використовували ігри на тілесний контакт, вправи на релаксацію, техніку глибокого дихання, масаж  і просте розтирання тіла.

Але найефективнішим  методом була організація маскараду – гри «Театр масок». Коли кожна дитина наперед приготувала собі маску і костюм (клоуна, петрушки, Пеппі-довгої панчохи тощо), діти поприносили стару помаду та іншу косметику, якою ми розмалювали обличчя відповідно до костюму. Участь у виставі дала змогу тривожним дітям розслабитися, зняти нервову напругу (додаток Ч).

Щоб перевірити корисність та ефективність впровадження методичних рекомендацій запропонованих у формуючому експерименті ми провели контрольний  експеримент. Першим методом у контрольному експерименті було спостереження. Ми помітили зменшення рівня тривожності: діти стали більш впевнені у собі, сміливіші та рішучіші. Пізніше ми запропонували батькам анкету, розроблену Г.П. Лаврентьєвою та Т.М. Титаренко (додаток Ш), яка дала такі результати:

Таблиця 2.13 – Результати анкетування батьків групи № 3

Таблиця 2.14 – Результати анкетування батьків групи № 4

Продовження табл.2.14

Для перевірки достовірності  ми ще раз провели тест тривожності Амена, Дорка, Теммла «Вибір обличчя» за певними ситуаціями (додаток Щ), який дав такі результати:

Таблиця 2.15 – Результати тесту «Вибір обличчя» групи № 3