Поліпшення соціального статусу дітей старшого дошкільного віку в групі шляхом зменшення рівня емоційної тривожності

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Хмельницький  національний університет

         

 

 

               Кафедра педагогіки та психології

 

 

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

 

ПОЛІПШЕННЯ  СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ГРУПІ ШЛЯХОМ ЗМЕНШЕННЯ РІВНЯ ЕМОЦІЙНОЇ ТРИВОЖНОСТІ

 

 

 

 

Виконала: студентка

заочного факультету № 2

6 курсу групи СП_З 99-1

спеціальність « Соціальна

педагогіка та практична

психологія»

Суховірська Ольга Сергіївна

 

Науковий керівник:

Соловей Микола Васильович,

к. психол. н., доц.

 

 

Хмельницький – 2005

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………..…3

Розділ 1. Теоретичні аспект емоційної тривожності, статусного

положення дитини в групі  та їх взаємозв’язків.

1.1 Проблема взаємозв’язку статусного положення дитини в

групі та емоційної тривожності в психолого-педагогічній

літературі……………………………………………………………….….9

1.2 Причини виникнення  тривожності і особливості її  проявів 

у старших дошкільників……………………………………………….…28

Розділ 2. Експериментальне вивчення проблеми впливу емоційної

 тривожності на  статус дитини в групі старшого дошкільного віку.

2.1 Виявлення рівня  емоційної тривожності та міжособистісних

 відносин дітей  старшого дошкільного віку…………………………….42

2.2 Методичні рекомендації  щодо роботи з дітьми старшого 

дошкільного віку по зменшенню  рівня тривожності…………………..66

Висновки………………………………………………………………….78

Література………………………………………………………………...82

Додатки……………………………………………………………………87

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми полягає  в тому, що до кожної дитини потрібно застосовувати індивідуальний підхід тому, що кожна дитина –індивідуальність. Потрібно розвивати й творчий та інтелектуальний потенціал, здібності, допитливість – такі лозунги знайомі всім і кожному.

А що таке індивідуальність? Як її розвивати? І як можна зрозуміти  кожну дитину, якщо в групі дитячого садка їх 20?!

Сучасна наука не придумала  нічого нового і надзвичайного. Вона радить нам, дорослим, частіше ставати  на позицію дитини, намагатися її очима  дивитися на оточуючий світ. Відкриваючи  для себе внутрішній світ дитини, оцінюючи її нові,  невідомі нам раніше якості, ми зможемо по-новому дивитися на неї, вчимося розуміти.

Всі діти різні, але всі  вони потребують нашого розуміння, турботи, любові. І всі вони гідні цієї нагороди: і забіяки, і спокійні, і пустуни, і тривожні.

Останнім часом все  частіше ми чуємо про диференціацію та індивідуалізацію у підході до виховання і навчання дитини. Звичайно ж, є такі діти, спілкуватися з якими - одне задоволення: їм все цікаво, у них все виходить, вони ввічливі, здібні і дуже милі. Але, нажаль, не кожна дитина є такою, і педагогу часто приходиться використовувати весь свій досвід, творчість, інтуїцію, щоб знайти підхід до хлопчиків і дівчаток, які відвідують дошкільний навчальний заклад.

Здавна було помічено, що більшість порушень здоров’я людини пов’язані з тим, що на неї в якийсь момент діяли несприятливі емоції, психотравмуючі ситуації.

Встановлено, що недостатнє емоційне стимулювання маленьких дітей  призводить до збіднення розвитку їх психіки. Ця сторона здоров’я в її психологічній сфері надзвичайно важлива. Діти повільніше застосовують необхідні знання, навички, правила адекватної поведінки, неохоче вступають у соціальні контакти.

Встановлено, що емоції впливають  на фізичний розвиток, викликають певні патологічні відхилення у внутрішніх органах. Про це важливо пам’ятати вихователям дошкільних закладів, батькам, постійно усвідомлювати, що формування особистості дитини і закладення основ її здоров’я починається у ранньому дитинстві.

Психолого - педагогічні  дослідження підтверджують, що дитина найбільш повно і глибоко виявляє себе як особистість у взаєминах зі своїми однолітками. Змістовні і приязні стосунки з товаришами є важливою умовою її нормального психічного розвитку, становлення характеру.

Дитячий колектив, у який потрапляє дитина в дошкільному  закладі, створює найбільш сприятливі умови для її правильного виховання і розвитку, формування позитивного ставлення до товаришів. Атмосфера щирості і доброзичливості у групі є основою для вироблення тих моральних якостей особистості, які надалі визначатимуть її вчинки, вміння жити серед людей. Людські взаємини, які складаються в процесі спілкування, прийнято вважати міжособистісними.

Навички взаємин розвиваються і формуються в процесі спільної діяльності дітей. Діти з радістю  спільно граються, займаються, працюють. Але буває, що між дітьми виникають сутички, вони стають плаксивими, неврівноваженими, роздратованими, тривожними.

Внутрішні конфлікти, що виникають між дітьми у групі, можуть призвести до небажаних результатів. Адже діти старшої групи не завжди можуть самостійно вирішити, що буде правильним у даній ситуації. В таких випадках їм потрібна допомога дорослого.

Формування  приязних стосунків, доброзичливого ставлення одне до

одного необхідно здійснювати  на протязі всього дошкільного періоду  життя дитини. Велике значення має організація колективної діяльності, яка спонукає дітей до активного спілкування та відповідального ставлення до справи. Особливо це потрібно тим дітям, які не вміють або не хочуть спільно гратися. Дітям, у яких проявляється невпевненість, сповільненість дій, емоційна напруга, страх зробити щось не так, тривожність.

Слово «тривожність» зафіксоване словниках з 1771 року. Слово «тривога» означає тричі повторюваний сигнал про небезпеку зі сторони супротивника.

Необхідно відрізняти тривогу  від тривожності. Якщо тривога – це епізодичні прояви переживання, хвилювання дитини, то тривожність – стійкий стан. Наприклад, якщо дитина хвилюється перед виступом на святі – це прояв тривоги. Якщо ж стан тривоги повторюється часто і в тих самих ситуаціях (при спілкуванні з незнайомими дорослими, при виступах на святах тощо), то слід говорити про тривожність.

Тривожність пов’язана з певною ситуацією і проявляється майже завжди. Цей стан супроводжує людину в будь-якій діяльності. Коли людина боїться чогось конкретного, ми говоримо про прояв страху. Наприклад, страх темряви, страх висоти, замкнутого простору.

К. Ізард пояснює різницю  термінів «страх» і «тривога» так: тривога – це комбінація деяких емоцій, а страх – лише одна з них [13]. Страх може розвиватися у людини в будь-якому віці: у дітей від одного року до трьох нерідкі нічні страхи, на другому році життя, на думку А. І. Захарова, найбільш часто проявляється страх несподіваних звуків, страх залишитися наодинці, страх темноти та замкнутого простору [11].

Тривожність – це негативна риса, яка впливає на встановлення стосунків між дітьми. Але, нажаль, цю залежність вчені дослідили недостатньо. Проте, окремо сторони міжособистісних взаємин дітей дошкільного віку розпочав досліджувати ще у тридцяті роки минулого століття С.А. Аркін [1]. Пізніше вчені досліджували окремо позитивні сторони особистості: дружбу, товаришування, взаємодопомогу, відповідальність (Л.В. Артемова [2],  Т.О. Маркова [32], В.Г. Нечаєва [4] та ін.); виявлення особливостей та труднощів спілкування дітей у колективі (А.А. Рояк [48], Л.С. Славіна [49]); вивчення процесу становлення і умов формування стосунків у ігровій діяльності (Т.А. Рєпіна [46], Р.А. Іванкова [5]); вивчення особливостей формування дитячих взаємин у грі, праці, навчанні (Ю. Приходько [39]); вивчення характеру взаємовідносин дітей та їх положення в групі (Я.Л, Коломинський [18]) тощо.

Окремі вчені досліджують  загальні закономірності розвитку емоцій в онтогенезі (Я.Л. Коломинський [18]), соціально-емоційний розвиток дошкільнят в контексті особистісно-орієнтованої моделі виховання (О.Л. Кононко [19]), особливості розвитку емоційної сфери дітей (В.К. Котило [20], О.Л. Кононко [19], Б.І. Кочубей [21]) тощо.

Дана проблема є досить актуальною тому, що емоційна тривожність  завдає шкоди не лише тим, у кого вона присутня, але й оточуючим. Люди, які контактують, оточують таких дітей, теж отримують певний дискомфорт. Зважати, перш за все необхідно на гармонійний розвиток особистості дитини, так як дитина не зможе в міру розвиватися та соціалізуватися. У групах дошкільних закладів вихователі не є психологами, в їх компетенцію не входить зменшення рівня тривожності, але при цьому вони можуть застосовувати певні заходи щодо зменшення рівня тривожності і, тим самим забезпечити психологічний розвиток дошкільнят та поліпшувати їх статусне положення.

Враховуючи актуальність та проаналізувавши дослідження  у науково-педагогічній літературі, ми визначили тему дипломної роботи: «Поліпшення статусу дітей старшого дошкільного віку в групі шляхом зменшення рівня

емоційної тривожності».

Об’єктом є статус дітей старшого дошкільного віку.

Предметом є шляхи зниження рівня емоційної тривожності дітей.

Мета роботи полягає у вивченні впливу емоційної тривожності на дітей старшого дошкільного віку в групі і визначенні шляхів, зменшення рівня емоційної тривожності для поліпшення статусу дитини.

Гіпотеза – статус кожної дитини старшого дошкільного віку залежить від її емоційної тривожності, поліпшити його можливо за умови зменшення у неї емоційної тривожності.

Завдання:

1. Вивчити теоретичні  положення з даної проблеми.

2. Проаналізувати роботу  вихователів дошкільних закладів  з проблеми (стану виявлення емоційної тривожності).

3. Виявити статус дітей  старшого дошкільного віку та  рівень їх емоційної тривожності,  встановити взаємозв’язок.

4. Розробити методичні  рекомендації щодо роботи з  дітьми високого рівня емоційної  тривожності з метою її зменшення.

Методи дослідження:

• аналіз психолого-педагогічної літератури;
• спостереження;
• тести;
• опитування усне (бесіда);
• опитування письмове (анкетування);
• формуючий експеримент.

 В роботі використані праці А.А. Рояк, Т.А. Рєпіної, М.О. Антонова, Ю.О. Приходько, Я.Л. Коломінського, О.Л. Кононко, тощо.

В роботі розглядається  питання порушення спілкування  дітей, причина

труднощів у спілкуванні, а також вплив   низького положення в групі на

емоційну сферу дошкільнят.

Автори відзначають важливість групи ровесників для нормального розвитку та успішної соціалізації дитини.

В. Кисловська стверджує, що слабкі зв’язки з групою несприятливо впливають на розвиток особистості, діти замикаються, стають агресивними, складається неправильна самооцінка. Я.Л. Коломинський вважає, що відсутність сприятливих відносин в групі приводить до стану напруги і тривожності. О.Л. Кононко зауважує, що постійне порушення контактів з товаришами є показником аномалій розвитку. Статус дитини в групі залежить не тільки від соціальних ролей, функцій, але й від ділових і особистістих якостей.

Т.А. Рєпіна відзначає, що положення  в групі залежить від особистих  і ділових якостей, а також від системи «цінністих орієнтацій групи». А.А. Рояк у своїх дослідженнях довела, що проблема в спілкуванні – є наслідком несформованих ігрових навичок, або навпаки – наявністю особливих вмінь.

Дослідження Ценціпер, Коломинського, Кисловської показали, що сприятливі відносини з ровесниками створюють у дитини відчуття приналежності до групи, а звідси і почуття впевненості в собі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕМОЦІЙНОЇ ТРИВОЖНОСТІ, СТАТУСНОГО ПОЛОЖЕННЯ ДИТИНИ В ГРУПІ ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ

 

1.1.   Проблема взаємозв’язку статусного положення дитини в групі та емоційної тривожності в психолого-педагогічній літературі.

 

Кожна епоха по своєму ставилася  до дитинства. Проте аналіз залишеної  матеріальної культури , традицій, звичаїв свідчить про те, що з часом інтерес до дитини, бажання пізнати її постійно посилювались, що і сприяло поступовому розвитку спеціальної галузі знань.

Проблема міжособистісних відносин, яка виникла на з’єднанні деяких наук – філософії, соціології, соціальної психології, психології особистості і педагогіки, - одна з найважливіших проблем нашого часу. Вона з кожним роком звертає на себе все більше уваги дослідників як в нашій країні, так і за кордоном, і є, по суті, основною проблемою соціальної психології, що вивчає різноманітні об’єднання людей – так звані малі групи.

Ця проблема поєднується з проблемою  «особистості в системі колективних відносин» [45,48], що дуже важливо для теорії та практики виховання підростаючого покоління.

Люди утворюють неформальні  об’єднання. Стосунки між їх членами набувають у цьому разі вигляду міжособистісних [28, 206].

Міжособистісні стосунки – це сукупність об'єктивних зв’язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних стосунків є їх емоційне забарвлення. Отже, ми можемо визначити їх як взаємини людей , що формуються в процесі безпосередньої взаємодії в групі, містять емоційно забарвлену та обопільне значущу оцінку