Аналізу головних теоретичних положень щодо конфліктів та їх подолання у шкільному колективі

Вибірка

Загальна  кількість – 42 людини, з них 3 чоловіка, 39 жінок.

Вік респондентів – від 23 до 60 років.

Інструментарій  опитування: анкета.

Практична значущість дослідження

Результати  дослідження будуть корисними для  адміністрації та педагогів школи.

Проведене анкетування (Додаток) показало нам що 16,8% колег вважають що у колективі поганий психологічний клімат, 47,5% байдуже відносяться як до цього питання так і до самого колективу, і 35,7% вважать що психологічний клімат у колективі гарний і вони дуже задоволені спілкуванням між собою (Додаток). За такими результатами можна дійти висновків що кофліктів у школі не минути, якщо більшість колег не можуть знайти спільної мови.

Щоб виявити  на скільки працюючі у цьому закладі  конфліктні ми запропонували відповісти на питання тесту (Додаток) і з’ясували що у цьому колективі 3% людей дійсно конфліктні, 61% вдало пристосовуються один до одного, і 36% доброзичливі і вміють спілкуватися без конфліктів (Додаток) 
 

     3.3. Дослідження психологічної готовності керівника середньої спортивної школи до взаємодії в умовах конфлікту  
 

     Психологічна  готовність керівника середньої освіти до взаємодії в умовах конфлікту - це комплекс знань, умінь та навичок, особистісних рис фахівця, який забезпечує конструктивне сприйняття та продуктивне врегулювання конфліктів у професійно-управлінській взаємодії.

     За  своєю структурою вона є складним, багатоаспектним особистісним новоутворенням, яке містить такі функціонально  пов’язані між собою та взаємообумовлені компоненти:

• когнітивний — сукупність конфліктологічних знань (конфліктологічна грамотність);
• операційний — сукупність умінь і навичок практичного характеру, які забезпечують реалізацію керівником школи технології управління конфліктними процесами в межах професійно-управлінської взаємодії (технологічність);
• особистісний — сукупність індивідуально-психологічних рис керівника, які виявляються в умовах конфліктної ситуації й характеризують його як суб’єкта конфліктної взаємодії (саморегуляція) [30, с. 424].

     Досліджуючи психологічну готовність керівника середньої освіти до взаємодії в умовах конфлікту ми дібрали методики за трьома напрямками:

     До  першого напрямку дібрана методика яка дає змогу досить ґрунтовно дослідити особливості виявлення кожного структурного компонента психологічної готовності керівника школи до взаємодії в умовах конфлікту, метою якої є діагностика знань респондентів про конфлікт і стратегії його врегулювання. Вона допомагають аналізувати рівень виявлення когнітивного компонента, тобто конфліктологічну грамотність керівника школи. Це спеціальна психодіагностична методика, яка допомагає ґрунтовно дослідити когнітивний компонент психологічної готовності керівника школи до взаємодії в умовах конфлікту.

     Когнітивний компонент психологічної готовності керівника школи до взаємодії в умовах конфлікту — це сукупність конфліктологічних знань фахівця, які визначають ефективність управління конфліктними процесами в професійно-управлінській взаємодії керівника школи. Показником виявлення когнітивного компонента психологічної готовності фахівця до взаємодії в умовах конфлікту виступає конфліктологічна грамотність, яка передбачає методологічні, філософські, психологічні, педагогічні та культурологічні знання про конфлікт і стратегії його врегулювання [30, с. 512].

     Зважаючи  на зазначене, психодіагностична методика першого напрямку спрямована на дослідження  когнітивного компонента психологічної готовності керівника школи до взаємодії в умовах конфлікту, тобто на виявлення рівня його знань про конфлікт та стратегії його врегулювання. Основний акцент методики зроблено на дослідженні:

• характеру сприйняття респондентами терміну «конфлікт»;
• визначального підходу в сприйманні терміну «конфлікт»;
• знань про причини, особливості та звичні стратегії управління конфліктними процесами в закладах освіти;
• рівня компетентності керівника в управлінні конфліктами.

     Методика  дослідження міжособистісного сприйняття в конфліктній ситуації А. Тащевої (модифікація О. Місенко) [31].

     Мета  дослідження. Дослідження особливостей сприйняття поняття «конфлікт»; виявлення звичних для групи способів розв’язання конфліктів; рівня конфліктності та згуртованості групи (додаток А).

     У другому напрямку наведена методика для діагностики операційного компонента. Її  метою є оцінка переважних стратегій поведінки керівника школи в конфліктних ситуаціях, тобто особливостей використання технології управління конфліктами в межах професійно-управлінської взаємодії.

     Діагностика операційного компонента дає змогу:

1. проаналізувати основну стратегію управління конфліктами в професійно-управлінській діяльності керівника школи;
2. порівняти результати самоспостережень з оцінками інших людей;
3. акцентувати увагу на позитивних і негативних моментах тієї чи іншої стратегії поведінки керівника школи в умовах конфліктної ситуації;
4. простежити певну залежність у застосуванні конкретної стратегії поведінки від індивідуально-психологічних характеристик керівника;

     5) визначити, у яких випадках  ефективність тієї чи іншої  стратегії врегулювання конфлікту  стає максимальною, тобто пов’язати характеристики конфліктної ситуації з певними методами управління конфліктом, які найбільше підходять до цих характеристик [32, с. 400].

     Методика  діагностики стратегій розв’язання конфліктних ситуацій

     Д. Джонсона і Ф. Джонсона (адаптований варіант Т, Кушнірук) [33].

     Мета  дослідження. Дослідження стратегій розв’язання конфліктів (додаток Б).

     Мета  застосування методики, за  третім напрямком — аналіз особистісного компонента психологічної готовності керівника школи до взаємодії в умовах конфлікту. За її допомогою здійснюється аналіз особистісних рис керівника, що виявляються в умовах конфліктної ситуації й характеризують його як суб’єкта конфліктної взаємодії. Інакше кажучи, за допомогою пропонованої методики можна визначити наступні особистісні риси: ступінь агресивності, ригідності, тривожності, емоційної стійкості, фрустрації, рівень упевненості в собі, рівень самооцінки, рівень мотивації конфлікту, ціннісні орієнтації в умовах конфліктної ситуації тощо, тобто всього того, що може стати засобом для ескалації конфлікту, створювати проблеми в спілкуванні, особистісній та професійній взаємодії. Аналіз отриманих даних результатів діагностування за кожною з названих вище рис допомагає виявити слабкі й сильні індивідуально-психологічні характеристики керівника школи і в подальшому на цій основі конструювати програму самовдосконалення, саморозвитку.  

     Методика  «Управління міжособистісними конфліктами» (Д. Веттєн, К. Камерон) [34].

     Мета  дослідження. Визначення рівня компетентності в управлінні конфліктами (додаток В). 

3. . Рекомендації  щодо покращення психологічного  клімату у колективі та попередження  конфліктних ситуацій.

Виходячи  з отриманих результатів нашої  дослідницької роботи ми розробили  рекомендації для керівництва школи  щодо покращення психологічного клімату у колективі та попередження конфліктних ситуацій:

• провести цикл психолого-педагогічних семінарів з метою психологічної просвіти педагогів;
• організувати тренінгові роботу де буде змога прийняти „Кодекс честі вчителя школи”, „Кодекс поведінки вчителя школи” (Додаток);
• організувати загальні колективні справи, спільні переживання ( колективні привітання з днем народження, вираження щирого співчуття колегам в дні сумних подій, хвороби, невдач, спільні поїздки-екскурсії пам’ятними місцями, походи, спільне відвідування концертів, вистав, спільне проведення святкових днів);
• розробити та прийняти етичний кодекс школи де будуть прописані рекомендації з педагогічного спілкування (Додаток).

 
 

 

     

     ВИСНОВКИ 

     Отже підводячи підсумки у було з’ясовано що, на повсякденному рівні під конфліктом розуміється сварка, суперечка, а на семантичному рівні він трактується як розбіжність, зіткнення.

     Причинами виникнення конфліктів є зіткнення протибічних інтересів, мотивів, точки зору, позиції, наприклад:

• конфлікт через розбіжність поглядів на виховання дитини у батьків;
• конфлікт через зіткнення претендування на держбюджетну дотацію або імпортну апаратуру між відділами КБ;
• конфлікт між колегами, що змагаються у прагненні показати правоту свого підходу до справи або свою інтелектуальну вищість;
• конфлікт між науковими угрупуваннями, що прагнуть впровадити в практику найбільш прогресивне, на їхній погляд, навчання;
• конфлікт між бажанням знаходити спільну мову з людьми і непохитним прагненням домінувати над ними у однієї й тієї ж особистості і т. п.

     Розглядаючи соціально-психологічний конфлікт з’ясовано що це особливий вид міжособистісної взаємодії, в основі якої лежить об’єктивна суперечність цілей, інтересів і думок учасників. На психологічному рівні ця суперечність виявляється в сильних негативних переживаннях учасників щодо ситуації, опонентів і самих себе.

     Існують дві можливості розв’язання конфлікту: створення умов, які не допускають подальших інцидентів, і розв’язання  самої об’єктивної суперечності.

        Розглядаючи процес освіти як об’єкт конфліктів ми переконалися що Сучасна система освіти, на жаль, перестає бути не тільки гарантованим пропуском в самі поважне коло суспільства, але і умовою гідного існування. В результаті гострого дефіциту фінансового і матеріально-технічного забезпечення галузі, в ній спалахнули соціальні конфлікти. В освітньому секторі працюють понад п’ять мільйонів чоловік - це масова професія.

Узагальнюючи  ряд досліджень, відзначимо типи передумови виникнення шкільних конфліктів: 

- нервові перевантаження вчителів;

-нерівномірні  виробничі навантаження (одні згинаються під тягарем роботи, інші ходять - руки в кишені);

-втрата  надії задовольнити потребу виправити  справу іншим способом.

         Розглянувши професійно-управлінську  діяльність сучасного керівниками прийшли до висновків що на жаль, сучасний керівник школи не готовий сприйняти конфлікт як вияв соціальної динаміки в професійно-управлінській взаємодії. Вивчення на курсах підвищення кваліфікації в групах керівників шкіл реального стану рівня сприйняття та застосування стратегій урегулювання конфліктів у професійно-управлінській взаємодії змушує констатувати той факт, що керівники шкіл розглядають конфлікти як небажане явище шкільного життя й не вміють їх розв’язувати.

     Підсумовуючи зазначене й ураховуючи результати опитування, доходимо висновку, що:

     1) більшість керівників середньої  освіти має низький рівень  психологічної готовності до  взаємодії в умовах конфлікту;

     2) більшість керівників шкіл не  має спеціальної підготовки з психології управління й, зокрема, конфліктології;

     3) наявна невідповідність між науковим  потенціалом, який мають нині психологія управління та конфліктологія, й практичним його використанням керівником системи середньої освіти;

     4) попри велике розмаїття емпіричних досліджень, присвячених проблемам вивчення конфліктів у закладах середньої освіти, бракує належного якісного діагностичного інструментарію для виміру психологічної готовності керівника школи до взаємодії в умовах конфлікту. Одна з причин цього явища — більшість авторів не наводить  опису використаних методик. Інша, не менш важлива причина — психологічні знання й дані психодіагностичних обстежень, зокрема, мають обмежений простір застосування, і їх використовують переважно професійні психологи. Щодо керівника школи, то він здебільшого не готовий працювати з тестами опитувальниками, психокорекційними програмами.