Аналізу головних теоретичних положень щодо конфліктів та їх подолання у шкільному колективі

     Соціальні дилеми. Вирішення соціальних дилем.

     В соціально-психологічних дослідженнях виявлено декілька типів конфліктів. Дослідники зазначають, що на всіх рівнях соціальних конфліктів (міжособистісні, міжгрупові, міжнародні) ці причини ті самі. Однією з причин конфліктів є соціальні дилеми. Соціальні дилеми полягають в наступному. У разі, коли індивідуально вигідні стратегії поведінки ведуть до колективного програшу, постає проблема: як узгодити благополуччя індивідів, включаючи і їх право мати свої особисті інтереси, і благополуччя всього суспільства в цілому. Багато проблем виникає тому, що різні групи прагнуть реалізувати свої вузькоегоїстичні інтереси, але при цьому шкодять інтересам загальнолюдським. Наприклад, з точки зору егоїстичного інтересу очисні прилади невигідні. Кожен може думати, що від викидів шкідливих речовин тільки одного підприємства багато шкоди не буде. Але ж і всі інші можуть розмірковувати подібним чином, і в результаті повітря й вода стають отруєними.

     Щоб ізолювати і вивчити цю дилему, соціальні психологи використовують лабораторні ігри, які відображають сутність багатьох реальних конфліктів в соціумі. Показуючи, яким чином позитивно мислячі люди потрапляють у пастку взаємно деструктивних стратегій поведінки, вони одночасно демонструють парадокси людського життя, які підпадають під розряд "соціальних дилем". Найбільш відомими є лабораторні ігри, що отримали назву "дилема в’язня" і "трагедія громадських вигонів".

     Дилема  в’язня". Ця дилема ілюструється історією двох підозрюваних, яких поодинці допитує  окружний прокурор. Обидва вони винні, однак у прокурора є докази їх провини у скоєні менших злочинів. Тому він пропонує окремо кожному зі злочинців зізнатися: якщо зізнається один, а другий ні, то прокурор гарантує імунітет тому, хто зізнався (а його зізнання використає для обвинувачення іншого в більш тяжкому злочині). Якщо зізнаються обидва,

кожен отримає помірне покарання. Якщо жоден не зізнається, то покарання  обом буде незначним. Щоб мінімізувати власний термін покарання, багато хто  зізнається, не дивлячись на те, що сумісне  зізнання веде до більш суворого вироку, ніж обопільне незізнання. Якщо другий зізнається, перший ув’язнений, зізнавшись теж, отримає помірний термін, а не максимальний. Якщо другий не зізнається, перший зможе вийти на свободу. Зрозуміло, що кожен з них розмірковує по-своєму і обидва попадаються в соціальну пастку ( рис. 1.4.)  
 
 
 

                                                                                                    Рисунок 1.4.

                                                        В’язень А

     В’язень Б 
 
 
 

     В кожній клітині число над діагоналлю показує вирок в’язня "А". Так, якщо обидва зізнаються, обидва отримують по п’ять років. Якщо не зізнається жоден, обидва отримують по одному року. Якщо зізнається тільки один, його відпустять на волю за вдячність у показаннях, які дозволять присудити другого до десяти років ув’язнення. Як показано на малюнку, у кожній заздалегідь вибраній стратегії другого гравця (в’язень "Б"), першому (в’язень "А") вигідніше відособитись (бо в цьому випадку він експлуатує готовність співробітничати другого гравця або захищає себе від експлуатації з його боку). Проте, не співробітничаючи, обидві сторони отримують набагато більше, ніж якщо б вони довіряли один одному і мали взаємну вигоду. Ця дилема заганяє учасників

взаємодії у психологічну пастку, коли обидва усвідомлюють, що вони могли б взаємно вигадати; але, не довіряючи один одному, вони "зациклюються" на відмові від співробітництва. У подібних дилемах прагнення до егоїстичних цілей може стати згубним для всіх учасників взаємодії.

     Багато  соціальних дилем включають більше двох учасників. Парниковий ефект, який пророкують, може виникнути через вирубки лісів та вуглекислий газ, що випускається в атмосферу. Внесок в цю проблему кожного автомобіля, що спалює бензин, дуже малий, а шкода від нього розповсюджується на багатьох людей. Для моделювання таких соціальних ситуацій дослідники розробили лабораторні дилеми, які охоплюють багатьох учасників взаємодії. Метафоричним відображенням природи такого роду соціальних дилем виступає "трагедія громадських вигонів", названа так екологом Гарретом Хардином (1968). Він запозичив цю назву у пасовищ, що розташовані серед стародавніх англійських поселень; але "громадськими" можуть бути також повітря, вода, тваринний світ та інші загальні обмежені природні ресурси.

     Уявіть  собі 100 фермерів навколо вигону, який може прогодувати 100 корів. Якщо кожен пасе одну корову, громадське пасовище використовується оптимально. Але потім хтось вирішує пустити на вигін ще одну корову, і так поступає кожен з фермерів, думаючи, що від 1% лишнього випасу шкоди не буде. Результатом стає трагедія громадських випасів - витоптаний майданчик без жодної травинки.

     Багато  реальних ситуацій є аналогічними цій. Деякі елементи громадської дилеми можна вивчати в лабораторних умовах, наприклад, за допомогою гри "Гайки" Джуліана Едні (1979). Гра полягає в наступному. Кілька людей сидять навколо блюда, в якому лежить спочатку 10 гайок. Експериментатор пояснює, що ціллю досліджуваних є зібрати якомога більше гайок. Кожен з досліджуваних може зібрати скільки захоче гайок, і кожні 10 секунд кількість гайок, які лежать на блюді, буде подвоюватись. Виникає питання, чи залишать досліджувані в блюді гайки, так би мовити, "на розвід", забезпечуючи тим самим максимальний урожай для всіх? В дослідженнях Едні, коли досліджуваним не давали часу на те, щоб домовитись і виробити стратегію, - 65% жодного разу не дочекались першого

10-секундного подвоєння.

     Як  і більшість конфліктів в реальному  житті, дилема в’язня і дилема громадських вигонів є "іграми з нульовою сумою". Сума виграшів і програшів обох сторін не обов’язково дорівнює нулю. Обидва гравці можуть виграти, обидва можуть програти. В кожній групі безпосередні інтереси індивідуума протиставляються благополуччю групи. Колена з цих ігор соціальна пастка, яка демонструє, яким чином, навіть при "раціональній" поведінці індивідуумів, вони в результаті можуть завдати собі шкоди.

     Вирішення соціальних дилем можливо кількома способами. Одним з них є схиляння людей до співробітництва заради їх взаємної вигоди в ситуаціях, які є соціальними пастками. Дослідження лабораторних дилем виявили декілька способів забезпечення співробітництва. По-перше, це - регулювання. Закони і угоди, які приймаються в суспільстві - це регулювання процесу взаємодії в ситуаціях соціальних дилем. Скажімо, ситуація з податками. Якщо податки були б зовсім добровільні, багато хто не сплачував би їх. Тому сучасне суспільство побудоване так, що не залежить від добровільних пожертв у задоволенні своїх потреб в соціальній і військовій безпеці. Закони з охорони природи (якщо вони виконуються) теж накладають рівний тягар на всіх, і якесь підприємство може не боятись, що його конкуренти вирвуться вперед, порушуючи екологічну відповідальність. Подібним чином учасники лабораторних ігор часто знаходять способи регулювати свою поведінку, знаючи, що це на користь загальній справі.

     Існує й інший спосіб вирішення соціальних дилем: зменшення розмірів групи. В  маленьких спільнотах кожна людина відчуває себе більш відповідальною і ефективною, більшою мірою ідентифікує свій успіх з успіхом групи. Будь-які обставини, завдяки яким у людей виникає "ми-відчуття", сприяють співробітництву. Також саме в малих, а не у великих групах індивіди частіше схильні Не перевищувати ту долю ресурсів, яка їм може належати. Як зазначав ще Аристотель, чим більшій кількості людей належить загальне, тим менше піклування про нього. Наприклад, добровільна економія електроенергії, тепла та ін. у великих за розміром спільнотах, скажімо, у містах, малоймовірна, оскільки шкода від однієї людини розподіляється між багатьма, кожен може не брати себе в розрахунок. Деякі політологи і соціальні психологи (Едні, 1980) доводять, що суспільство краще розподіляти на невеличкі територіальні спільноти. Ще російський революціонер П.Кропоткін у своїй книзі "Взаємна допомога серед тварин і людей", яка вийшла 1902 року, висловлював думку про діяльність у суспільстві маленьких громад, які одностайно приймають рішення заради загальної справи. Раціональна ідея в ній є [19].

     Комунікація - це теж один з способів уникнути соціальної пастки. Комунікація дозволяє групі набагато поліпшити кооперацію. Обговорення дилеми підвищує групову ідентичність, що підсилює піклування про благополуччя групи. Обговорення дозволяє людям зважитись на співробітництво. Співробітництво є взаємовигідним, і воно потребує ризику. Відкрите, вільне обговорення часто зменшує недовіру. Відсутність співробітництва її підсилює. В експериментах комунікація зменшує недовіру, дозволяючи людям досягти узгодженості, яка забезпечує їхню взаємну вигоду [ 20, с. 448].

     Отже, в реальному житті, як і в лабораторних експериментах, ми можемо уникнути соціальних проблем, встановлюючи правила, які регулюють егоїстичну поведінку; зберігаючи соціальні групи малими, щоб люди відчували відповідальність один за одного; поліпшивши комунікацію, щоб зменшити недовіру; змінивши матрицю у бік більшої вигідності співробітництва і апелюючи до норм альтруїстичної поведінки.

     Коли  люди конкурують через обмеженість  ресурсів, людські стосунки часто стають ворожими. В своїх знаменитих експериментах Музафер Шеріф виявив, що змагання "я виграв - ти програв" швидко перетворює незнайомців у ворогів, породжуючи відкриту конфронтацію навіть у звичайно мирних хлопчаків.

     Конфлікти виникають і тоді, коли люди відчувають, що з ними поводяться несправедливо. Згідно з теорією балансу вкладу і доходу, люди визначають справедливість як розподіл винагород пропорційно внеску кожного. Конфлікти виникають тоді, коли люди не погоджуються з оцінками своїх внесків і сумніваються у справедливості винагород. Деякі теоретики стверджують, що люди інколи визначають справедливість не як баланс, а як зрівнялівку або навіть врахування потреб. Конфлікти часто мають невелике ядро несумісних цілей, що

оточені товстою мантією викривленого сприйняття мотивів і цілей супротивника. Часто у конфліктуючих сторін виникає дзеркальне сприйняття. Коли обидві сторони впевнені, що "ми миролюбні — вони агресивні", кожна може звертатись до іншої у такий спосіб, який провокує підтвердження цих очікувань [ 21, с. 14- 16].

його  параметрам. Гранично узагальнюючи підходи до розуміння конфлікту можна відзначити, що конфлікти порозуміваються: 
- через протиріччя і зіткнення позицій у соціумі; 
- через розходження інтересів учасників соціуму; 
- через протиріччя, зіткнення і розходження інтересів, що виявляються в нормах поводження (поведінковий аспект); 
- через відсутність погоджених позицій у соціумі; 
- через виникнення протиріч і погроз задоволення базових потреб людини як члена соціуму, коли конфлікт виникає з ростом стану неопреденности їхнього задоволення.

Принциповим у розумінні конфлікту є виділення  ключових понять - протиріччя й інтерес. Але не кожні протиріччя приводять  до конфлікту, а лише ті, котрі: 
- змушують людини (чи групу) усвідомлювати протилежність інтересів, що викликають протиріччя; 
- визначають деякий рівень відповідної конфлікту мотивації і поводження. 
Саме тоді формується стан конфлікту, що реалізується як зіткнення, протиборство між конфліктуючими сторонами, а сам конфлікт, як відзначає Н.В.Гришина [12], протікає в сферах: 
- спільної діяльності людей і груп; 
- у міжособистісних відносинах; 
- в особистості учасників конфлікту. 
Необхідно відзначити ще воно важливий доданок будь-якого конфлікту, що представляє його істотну частку - наявність ірраціонального компонента (ірраціональної мотивації, ірраціональних відносин, ірраціональних почуттів і емоцій і ін.), що значною мірою підсилює дія компонентів конфлікту - конфликтогенов.  
Сформулюємо узагальнене визначення конфлікту. Отже: конфлікт являє собою систему соціально-психологічної взаємодії між чи людьми групами людей (конфликтантами) у виді зіткнення, протиборства, зміст якого визначається протиріччями, протилежними інтересами, погрозами задоволення їхніх актуальних потреб і компонентами ірраціонального поводження. 
Виходячи з даного визначення, будь-якій людині й особливо фахівцю в сфері керування діяльністю інших людей у соціумі необхідно знати: - що таке конфлікт? 
- чому виникає і як розвивається конфлікт? 
- хто бере участь у конфлікті? 
- як реалізується поводження і взаємодія людей у конфлікті при зіткненні їхніх представлень і суджень?