Удосконалення системи якості на підприємстві ВАТ «Сизакор»

1. Планування відповідного рівня якості і заходу щодо його підвищення здійснюється в такій послідовності:

• аналіз виконання завдань і заходів за попередній період;
• розробка конкретних завдань на усунення недоліків і забезпечення якості виконуваних робіт;
• вибір оптимального варіанту виконання і його послідовність.

2. Досягнення запланованого рівня  якості забезпечується виконанням  організаційно технічних заходів.  До складу організаційних -технически заходів входять:

• організаційні заходи (вдосконалення форм організації праці, методів контролю якості на всіх рівнях виробництва);
• виробничо-технічні заходи (інженерна підготовка виробництва, забезпечення прогресивними матеріалами і оснащенням, вдосконалення методів виконання робіт);

 

Таблиця 1.2.

Заходи  щодо контролю якості продукції на ВАТ «Сизакор»

№ п/п	заходи	продукція
		поліетилен		поліпропілен
1	Вхідний контроль сировини після виробництва	проводяться при виробництві кожного  виробу
2	виробничий контроль на лініях, технологічні, температурні параметри і геометричні  розміри
3	відбір зразків труб (плівки) для  лабораторії (прийом здавальних випробувань)	5 кв. м		5 зразків
4	проводяться випробування на стійкість 1 раз на місяць при постійному внутрішньому тиску	100 годин	при 20 0С	1 година	при 20 0С
5	Раз на один місяць перевірка стійкості  при постійному внутрішньому тиску	не проводиться		22 години	при 95 0С
6	Раз на три місяці перевірка стійкості  при постійному внутрішньому тиску	165 годин	при 80 0С	165 годин	при 95 0С
7	зміна довжини труб після прогрівання	Раз на шість місяців		Раз на три місяці
8	Раз на шість місяців перевірка  стійкості при постійному внутрішньому тиску	1000 годин	при 80 0С	1000 годин	при 95 0С

 

 

1.3 Сертифікація продукції

 

Одним з  гарантів випуску високоякісній  продукції є її сертифікація.

Державна система сертифікації України передбачає обов'язкову і  добровільну сертифікацію. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на це органами сертифікації – підприємствами, установами і організаціями з  метою:

• запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я і майна громадян і навколишнього природного середовища;
• допомозі споживачеві в компетентному виборі продукції;
• створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві і міжнародній торгівлі.

Державну систему  сертифікації продукції складає  Державний комітет України із стандартизації, метрології і сертифікації – національний орган України  по сертифікації, який проводить і  координує роботу по забезпеченню її функціонування, а саме:

• визначає основні принципи, структуру і правила системи сертифікації в Україні;
• затверджує переліки продукції, належній обов'язковій сертифікації, і визначає терміни її виконання;
• призначає органи сертифікації;
• акредитує органи сертифікації і випробувальні лабораторії, атестує експертів-аудиторів;
• встановлює правила визнання сертифікатів інших країн.

Сертифікація  на відповідність обов'язковим вимогам  нормативних документів проводиться  виключно в державній системі  сертифікації.

Обов'язкова сертифікація у всіх випадках повинна включати перевірку і випробування продукції  для визначення її характеристик  і подальший нагляд за сертифікованою продукцією. Випробування винні проводиться випробувальними лабораторіями тими методами, які визначені відповідними нормативними документами. У разі відсутності цих документів – методами, які визначаються органом сертифікації або органом, який виконує його функції.

В результаті позитивного  вирішення органу сертифікації замовникові  видається сертифікат і право  маркірувати продукцію спеціальним  знаком відповідності.

Різновиди сертифікатів.

Державна  система сертифікації включає декілька різновидів сертифікатів:

• сертифікат аудитора у галузі сертифікації;
• сертифікат на систему якості;
• сертифікат відповідності продукції вимогам різних нормативних документів;
• сертифікат якості продукції;
• сертифікат про походження товару.

Оцінка  кваліфікації аудиторів з органів  сертифікації ведеться виходячи з вимог  системи сертифікації УКРСЕПРО [31, с.1-2]. В результаті перевірки встановлюється відповідність аудитора вимогам  і видається сертифікат аудитора у галузі сертифікації, який атестує  на право займатися аудиторською діяльністю.

Сертифікат  на систему якості видається Держстандартом України і підтверджує відповідність  системи якості виробництва продукції (робіт, послуг) підприємства, установи, організації вимогам державних  стандартів України. Контроль відповідності  системи якості вимогам стандарту  здійснюється шляхом технічного нагляду, періодичність і процедури якого  регламентуються програмою.

Сертифікат  відповідності продукції вимогам  різних нормативних документів свідчить, що ідентифікована належним чином продукція  випробувана і відповідає всім вимогам, встановленим в нормативних актах. Сертифікат розповсюджується на завод, партію продукції або період випуску продукції на певному устаткуванні. Контроль відповідності продукції вимогам нормативних документів під час введення у виробництво здійснюється шляхом проб продукції, технічного огляду за виробництвом сертифікованої продукції атестованим устаткуванням або системою якості.

Сертифікат  якості продукції включає точне  найменування продукції, стандарт або  технічні умови, по яких вона проводиться, і, для наочності, якісні показники  і характеристики. Вся відповідальність по сертифікації якості продукції на підприємстві лягає на органи сертифікації на підприємстві.

Сертифікат  про походження товару призначений  визначити країну походження товару і завод виготівник. Уповноважений орган по даному виду сертифікації – торговельно-промислова палата України і всі її філії. Підприємство-виготівник надає пакет документів, що свідчать про права на проведену продукцію. Необхідність отримання сертифікату про походження товару для підприємств СНД полягає в тому, що при експорті продукції в країни СНД покупець звільняється від сплати податку на додану вартість (ПДВ). У деяких країнах Європи діє аналогічна система пільгового оподаткування.

Сертифікація  — це система мерів і дій, підтверджуючих відповідність фактичних характеристик  продукції вимогам міжнародних  стандартів, технічних умов і інших  нормативних документів, що діють  на світовому ринку або в тій  або іншій країні-імпортерові  продукції або послуг. Звідси, щоб  продукція була сертифікована, вона повинна відповідати встановленим вимогам, які у міру прогресу науки  і техніки неухильно підвищуються. Прагнення розширити ринки збуту  вимушує підприємців займатися  розробкою нових, досконаліших конструкцій  виробів, упроваджувати прогресивні  технології, устаткування, матеріали, удосконалювати організацію виробництва  і праці, тобто здійснювати весь комплекс мерів, направлених на підвищення якості продукції.

Тривала відірваність наших підприємств  від зовнішнього ринку привела  до того, що із-за незнання міжнародних  вимог до якості виробів і сертифікації, відсутність необхідних приладів і  метрологічного устаткування конкурентоспроможність більшості продукції постійно знижувалася. Перехід до ринкових відносин, активізація  зовнішньоекономічної діяльності настійно вимагають проведення робіт по сертифікації продукції, виходячи з міжнародних  вимог.

У основі сертифікації лежать стандарти, дотримання яких є обов'язковою умовою для  успішної роботи будь-якого підприємства, організації, установи.

У основі стандартизації — технічні можливості продукції і послуг, що є результатом  досягнень науки, техніки і практичного  досвіду.

Цілі  стандартизації витікають з конкретних завдань, що забезпечують відповідність  продукції, процесу або послуги  своєму призначенню. Основні технічні, економічні і екологічні завдання сертифікації: управління різноманіттям (уніфікація), вживаність, сумісність, взаємозамінюванність, охорона здоров'я, поліпшення економічних показників, забезпечення конкурентоспроможності продукції.

Загальновизнаним  міжнародним органом, що займається питаннями стандартизації, є ІСО, у функції якого входить розробка, твердження або ухвалення стандартів, доступних широкому кругу споживачів.

Вартість  розробки стандартів висока і беруть участь в цій роботі зазвичай крупні фірми, які диктують вимоги до стандартів. Розробники стандартів передбачають такі показники, які відображають інтереси тих, хто фінансує витрати, ставлячи інших в невигідне положення. Тому в світовій практиці широко практикуються  двух-трьохсторонні і більш за угоду між виготівниками і споживачами по питаннях якості, стандартизації, а потім сертифікації продукції.

Система сертифікації є незалежною, оскільки вона не відноситься  ні до виготівника, ні до споживача. Проте за своїм статусом і структурам відрізняється в різних країнах.

У систему  сертифікації входять асоціації  виготівників, приватні або урядові організації. Найбільшого поширення набули системи, коли сертифікаційним органом є національна організація по сертифікації (стандартизації).

У практиці різних країн  зустрічаються різні системи  сертифікації, які класифікуються по наступних напрямах. Залежно від  круга учасників сертифікація може бути: міжнародною, регіональною, багатобічною, двосторонньою і національною. За правовою ознакою сертифікація може бути обов'язковою і добровільною, за процедурою проведення — самосертифікація, яка згідно термінології ІСО називається «Заявою про відповідність» і сертифікація третьою стороною.

Обов'язковій  сертифікації підлягають ті вироби або  показники якості, які можуть надати небажану дію на людину або навколишнє середовище, а також інші показники  і якісні характеристики, які обмежуються  урядовими актами-регламентаціями. Наприклад, обов'язковій сертифікації підлягають продукти харчування, автомобілі, літаки, електроустаткування, газові прилади, будівельні матеріали і ін.

Рішення про обов'язкову сертифікацію приймає  спеціальний урядовий орган, який може доручити її проведення як національній організації по сертифікації, так  і окремим лабораторіям усередині  країни або за її межами. [14, с. 143]

Продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації і що не пройшла її, продавати  заборонено.

Добровільна сертифікація базується на стандартах і в основному приділяє увагу  технічним і експлуатаційним  характеристикам продукції, що визначають надійність, довговічність, безвідмовність, ергономічні і економічні показники і ін., тобто показники, які вигідно відрізняють одну продукцію від іншої.

Сертифікація  припускає точні і повні вимоги до виробу, визначені нормативною  документацією, високий рівень контролю якості виробів, повну відповідальність виготівника за якість сертифікації і інформованість виготівника про методи випробувань в системі контролю.

Самосертифікація допускається для надійного партнера. Вона широко поширена в Японії, США, Германії, Канаді, Голландії і ін.

Сертифікація  третьою стороною, тобто посередницька  сертифікація, передбачає участь сторонньої організації, незалежної від сторін, що беруть участь в питанні. Стороння організація оцінює і підтверджує  правильність заходів, що проводяться, відповідно до прийнятих правил, здійснює випробування зразків, нагляд за станом технічного процесу.

Сертифікація  третьою стороною може здійснюватися  як в рамках своєї країни, так  і в зарубіжних центрах, що мають  високий міжнародний авторитет. Виданий престижним випробувальним центром сертифікаційний знак є  кращою рекламою продукції.

Сертифікація  третьою стороною, у свою чергу, підрозділяється  на системи, основою яких є випробування.

Основою всіх систем сертифікації є випробування. Причому, в п'яти з восьми систем проводяться типові випробування зразків  в спеціально затверджених випробувальних організаціях з подальшим контролем  якості продукції, а в шостій системі  перевага віддається виключно атестації  підприємства-виготівника.

Продукція, що пройшла сертифікацію, наголошується  таким чином: