Самоменеджмент, як фактор ефективної системи управління підприємством

Крім грошових винагород і премій організація може надати своїм кращим співробітникам можливість безкоштовного  навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації, просування по службі і  гнучкий графік роботи. Кар’єрне зростання є важливим для більшості співробітників. Навіть якщо робота в організації буде високооплачуваною, але співробітник не бачить для себе перспектив у розвитку, підвищення особистої ефективності та подальшому просуванні по службі, то втримати висококваліфікованого фахівця буде практично неможливо.

Керівництву потрібно дати зрозуміти  персоналу, що організація потребує кожного співробітника, і цінує  внесок, який вони вносять в розвиток бізнесу. Керівник повинен бути щедрий на похвальні слова та подяки, це додасть захопленості співробітникам при виконанні своїх обов’язків.

 Уміння ефективно ставити  завдання своїм підлеглим і  здійснювати їх контроль, вибір  ефективного індивідуального стилю  керівництва, мотивуюча мова - це інструменти, за рахунок яких можливо значно підвищити мотивацію персоналу та ефективність колективної роботи в організації.  

Правильна мотивація в бізнесі  - складна задача. Найчастіше керівник, затуманений власною вигодою, вважає, що робить все правильно, не помічаючи, що підлеглих щось не влаштовує. Для того щоб не потрапляти в таку ситуацію, необхідно для початку виділити спектр мотивуючих заходів [29, с.368].

Завдання мінімум - створити співробітникам товариства нормальні умови праці, що відповідають технічним і санітарним нормам: оптимальний режим температури повітря та вологості, наявність ремонту в приміщенні, оснащення його офісною технікою, надання приміщення для обіду та відпочинку.

Виконання завдання максимум: підвищити  професіоналізм працівників і змусити  їх прагнути до самоосвіти, що сприяє досягненню в бізнесі нових вершин. 

Не варто забувати про такий  спосіб мотивації в роботі, як подарунки та премії. Правильно вибраний подарунок, підкресливши значущість працівника для фірми, стане хорошим мотивуючим засобом. Тут потрібно з обережністю виділити найбільш прийнятні подарунки, які будуть залежати від особистих переваг працівника, індивідуальних захоплень і особливостей особистості. Самих цілеспрямованих і працьовитих, а також працівників, які у розвиток бізнесу внесли найбільший вклад, слід нагороджувати публічно[32, с.218]. 

Мотивація може носити і не матеріальний характер: працівник має потребу не тільки в їжі, грошах і одязі, йому потрібне спілкування, повага з боку колективу і визнання власної значущості в рамках компанії. І якщо організація на високому рівні задовольнить для початку нематеріальні потреби працівника, то у нього не виникне думки знайти іншу роботу. 

Керівник, підбираючи персонал, повинен  врахувати психологічну сумісність кандидатів і керівника і вибрати  оптимальний спосіб спілкування. Ще одним потужним інструментом мотивації  в бізнесі вважається ідеологія, що склалася в компанії. Персонал, працюючи в компанії з гідними цілями і хорошою репутацією, пишатиметься цим, що позначиться на ефективності роботи. 

Керівнику товариства не слід забувати хвалити, визнавати і поважати працю співробітника, якого необхідно сприймати, в першу чергу, як особистість, пам’ятаючи при цьому, що лаяти треба наодинці, а хвалити краще при всіх.

Хотілося б згадати про етику  менеджменту. Стосовно до сфери керівництва  людьми, до діяльності менеджера етика  визначає, як повинен поступати керівник, які повинні бути його мотиви, які  закономірності розвитку моральних  відносин керівництва та підпорядкування, уявлень в сфері управління людьми, форми моральної свідомості керівника  і регульована за допомогою його нормативна етика.

Для того щоб якось завоювати  і потім завжди залишатися «на  вершині» професійного успіху менеджеру  необхідна щоденна наполеглива праця по самовдосконаленню і саморозвитку.

У творчо-динамічних умовах управлінської діяльності, менеджер в якості однієї зі своїх особистих і професійних цілей повинен ставити саморозвиток. Саморозвиток - це цілеспрямована робота над собою щодо вдосконалення професійних і особистісних якостей.

Програма саморозвитку менеджера  включає:

1. Усвідомлення і встановлення своїх сильних і слабких сторін.
2. Подолання стереотипів свідомості і зовнішніх «бар’єрів».
3. Розвиток особистісних якостей, необхідних успішному менеджеру.
4. Придбання нових професійних знань і умінь.
5. Самоменеджмент.

Індивідуальний план роботи над  собою є практичним продовженням програми саморозвитку. Якщо програма дає загальні підходи та певні  рекомендації, то в плані фіксуються конкретні заходи та дії.

У наш час, як стимул для саморозвитку менеджера є ефективність управління. У широкому плані ефективність менеджера означає ефективність роботи всієї організації.

У всіх розвинених країнах суспільство  стало суспільством організацій. Тепер  ефективність окремої людини все  більшою мірою залежить від її здатності бути ефективною у своїй організації, на керівному посту. Ефективний управлінець стає найважливішим ресурсом суспільства, а ефективність його праці є однією з головних вимог самореалізації та особистих досягнень як молодих людей на початку їх трудової діяльності, так і досвідчених працівників.

Отже, менеджер в наш час не стільки  керує, скільки створює максимально  сприятливі умови для того, щоб  кожен член колективу сам прагнув  активно брати участь в управлінні справами організації. А для цього  йому необхідно, по-перше, володіти певним набором вольових, моральних, комунікативних та інших якостей, а також прагнути до самовдосконалення і саморозвитку, постійно працюючи над собою. Словом, як сказав А. Луначарський «кожен із нас, хто припускає, що може керувати іншими, повинен постійно і напружено вчитися».

Саморозвиток людини - це процес цілеспрямованих, планомірних усвідомлених дій над собою, який включає самовдосконалення своїх знань, якостей, навичок, умінь і компетенції в цілому, що дає можливість підвищити результативність у професійній діяльності [31, с.64]. Саморозвиток можна розкласти на декілька складових (рис. 3.10):

 

 

 

Рис. 3.10 Складові саморозвитку людини

 

Якщо згадують про професійний  розвиток, то тільки в тому випадку, коли рівень майстерності людини не ледь змінився, а підвищився на порядок.

Професійний саморозвиток не є масовим  явищем, бо не в кожного є необхідні  якості, які потрібні для постійної  і наполегливої ​​роботи над собою. Саморозвитком можуть похвалитися тільки ті особи, які володіють рядом якостей:

• розуміння основ саморозвитку;
• мотивація на вирішення професійних завдань і на досягнення високих результатів;
• здатність до саморозвитку.

На ефективність саморозвитку впливають  і зовнішні фактори:

• створення соціально-психологічних умов в рамках корпоративної культури компанії;
• наявності умов для розвитку;
• доступ до інформації і ступеня підготовленості для роботи з нею.

Як бачимо, необхідною умовою для  саморозвитку є наявність:

• внутрішньої мотивації;
• здібності до саморозвитку.

Хочеться відзначити, що не існує  саморозвитку без бажання виконувати свої завдання більш результативно  і якісно. Тому лакмусовим папірцем людини, що бажає зайнятися саморозвитком  буде її ставлення до своєї роботи.

Визначити рівень спрямованості на професійний саморозвиток можна  таким чином. Якщо домінуючими факторами  на саморозвиток є внутрішні мотиви, то ця людина буде націленою на саморозвиток, якщо ж внутрішні мотиви відсутні, то можна сміливо стверджувати, що мотивація на саморозвиток у людини відсутня.

Розвиток людини відбувається завдяки  різним видам її діяльності та спілкування  з іншими людьми. Але більш швидко це відбувається тоді, коли професійна діяльність доповнюється планомірним  саморозвитком. Звичайно, точно так  само, як йде справа і з мотивацією, саморозвиток присутній не в усіх, однак здатність до саморозвитку можна створити і розвинути досить швидко.

Уміння необхідні для саморозвитку:

• вміння помічати свої недоліки і самообмеження;
• аналіз власної роботи;
• конструктивна критика своєї діяльності [31, с.24].

Якщо ігнорувати саморозвиток, то доведеться пройти шлях природного дозрівання, що не може служити гарантією ефективного  результату. Якщо у людини присутня мотивація і здатність до саморозвитку, то це говорить про те, що людина вже дозріла і не потребує зовнішнього нагляду за своїм професійним ростом. Вона самостійно здатна прикладати зусилля з метою реалізації внутрішнього потенціалу і досягати відповідних результатів.

Грамотна людина, виходячи з поставлених  задач, уміє правильно розставляти  пріоритети і вибирати правильний шлях розвитку. Завдання можуть бути як реальними, так і нереальними. Уявімо, що людина знаходиться на п’ятому ступені кар’єрних сходів. Логічним для неї буде планування перейти на шосту або при надзусиллях відразу на сьому. Якщо ж людина, що знаходиться на п’ятому ступені планує відразу перейти на десяту, то це говорить про неправильні дії. Така людина не розуміє своїх можливостей. Неправильна оцінка наявних якостей призведе до стресу, а не до успіху і професіоналізму.

Існує три види професійно розвитку [55, с.148]:

1. Формування навичок і вмінь, яких у людини немає в наявності. Без сторонньої допомоги впоратися з цим завданням буде практично неможливо.
2. Розвиток і вдосконалення наявних позитивних вмінь та якостей. Це завдання можна вирішити самостійними зусиллями.
3. Усунення самообмежень і недоліків, які негативно позначаються на продуктивності та ефективності. Тут також може знадобитися допомога сторонніх фахівців.

Треба зазначити, що працювати відразу  за трьома напрямами не вийде, так  як це трудомісткий і психічно складний процес.

Керівнику ТОВ «Славутський покрівельний завод» необхідно звернути увагу  на те, що організаційна культура може стимулювати і допомагати людині в самовдосконаленні, а може і бути перепоною. До першого можна віднести культуру, орієнтовану на творення і творчість, а до другого - бюрократичний апарат.

Керівництво може бути прикладом новатора, а може бути прикладом обережного консерватора. Від цього буде залежати, яка буде атмосфера в колективі. Якщо керівник зацікавлений в залученні персоналу до обговорення виробничих проблем, підтримує ініціативних і всім своїм виглядом показує, що хоче залучити персонал до вирішення поставлених завдань, не проти конструктивної критики і не боїться ризикувати, то тоді створюється хороша можливість для саморозвитку.

Отже ясно , що без постійної  і щоденної праці по вдосконаленню  та саморозвитку стати і залишатися ефективним менеджером абсолютно неможливо. Цього вимагає сам характер управлінської  діяльності. Адже управління є таке керівництво людьми, яке приводить  їх до успіху та самореалізації [8, с. 266]. Розвиток людей, розвиток своєї організації, фірми, підприємства неможливий, якщо менеджер не розвиває і не удосконалює себе.

Зрештою кожна людина прагне до самовдосконалення  і розвитку, цього вимагає сама суть людини, але для того, щоб  процес саморозвитку управлінських  працівників відбувався узгоджено  з цілями товариства, необхідно створити ефективну систему саморозвитку управлінського персоналу.  Система  саморозвитку, яка могла б забезпечити  вільний розвиток працівників - поняття дуже широке і включає багато складових - це все те, що може спонукати людину до самовдосконалення:

• організація навчання і підвищення кваліфікації управлінського персоналу;
• оцінка управлінського персоналу;
• планування ділової кар’єри;
• формування кадрового резерву керівників;
• службово-професійне просування;
• матеріальне стимулювання;
• моральне стимулювання;
• створення оптимальних умов для праці і саморозвитку;
• забезпечення сприятливого психологічного клімату в колективі;