Инновационное развитие потенциала предприятия

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

              Підбиваючи підсумки виконаної роботи можна зробити висновок про актуальність і практичну значущість розглянутої теми. Реалії сьогодення потребують від керівників підприємств усвідомлення важливості реформування суспільства на інноваційній основі. Подолання  стагнації потребує розробки нових підходів і принципів управління. Керівники підприємств повинні розуміти, що інноваційний розвиток підприємства робить його більш конкурентоспроможним по відношенню до інших. Ресурси екстенсивного зростання вичерпано, і в даних умовах забезпечити процвітання підприємства може лише впровадження новітніх технологій.

Однією з важливих складових, одночасно спрямовуючим вектором і джерелом розвитку є інноваційний потенціал. Це поняття увійшло в економічну науку як складна багаторівнева категорія, що потребує застосування комплексного та системного підходу до її вивчення. Це порівняно нова категорія, яка має важливе як теоретичне, так і практичне значення, потребує розробки нових принципів її дослідження та аналізу. Підміна поняття "інноваційний потенціал" його складовими частинами (науковим, інтелектуальним, науково-технічним, творчим) веде до неповного його розуміння, а значить обмежує можливість його формування, використання й розвитку.

В ході проведеного дослідження було досліджено інноваційний потенціал ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» і як наслідок, запропоновано провести реінжиніринг підприємства. Для підвищення інноваційного потенціалу було обрано саме реінжиніринг, оскільки саме він дозволяє якісно змінити як оргіназаційну, так і функціональну складову підприємства. Запропонований план реінжинірингу дозволяє охопити всі бізнес-процеси підприємства і вибудувати їх такиим чином, щоб організаційний, людський, фінансовий, матеріальний, інформаційний потенціали були реалізовані найкращим чином і наслідок такої взаємодій виражався у підвищенні обсягів продажу, позитвному фінансовому результаті.

Реінжиніринг ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» дозволить перейти до нової організаційної структури, в основі якої лежать не функціональні підрозділи, а процесні команди. Після реінжинірингу процесні команди, що діють разом для виконання одного бізнес-процесу в цілому, являються логічним способом організації працівників для реалізації роботи. На першому етапі реінжинірингу в процесній команді можуть працювати представники функціональних відділів, що визначені для виконання робіт в рамках одного бізнес-процесу.

              На другому етапі процесні команди повністю замінюють стару структуру управління. Процесна команда в даному випадку стає організаційною одиницею, що виконує визначені види робіт «під ключ».

              Більшість рішень приймаєтья в процесній команді, оскільки змінюються функції менеджерів: від контрольних – до тренерських. У зв’язку з тим, що команда повінстю відповідає за виконання свого процесу, зникає контролюючий вплив на виконавців ці сторони менеджера. Функції бізнес-процесних менеджерів в даному випадку заключаються в координації зусиль компанди, організації допомоги представникам команди в рішенні проблем, що виникають в ході реалізації процесу. Таким чином, менеджер стає тренером, що допомагає команді виконувати її роботу оптимальним чином.

              При реінжинірингу змінюються професійні навики працівників  підприємства. Робота «під ключ» вимагає від персоналу високої компетентності і професіоналізму. Це в свою чергу призводить до того, що підприємство посинає вибудовувати систему неперервного навчання працівників. Отримання нових знань і оволодіння новими навичками стає внутрішньою потребою представників команди, так як без цього неможливо досягнути повного задоволення вимог клієнта.

              Також змінюються цілі виконавців, що працюються в бізнес-процесній команді. Реніжиніринг призводить до значної зміни культури підприємства, формуючи в всіх учасників бізнес-процесів візію того, що вони працюють не для своїх керівників, а для клієнтів. Фактично, відбувається переоцінка цінностей, що позитивно впливає на результати роботи.

              Підтримці такої системи цінностей сприяє мотивація персоналу підприємства, що знаходиться в процесі реінжинірингу. Працівники  починають отримувати зарплату не за кількість відпрацьованого часу і посаду, а за якість обслуговування клієнта, яка виражається в збільшенні об’ємів страхової премії.

              Реінжиніринг здійснює значний вплив на творчу атмосферу підприємства, що призводить до покращення взаємовідносин всередині колективу. Після проведення реінжинірингу робота починає приносити не тільки матеріальне, але й духовне задоволення, оскільки вона дає тим, хто її виконує відчуття більш повної завершеності зусиль і досягення конкретних цілей. Працівники, які виконують процес, в даному випадку будуть близькими по мотивації до підприємця, оскільки основною ціллю процесної команди є задоволення потреб клієнта і отримання доходу.

              Крім того, робота надає можливості для самореалізації, оскільки дозволяє персоналу розвиватися на основі професійного росту і навчання. Межі і зміст виконуваних працівниками функцій розширюється по мірі росту кваліфікації і досвіду працівника.

Визначено, що внаслідок реінжинірингу досягається позитивний економічний ефект, що виражається у зростанні кількості кількості укладених договорів страхування, оптимізації витрат підприємства, скорочення часу роботи із договорами, більш оперативного прийняття оптимальних рішень, підвищення конкурентоспроможності підприємства, підвищення стабільності функціонування організації за рахунок вибору оптимального варіанту процесу з безліччю версій складних процесів.

              Таким чином, завдяки проведенню реінжинірингу ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» у своєї діяльності досягне кількісних і якісних позитивних змін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.            Закон України «Про інноваційну діяльність» № 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 р.

2.            Закон України «Про пріоритентні напрями інноваційної діяльності» №  694-VI ( 694-17 ) від 18.12.2008 р.

3.            Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» №  1977 -XII  від 13.12.1991 р.

4.            Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» № 51/95 від 10.02.2005 р.

5.            Закон України «Про інвестиційну діяльність» № 1560 -XII  від 18.09.1991 р.

6.            Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» № 143 - V від 14.09.2006 р.

7.            Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань  інтелектуальної власності в частині виконання вимог, пов'язаних з вступом України до СОТ» № 254 – 17 від 10.04.2008 р.

8.            Закон України «Про страхування» №85/96ВР від 07.03.96 р.

9.            Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» N 1644-III від 6.04.2000 р.

10.       Закон України «Про відходи» N 187/98-ВР  від 5.03.1998 р.

11.       Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2.03.1995 р. N 86/95 ВР;

12.       Закон України «Про оренду державного та комунального майна» N 2269-XII від 10.04.1992 р.

13.       Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» N 1264-ХІІ від 25.06.1991 р.

14.       Закон України «Про туризм» N 2269-XII від 10.04.1992р.

15.       Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних  транспортних засобів» N 1961-IV; від 1.07.2004р.

16.       Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань "Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення  та правозастосування» № 1243  від 27. 06.2007 р.

17.       Постанова Верховної Ради України Про проведення парламентських слухань  «Стратегія інноваційного розвитку України  на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів" N 965-17 від 17.02. 2009 р.

18.       Постанова Кабінету Міністрів України № 439 від 7.05.2008 р.  «Про Державну цільову програму розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки».

19.       Постанова Кабінету Міністрів України № 447 від 14.05.2008 р.  «Державна цільова економічна програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009 -2013 рр.».

20.       Постанова Кабінету Міністрів України N 733 від 1.06.2002 р. «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів»

21.       Постанова Кабінету Міністрів України  N 1175 від 28.09.1996 р. «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»

22.       Постанова Кабінету Міністрів України N 1788 від 16.11.2002 р. «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності  суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки,  включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру»

23.       Постанова Кабінету Міністрів України N 1219 від 19.08.2002 р. «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів»

24.       Постанова Кабінету Міністрів України N 959 від 14.08.1996 р. «Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті»

25.       Розпорядження Кабінету Міністрів України № 947 – р від 9.07.2008 р. «Концепція проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 р.»

26.       ДСТУ ГОСТ 31279:2005. Інноваційна діяльність. Терміни та визначення понять (ГОСТ 31279-2004, IDT.

27.       «Інвестиції та інноваційний розвиток», Державне агентство України з інвестицій і інновацій, Науково – практичний бюлетень 1- 2008 р.

28.       Національна доктрина інноваційного розвитку і модернізації економіки України. Міжвідомча комісія з питань науково – технологічної безпеки і оборони України. Вересень 2002. – 21 с.

29.       Андерсен Берн. Бизнес- процессы. Инструменты совершенствования/ Андерсен Берн. – М.:РИА «Стандарты и качество», 2005. – 272 с.

30.       Анософф И. Новая корпоративная стратегия .- СПб : издательство «Питер», 1999. – 416 с.

31.       Бай С.І. Розвиток організації: політика, потенціал, ефективність: монографія. – К.:Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. -280 с.

32.       Бушуев С.Д. Вільям Р. Дункан «Керівництво з питань проектного менеджменту». Друге видання: Київ Видавничий дім «Деловая Украина» 2000. (198 ст.)

33.       Бруккинг Э. Интеллектуальный потенциал: ключ к успеху в новом тысячелетии. / Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. – СПб.: Питер, 2001 г. – 288 с.

34.       В.А. Верба, Т.Л. Решетняк «Организация консалтинговой деятельности» Учебное пособие. К.: КНЕУ, 2000 г.

35.       Волков О. І., М. П. Денисенко, А. П. Гречан «Інноваційний розвиток промисловості України», Київ КНТ 2006 (с. 645).

36.       Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки. – 2003. - № 12. – С.12-17.

37.       Гуияр Франсис Ж., Келли Джеймс Н. Преобразование организации: Пер. с англ. – М.: Дело, 2000. – 376 с.

38.       Гуржій К. М., Каракай Ю. В. «Інноваційна діяльність в Україні» Київ Україна НТІ 2007 рік.

39.       Добров Г.М., Тонкаль В.Е., Савельев А.А. и др. Научно – технический потенциал: структура, динамика, эффективность. – К.: «Наукова думка», 1987. – 347 с.

40.       Друкер Питер. Классические работы по менеджменту: пер. с англ.. — М. : Московская школа управления "Сколково"; [Альпина Бизнес Букс], 2008. — 219с.

41.       Зінченко О.П., Кузнєцова І.С., Ільчук В.П. Регіональна політика підтримки інноваційної діяльності у малову бізнесі. – К.:НДІСЕП, 2005 р.- С.2005.

42.       Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В., Мельник Л.Г., Мішенін Є.В., Божкова В.В. Менеджмент та маркетинг інновацій / Сергій Миколайович Ілляшенко (заг. ред.). – Суми : Університетська книга, 2004. – 615 с.

43.       Інноваційна складова інноваційного розвитку. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2000.

44.       Інформаційно – аналітичні матеріали «Світовий досвід та вітчизняна практика забезпечення розвитку інноваційної діяльності». Матеріали Парламентських слухань на тему «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010 -2020 роки в умовах глобалізацій них викликів» від 17.06.2009 р.