Кримінальна відповідальність неповнолітніх злочинців

Кримінальна відповідальність неповнолітніх  злочинців

ЗМІСТ

Вступ

1. Кримінальна відповідальність  неповнолітніх злочинців. 

Вік, як критерій застосування кримінальної відповідальності на Україні .

2. Неповнолітність,  як обставина, що пом'якшує кримінальну відповідальність

3. Проблеми застосування  позбавлення волі до неповнолітніх злочинців .

4. Умовно дострокове  звільнення неповнолітніх від  відбуття 

покарання.

5. Погашення і  зняття судимості .

6. Звільнення неповнолітніх  від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

Висновок 

Список використаних джерел  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Кримінальну відповідальність несуть особи, яким до вчинення злочину  виповнилось 16 років. Але за деякі злочини, спеціально зазначені в законі (ст. 22), кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

Якщо неповнолітній у віці від 14 до 16 років брав участь у злочині, відповідальність за яке наступає з 16 років, то він не підлягає кримінальній відповідальності.

Суд, прокурор, слідчий  має право закрити кримінальну  справу у відношенні неповнолітнього, який вчинив злочин, що не несе великої небезпеки та передати матеріали справи для застосування примусових заходів виховного характеру або громадського впливу (ст. 97 КК України).

До осіб, засуджених до позбавлення волі або виправних  робіт за злочин, вчинений у віці до 18 років, застосовуються пільгові умови. Умови дострокового звільнення від покарання і заміни покарання більш м'яким, визначені ст. 107 КК України. При цьому ст. 107 може бути застосована до всіх без винятку засуджених осіб незалежно від характеру злочину і віку, якого досяг засуджений до моменту звільнення.

В останні роки на Україні значно поширилася злочинність  серед неповнолітніх. Так за останніми  даними неповнолітні щодня скоюють  у країні 100 кримінальних злочинів, в тому числі - 1 вбивство, чи тяжке  тілесне ушкодження, 1 зґвалтування, 26 пограбувань державного і 45 - особистого майна, 2-3 озброєні напади. Це пояснюється недостатньою увагою зі сторони суспільства, держави, а також незадовільним матеріальним забезпеченням (на підставі чого здійснюється більшість злочинів).

Отже, як ми бачимо питання  неповнолітньої злочинності є досить гострим і потребує негайного  вирішення. Вирішення цієї проблеми, на мій погляд, є досить складним процесом і погребує детального аналізу  всього законодавства, що більшою чи меншою мірою торкається неповнолітньої злочинності. З метою виявлення недоліків, які, можна сказати гальмують процес подолання злочинності. Виділення особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, як мені здається, дозволяє виявити такі недоліки.

1. Кримінальна відповідальність неповнолітніх. Вік, як критерій застосування кримінальної відповідальності.

В статті 68 Конституції  України записано: "Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції  України та законів України, не посягати на права і свободу, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від кримінальної відповідальності".

Кримінальна відповідальність неповнолітніх має свою специфіку, яка обумовлена як соціально-психологічними особливостями неповнолітньої особи, так і кримінологічною характеристикою злочинів, що здійснюються цією категорією правопорушників. Така специфіка, безумовно, впливає на характер покарання, на його каральний зміст. Бабєв М.М. з цього приводу говорить, що аналіз всього комплексу кримінально-законодавчих норм про кримінальну відповідальність неповнолітніх переконує, що створений для підлітків режим відповідальності істотно більш пільговий ніж дорослим злочинцям при рівних обставинах.1.

Це видно із норм, які встановлюють віковий критерій кримінальної відповідальності та визначаючих перелік діянь, за здійснення яких кримінальна відповідальність настає з 14 років:

із законоположення, що визначає умови звільнення від  покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК України);

із визнання самого факту здійснення злочину неповнолітнім  в якості обставини, що пом'якшує  відповідальність і впливає на призначення  покарання (ст. 66 КК України);

із встановлення для неповнолітніх, порівняно, більш  пільгових вимог умовно-дострокового звільнення від покарання (ст. 107 КК України).

Вирішення питання  про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила  суспільно-небезпечне діяння, передбачене  законом.

Виключно важливе  значення має визначення віку. Вік - це одна із основних ознак суб'єкта злочину. В.С. Орлов пише: "Суб'єкт злочину - це людина , яка скоїла злочин в осудному стані і досягла віку, з якого за законом, наступає кримінальна відповідальність".

Таким чином вік  суб'єкту злочину має юридичне значення та підлягає обов'язковому визначенню. Особливо це необхідно у тих випадках, коли він наближається до мінімального, тобто мова іде про неповнолітніх.

Стаття 22 КК України  визначає вік, при якому наступає кримінальна відповідальність на Україні. За загальним * правилом до кримінальної відповідальності притягається особа, якій до скоєння злочину виповнилося 16 років та їй, за вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 22 КК України, призначається кримінальне покарання. До таких злочинів законодавцем віднесено: посягання на життя громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (ст. 112, 348, 379, 400, 443); умисне вбивство (ст. 115-117);

зґвалтування (ст. 152); бандитизм (ст. 257); вимагання (ст. 189, 262, 308);

терористичний акт (ст. 258); диверсію (ст 113); розбій (ст. 187, ч. З  ст. 262, 308); грабіж (ст. 186, 262, 308); хуліганство (ст. 296); крадіжку (ст. 185, ч. 1 ст. 262, 308); умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121, ч. З ст. 345, 346, 350, 377, 398); насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153); умисне середньої тяжкості тілесні ушкодження (ст. 122, ч.2 ст. 345, 346, 350, 377, 398); умисне знищення або пошкодження майна (ч. 2 ст. 194, 347, 352, 378, ч. 2 та'3 ст. 399); пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277); захоплення заручників (ст. 147, 349); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278); незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 2, 3 ст. 289).

В основу встановлення віку, з якого наступає кримінальна  відповідальність покладені вікові межі соціалізації особистості підлітків. Вікова класифікація неповнолітніх  найбільш відпрацьована в розділах психології, пов'язаних з педагогікою. Весь підлітковий вік поділяється на З групи:

- перший підлітковий  вік (12-13 років);

- другий підлітковий  вік (14-15 років);

- третій підлітковий  вік (16-18 років).

Для нас особливий  інтерес становить другий підлітковий  вік (14-15 років), саме в цей період відбувається інтенсивний фізичний і психологічний розвиток неповнолітнього. Він починає розуміти і об'єктивно оцінювати свою поведінку, суспільну небезпеку тих чи інших дій.

Особи, що досягли  раннього юнацького віку (16-18 років) досягли згідно закону кримінальної правосуб'єктності, визнаються повністю осудними і підлягають кримінальній відповідальності, але, у той же час, в соціальному смислі вони залишаються неповнолітніми, відрізняються від дорослих своїми особливостями і це, на мій погляд, повинно впливати на вирішення питання про їх кримінальну відповідальність.

В наслідок контрастності  та суперечливості неповнолітніх підліткового віку як за ступенем фізичного, так  і за рівнем соціально-психологічного розвитку особистості питання про  кримінальну відповідальність неповнолітніх, як я вважаю, не може бути вирішено однозначно та категорично. І я повністю погоджусь з визначенням, за рівнем власного розвитку, неповнолітніх першого підліткового віку (12-13 років) неосудними.

Відносно осудності осіб другого підліткового віку (14-15 років) і встановленню кримінальної відповідальності останніх за ті дії, суспільна небезпека і протиправність яких повністю усвідомлюються у цьому віці.

Та визнанню осіб третього підліткового віку (16-18 років) осудними та кримінально-відповідальними відповідно до їх соціально-психологічних характеристик. Однак і в цей період не наступає повна соціальна зрілість, що, безумовно, повинна впливати на визначення кримінально-правового стану цієї категорії неповнолітніх у порівнянні із дорослими.

В наш час великої  важливості набуває проблема омолодження  злочинності. Безумовно, цьому сприяють політичні та економічні негаразди, що склалися в нашій країні. Однак, на мій погляд, не останню роль в  цьому, негативному для нашого суспільства процесі, грає таке явище як акселерація підлітків.

Думки багатьох вчених про підвищення чи зниження вікової  межі настання кримінальної відповідальності випливають саме із акселерації. Група  вчених , представником якої можна  назвати К.С. Лебединську, вважають. Що так як акселерація не вдосконалює психологічні якості особистості, а науково-технічний прогрес розвивається досить швидко, то підростаюче покоління у своєму психологічному розвитку відстає від умов соціального життя і не завжди здатне розуміти суспільну значущість своїх дій, вчинків, в тому числі і суспільно-небезпечних. Тому вони пропонують підвищити вікову межу настання кримінальної відповідальності неповнолітніх. К.С. Лебединська пише " . у підлітків з акселерацією частіше ніж у дітей із звичайними темпами розвитку спостерігається явище афективної неврівноваженості, нетерпимості опіки та схильності до реакції опозиції".3 Також вчені пропонують підвищити вік кримінальної відповідальності лише за деякі злочини. М.С. Грінберг відносить злочини, пов'язані з керуванням автотранспортних засобів, оскільки неповнолітні не здатні забезпечити безпечне використання технічних засобів -джерел підвищеної небезпеки.4

Друга група вчених займає протилежну позицію в оцінці акселерації. Одним із них є С.А. Тарарухін, який вважає, що прискорений розвиток

3 Див. Лебединская  К.С. «О возможном влнянии акселерацни  на формированне протавоправного  поведенім» В книге «Вопросьі  судебной психологии» / Москва. 1971г.—с. 51.

фізичної, статевої та інтелектуальної сфер створює реальні можливості більш реального засвоєння соціальних норм.5

Пропозиція про  зниження мінімального віку настання кримінальної відповідальності обґрунтовується  також даними психології. Деякі психологи  та педагоги вважають, що якщо раніше підлітковим віком вважався вік від 12-13 до 16 років, то у наш час слід вважати підлітковим віком з і 1 до 14-15 років.6

І на кінець третя  група вчених вважає, що акселерація  взагалі не є переконливим фактором підвищення або зниження вікової  межі відповідальності неповнолітніх.

А.А. Примачонок, підтримуючи  ідею про підвищення вікової межі настання кримінальної відповідальності неповнолітніх, аргументує її сучасними  умовами життя суспільства, великими темпами розвитку науково-технічного прогресу, інститутами соціалізації особистості, і, вважає, що вік настання кримінальної відповідальності необхідно привести у відповідність з виникненням дієздатності у підлітка. Він пропонує такі межі: з 15 років -обмежена, з 17 років — повна, а з 18 років — зі спеціальним суб'єктом.

Всі ці думки та пропозиції про підвищення або зниження вікової  межі кримінальної відповідальності направлені перш за все на боротьбу зі злочинністю  неповнолітніх. Але я вважаю, що це не вирішить такої проблеми, як неповнолітня злочинність. Якщо ми зменшимо вік притягнення до кримінальної відповідальності, то тим самим збільшимо кількість засуджених. Якщо підвищимо вік кримінальної відповідальності, от багато злочинців залишаться непокараними. Отже, як ми бачимо, шляхи подолання злочинності слід шукати не у маніпуляції з віком, а в чомусь іншому. Мені здається. Що боротьба зі злочинністю повинна здійснюватись шляхом посилення правової пропаганди серед молоді, проведення профілактичних бесід серед учнів не у 10-11 класі, а у 6-7 класі, забезпечення ефективності роботи комітетів, службових органів кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

2. Неповнолітність,  як обставина,  що пом'якшує кримінальну  відповідальність.

Одною із особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх  є визначення самого факту скоєння злочину неповнолітньою особою, як обставини, що пом'якшують кримінальну відповідальність (ст. 66 КК України). Це означає, що суди, визначаючи вид покарання обов'язково повинні враховувати вік злочинця.