Відповідальність акціонерних товариств

Відповідальність акціонерних тов

Згідно з чинним законодавством у країнах з розвиненою ринковою економікою обмежена відповідальність акціонерів за зобов’язаннями корпорації є головним принципом останньої і найпривабливішим з погляду акціонерів. Власність члена корпорації, тобто фізичної особи, відокремлена від власності корпорації, тобто юридичної особи. Акціонери відповідають за боргами юридичної особи тільки в межах суми оплачених ними акцій. Отже, ризик утрати капіталу обмежується певною сумою. В американському Модельному законі про підприємницькі корпорації зазначено, що «акціонери не відповідають за зобов’язаннями корпорації… за винятком тих випадків, коли їх відповідальність настає у зв’язку з їх власною поведінкою чи дією»

Відповідальність  повного тов

Товариство з повною відповідальністю діє на основі засновницького договору, підписаного всіма учасниками, а управління здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором може бути встановлено перелік питань, рішення по яких приймається більшістю учасників. За загальним правилом кожний учасник товариства з повною відповідальністю має один голос, хоча з урахуванням частки кожного в долі майна можна договором від цього правила відійти.

Право ведення справ повного товариства належить кожному його учаснику, якщо засновницьким договором не передбачене інше - це передано окремим учасникам. При спільному веденні справ для учинення угод потрібна згода всіх учасників товариства. У відносинах з третіми особами товариство не має права посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства, крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа на момент вчинення договору знала чи повинна була знати про відсутність у такого учасника права вести справи від імені товариства. Якщо учасник товариства, не маючи на те повноважень діяв в загальних інтересах, то його дії породжують правові наслідки лише при їх схваленні.

Підстави  ліквідації

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або господарського суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому законодавством.

Підприємство ліквідується також у випадках:

•     визнання його банкрутом;

•     якщо    прийнято    рішення    про    заборону    діяльності підприємства      через      невиконання     умов,      встановлених законодавством,    і    в    передбачений    рішенням    строк    не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид діяльності;

•     якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи і рішення про створення підприємства;

•     на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.

У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

  Етапи ліквідації  підприємства по  банкрутству

Процедура банкрутства складається з таких основних етапів:

розпорядження майном боржника;

мирова угода;

досудова санація, включаючи реструктуризацію підприємства-боржника;

ліквідація боржника, визнаного банкрутом.

Абсолютно новим, невідомим для українського законодавства є розпорядження майном, яке вводиться арбітражним судом на строк до шести місяців і являє собою систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

В результаті складання мирової угоди між боржником та кредиторами підприємство одержує можливість працювати далі у нормальному режимі, оскільки всі його борги або прощаються, або пролонговуються. При цьому має місце спільна розробка бізнес-плану розвитку об’єкта, який повинен сприяти ефективній діяльності та майбутнім розрахункам з кредиторами.

Одним з найбільш цікавих процесів є процедура санації. Санація як система соціально-економічних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансів підприємств-банкрутів, передбачає цілий комплекс заходів:

погашення боргу;

злиття збиткових підприємств із фінансово-міцними;

переоформлення короткотермінових кредитів у довгострокові;

випуску цінних паперів;

продажу майна боржника або передачі його в оренду;

перепрофілювання підприємства-боржника;

надання урядом пільгових кредитів і пільг по податкам;

зниження номінальної вартості старих акцій тощо.

Кредитори мають можливість отримати певну частину цінних паперів боржника та задовольнити таки чином свої вимоги. В цьому випадку відбувається зміна власника на підприємстві, який безпосередньо буде вирішувати його подальшу долю.