Господарсько-правова відповідальність

9 Варіант

1. Загальні засади відповідальності  учасників господарських відносин.

2. Товариства з обмеженною  відповідальністю та товариства  з додатковою відповідальністю: поняття, ознаки, характерні особливості  ( спільні та відмінні), органи управління.

Господарсько-правова відповідальність – це різновидність юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань суб’єктами господарської діяльності. Відповідальність у господарському праві має особливий предмет регулювання - господарські правопорушення. Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає нормам господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушуючи суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб. Господарські правопорушення класифікуються на договірні і позадоговірні. В свою чергу договірні правопорушення поділяються на:

а) - правопорушення на стадії виникнення договорів, порушення термінів укладання, процедури врегулювання розбіжностей, укладання договорів, які суперечать вимогам закону;

б) - порушення строків  виконання договорів та ін. господарських договорів та ін. господарських зобов'язань щодо поставки продукції, перевезення вантажів, виконання робіт;

в) - порушення господарських  зобов'язань щодо якості поставленої  продукції;

г) порушення державної  дисципліни цін, пов’язаних з виконанням договорів;

д) - порушення у сфері  кредитно-розрахункових відносин, пов'язаних з виконанням господарських договорів;

е) - порушення господарських  зобов'язань щодо перевезення вантажів. Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні порушення:

а) - порушення антимонопольного законодавства;

б) - порушення податкової дисципліни;

в) - заподіяння суб'єктам  господарювання шкоди підприємствам, установам, організаціям.

Господарсько-правовій відповідальності властиві особливі ознаки:

· юридичнтість. Така відповідальність являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопорушника безпосередньо або за допомогою господарського суду (суду, третейського суду). Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи матеріального впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені тощо. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість щодо застосування передбачених договором чи законом майнових санкцій. Держава гарантує застосування їх завдяки системі спеціальних і загальних правозахисник державних органів, функцією яких є саме застосування майнових санкцій.

· Матеріальність. Вона застосовується у формі певної системи майнових (економічних) санкцій, передбачених або  дозволених нормами господарського законодавства. Господарюючі суб'єкти як організації можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків і т. ін.). Закон "Про підприємства в Україні" закріплює принцип повної матеріальної відповідальності господарюючих суб'єктів аж до банкрутства. Стаття 24 зазначеного закону передбачає, що "підприємство несе повну відповідальність за додержання кредитних договорів і

розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує своїх зобов'язань по розрахунках, може бути оголошено арбітражним судом банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, найвищою економічною санкцією згідно із законодавством можна вважати оголошення судом господарюючого суб'єкта-боржника банкрутом.

· Протиправність. Господарсько-правова  відповідальність застосовується лише у випадку наявного правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника, і загалом базується на презумпції його вини.

· Стимулюючість. У функціональному  відношенні господарсько-правова відповідальність покликана стимулювати належне  виконання господарських та інших  зобов'язань. Отже, її головною метою  є забезпечення правопорядку в сфері економіки (в господарських відносинах).

2. Функції та види господарсько-правової  відповідальності.

Функції господарсько-правової відповідальності визначаються як сукупність дій щодо застосування до правопорушника у сфері господарювання передбачених законом чи договором санкцій, а  також правових наслідків такого застосування.

Основними функціями господарсько-праововї відповідальності є:

· Стимулююча.

Господарсько-правова відповідальність, яка полягає в застосуванні до правопорушника економічних (майнових) санкцій, передбачає спонукання (нега­тивне стимулювання) його і до припинення правопорушення, і до реального виконання  зобов'язання. Стимулювання є негативним у тому розумінні, що особа, яка вчинила господарське правопорушення, несе певні майнові витрати внаслідок застосування до неї економічних санкцій. Ця

функція притаманна практично  всім видам санкцій, передбачених або санкціонованих нормами господарського права. Вона має на меті, насамперед, вдовольнити економічний інтерес потерпшого суб'єкта шляхом стимулювання (економічного, майнового) правопорушника до правомірних дій. Є тут і суспільний інтерес. Реальне виконання господарських зобов'язань підприємствами і організаціями означає нормальне задоволення суспільних потреб у продукції, роботах, послугах.

· Штрафна.

Відповідальність суб'єктів  господарських правовідносин є  однією з форм юридичної відповідальності. Вона викликається протиправною поведінкою (господарським правопорушенням, невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань) правопорушника. В такому розумінні  господарсько-правова відповідальність є ретроспективною, тобто реакцією на вже скоєні протиправні дії (бездіяльність) у вигляді саме відповідальності як покарання правопорушника економічними санкціями. Загалом штрафна функція покладена на такі види господарсько-правових санкцій, як неустойка, штраф, пеня (так звані штрафні санкції).

· Попередження правопорушень.

Суть цієї функції полягає  в тому, що завдяки застосуванню відповідальності не тільки усувається факт господарського правопорушення, а й застосовуються (господарським  судом чи судом загальної юрисдикції) правові заходи,спрямовані на усунення його причин та умов. Як попереджувальний засіб господарсько-правова відповідальність найбільш ефективна в тих випадках, коли має місце матеріально-правовий зв'язок відповідальності господарюючого суб'єкта з матеріальною відповідальністю його працівників, передбаченою трудовим правом. Відшкодування господарюючим суб'єктом збитків, сплата неустойки, штрафу чи пені — це так звані невиробничі витрати, які відносяться на прибуток підприємств та

організацій. Отже, від недобросовісних (неправомірних) дій окремих осіб майнові втрати несуть трудові колективи. На сьогодні важливого значення набує персоніфікації матеріальної відповідальності господарюючих суб'єктів, застосування майнових заходів згідно з нормами трудового права до працівників, винних у застосуванні санкцій до господарюючого суб'єкта.

· Компенсаційна.

Сутність компенсаційної (відновної) функції господарсько-правової відповідальності полягає у відновленні порушеного правопорушенням майнового стану потерпілого шляхом застосування на його користь компенсаційних майнових санкцій, стягуваних з порушника.

У договірних та інших зобов'язаннях  кредитор завжди ризикує своїм майновим становищем внаслідок порушення  зобов'язання боржником. Тому правові  системи цивілізованих країн відпрацювали і мають у своєму арсеналі засоби правового захисту, які знаходяться у потерпілої сторони зобов'язання. Ці засоби грунтуються на так званому праві справедливості і застосовуються або безпосередньо потерпілою стороною, або правозастосовчим органом. Найбільш юридичне універсальним і дієвим засобом правового захисту потерпілої сторони зобов'язання, яке застосовується традиційно "по праву справедливості", є відшкодування збитків. Суть цього методу полягає в тому, що кожне порушення договору чи іншого зобов'язання дає потерпілій стороні право на відшкодування збитків, які вона зазнала. Так, ст. 203 Цивільного кодексу називається "Обов'язок боржника відшкодувати збитки". Термін "відшкодувати" якраз і вказує на те, що дана форма відповідальності виконує компенсаційну (вщшкодовувальну) функцію.

аку ж функцію законодавець покладає і на так звану залікову неустойку. Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то

збитки відшкодовуються  в частиш, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).

· Інформаційна.

Факт пред'явлення претензії, позову, стягнення збитків чи неустойки  — це інформація про неблагополучний  стан, наявні хиби у господарській  діяльності суб'єкта. Крім того, це й  інформація про необхідність вжиття відповідних заходів щодо поліпшення справ, наведення порядку на підприємстві, в організації.

Відповідальність можна  визначити, як граничну величину майново-примусового  впливу на правопорушника, який може застосовувати  до нього кредитор, господарський  суд чи суд загальної юрисдикції.

Основними формами господарсько-правової відповідальності є:

· Економічна – це негативний економічний вплив на правопорушника з метою стимулювання його до виконання  взятих зобов’язань.

· Майнова – це вплив  на правопорушника шляхом безпосереднього  застосування майнових санкцій.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняються залежно  від видів господарських правопорушень  і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм в теорії права  розрізняються наступні види господарсько-правової відповідальності:

· Відшкодування збитків  – відповідальність юридичної підставою якої є застосування у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, що передбачено ст. 203 Цивільного кодексу України. Збитки не є майновою санкцією заздалегідь визначеного розміру. Саме в цьому полягає універсальність їхнього застосування. Проте труднощі в обрахуванні їхнього розміру зумовлюють складність застосування зазначеної санкції.

Відшкодування збитків як майнова санкція застосовується:

• у відносинах купівлі-продажу між господарюючими суб'єктами. Так, продавець зобов'язаний повідомити покупця про всі права третіх осіб на продану річ: право орендаря, право застави тощо. Невиконання цього правила дає право покупцеві на розірвання договору і відшкодування збитків (ст. 229 ЦК). Якщо продавець продав річ, але на порушення договору не передає її покупцеві, останній має право вимагати передачі проданої речі і відшкодування збитків, викликаних простроченням виконання (ст. 231 ЦК), або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків. Подібні права має продавець у разі відмови покупця прийняти продану річ або заплатити за неї встановлену ціну (ст. 232 ЦК). Якщо продана річ неналежної якості, покупець як один з альтернативних варіантів може вимагати

• у відносинах поставки постачальник відшкодовує покупцеві  збитки, завдані поставкою продукції  неналежної якості або некомплектної (ч. 2 ст. 253 ЦК);

• відповідно до умов договору підряду на капітальне будівництво відповідальна за невиконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не покритій неустойкою (ч. 1 ст. 356 ЦК);

• у перевезеннях вантажів вантажовідправник і вантажоодержувач зобов'язані відшкодувати перевізникові збитки, завдані з їх вини внаслідок перевантаження транспортних засобів, пошкодження рухомого складу при навантаженні або розвантаженні, неправильних навантаження, пакування, кріплення вантажу;

• у випадках господарських  деліктів (заподіяння шкоди) збитки відшкодовуються  господарюючими суб'єктами відповідно до ст. 440—442, 450—453 ЦК.

· Штрафні санкції. Штрафна  господарсько-правова відповідальність відрізняється від відшкодування збитків насамперед тим, що вона виконує

каральну або дисциплінуючу  функцію. Господарське законодавство  встановлює штрафну відповідальність до тих видів господарських правопорушень, за вчинення яких до суб'єктів господарських  відносин доцільно застосовувати штрафні санкції. Розмір цієї відповідальності залежить від ступеня серйозності господарського правопорушення, а не від суми завданого кредиторові збитку.

Штрафна відповідальність застосовується згідно із законодавством у вигляді  штрафних економічних санкцій, що встановлені  нормативними актами, що регулю­ють окремі види господарських відносин (положення  про поставки продукції і товарів, транспортні кодекси і статути  та ін.). Згідно із ст. 179 Цивільного кодексу штрафом визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій 

- штраф. Його розмір як економічної санкції регулюється законодавством трьома способами:

• штраф у твердій сумі. Прикладом цього виду штрафу є штрафи, які сплачують перевізник і відправник за невиконання плану вантажних перевезень (ст. 359 ЦК), їх розміри визначають транспортні статути і кодекси окремо стосовно кожного виду транспорту;

• штраф у процентному відношенні до суми всього зобов'язання або невиконаної частини зобов'язання. Його прикладом є поставлена продукція не відповідає за якістю стандартам чи умовам договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 % вартості продукції неналежної якості;