Кримінальна відповідальність неповнолітніх злочинців

Наявність в кримінальному  праві положення про те, що вчинення злочину неповнолітньою особою є пом'якшуючою обставиною, являється досягненням права України і свідчить про гуманність кримінального законодавства України.

Кримінальне покарання  неповнолітніх має декілька особливостей, які виявляються не тільки в обмеженні застосування до неповнолітніх визначених його різновидів, не тільки у формах його проявлення і у строках відбування, але й у обсязі покарання.

Велике значення при призначенні покарання підлітку за скоєний ним злочин є визначення виду покарання, повний перелік всіх видів покарань, що застосовуються на Україні міститься в ст. 98 КК України. Перелічимо їх:

- штраф; 

- громадські роботи;

- виправні роботи;

- арешт; 

- позбавлення волі  на певний строк. 

До неповнолітніх  можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.                Див. КрутецкийВ.Н. «Основи педагогики й психологам». М. 1992г. -с.727.            Але слід зауважити, що ці покарання можуть бути застосовані до неповнолітніх з певними обмеженнями, а деякі з них зовсім не застосовуються. Так не можуть приговорити до довічного ув'язнення особу, якій на момент скоєння злочину не виповнилося 18 років.

Одиничні випадки  застосування до неповнолітніх таких видів покарань, як конфіскація майна (ст. 59 КК України); позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю (ст. 55 КК України) досить обмежено застосовуються до неповнолітніх такі покарання як позбавлення волі (ст. 63 КК України). Обмежене застосування штрафу або конфіскація майна пов'язано з тим, що ці покарання застосовуються до осіб, які мають у приватній власності майно, неповнолітні ж не завжди, в силу вікових особливостей, мають у приватній власності якесь майно. Виправні роботи без позбавлення волі (ст. 57 КК України) не призначаються особам до 15 років та обмежено призначається особам яким не виповнилось 16 років. Ц пов'язано з тим, що таке покарання буде заважати неповнолітнім у навчанні.

Досить рідко до неповнолітніх злочинців застосовується таке покарання як направлення в дисциплінарний батальйон (ст. 62 КК України), тому що це покарання використовується у випадках, якщо суб'єктом злочину є військовослужбовці, тобто особи, яким виповнилося 18 років і які проходять строкову військову службу або військову службу за контрактом. Але законодавцем визначені випадки, коли військову службу можуть нести особи, які не досягли 18-ти річного віку, це особи, які мають загальну середню освіту і навчаються у військових учбових закладах.

3. Проблеми застосування  позбавлення волі  до неповнолітніх  злочинців.

Позбавлення волі є  одним із поширених видів покарання, що застосовується до неповнолітніх  злочинців. Однак, призначення його таким особам має низку специфічних  особливостей.

Перш за все, це зменшення  строку позбавлення волі неповнолітніх  злочинців. Зокрема, ст. 102 КК України  говорить, що покарання у виді позбавлення  волі, особам, які не досягли до вчинення злочину 18 років, не може бути призначене на строк більше 10 років, а у випадку, якщо особа вчинила особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавлення життя людини -більше 15 років.

Неповнолітні, засуджені  до покарання у виді позбавлення  волі, відбувають його у спеціальних  виховних установах. Їхні види і режим  відбування покарання у них, визначаються згідно з кримінально-виконавчим законодавством. Залежно від умов покарання виховно-трудові колонії поділяються на 2 види:

- загального режиму;

- посиленого режиму.

У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, що не є тяжкими і вперше засуджені на строк не більше 3-х років за тяжкі злочини, а також всі засуджені цього віку жіночої статі.

У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі. А також засуджені за тяжкі злочини до позбавлення волі на строк більше 3-х років.

Неповнолітні. Що відбувають покарання у виховно-трудових колоніях, в порівнянні з дорослими, які відбувають покарання у в'язниці та виправно-

трудових колоніях, мають певні пільги, які полегшують відбування покарання. Так, підлітки проживають у покращених житлово-побутових  умовах, для них підвищені норми годування, їм дозволяється частіше мати зустрічі з близькими, отримувати дещо більші передачі.

В останні роки в  юридичній літературі, в тій чи іншій мірі, ставляться питання про  позбавлення волі неповнолітніх  і місце цього покарання в  системі засобів боротьби із злочинністю неповнолітніх. А.П- Кондусов наполягає на тому, що цьому покаранню повинно належати ведуче місце серед всіх інших мір, так як позбавлення волі пов'язане з докорінними змінами умов життя і виховання підлітків, здатне викликати такі зміни в їх характері, які необхідні для виправлення, перевиховання засуджених.7

На відміну від  нього Г.В, Дровосєков досить справедливо  вважає, що позбавлення волі не можна  розглядати як головних засіб боротьби із злочинністю неповнолітніх і  що воно повинно застосовуватися тільки за тяжкі злочини, а також до рецидивістів з числа неповнолітніх.8

Досить складним є питання про ефективність позбавлення  волі неповнолітніх.

Позбавлення волі має  свою специфіку яка виражається  у таких властивостях, які дозволяють надійно захищати інтереси суспільства та його члені від нових посягань з боку осіб, які вже скоїли злочини, не дозволити їм це зробити можна шляхом ізоляції і вимагати виправлення для того. Щоб не допустити скоєння ними нових злочинів після звільнення. Це, можна сказати, позитивні якості позбавлення волі, однак поряд з цим, необхідно виділити і негативну сторону — нераціональне використання цього покарання може призвести до того , що особи, які відбувають покарання, стануть ще більш суспільне небезпечними, чим були до засудження. Особливо це, на мій погляд, стосується неповнолітніх , оскільки вони легко піддаються впливу негативних обставин, що склалися в місцях позбавлення волі.

Див. Кондусов А.П. "Лншение  свободы, как вид наказання, применяемый к несовершеннолетннм по советскому уголовному праву"//Автореферат кандидатской диссертации. -Саратов 1986г. с-6.

Про доцільність  застосування позбавлення волі до неповнолітніх  В. Якубсон, який саме виступав проти  стверджень про недопустимість позбавлення  волі неповнолітніх, стверджував, що ізоляція допомагає дисциплінуванню правопорушників, які виявляють свою розпущеність та анти моральність схильності, заважає йому робити все щозавгодно.9

На противагу П.1. Стучка стверджував, що збирання всіх правопорушників в одній установі, звичайно, є негативним фактором і  являє собою спеціально створену організацію злочинців. -

На мій погляд, позбавлення волі пов'язане* з відривом неповнолітніх від родини, а також з тим, що підлітки позбавляються піклування батьків, що має важливе значення в їх життєдіяльності і вихованні, це є негативним фактором. Але, політична і соціальна економічна криза не дають нашій державі не тільки відмінити, але, навіть, замінити цей вид покарань. І тут необхідно погодитись із словами 1.С. Ноя, що необхідність призначення позбавлення волі, як засобу досягнення покарання, викликана неможливістю реалізації його іншими видами покарання на даному етапі розвитку вашого суспільства.10

8 Днв. Дровосеков  Г.В. "Основньїе вопросм применения  наказаній в виде лишеная свободи  по советскому уголовному праву"//Автореферат  кандидатской диссертацни. -Свердловск 1985г. с.-8.

Див. Якубсон В. "Лишение  свободи в системе мер борьбы с детской преступностью'7/ Сборник «Проблеми преступности» вып. №2 М. 1967г. С.-270. 1 Див. Ной И.С. "Политические вопросьі лишения свободы'7/ Саратов 1965г. с.-5.

4. Умовно-дострокове  звільнення неповнолітніх  від покарань.

У зв'язку з тим, що неповнолітня особа, яка вчинила злочин і відбуває за нього покарання, виправилася, кримінальне право (ст. 107 КК України) передбачає можливість умовно-дострокового звільнення її до закінчення строку покарання, призначеного судом або заміну покарання більш м'яким.

В ст. 107 КК України визначено, що умовно-дострокового звільнення або заміна покарання на більш м'яке, застосовується лише до осіб, засуджених до позбавлення волі або до виправних робіт. Головними умовами для застосування цієї статті кримінального кодексу є те, що особа доброю поведінкою та сумлінним відношенням до праці та навчання довела своє виправлення , а також відбула, визначену в законі, частину покарання, це не менше 1/3, 1/2, або 2/3, в залежності від тяжкості злочину та призначеного строку покарання.

Особливостями умовно-дострокового звільнення або заміни покарання більш м'яким по відношенню до неповнолітніх є те, що воно застосовується на пільгових умовах. Це, перш за все, виявляється у строках фактичного відбування покарання, встановлених для цього законом для неповнолітніх, а також осіб, які вчинили злочин до 18-ти років, встановлені такі строки як 1/3, 1/2, або 2/3, призначеного судом строку покарання.

Для осіб, які вчинили  злочини після досягнення повноліття, законодавець встановив такі строки фактичного відбування покарання, як 1/2, 2/3 та 3/4, призначеного судом строку покарання.

Ще однією особливістю  застосування умовно-дострокового звільнення або заміни покарання більш м'яким є те, що до неповнолітніх злочинців  воно застосовується незалежно від  тяжкості злочину, а до повнолітніх злочинців за умов, якщо особа відбуває покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі.

5. Погашення і зняття судимості

Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили  злочини до досягнення ними 18-ти років, здійснюється на загальних засадах  з урахуванням положень передбачених ст. 108 КК України. Ч. 2 ст. 108 КК України  визначає такими, що не мають судимості, неповнолітніх:

- засуджені до  покарання, не пов'язаного з  позбавленням волі, після виконання  цього покарання; 

- засуджені до  позбавлення волі за злочини  невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного  року, з дня відбуття покарання,  не вчинять нового злочину;

- засуджені до  позбавлення волі за тяжкий  злочин, якщо вони протягом 3-х  років, з дня відбуття покарання,  не вчинять нового злочину; 

- засуджені до  позбавлення волі за особливо  тяжкий злочин, якщо вони 

протягом 5-ти років, з дня відбуття покарання, не вчинять нового

злочину.

Дострокове зняття судимості з осіб що вчинили злочин, у віці до 18-ти років застосовуються на підставі передбаченій у ст. 91 КК України, з урахуванням таких  особливостей:

- відбуття покарання  у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин;

- закінчення не  менше половини строку погашення  судимості, визначеного в п.  З, 4 ч. 2 ст. 108 КК України тобто,  якщо вони відбули покарання  за тяжкий злочин, то дострокове  зняття судимості можливе після  1-го року і 6 місяців після відбуття покарання, а якщо вони відбули покарання за особливо тяжкий злочин - то після 2-х років і 6 місяців. Але загальною умовою залишається не вчинення в ці строки нового злочину.

Правові наслідки судимості, які настають для дорослих осіб, повністю поширюються і на осіб, які вчинили злочин до досягнення 18-ти років. Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:

- може виступати  як кваліфікуюча ознака при  вчиненні нового злочину; 

- враховується при  визнанні рецидиву злочину (ст. 34 КК України);

- є перепоною для  звільнення від кримінальної  відповідальності у зв'язку з  дійовим каяттям (ст. 45 КК України), примиренням, винного з потерпілим (ст. 46 КК України), передачею особи  на поруки (ст. 47 КК України) і  зміною обстановки (ст. 48 КК України); 1

- враховується при  визначенні того, чи має місце  переривання перебігу строків  давності притягнення до кримінальної  відповідальності (ч. З ст. 49 КК  України);

- враховується при  виборі окремих видів покарання  (ч. 2 ст. 62 КК України), а протягом строку відбування покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч. 2 ст. 58 КК України);

- за умисний злочин  виступає як обставина, яка  обтяжує покарання при призначенні  покарання (п. 1 ст. 67 КК України), хоча може і не враховуватися при призначенні покарання з підстав, вказаних у ч. 2, 4 ст. 67 КК України;