Захисник в кримінальному процесі

Львівський  юридичний інститут МВС

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з кримінального  процесу

на  тему:

„Захисник в кримінальному процесі”

 

 

 

Курсову роботу виконав

студент ІV курсу

заочної форми  навчання

група ІІ

Сільванович В.П.

 

 

 

Роботу перевірив

Хитра А.Я.

 

 

 

Львів – 2005

 

^Зміст

 

 

^Вступ

 

^{1. Конституція України та головні принципи забезпечення     підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист.}

 

^{2.Порядок  запрошення і призначення  захисника.}

 

^{3. Права та обов’язки захисника.}

 

^{4.Відмова від захисника, його заміна та обставини, що виключають його участь у справі.}

^{Висновок.}   

 

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

   Кримінальний процес – врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність правоохоронних органів щодо розкриття злочинів, викриття та покарання винних і правовідносини, які виникають у ході цієї діяльності вказаних органів одного з одним, а також із громадянами, посадовими особами, установами, підприємствами, громадськими організаціями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності.

   Кримінально-процесуальний закон встановлює чіткий порядок розслідування злочинів, розгляду справ в судах і т. д. Діяльність учасників процесу, пов’язана з реалізацією їх прав та обов’язків, породжує певний вид суспільних відносин, які, будучи опосередковані і врегульовані нормами права, виступають як кримінально-процесуальні правовідносини.

   Важливим учасником кримінально – процесуальних правовідносин є захисник. Відповідно до ст.44 Кримінально – процесуального кодексу України, захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених Кримінально – процесуальним кодексом України, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

  

 

^{1. Конституція України та головні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист.}

   Конституція України проголошує, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист (ч 2 ст. 63). Забезпечення обвинуваченому цього права є однією з основних засад судочинства (п. 6 ч. З ст. 129). Відповідно до статті 21 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, підсудному забезпечується право на захист. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов’язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз’ясняти їм право мати захисника і скласти про це протокол, а також надати підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред’явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура (ч. 2 ст. 59 Конституції). В Конституції України також закріплено принцип презумпції   невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 1, 2 і 3 ст. 62). Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист і презумпції невинуватості є важливою гарантією об'єктивного розслідування і судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальносгі невинних осіб.

   Відповідно до статті 43-1 КПК України підозрюваним визнається особа затримана по підозрінню у вчиненні злочину; особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. Підозрюваний має право знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить оперативно – розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.

   Обвинуваченим, відповідно до статті 43 КПК України, є особа, щодо якої в установленому Кримінально – процесуальним кодексом України порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним. Обвинувачений має право знати в чому його обвинувачують; давати показання з пред’явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.

   Право вказаних осіб на захист включає як право захищатися від підозри чи обвинувачення, так і право на захист своїх особистих і майнових інтересів. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах кримінальної справи, поки існує обвинувачення.

   Функцію обвинувачення в кримінальному процесі здійснюють прокурор, а також потерпілий, цивільний позивач та їх представники. Це – сторони обвинувачення.

   Функцію захисту від підозри й обвинувачення здійснюють підсудний, його захисник, а також цивільний відповідач та його представник. Це – сторони захисту.

   Оскільки сторони обвинувачення і захисту відстоюють кожна свою позицію, свій процесуальний інтерес, кримінальний процес набуває змагального характеру, що забезпечує повне, всебічне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи та її правильне, з врахуванням законних інтересів сторін, вирішення. Змагальність сторін та свобода  в надані ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

   Обвинувачений заінтересований в тому, щоб не бути: притягнутим до кримінальної відповідальності і засудженим, якщо він є невинним, або за більш тяжкий злочин, ніж той, який дійсно вчинив; без встановлених законом підстав підданим арешту та іншим заходам процесуального примусу; підданим несправедливому покаранню, тобто такому, яке призначено без врахування характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винного й обставин справи, які пом’якшують чи обтяжують відповідальність; обмеженим у правах, наданих законом; щоб була надана можливість реалізувати ці права і були забезпечені його особисті і майнові права. це – законні інтереси обвинуваченого, вони включаються в його право на захист у кримінальному процесі.

   Забезпечення охорони  особистих і майнових прав підозрюваного й обвинуваченого слідчими органами і судом полягає в обов’язку цих органів: не розголошувати без необхідності обставин їх особистого життя; не провадити дій, які принижують гідність цих осіб або є небезпечними для їх здоров’я; повідомити про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, сім’ю, якщо місце її проживання  відоме; повідомити про арешт підозрюваного чи обвинуваченого і його місце перебування дружину або іншого родича, а також сповістити про це за місцем роботи або навчання; вжити заходів піклування про неповнолітніх дітей, до охорони майна і житла заарештованого чи засудженого; скасувати запобіжний захід або постанову про відсторонення обвинуваченого від посади, якщо в їх подальшому застосуванні немає необхідності; вжити заходів до відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного засудження, затримання чи арешту. Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону і є однією з найбільш поширених підстав для скасування вироків або інших рішень у справі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Порядок запрошення і призначення захисника.

   З метою забезпечення реалізації  закріплених  прав  і  свобод людини  і  громадянина  Конституція  України встановлює відповідні правові гарантії.  Зокрема, в ч. 1 статті 59 Конституції України закріплено  право  кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України  можливість фізичної особи одержати юридичні  (правові) послуги.

   Положення частини першої  статті  59  Конституції України   гарантує кожному право на вільний вибір захисника своїх прав.  Визначення поняття "захисник" у чинному законодавстві України  відсутнє.  У  Конституції  України  це поняття вживається також у частині четвертій статті  29,  положення  якої  гарантують кожному  заарештованому  чи  затриманому  можливість користуватися правовою допомогою захисника.

   Відповідно  до статті 44 КПК України, захисником  є особа, яка в порядку, встановленому  законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених Кримінально – процесуальним кодексом України, як захисник допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники. Повноваження захисника на участь у справі стверджується:

1)адвоката –  ордером відповідного адвокатського  об’єднання;

2)адвоката, який не є членом адвокатського об’єднання – угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або за дорученням юридичної особи – угодою або дорученням юридичної особи;

3)близьких родичів,  опікунів або піклувальників  – заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

   Захисник  допускається до участі в справі  в будь – якій стадії процесу.  Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників допускаються до участі в справі з моменту пред’явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У випадках коли участь захисника є обов’язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуном або піклувальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником – адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов’язковою:

1) у справах  осіб, які підозрюються або обвинувачуються  у вчиненні злочину у віці  до 18 років – з моменту визнання  особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення;

2) у справах  про злочини осіб, які через  свої фізичні або психічні  вади(німі, глухі, сліпі тощо) не  можуть самі реалізувати своє  право на захист – з моменту  затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах  осіб, які не володіють мовою,  якою ведеться судочинство - -з  моменту затримання особи чи  пред’явлення їй обвинувачення;

4)коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення - -з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення.

5)при провадженні  справи про застосування примусових  заходів медичного характеру  – з моменту встановлення факту  наявності у особи душевної  хвороби.

6)при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру – з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника – розподільника.

У суді апеляційної інстанції  участь захисника є обов’язковою, якщо в апеляції ставиться питання  про погіршення становища засудженого чи виправданого.

   Відповідно до ст.47 КПК України захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законним представниками,

 а також іншими особами  за проханням чи згодою підозрюваного,  обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов’язаний надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв’язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника. Підозрюваний вправі запросити собі кількох захисників.

   Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об’єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника, є обов’язковою для керівника адвокатського об’єднання.

Захисник призначається у випадках:

   1)коли відповідно до вимог  ч.1 і ч.2 статті 45 КПК України участь  захисника є обов’язковою, але  підозрюваний, обвинувачений, підсудний  не бажає або не може запросити  захисника;

   2)коли підозрюваний, обвинувачений,  підсудний бажає запросити захисника,  але за відсутністю коштів  чи з інших об’єктивних причин  не може цього зробити.