Конституційно - правова відповідальність

Тема № 2:   Конституційно - правова  відповідальність.

 

План.

 

Вступ.

1.   Поняття й   особливості конституційно-правової   відповідальності.

2. Проблема співвідношення негативної (ретроспективної) та позитивної (проспективної) конституційно-правової відповідальністі.

3.   Суб’єкти конституційно-правової  відповідальністі.

4.   Підстави  конституційно-правової відповідальністі.

5.   Санкції як форми вираження  конституційно-правової відповідальністі.

Висновок.

Список  використаної   літератури.

 

Вступ.

Зміни в усіх сферах суспільного життя України  не могла не обминути і конституційну  сферу. При цьому особливо небезпечною  є безвідповідальність вищих  органів державної влади, їх посадових  осіб за порушення норм Конституції  України.

Актуальність теми посилюється виключною важливістю виконання завдання по створенню ефективного правового механізму захисту Конституції, особливе місце в якому займає конституційна відповідальність.

Конституційно-правова відповідальність має досить складний політико-правовий характер, оскільки вона пов'язана з такими соціальними явищами, як народ, нація, держава, влада, політика.

Конституційно-правова відповідальність – це особливий вид юридичної  відповідальності, зміст і особливості  якої зумовлені першочерговою роллю конституційного права в системі національного права України.

В оціночному контексті положень Конституції України 1996 р., на жаль, недостатня увага приділяється питанням конституційної відповідальності. Достатньо  звернути увагу на те, що останніми  роками серйозному науковому аналізові згаданої проблеми увагу приділяли лише окремі дослідники.

Між тим ґрунтовне з'ясування сутності конституційно-правової відповідальності має не лише теоретичне значення, згідно з яким цей вид відповідальності є одним із системоутворюючих, кваліфікаційних ознак конституційного права, а й практичне значення, що випливає з реалізації відповідних норм Конституції, які безпосередньо регулюють питання цієї відповідальності.

Загальновідомо, що конституційно-правова  відповідальність — особливий вид соціальної відповідальності особи, об'єднань громадян тощо.

Однак, це специфічний вид  юридичної відповідальності, зміст  якої обумовлений провідною роллю  конституційного права в системі  національного права України, незважаючи на те, що вона безпосередньо пов'язана і з іншими видами юридичної відповідальності.

Конституційно-правова  відповідальність має досить складний політико-правовий характер, оскільки вона пов'язана з такими соціальними  явищами, як народ, нація, держава, влада, політика.

Цей вид діяльності настає за конституційний делікт (правопорушення), який виявляється в особливих  негативних наслідках для суб'єктів конституційного правопорушення.

Під час написання  роботи були використані різноманітні літературні джерела: нормативно-правові акти, спеціалізовані статті, посібники з конституційного права та правознавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття й особливості конституційно-правової відповідальності.

 

     Проблема конституційної відповідальності є однією з найскладніших в сучасній науці конституційного права. Це пов’язано з тим, що вітчизняна юридична наука робить лише перші кроки у вивченні проблеми конституційної відповідальності.

     Більшість положень сучасних досліджень пов’язують конституційну відповідальність з правовою охороною Конституції.

     В юридичній літературі 70-90-х років минулого століття конституційну відповідальність розглядали як відповідальність влади за стан законності у правотворчій і правозастосовчій діяльності державного апарату і його представників, як охоронне правове відношення, яке має відображення у застосуванні певних, встановлених державою санкцій.

Конституційна відповідальність є гарантією самостійності  функціонування органів державної  влади, органів місцевого самоврядування, а також демократичної організації влади, прогресивного розвитку суспільства в цілому, важливим фактором утвердження і забезпечення законності публічної влади. Конституційна відповідальність держави, органів державної і самоврядної влади, посадових осіб перед громадянином і суспільством є чинником, що закріплює у правосвідомості громадянина, уявлення про справедливість, легітимність влади.

Тривалий час в науці  конституційного (державного) права  України переважала думка, що більшість  конституційно-правових норм не містять  санкцій і у разі їх порушення наступає юридична відповідальність, передбачена нормами інших галузей права [9, ст.74].

Сьогодні  ряд вчених-конституціоналістів зауважують, що такий підхід був помилковий хоч би тому, що кожна галузь права повинна забезпечувати реалізацію   своїх  норм власними  засобами і   в   тому    числі, якщо це  необхідно,   санкціями.

Більше того, такий традиційний  підхід є неповний, оскільки не врегульовує  політико-правових реалій, зв’язаних  з підвищенням відповідальності держави, її органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб щодо забезпечення в суспільстві належного правопорядку виконання своїх обов’язків, утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Кризові явища, які охопили  всі сторони суспільного життя  України не обійшли стороною і конституційно-правову сферу. Особливою небезпечною є безвідповідальність органів державної влади, в тому числі органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб за порушення Конституції України і законів України, які регулюють конституційно-правові відносини, зокрема в умовах подолання політичної кризи, що виникла у зв’язку з проведенням виборів Президента України 21 листопада 2004 року.

Україна як демократична правова  держава знаходиться на шляху формування нового правопорядку, від оптимальної організації якого в значній мірі залежить його існування. Суспільству необхідний більш високий рівень управління соціальними процесами, відповідальність перед людиною за свою діяльність.

У підвищенні рівня організації суспільної системи, ступеню її керованості, у вирішенні проблем і протиріч, які загрожують правопорядку зростає роль права, зокрема конституційного права України. Тенденція зростання ролі права і значення права в житті суспільства, в забезпеченні його стабільності і функціонування є головною в ряді основних напрямків розвитку цього соціального феномена [6, c.83].

Останнім часом  в літературі стали визнавати  наявність особливого виду відповідальності, конституційної, хоч до цих пір  багато її положень залишаються дискусійними. Ніхто вже відкрито не виражає сумніви щодо її існуванню. Вона отримала практичне значення, зокрема в період необхідності забезпечення з’ясування волевиявлення українського народу на виборах Президента України 31 жовтня та 21 листопада 2004 року.

Вважаємо, що конституційна  відповідальність – це самостійний  вид юридичної відповідальності, коли настання несприятливих наслідків  для суб’єктів конституційної відповідальності, спрямоване перш за все на захист Конституції України і законів України, які регулюють конституційно-правові відносини. Є причини, які заважають виділенню конституційної відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності.

Визнання конституційної відповідальності самостійним видом  юридичної відповідальності передбачає розкриття її основних положень (поняття, джерел, суб’єктів, підстав, санкцій). В юридичній літературі можна зустріти різні підходи і напрямки до визначення конституційної відповідальності. Так, одні автори обмежуються загальною характеристикою конституційної відповідальності, розглядаючи її, наприклад, як відповідальність державних органів та посадових осіб за порушення конституційно-правових норм. Інші автори намагаються деталізувати поняття конституційної відповідальності.

Розкриваючи зміст  поняття конституційної відповідальності, доцільно виходити з більш загального поняття юридичної відповідальності. Відповідно конституційну відповідальність можна розглядати як санкції, які  настають для суб’єкта конституційного  порушення [10, ст.108].

 

 

 

 

2. Проблема співвідношення негативної (ретроспективної) та позитивної (проспективної) конституційно-правової  відповідальністі.

 

        У правовій державі в основу побудови системи державних органів покладається принцип розподілу влади. Даний принцип, закріплений і у Конституції, зокрема [1, cт.6], визначає, що “Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову”. Основою даного принципу є механізм стримань та противаг, який фактично закріплюється в санкціях норм Конституції – норм прямої дії, які в свою чергу визначають певні види  конституційно-правової відповідальності.

       Як зазначалося вище, реальна необхідність розвитку конституційно-правової відповідальності набула особливого значення в останні роки у зв’язку, перш за все, з  недосконалістю функціонування вищих державних органів, які керують політикою держави (саме для ліквідації цього негативного фактору необхідно встановити потужну систему конституційної відповідальності). По-друге це питання має й чисто теоретичний аспект, який зумовлює і вимагає поглибленого вивчення самого питання конституційно-правової відповідальності, оскільки до сих пір деякі її положення залишаються дискусійними і вимагають негайного вирішення [6, ст.84].    

        Конституційно-правовій відповідальності притаманні особливості (особливі ознаки), які відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності:

        1) Основне призначення Конституційно-правовій відповідальності – захист Конституції, в той час, коли інші види юридичної відповідальності покликані виконувати більш широкі функції.

        2) Підставою настання Конституційно-правовій відповідальності є порушення норм Конституції, які відповідно конкретизуються в конституційному законодавстві.

       3) Конституційно-правова відповідальність має складну структуру. Вона закріплює: по-перше, соціальну відповідальність, що вимагає відповідної, високосвідомої та ініціативної поведінки всіх суб’єктів конституційного права; по-друге, загальні начала відповідальності за правопорушення, що служать “орієнтиром” для формування відповідальності в інших галузях права; по-третє, - конкретні види конституційно-правової відповідальності, що застосовується за порушення окремих конституційно-правових норм та інститутів.

        4) Високий авторитет конституційно-правових норм, їх неухильне виконання всіма суб’єктами конституційного права забезпечується  виключністю застосування заходів конституційно-правової відповідальності за правопорушення. На перше місце тут виступає превентивно-попереджувальна дія даного  виду відповідальності.

       5) Конституційно-правова відповідальність визначає не тільки міру впливу у випадку правопорушення, але й передусім відповідальну поведінку суб’єктів конституційного права щодо виконання свого обов’язку, реалізації політико-юридичної компетентності. Тому даний вид відповідальності формується не тільки в охоронних, але, більшою мірою, у регулятивних приписах норм конституційного права.

      6) Конституційно-правова відповідальность часто носить яскравий політико-правовий характер, обумовлений реалізацією даного виду відповідальності у сфері здійснення народовладдя, й іноді  перетинається з політичною відповідальністю. З приводу цього питання між вченими-конституціоналістами ведеться дискусія: чи є конституційна відповідальність різновидом політичної відповідальності, чи навпаки, конституційна відповідальність поєднує в собі політичну і моральну відповідальність. Моя точка зору така: політична відповідальність не має рис юридичної відповідальності, оскільки тут ми взагалі не маємо на увазі порушення юридичної норми. Тому Конституційно-правова відповідальность є самостійним видом юридичної відповідальності.

      Ще однією особливістю конституційної відповідальності є те, що вона буває двох видів:

- негативна (ретроспективна),  що  передбачає відповідальність за минуле. Вона настає лише тоді, коли для цього є нормативна підстава – пряма вказівка в законі; фактичною підставою ретроспективної відповідальності є вчинення правопорушення. На даний момент застосування заходів ретроспективної відповідальності в галузі конституційного права – не звичайний, а скоріше надзвичайний вид діяльності.

- активна або позитивна (проспективна), тобто відповідальна поведінка, підзвітність, юридична компетентність, усвідомлення свого обов’язку, його неухильне виконання, тобто відповідальність як обов’язок здійснити дії, встановлені у законі. Підставою активної (позитивної) відповідальності є покладення на суб’єкта конституційно-правових відносин і невиконання або не належне виконання суб’єктом конституційних відносин певних функцій (бездіяльність посадової особи, недосягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органів тощо).

Дуже важливою особливістю конституційно-правової відповідальності є перенесення “центру тяжіння” з ретроспективного аспекту на позитивний. Ретроспективна відповідальність настає лише в тому випадку, коли “не спрацював” механізм активної відповідальності [6, ст.49].