Підстави кримінальної відповідальності

Підстави кримінальної відповідальності.

 

Поняття підстав кримінальної відповідальності. Термін „підстава” має кілька значень. Одне з них пов'язане з розумінням підстави як причини, достатнього приводу, для виправдання чогось. У філософії підстава розглядається як необхідна умова існування певного явища, а її з'ясування певною мірою є поясненням цього явища. Таким чином, визначити підставу (підстави) кримінальної відповідальності— значить, відповісти на питання, за що і чому особа має нести таку відповідальність.

 

Очевидно, що така відповідь  може мати кілька аспектів. Зокрема, відповісти на питання, за що і чому особа має  нести кримінальну відповідальність, можна: а) на нормативному рівні; б) на рівні науки кримінального права; в) на рівні філософського осмислення цього питання.

Визначення підстав кримінальної відповідальності в правовій системі України. В чинному Кримінальному кодексі України підставам кримінальної відповідальності присвячена ст. 3 Загальної частини. Вона має саме таку назву і, як уже зазначалось, передбачає:

 

„Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто  така, що умисно або з необережності  вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння.

 

Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також  підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону”.

 

Питання про підстави кримінальної відповідальності стосуються певні положення Конституції України, зокрема:

 

Частина 2 ст. 62: „Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину  і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

 

Стаття 61: „Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної  відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

 

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.”

 

Пункт 22 ст. 92: „Виключно законами України визначаються: .діяння, які є злочинами, .та відповідальність за них”.

 

Крім того, з питанням про  підстави кримінальної відповідальності пов'язані передбачені КК України окремі види звільнення від кримінальної відповідальності. Серед них, перш за все, необхідно звернути увагу на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строків давності притягнення до неї (ст. 48) та на звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів громадського впливу — в частині, що передбачає можливість притягнення до кримінальної відповідальності особи, переданої на поруки (ч. 5 ст. 51).

 

В окремих випадках на вирішення  питання про кримінальну відповідальність особи впливають і деякі положення  Кримінально-процесуального кодексу  України, зокрема ті з них, що передбачають провадження у кримінальній справі в звичайному порядку в разі, коли особа, яка може бути звільнена від  кримінальної відповідальності на підставі статей 48, 51 КК, проти цього заперечує (ч. 4 ст. 6, ч. 3 ст. 7-1 КПК).

 

Наведені вище положення  Конституції, КК та КПК України дозволяють зробити висновок, що питання про  підстави кримінальної відповідальності у правовій системі України вирішуються таким чином:

 

1. Основною правовою підставою кримінальної відповідальності є чинний кримінальний закон, в якому вчинене особою діяння визначено як злочин.

 

2. Крім основної правової  підстави, без якої кримінальна відповідальність взагалі неможлива, є окремі положення Конституції, Кримінального та Кримінально-процесуального законодавства України, що регулюють особливі випадки кримінальної відповідальності особи. Ці положення є, по суті, додатковими правовими підставами кримінальної відповідальності.

 

3. Основною фактичною підставою є вчинення особою умисно або з необережності діяння, яке в чинному кримінальному законі визначене як злочин.

 

4. У більшості випадків  зазначена вище основна фактична  підстава є одночасно і достатньою фактичною підставою для кримінальної відповідальності особи. В окремих випадках цієї основної фактичної підстави недостатньо — крім неї для кримінальної відповідальності особи потрібна наявність чи відсутність також інших юридичних фактів, що випливають із зазначених вище додаткових правових підстав. У цих випадках наявність чи відсутність відповідних юридичних фактів є додатковими фактичними підставами кримінальної відповідальності особи.

 

5. Оскільки до винесення  обвинувального вироку особа  вважається невинуватою у вчиненні  злочину, а юридична (кримінальна)  відповідальність має індивідуальний  характер, необхідною формальною (процесуальною)  підставою кримінальної відповідальності є обвинувальний вирок суду, в якому особа визнається винною у вчиненні злочину і в якому її відповідальність набуває індивідуального характеру.

 

Таким чином, у правовій системі  України особа має нести кримінальну  відповідальність за наявності правових, фактичних і формальної (процесуальної) підстав.

 

Визначення підстав кримінальної відповідальності в науці кримінального права. Очевидно, що наука кримінального, права не може створити власних підстав кримінальної відповідальності, її завдання — з теоретичних позицій осмислити ті підстави, які передбачені у відповідній правовій системі. Таке осмислення, зокрема, передбачає:

 

1. Визначення юридичної  природи тих підстав кримінальної відповідальності, які закріплені на нормативному рівні, уточнення у зв'язку з цим змісту окремих підстав.

 

2. Відповідну оцінку чинного  законодавства, що визначає такі  підстави.

 

3. Внесення пропозицій  щодо вдосконалення законодавства,  яке визначає підстави кримінальної відповідальності.

 

Визначення юридичної  природи підстав кримінальної відповідальності, закріплених на нормативному рівні, є, очевидно, найбільш складним із наведених вище завдань науки кримінального права. Залежно від розуміння основного змісту таких категорій, як „кримінальна відповідальність”, „кримінально-правові відносини”, „склад злочину”, юридична природа підстав кримінальної відповідальності може бути визначена по-різному. А відтак, різним буде тлумачення одного й того самого нормативного положення, в даному випадку — ст. 3 КК. Так, тлумачачи цю статтю, деякі вчені як підстави кримінальної відповідальності називають: вчинення суспільне небезпечного діяння і вину особи; наявність у вчиненому складу злочину; вчинення злочину, тобто діяння, що містить всі ознаки складу злочину; винність (винуватість) особи в широкому розумінні.

 

Виходячи з викладеного  вище розуміння таких кримінально-правових категорій, як „кримінальна відповідальність”  та „склад злочину”, юридичну природу  нормативне закріплених у правовій системі України підстав кримінальної відповідальності можна визначити таким чином:

 

1. Основною правовою підставою кримінальної відповідальності є юридичний склад злочину.

 

2. Додатковими правовими  підставами кримінальної відповідальності є, перш за все, положення чинного законодавства, які поки що мають бути визначені як юридичні склади звільнення особи від кримінальної відповідальності; до таких підстав слід, очевидно, віднести і ті положення КПК України, які до певної міри „нейтралізують” юридичні склади звільнення від кримінальної відповідальності (частини 3, 4 ст. 6, ч. 3 ст. 7-1).

 

3. Основною фактичною підставою кримінальної відповідальності є фактичний склад злочину.

 

4. Додатковими фактичними  підставами кримінальної відповідальності є відсутність фактичних складів, що зумовлюють звільнення особи від кримінальної відповідальності, а за наявності таких фактичних складів — юридичні факти, передбачені, зокрема, частинами 1, 3, 4 ст. 6, ч. 3 ст. 7 КПК.

 

5. Формальною (процесуальною)  підставою кримінальної відповідальності є обвинувальний вирок суду як правозастосовчий акт, в якому „інтегрується правове значення всіх фактичних обставин, що так чи інакше впливають на відповідальність”.

 

Оцінка чинного законодавства, яке визначає підстави кримінальної відповідальності, неоднозначна. З одного боку, вона містить ряд важливих положень, що відповідають конституційним гарантіям прав та свобод людини, загальним засадам поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. З іншого боку, це законодавство внутрішньо суперечливе, несистемне, а відтак, не повністю відповідає проголошеному Конституцією України принципу верховенства права.

 

Так, юридичні склади звільнення особи від кримінальної відповідальності певним чином суперечать закріпленій  у Конституції України презумпції невинуватості. У свою чергу, положення  процесуального характеру, передбачені  частинами 3, 4 ст. 6, ч, 3 ст. 7-1 КПК, по суті, змінюють кримінально-правову природу  окремих юридичних складів звільнення від кримінальної відповідальності. Не дає однозначної відповіді і положення ч. 1 ст. 62 Конституції щодо питання про момент „спростування” презумпції невинуватості — чи є цим моментом винесення обвинувального вироку, чи час вступу вироку в законну силу. Зазначені та деякі інші недоліки зводять загальну оцінку законодавства, що визначає підстави кримінальної відповідальності, здебільшого до негативної, ніж до позитивної.

Вдосконалення цього „законодавства повинно здійснитися, очевидно, в  межах створення нових Кримінального  та Кримінально-процесуального кодексів України. Основний напрямок такого вдосконалення  передбачає усунення зазначених вище недоліків. Крім того, більш глибоке  та повне визначення підстав кримінальної відповідальності пов'язане із закріпленням безпосередньо в новому КК України принципів кримінального права та нормативним розкриттям їх основного змісту.

 

Філософський аспект підстав кримінальної відповідальності. Філософське осмислення питання про те, за що і чому особа має нести кримінальну відповідальність, пов'язане з концепціями про місце і роль причинності у природі та суспільстві. Однією з таких концепцій є детермінізм — вчення про загальний закономірний зв'язок, причинну обумовленість усіх явищ. Іншою концепцією є індетермінізм — вчення, яке не визнає загального характеру причинності, а в своїх крайніх проявах відкидає причинність взагалі.

 

Протягом значного періоду  в науці кримінального права  колишнього СРСР у філософському  обґрунтуванні підстав кримінальної відповідальності домінуючим був діалектичний матеріалістичний детермінізм. Він, визначаючи детермінуючу роль навколишнього середовища, водночас не виключав активної ролі людської свідомості.

 

Цим діалектичний матеріалістичний детермінізм відрізняється від так званого механістичного детермінізму, який не визнає активної ролі людської свідомості й виходить із того, що поведінка людини завжди детермінована зовнішніми обставинами. Протилежну механістичному детермінізму позицію обстоює індетермінізм, що виходить із визначення повної (абсолютної) свободи волі, яка, зрештою, не залежить від зовнішніх умов ,та обставин.

 

Очевидно, що в межах науки  кримінального права неможливо  вирішити глибинні філософські розходження  цих концепцій. Кожна з них  може бути певною мірою використана  для філософського обґрунтування  підстав кримінальної відповідальності.

 

Окремо варто зупинитись на діалектичному матеріалістичному  детермінізмі. У принципі, сформульований ним підхід, відповідно до якого людина завжди має декілька варіантів поведінки в конкретній ситуації і здатна деякі із цих варіантів усвідомлювати, узгоджується з концепцією відповідальності лише за наявності вини, яка є домінуючою в загальній теорії права.

 

Висновок

 

Кримінальну відповідальність можна визначити як форму реалізації охоронних кримінально-правових відносин, пов'язаних із вчиненням злочину, яка  завжди полягає у державному осуді  злочинця, що здійснюється судом в  обвинувальному вироку, і, як правило, втілюється в застосуванні до нього  конкретних заходів кримінально-правового  впливу.

 

Звільнення особи від  кримінальної відповідальність відбувається без визнання її винною у вчиненні злочину судом в обвинувальному вироку. Отже, передбачена Конституцією та Кримінальним кодексом України обов'язкова форма державного осуду особи, яка вчинила злочин, тут відсутня. Відповідно, відсутній і той елемент кримінальної відповідальності, без якого вона просто не існує. У такому разі слід говорити не про окрему форму кримінальної відповідальності, а про особливу форму досягнення кримінально-правового компромісу між державою — в особі відповідних органів — і особою, яка вчинила заборонене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння, але не визнана судом винною у вчиненні злочину.

 

Водночас повністю пояснити підстави кримінальної відповідальності за окремі види злочинів із позицій діалектичного матеріалістичного детермінізму навряд чи можливо. Так, розуміння свободи волі як здатності діяти зі знанням справи не дозволяє обґрунтувати відповідальність за злочини, що вчиняються з недбалості. Визнання лише закономірного зв'язку між явищами залишає відкритим питання, чому в кримінальному праві одне й те саме за своїми фізичними і психологічними показниками діяння в одних випадках тягне кримінальну відповідальність (при настанні наслідків), а в інших — ні (за відсутності наслідків).

 

 

 

·  Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та Постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. - К.: ЮрІнком, 1997.

·  Безуглов А.А. Человек и закон. - М., 1974

·  Беньківський В. Кримінальна відповідальність - результативна оцінка діяльності особи // Закон і бізнес. - 1999. - 27 січня. - С.12.