Інвестиційні правовідносини

 

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ”

КАФЕДРА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН ТА БАНКІВСЬКОГО ПРАВА

 

 

 

КОНТРОЛЬНА   РОБОТА

з навчальної дисципліни

«Правові основи інвестиційної діяльності»

 

 

 

 

 

Виконала:  студентка гр. ДП-11

Євстаф’єва Є.О.

 

Зак.книжка № 115539

 

Перевірив:

доцент Афанасієв Р.В.

 

 

 

 

 

 

Суми – 2013

ВАРІАНТ 9

Тема: «Інвестиційні правовідносини»

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Важливу роль у забезпеченні соціально-економічного розвитку країни відіграє інвестиційна діяльність, вкладення коштів у економіку, у створення та модернізацію основних фондів усіх галузей господарства. Масштабність і ефективність інвестиційної діяльності багато в чому визначається станом господарського законодавства та інвестиційного законодавства зокрема. Саме від останнього залежить створення сприятливих умов, що забезпечують зацікавленість потенційних інвесторів у вкладення коштів у розвиток економіки.

Ситуація економічного розвитку, яка склалась сьогодні в Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та стримують перехід України на шлях економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність. У забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її розвиту вирішальну роль відіграє науково обґрунтована інвестиційна політика держави. Саме вона з допомогою державних органів  регулювання інвестиційних відносин визначає реальні джерела, напрями, структуру інвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних програм.

Державне регулювання інвестиційних правовідносин є необхідним та спрямоване на створення сприятливих нормативно-правових та господарських умов для інвестування, формування підприємствами і організаціями необхідних фінансових засобів для інвестиційного розвитку.

Дослідження проблеми інвестування завжди знаходились в центрі уваги економічної і правової думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому.

Питання державного та правового регулювання інвестиційних правовідносин досліджувалися багатьма українськими вченими. Серед них А.В. Омельченко, О.М. Вінник, А.С. Музиченко, Л.М. Борщ, В.Д. Чернадчук, О.Р. Кібенко, В.Ю. Полатай, В.Ф. Мартиненко, В.М. Стойка, В.В. Поєдинок, А.С. Слєпушкіна, які зробили вагомий внесок у дослідженні даних питань. Вони звертали увагу на закріплення у законодавстві норм про захист прав суб’єктів інвестиційної діяльності, формування системи державного управління інвестиційних відносин, удосконалення механізму регулювання інвестицій тощо.

Проте, важливість їх дослідження визначається не лише  потребою теоретичного вивчення їх правової суті, але і необхідністю удосконалення українського законодавства в сфері  державно-правового регулювання інвестиційної діяльності, що і обумовлює актуальність обраної теми дослідження. Від стану, ефективності та спрямування державно-правового регулювання залежить створення розвинутої економічної  і правової системи і відповідно – підвищення рівня життя громадян України, забезпечення їм гідних умов для реалізації власних можливостей.

Метою контрольної роботи є дослідження сутності державного і правового регулювання інвестиційних відносин.

Для досягнення поставленої мети окреслені основні завдання дослідження:

• визначити поняття інвестиційних правовідносин та їх класифікацію;
• дослідити процес виникнення і розвитку інвестиційного законодавства;
• проаналізувати роль правового регулювання інвестиційних відносин;
• визначити поняття та форми державного регулювання і державного управління інвестиційною діяльністю;
• провести аналіз принципів та функцій державного управління інвестиційною діяльністю;
• охарактеризувати правовий статус органів державного управління інвестиційних правовідносин;
• здійснити дослідження системи гарантій суб’єктів інвестиційної діяльності та захисту інвестицій.

Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають внаслідок державного та правового регулювання інвестиційної діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні проблеми застосування норм цивільного, господарського, інвестиційного законодавства при здійсненні інвестиційних відносин.

В даній роботі були використані наступні методи дослідження:

• формально-логічний метод – використовувався для здійснення аналізу сучасного стану законодавства щодо державного та правового регулювання інвестиційної діяльності;
• історичний – досліджувалась історія розвитку інвестиційного законодавства та його система;
• аналіз та синтез – розглянуто система та правовий статус органів, що здійснюють державне управління інвестиційних відносин;
• порівняльно-правовий – вивчалися різні підходи до терміну інвестиційні відносини.

Структура роботи  зумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять чотири підрозділів, висновків та списку використаних джерел, відповіді на поставлені питання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Інвестиційні правовідносини

 

1.1. Поняття і види інвестиційних  правовідносин

 

Категорія інвестицій (та похідних від неї понять – інвестування, інвестиційна діяльність, інвестиційні операції, інвестор, об’єкти інвестування, інвестиційний дохід та ін.) мають міжгалузевий характер, проте всі вони пов’язані зі сферою господарювання.

Відносини, що виникають з приводу та в процесі здійснення інвестування (реалізації інвестицій), умовно можна називати інвестиційними відносинами [8, с.27].

Інвестиційні правовідносини є різновидом правовідносин взагалі і мають свої особливості, обумовлені специфікою інвестиційної діяльності, зокрема відносинами власності, оскільки передбачають володіння, користування та розпорядження інвестиціями і отриманим у результаті цього прибутком.

Під інвестиційними правовідносинами слід розуміти врегульовані нормами інвестиційного права суспільні відносини, що  виникають унаслідок здійснення інвестиційної діяльності (реалізації інвестицій), а також унаслідок державного впливу на учасників цих відносин, які пов’язані взаємними правами та обов’язками. Ці правовідносини являють собою зв'язок між суб’єктами, змістом якого є суб’єктивні права та обов’язки [21, с.31]. 

Правовідносини будь-якої галузі права мають своїх суб’єктів, специфічні об’єкти, а також суб’єктивні права та обов’язки, які виділяються за своїм змістом і структурою. Виходячи з цього, доцільно виявити всі ці категорії, надати їм відповідну кваліфікацію з метою точного встановлення сутності та змісту правової взаємодії учасників відповідних відносин. Але, враховуючи те, що інвестиційні правовідносини різноманітні за своїм суб’єктним складом, змістом, підставами виникнення та іншими ознаками та з метою більш якісного усвідомлення їх змісту, слід спочатку провести їх класифікацію [21, с.31].

Залежно від стадій інвестиційного циклу розрізняють:

• правовідносини на передінвестиційній стадії;
• правовідносини на стадії інвестицій – вкладення  коштів та інших цінностей в об’єкт інвестування;
• правовідносини на експлуатаційній стадії;

Залежно від характеру та відповідно – домінування організаційних або майнових елементів:

• відносини щодо організації інвестування, управління цим процесом та контролю за дотриманням порядку інвестування;
• відносини щодо безпосереднього здійснення інвестування (вкладення інвестицій).

За сферою інвестування розрізняють такі види інвестиційних відносин:

• у сфері промисловості;
• на ринку цінних паперів;
• у сфері банківської діяльності;
• у сфері страхування;
• у сфері сільського господарства;
• у сфері транспорту;
• у сфері електроенергетики;
• в інших сферах економіки та галузях народного господарства.

Інвестиційні відносини можна класифікувати за правовою чи економіко-правовою формою інвестування на такі види:

• відносини з корпоративного інвестування;
• відносини з іноземного інвестування;
• відносини з лізингового інвестування;
• відносини з концесійного інвестування;
• відносини з приватизаційного інвестування [8, с.20].

Залежно від підстави виникнення виділяються:

• регулятивні правовідносини;
• охоронні правовідносини;

Регулятивні інвестиційні правовідносини – це правовідносини, шляхом яких здійснюється регулювання нормальних інвестиційних відносин, тобто регулювання правомірної діяльності суб’єктів інвестиційної діяльності. Порушення приписів правових норм і відповідного суб’єктивного права є юридичними фактами, на підставі яких виникають правовідносини між правопорушником і потерпілим. Унаслідок цих правовідносин у правопорушника з’являються обов’язки, які він виконує на користь потерпілого. Зазначені правовідносини в юридичній літературі називаються охоронними. Іноді охоронні відносини визначаються як такі, що оформлюють види юридичної відповідальності, застосування інших правових санкцій, тобто правовідносини, пов’язані із застосуванням засобів державного примусу [6, с.352].

Таким чином, охоронні відносини є правовою формою усунення наслідків правопорушення норм інвестиційного законодавства, поновлення нормального правового, економічного або особистого становища суб’єкта інвестиційних правовідносин.

За характером поведінки зобов’язаної сторони розрізняються:

• активні правовідносини;
• пасивні правовідносини;

Якщо на зобов’язану сторону в правовідносинах покладено обов’язок активної поведінки, то суб’єктивне право вичерпується лише двома повноваженнями: правом вимоги і правом захисту порушеного суб’єктивного права (у випадку невиконання обов’язку). При цьому суб’єктивне право покликане забезпечити виконання обов’язку, тобто досягнення активної діяльності зобов’язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов’язальні відносини. У них боржник зобов’язаний вчинити на користь уповноваженої особи певну дію. У пасивних правовідносинах змістом суб’єктивного обов’язку є пасивна поведінка: зобов’язана сторона повинна утримуватись від порушення суб’єктивного права уповноваженої сторони. Уповноважена сторона в пасивних правовідносинах має суб’єктивне право з такими повноваженнями: право вимоги, право на захист порушеного суб’єктивного права і право на власні активні дії, тобто активну поведінку. У цих відносинах суб’єктивне право набуває головного і самостійного значення.

Носіями прав та обов’язків є наділені компетенцією суб’єкти інвестиційних правовідносин. Відносини між інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності є базовими і називаються горизонтальними. На них базуються правовідносини між інвесторами та іншими учасниками, з одного боку, і державою, з іншого боку, тобто вертикальні правовідносини.[21, с.32-33].

Норми інвестиційного права регулюють суспільні відносини за участю фізичних і юридичних осіб. При цьому суспільні відносини, будучи врегульовані нормами інвестиційного права, стають інвестиційними правовідносинами. Таким чином, інвестиційні правовідносини – це форма, завдяки якій норми інвестиційного права реалізуються в житті. Інвестиційні правовідносини мають свої видові та родові ознаки та класифікуються за різними критеріями.

 

 

1.2. Суб’єкти, об’єкти інвестиційних правовідносин та методи їх правового регулювання

 

Носіями інвестиційних прав і обов’язків є наділені компетенцією суб’єкти інвестиційної діяльності, які володіють майном, на базі якого вони здійснюють інвестиційну діяльність, зареєстровані у встановленому порядку чи легітимовані іншим чином, здійснюють керівництво інвестиційною діяльністю, набувають прав та обов’язків і несуть самостійну майнову відповідальність [21, с.59].

Учасниками інвестиційних правовідносин можуть бути різні особи (фізичні та юридичні, резиденти та нерезиденти), які можуть виконувати різні ролі (інвесторів, виконавців, посередників, страхувальників, позикодавців та ін.). Основною фігурою в інвестиційних відносинах є інвестор. Частина 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначає інвесторів як таких учасників інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. В свою чергу, інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності [8, с.20-21].