Податкові правовідносини

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….6

РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН……………………..8

1.1. Особливості податкових  правовідносин………………………………………8

1.2. Види податкових правовідносин…………………………………………..…11

РОЗДІЛ ІІ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН………………………………………………………………...14

2.1. Поняття та характеристика суб’єктів податкових правовідносин………………………………………………………………………14

2.2. Особливості  об’єктів податкових правовідносин……………………………………………………………..………..16

2.3. Права й обов'язки суб'єктів податкових правовідносин…………………….18

РОЗДІЛ ІІІ ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ І ПРИПИНЕННЯ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН …………………………………………….22

3.1.Підстави виникнення  податкових правовідносин…………………………....22

3.2. Підстави зміни та припинення податкових правовідносин………………………………………..……………………………..25

ВИСНОВОК ………………………………………………………………………..28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….30

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Податки виступають основним джерелом доходів бюджетної системи, і, отже, вирішальним чинником створення фінансової бази, необхідної для виконання соціально-економічних та інших завдань держави, в тому числі забезпечення обороноздатності і безпеки країни, матеріальної гарантованості прав людини і громадянина. Механізм оподаткування приводиться в дію за допомогою правових норм, сукупність яких іменується податковим та фінансовим правом. У сучасних умовах - це велика галузь права, має свої особливості предмета і методу правового регулювання. Саме тому досліджуване у  роботі питання «Податкові правовідносини» є актуальним.

Метою дослідження є вивчення поняття податкових правовідносин.

Ю. А. Ровинський підкреслює, що головною особливістю фінансових правовідносин є те, що вони виступають юридичною формою вираження і  закріплення фінансових відносин, що, у свою чергу, є формою певних економічних  відносин. Фінансові відносини, що складають  зміст фінансової діяльності держави, виступають як різновид економічних  відносин, саме тих, котрі мають вартісну форму.

Однією з характерних  рис податкових правовідносин є  їх грошовий характер. Об'єкт правового  регулювання — гроші у вигляді  податкових надходжень з позиції  саме публічно-правового регулювання. С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метою фінансових відносин завжди є  рух грошових коштів, що і виникають з приводу грошових коштів.

Податкові правовідносини є  публічними, тобто такими, що пов’язані  та випливають з влади. Вони є формою реалізації імперативної фінансово-правової норми і реалізуються за принципом: команда (від держави) і виконання (яке здійснюють підлеглі суб'єкти фінансового  права). Саме тому однією із сторін фінансових правовідносин є суб'єкт, що має  право видавати владні розпорядження (держава чи уповноважений нею  орган).

Особливості податкових правовідносин  найповніше характеризуються їх специфікою, яка проявляється насамперед у:

а) цільовій системності - система  податкових правовідносин підпорядкована встановленню податків та зборів;

б) формальній визначеності - за допомогою норм регулюють чітко  визначені зв'язки, що встановлюються між суб'єктами податкових правовідносин;

в) забезпеченні державним  примусом.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Встановити, що таке  правовідносини взагалі стосовно такої галузі права, як фінансове;

2. Дати визначення об'єкту податкових правовідносин - податку. Перерахувати основні його види;

3. Визначити, що таке  податкова система і яке місце вона займає у податковому правовідношенні;

4. Дати визначення податкових  правовідносин, встановити його  особливості в порівнянні з  правовідносинами в інших галузях права;

5. Визначити склад і  структуру податкових правовідносини;

Об'єктом курсового дослідження є податкові правовідносини.

Предметом дослідження - проблеми правовідносин суб'єктів фінансового права.

Теоретичною основою для написання курсової роботи послужили різні літературні джерела, повний список яких наведено в кінці роботи.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

 

1. Особливості податкових правовідносин

 

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим  видом суспільних відносин — фінансових відносин, урегульованих фінансово-правовою нормою. Державне розпорядження, що міститься  в юридичній нормі, визначає умови  дії правовідносин, права й обов’язки  суб’єктів, заходи, що гарантують виконання  вимог правової норми. Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони виступають як владно-майнові, в яких відносини влади не можна відокремити від майнових, де вони діють у сукупності. Владно-майновий характер податкових правовідносин визначає юридичне положення суб’єктів у конкретних податкових правовідносинах.

При цьому податковий орган, виступаючи від імені держави, наділений  певними повноваженнями. Інший суб’єкт  виконує в основному юридичний  обов’язок за встановленими для  нього правилами поведінки (сплата податку, надання звітності). В усіх видах податково-правових відносин їх владно-майновий характер виступає чітко, а деталізується тільки ступінь  владного характеру в них.

Платник податків не має  права за своїм розсудом розпоряджатися частиною майна, що у вигляді певної грошової суми підлягає внесенню до бюджету  чи позабюджетного цільового фонду. В цьому обов’язку втілений публічний  інтерес усіх членів суспільства, що визначає і законодавчу форму  закріплення податку, обов’язок  його сплати, примус при забезпеченні цього обов’язку, однобічний характер податкових обов’язків.[24, c.43]

Податкові правовідносини є  різновидом правовідносин, тому їм притаманні всі ознаки останніх. По-перше, вони виникають на підставі фінансово-правової норми як форми її реалізації. По-друге, мають владний характер, який за своїм змістом виражає інтереси держави. При цьому податкові  правовідносини мають свої специфічні характеристики, зумовлені предметом і методом правого регулювання, — вони виникають і розвиваються в сфері податкової діяльності держави, є формою реалізації публічних інтересів і розглядаються як публічно-правові відносини.[22, c.54]

За своїм змістом податкові  правовідносини є економічними. Ю. А. Ровинський[19, c.34-36] підкреслює, що головною особливістю фінансових правовідносин є те, що вони виступають юридичною формою вираження і закріплення фінансових відносин, що, у свою чергу, є формою певних економічних відносин. Фінансові відносини, що складають зміст фінансової діяльності держави, виступають як різновид економічних відносин, саме тих, котрі мають вартісну форму.[19, c.34-36]

Однією з характерних  рис податкових правовідносин є  їх грошовий характер. Об’єкт правового  регулювання — гроші у вигляді  податкових надходжень з позиції  саме публічно-правового регулювання. С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метою фінансових відносин завжди є  рух грошових коштів, що і виникають  з приводу грошових коштів.[26, c. 32]

Податкові правовідносини є  публічними, тобто такими, що пов’язані  та випливають з влади. Вони є формою реалізації імперативної фінансово-правової норми і реалізуються за принципом: команда (від держави) і виконання (яке здійснюють підлеглі суб’єкти фінансового права). Саме тому однією із сторін фінансових правовідносин  є суб’єкт, що має право видавати владні розпорядження (держава чи уповноважений  нею орган).

У податкових правовідносинах  найбільш виразно, порівняно з усіма  іншими формами фінансових правовідносин, простежуються державно-владна і  майнова сторони. Відносини щодо зборів і податків є владно-майновими. Держава наділяє компетентні  органи владними повноваженнями і контролює  надходження коштів до бюджету. З  іншого боку, надходження податків є одним з основних каналів  формування об’єктів власності держави (хоча спочатку й у специфічній  грошовій формі). Розглядаючи цю проблему, Ю. А. Ровинський звертав увагу на різну міру прояву владного характеру, що відмежовує фінансове право від інших галузей. [19, c.43]

Конкретизація податкових правовідносин  передбачає два елементи:

1) реалізацію волі держави  як власника коштів;

2) певну поведінку учасників  податкових відносин.

Податкові правовідносини стосуються різних суб’єктів (держави, юридичних, фізичних осіб), між якими формується певна підпорядкованість. Безперечно, що обов’язок платника має безумовний характер, за якого немає рівності сторін.

Відмінність податкових правовідносин від інших майнових правовідносин, наприклад цивільних, полягає насамперед у нерівності положення їх учасників. Відносини сторін тут основані на підпорядкуванні однієї сторони (платника податків) іншій (державі в особі її органів чи органів місцевого самоврядування).

На думку Н. І. Хімічевої [23, c.21], основною особливістю, що визначає інші відмінні риси фінансових правовідносин (у тому числі й податкових), є те, що вони виникають у процесі утворення, розподілу й використання державних грошових фондів, тобто в процесі фінансової діяльності держави. Крім того, одним із суб’єктів податкових правовідносин завжди виступає держава в особі податкових органів, наділених владними повноваженнями.[23, c.27] Це єдина система контролю за додержанням податкового законодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення у відповідний бюджет податків і зборів, установлених законодавством. Відмінність податкових правовідносин від інших фінансових правовідносин, що також характеризуються як владно-майнові (грошові) відносини, полягає у своєрідності структурних елементів змісту податкових правовідносин.[23, c. 60]

Отже, податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають відповідно до податкових норм (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юридичних фактів, учасники цих відносин наділені суб’єктивними правами і мають юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів і фондів.

1.2. Види податкових правовідносин

Податкові правовідносини відображають певні функції, тому їх можна поділити на:

1)загально-регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);

2)конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів);

3)комплексні (що виникають на стику загально-регулятивних і конкретно-регулятивних відносин);

4)охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно-примусового характеру)

     Види правових відносин діють на принципах єдності:

-конкретно-регулятивні правовідносини функціонують лише тоді, коли вступили в дію загально-регулятивні;

-охоронні відносини передбачають існування регулюючих обов’язків, при порушенні яких застосовуються заходи юридичної відповідальності.

Отже, система податкових правовідносин складається з  кількох «рівнів» правовідносин, що взаємодіють один з одним. [14, c.34]

    Зміст загально-регулятивних відносин визначається нормами, що встановлюють принципи податків і повноваження окремих суб’єктів податкових правовідносин. Загальні і конкретно-регулятивні правовідносини утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Розвиток регулюючих відносин, своєчасна їх поява, безперешкодне і належне здійснення є свідченням повного і реального використання права. Загально-регулятивні правовідносини виконують в основному функцію закріплення кола суб’єктів права і їхнього статусу. [14, c.65]Якщо особа виступає як носій загального суб’єктивного права, вона займає специфічне положення щодо всіх інших осіб, а загальне суб’єктивне право, як підкреслює Антонов В.М, тому і є «суб’єктивним», що має особистий характер, тобто належить не тільки всім суб’єктам, а й кожному суб’єктові окремо.[23, c.24]

    Конкретно-регулятивні  правовідносини виступають як  форма реалізації загально-регулятивних  податкових правовідносин. У цій  ситуації загальні права й  обов’язки проектуються на діяльність  конкретних суб’єктів. Якщо загально-регулятивні  податкові правовідносини виділяють  із системи правовідносин ті, що пов’язані зі сплатою податків, то конкретні правовідносини  це уточнюють за різними напрямами  (за видами податків, за платниками). Конкретно-регулятивні відносини  закріплюють конкретну поведінку  суб’єктів, зміст їхніх прав  і обов’язків.[2, c. 58]

          Комплексні податкові правовідносини  перебувають на своєрідному стику  конкретних і загально-регулятивних  податкових правовідносин. Вони  досить вузько персоніфіковані,  передбачаючи конкретного платника (що відрізняє їх від загальних), але однією з їхніх ознак  є складний зміст, що відрізняє  їх від простих. Мабуть, можна  порушити питання і про об’єднання  в межах комплексних правовідносин  податкових норм і норм інших  галузей права. Наприклад, механізм  формування і витрачання пенсійного  фонду перебуває на стику податкових  і трудових відносин[12, c.45].