Податкові правовідносини

13)допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.[4]

Згідно з ст. 17 Податкового кодексу України, що визначає права платника податків

Платник податків має право:

1)безоплатно отримувати в органах  державної податкової служби  та в органах митної служби, у тому числі і через мережу  Інтернет, інформацію про податки  та збори і нормативно-правові  акти, що їх регулюють, порядок  обліку та сплати податків  та зборів, права та обов’язки  платників податків, повноваження  контролюючих органів та їх  посадових осіб щодо здійснення  податкового контролю;

2)представляти свої інтереси  в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або  уповноваженого представника;

3)обирати самостійно, якщо інше  не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів  і витрат;

4)користуватися податковими пільгами  за наявності підстав у порядку,  встановленому цим Кодексом;

5)одержувати відстрочення, розстрочення  сплати податків або податковий  кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;

6)бути присутнім під час проведення  перевірок, ознайомлюватися та  отримувати акти (довідки) перевірок,  проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок)  про проведення перевірки, у  разі наявності зауважень щодо  змісту (тексту) складених актів  (довідок) підписувати їх із  застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом;

7)оскаржувати в порядку, встановленому  цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність)  контролюючих органів (посадових  осіб), надані контролюючими органами  роз’яснення;

8)вимагати від контролюючих  органів проведення перевірки  відомостей та фактів, що можуть  свідчити на користь платника  податків;

9)на нерозголошення контролюючим  органом (посадовими особами)  відомостей про такого платника  без його письмової згоди та  відомостей, що становлять конфіденційну  інформацію, державну, комерційну чи  банківську таємницю та стали  відомі під час виконання посадовими  особами службових обов’язків, крім  випадків, коли це прямо передбачено  законами;

10)на залік чи повернення надміру  сплачених, а також надміру  стягнутих сум податків та  зборів, пені, штрафів у порядку,  встановленому цим Кодексом;

11)на повне відшкодування збитків  (шкоди), заподіяних незаконними  діями (бездіяльністю) контролюючих  органів (їх посадових осіб), у  встановленому законом порядку;

12)за методикою, затвердженою  Міністерством фінансів України,  вести облік тимчасових та  постійних податкових різниць,  та використовувати дані такого  обліку для складання декларації  з податку на прибуток.[10]

Платник податку має також інші права, передбачені законом.[10]

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ І ПРИПИНЕННЯ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

 

3.1.Підстави виникнення  податкових правовідносин

 

Обов´язок зі сплати податку  чи збору виникає, змінюється чи припиняється за наявності підстав, установлених податковим законодавством. Важливо  враховувати, що в податкових правовідносинах  діє розширювальний принцип, принцип  дозволеного поводження, тобто такий, що охоплює сукупність дій, прямо  запропонованих законодавчими актами про оподаткування.

Водночас подібне положення  закріплює і певні гарантії,встановлюючи рамки для контролюючих органів: підстави виникнення, зміни і припинення обов´язків платника податків як об´єкта  контролю мають встановлювати тільки податкові закони.

Найважливішим питанням при  регулюванні правовідносин з  приводу сплати податків і зборів є з´ясування моменту, з якого  виникає обов´язок сплачувати податок. Нормативні акти, що регулюють порядок  внесення цих платежів, пов´язують обов´язок їхньої сплати з настанням  обставин, передбачених законами і  підзаконними актами. Такою основою, зокрема, може бути наявність об´єкта  обкладання при обов´язковому одержанні  податкового повідомлення.

 Повідомлення є юридичним  актом індивідуального характеру,  що конкретизує зміст правовідносин  щодо окремого суб´єкта. С. Д.  Ципкін на підставі цього робить  висновок, що для виникнення податкових  правовідносин необхідна наявність  як матеріальних умов, так і  особливих актів фінансових органів.  У такий спосіб формується  складний юридичний факт (фактичний  склад), точно зазначений у гіпотезі  фінансово-правової норми. Тому, мабуть, недостатньо виділяти як  підставу виникнення податкових  правовідносин, що випливають  винятково із закону.[25, c.21]

Виникнення податкових правовідносин  пов´язується з виникненням податкового  обов´язку — безпосереднього  і першочергового обов´язку платника податку зі сплати податку чи збору  за наявності певних обставин. Такими обставинами є:

1) можливість віднесення  конкретного суб´єкта до платника  податку, зумовленого відповідно  до чинного законодавства; 

2) наявність у платника  податку об´єкта оподаткування  або здійснення їм діяльності, пов´язаної зі сплатою податку  чи збору; 

3) наявність нормативно-правового  (насамперед законодавчого) регулювання  всіх елементів податкового механізму.

Стаття 170 Податкового кодексу України  визначає особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів:

Оподаткування доходу від надання  нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об’єкт оподаткування  визначається виходячи з розміру  орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена  законодавством з питань оренди землі.

Податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості,(включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.[10, ст.170]

При цьому об’єкт оподаткування  визначається виходячи з розміру  орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом  Міністрів України, виходячи з мінімальної  вартості місячної оренди одного квадратного  метра загальної площі нерухомості  з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.[10]

Cуб’єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), зобов’язані надіслати інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку, за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

-обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

-зворотного викупу інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;

-повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або  майна до статутного капіталу юридичної  особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований  платнику податку чи успадкований платником  податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку  з доходів фізичних осіб, сплачених  у зв’язку з таким даруванням чи успадкуванням.

У разі якщо протягом 30 календарних  днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, а також протягом наступних 30 календарних  днів з дня такого продажу платник  податку придбаває пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, то:

а) інвестиційний збиток, що виник  внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового  результату операцій з інвестиційними активами;

б) вартість придбаного пакета для  цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче  ніж ціна проданого пакета.

Якщо платник податку протягом звітного (податкового) року продає інвестиційний  актив за договором, який обумовлює  право на його зворотний викуп  у наступному році, чи придбаває  опціон на такий викуп, інвестиційний  збиток, який виникає внаслідок такого продажу, не враховується під час  визначення загального фінансового  результату операцій з інвестиційними активами.

Якщо платник податку, який продає інвестиційний актив протягом звітного (податкового) року, внаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає  такий інвестиційний актив або  ідентичний йому пакет у наступному звітному (податковому) році, то для  цілей оподаткування вартість такого придбаного пакета визначається на рівні  ціни проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю  між цінами придбання таких двох пакетів.

3.2. Підстави зміни податкових  правовідносин

Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:

а) нормативних основ, за яких норми права регулюють сферу  податкових правовідносин;

б) правосуб’єктних основ, що характеризують здатність особи  до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);

в) фактичних основ —  власне основ виникнення, зміни чи припинення податкових правовідносин, що базуються на юридичних фактах.

Підстави припинення податкових правовідносин.

Податковий обов´язок  пов´язується не тільки з підставами його виникнення, а й чітко визначається конкретними термінами, протягом яких він має бути виконаний. При цьому  важливо пам´ятати, що виконання  податкового обов´язку є першочерговим  стосовно інших обов´язків платника, що визначає зміст усіх інших обов´язків. Виконання податкового обов´язку  реалізується сплатою податку. Однак  можливі випадки, коли платник не може виконати податковий обов´язок  у загальному порядку. У такій  ситуації необхідні певні додаткові  гарантії, що виділяються у формі  способів забезпечення виконання податкового  обов´язку.

Податковий обов´язок  як обов´язок платника податків сплатити необхідну суму податку у встановлений термін за наявності обставин, передбачених податковим законодавством, виникає  з кожного виду податку окремо. Існує чотири підстави припинення податкового  обов´язку:

1) належне виконання податкового обов´язку. В широкому розумінні припускає реалізацію всієї системи обов’язків платника податків, пов’язаних зі сплатою податків і зборів (обов’язку з обліку, сплаті та звітності). У вузькому розумінні виконання податкового обов’язку означає своєчасну і повну сплату податків

2) смерть фізичної особи—платника податків або визнання її померлою; Припинення зобов'язання смертю платника податку має місце, коли воно має особистий характер.[9, ст.608]

3) втрата особою ознак, що визначають його як платника податків.

Припинення податкового  обов´язку сплатою податку платником  податків відображає загальне положення  теорії права про те, що будь-який обов´язок припиняється належним виконанням. Три інші підстави припинення податкового  обов´язку фактично пов´язані з  відсутністю особи, зобов´язаної сплачувати податки і збори (смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи).

У деяких випадках як підстава припинення податкового обов´язку  розглядається скасування податку. Однак навряд чи тут зовсім однозначна ситуація. Дійсно, обов´язок щодо сплати податку припиняється, але тільки стосовно періоду, що випливає за скасуванням  податку, а не у відношенні минулого періоду. Адже в кінцевому підсумку й обов´язку зі сплати податку  з моменту його скасування не існує.

У встановлених законодавством випадках податковий обов´язок може бути припинений шляхом взаємозаліків  з бюджетом шляхом спрямування сум  переплат з одного податку в рахунок  погашення недоїмки за іншим чи майбутніх  платежів за цим самим податком. Проведення подібних заліків може здійснюватися  трьома способами: